Ухвала

від 26.11.2019 по справі 757/49559/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49559/19-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 року слідчий суддяПечерського районногосуду м.Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника особи, яка звернулась із клопотанням захисника ОСОБА_3 , прокурора: ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у залі суду в м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного ухвалою Київського апеляційного суду від 20.10.2018 року, на майно, у кримінальному провадженні № 42016101100000224, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2019 в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту, накладеного ухвалою Київського апеляційного суду від 20.10.2018 року, на майно, у кримінальному провадженні № 42016101100000224, а саме на: на земельнуділянку,кадастровий номер8000000000:85:084:0004,площею 0,1га,розташовану заадресою: АДРЕСА_1 ;одноквартирний (садибний)житловий будинок,літ.«А»,загальною площею729,9кв.м.,розташований заадресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок,загальною площею518,5кв.м,розташований засдресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:075:0739, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження минула потреба.

Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечував в повному обсязі, просив відмовити.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення адвокатів, заперечення прокурора, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування, а відділом процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42016101100000224 за підозрою у вчиненні власником ТОВ «BIOTEXCOM» ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України та за підозрою у вчиненні головним лікарем медичного центру «BIOTEXCOM» ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 1 ст. 366 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 149, ч. ч. 2, 3 ст. 190, ч. 3 ст. 212 та ч. 1 ст. 366 КК України.

10 серпня 2018 року слідчим суддею Печерського районного суду у кримінальній справі № 757/37272/18-к було постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання прокурора в кримінальному провадженні № 42016101100000224 ОСОБА_4 та накладено арешт на наступне майно: на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:85:084:0004, площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; одноквартирний (садибний) житловий будинок, літ. «А», загальною площею 729,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок, загальною площею 518,5 кв.м, розташований за сдресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:075:0739, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, оскаржуваною ухвалою вирішено передати арештоване майно в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В подальшому Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 20 жовтня 2018 року зазначену ухвалу скасував, постановив нову, якою клопотання прокурора задовольнив частково, наклавши арешт на зазначене вище майно та відмовивши у передачі майна до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Сторона захисту вважає, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, а арешт, відповідно, підлягає скасуванню з наступних підстав.

За період з 10 серпня 2018 року, коли було постановлено ухвалу про арешт майна орган досудовогорозслідування: не повідомив ОСОБА_5 про підозру у вказаному кримінальному провадженні; не провів жодної слідчої чи процесуальної дії з ОСОБА_5 з метою підтвердження чи спростування необхідності подальшогоарешту майна; не зміг встановити, що арештоване майно, набуте кримінально-протиправним шляхом; не зміг встановити, що на вилученому майні ознаки злочину, що свідчить про їх відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Строк досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42016101100000224 останній раз було продовжено постановою заступника генерального прокурора, ОСОБА_9 , від 07.09.2018 року до 6 місяців, тобто до 13.01.2019 року.

З того моменту, ні орган досудового розслідування,ні прецесуальнийнерівник неможе чітковизначити, чи вичерпані строки досудового розслідування через його зупинення, чи ні.

На думку сторони захисту, зазначений строк досудового розслідування вичерпано. що, відповідно, є передумовою для закриттякримінального провадження і скасування заходів забезпечення в його межах.

До подібнихвисновків (щодонедоведенності стороноюобвинувачення факту,шо досудоверозслідування триває)дійшов іслідчий суддяв справі№ 757/27454/19-к, відмовивши з цих підстав клопотання про продовження запобіжного заходу.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду із клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Київського апеляційного суду від 20.10.2019 при накладенні арешту колегія суддів виходила з того, що на даному етапі досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту майна з метою збереження у майбутньому виконання рішення суду в частині конфіскації майна засудженого.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_5 , при цьому повідомлення про підозру пред`явлено не було.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку зазначено що на момент купівлі земельної ділянки та житлового будинку ОСОБА_5 була неодружена, та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває. Грошові кошти, що витрачаються нею на купівлю земельної ділянки до договором купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, не є спільною сумісною власністю та, є її особистою приватною власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання права власності на грошові кошти (чи їх частину) витрачені на купівлю земельної ділянки та житлового будинку, у томі числі відповідно до статті 65. 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок заявника та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.

Враховуючи, вказане підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився та не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.98,167,170,171,172,173,174,379КПК України,слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного ухвалою Київського апеляційного суду від 20.10.2018 року, на майно, у кримінальному провадженні № 42016101100000224 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2018 р. у справі № 757/37272/18-к на майно ОСОБА_5 , а саме:

- на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:85:084:0004, площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- одноквартирний (садибний) житловий будинок, літ. «А», загальною площею 729,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок, загальною площею 518,5 кв.м, розташований за сдресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3210945900:01:075:0739, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_1