Постанова

від 05.12.2019 по справі 822/703/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2019 року

Київ

справа №822/703/17

адміністративне провадження №К/9901/38658/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2017 у складі судді Шевчука О.П. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2017 у складі колегії суддів: Мельник-Томенко Ж.М. у справі №822/703/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" до відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Центр", житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Житлобуд" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

УСТАНОВИВ:

ТОВ "Октант-центр" (надалі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Хмельницької дирекції Українського державного підприємства "Укрпошта" Росновської Н.В. (надалі по тексту - державний реєстратор, відповідач) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32426081 від 18 листопада 2016 року про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення №2, загальною площею 42,3 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1088141368101.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно інформаційної довідки №76374755 від 20 грудня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідачем зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на нежитлове приміщення №2, загальною площею 42,3 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 , (підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна серія та номер: б/н, виданий 31 жовтня 2016 року, видавник: сторони: ЖБК "Проскурів-Центр", ОСОБА_1 ; витяг з переліку інвесторів, серія та номер: 3, виданий 11 листопада 2011 року, видавник: ЖБК "Проскурів-Центр"; довідка, серія та номер: 3, виданий 11 листопада 2011 року, видавник: ЖБК "Проскурів-Центр").

На думку позивача, оскаржуване рішення державного реєстратора, порушує права ТОВ "Октант-центр", оскільки, саме воно було власником об`єкту незавершеного будівництва, в зв`язку з чим виникла необхідність звернення до суду за захистом порушеного права.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Хмельницької дирекції Українського державного підприємства "Укрпошта" Росновської Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32426081 від 18 листопада 2016 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано, серед іншого, тим, що оскільки спірні правовідносини щодо реєстрації права власності пов`язані із виникненням у ЖБК "Проскурів-Центр" права власності на двоповерховий будинок по АДРЕСА_1 на підставі Акту приймання-передачі № 2 від 21.12.2012 (цивільно-правової угоди), даний спір не є публічно-правовим, випливає з договірних відносин, отже, підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2017.

Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року справу № 822/703/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" до відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Центр", житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Житлобуд" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з оскарженням учасником справи рішень судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Повертаючи справу до Касаційного адміністративного суду, Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 12 листопада 2019 року вказала, що існує усталена практика Великої Палати Верховного Суду у спорах про скасування дій та рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на майно, ініційованих особою, яка не була заявником щодо оскаржуваних реєстраційних дій та рішень. Зокрема, правова позиція про те, що такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктного складу, була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а та інших.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2014 року порушено провадження у справі №924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр" та введено процедуру розпорядження майном боржника.

В ході процедури розпорядження майном боржника було встановлено, що позивачу на праві власності належить незавершене будівництво за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інвентаризаційним описом необоротних активів №12 від 13 червня 2016 року.

Незавершене будівництво являє собою двоповерхову будівлю адміністративного корпусу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є самовільним будівництвом, здійсненим закритого акціонерного товариства "Октант", правонаступником якого є ТОВ "Октант-Центр", на земельній ділянці площею 2240 кв. м. (кадастровий номер: 6810100000:01:006:0182), яка перебуває в оренді ЖБК "Проскурів-Житлобуд" (ідентифікаційний код 38353494) на підставі договору оренди землі від 25 лютого 2016 року №1027/01, укладеного із Хмельницькою міською радою.

Між ТОВ "Октант-центр" (надалі - Поклажодавець) та ЖБК "Проскурів-Житлобуд" (надалі - Зберігач) 08 листопада 2016 року укладено договір зберігання майна №1.

Згідно п.1.1, п.1.2, п.1.7 розділу 1 Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на безоплатне відповідальне зберігання незавершену будівництвом двоповерхову будівлю адміністративного корпусу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю Поклажодавця.

Зберігач не заперечуватиме проти визнання права власності на будівлю та його оформлення за Поклажодавцем в установленому порядку.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 08 листопада 2016 року, Поклажодавець у відповідності до договору зберігання майна №1 від 08 листопада 2016 року передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання незавершену будівництвом двоповерхову будівлю адміністративного корпусу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю Поклажодавця.

Згідно вказаного договору зберігання майна від 08 листопада 2016 року №1:

1.5. Сторони домовились, що Зберігач погоджується із знаходженням будівлі на орендованій ним земельній ділянці та не вимагатиме її знесення. Зберігач не вимагатиме визнання права власності на дану будівлю, оскільки така будувалась Поклажодавцем як за рахунок власних так і залучених Поклажодавцем коштів.

1.6. Сторони вживатимуть заходів для встановлення наявності інвесторів у будівництво даної будівлі. Правові наслідки будівництва будівлі за кошти інвесторів будуть визначатися згідно умов договорів та чинного законодавства.

1.7. Зберігач не заперечуватиме проти визнання права власності на будівлю та його оформлення за Поклажодавцем в установленому порядку.

Отже, за домовленістю із орендарем земельної ділянки було визначено статус даного незавершеного будівництва - наступне оформлення права власності за ТОВ "Октант-Центр".

Відтак, дане незавершене будівництво являє собою актив, за рахунок якого буде проводитися погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Октант-Центр".

Відповідно довідки ЖБК "Проскурів-Центр" №3 від 11 листопада 2016 року, виданої ОСОБА_1 , що відповідно договору про сплату пайових внесків до №04/10/16-1 від 04 жовтня 2016 року вона є членом ЖБК "Проскурів-Центр" та повністю сплатила пайовий внесок в сумі 20000,00 грн. на нежитлове приміщення №2 загальною площею 42,3 кв. м., яке знаходиться на другому поверсі окремо розташованої двоповерхової нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1.

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 15 листопада 2016 року виготовлено технічний паспорт на офіси по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 грудня 2016 року №76374755 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна серія та номер: б/н, виданий 31 жовтня 2016 року, видавник: сторони: ЖБК "Проскурів-Центр", ОСОБА_1 ; витягу з переліку інвесторів, серія та номер: 3, виданий 11 листопада 2011 року, видавник: ЖБК "Проскурів-Центр"; довідки, серія та номер: 3, видана 11 листопада 2011 року, видавник: ЖБК "Проскурів-Центр" відповідачем прийняте оскаржуване рішення, яким право власності на належне позивачу майно як об`єкт незавершеного будівництва було зареєстроване за ОСОБА_1 , вже як нерухоме майно.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився у апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем - державним реєстратором проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 42,3 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 за відсутності документа, що посвідчує право власності ЖБК "Проскурів-Центр" на вказаний об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, а також після його реконструкції. Таким чином, судами вказано, що відповідачем в порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також в порушення пункту 80 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, було проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення №2, загальною площею 42,3 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 . 45 за ОСОБА_1 , при цьому не встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, не забезпечено гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 2 КАС у редакції, чинній на розгляду справи судами попередніх інстанцій, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (за статтею 17 КАС у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС в наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав інших осіб, а не позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а та інших.

Визнання протиправними і скасування рішень щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно спрямоване на захист прав позивача від їх порушення іншими особами, за якими зареєстроване право власності на теж нерухоме майно.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття особами права власності на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Суд дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів також вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 807/137/18 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відступила від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі № 04/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на нерухоме майно не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року скасувати.

Провадження у справі № 822/703/17 закрити.

Роз`яснити про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій