Рішення

від 02.08.2019 по справі 758/15381/18

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/15381/18

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 серпня 2019 року

місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Гальчинській А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВНГ ГРУП , третя особа: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання припиненими трудових відносин,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2018 року позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив визнати трудові відносини, укладені між ним та відповідачем припиненими, тобто що він є звільненим з посади генерального директора ТОВ ВНГ ГРУП з припиненням виконання обов`язків керівника ТОВ ВНГ ГРУП з 22.10.2018 року у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 30.05.2018 року його було прийнято на посаду генерального директора ТОВ ВНГ ГРУП . Зазначає, що 02.10.2018 року вручив під особистий підпис учасникам ТОВ ВНГ ГРУП заяву про звільнення з посади генерального директора ТОВ ВНГ ГРУП за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з 22.10.2018 року. Однак уповноважений на звільнення керівника орган ТОВ ВНГ ГРУП проігнорував повідомлення позивача про звільнення, не виконав покладені на нього обов`язки і не розглянув по суті його заяву про звільнення протягом передбаченого законодавством строку. Крім того, враховуючи відсутність проведення зборів учасників, на яких розглянуто питання про звільнення позивача з посади генерального директора ТОВ ВНГ ГРУП , 22.10.2018 року позивач видав наказ про своє звільнення з посади генерального директора ТОВ ВНГ ГРУП . Вказує, що вказана бездіяльність ТОВ ВНГ ГРУП призвела до порушення його трудових прав, оскільки він позбавлений можливості вільно обирати працю, як це передбачено у ст. 43 Конституції України.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 27.11.2018 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідач та третя особа заяв з процесуальних питань не подавали.

В березні 2019 р. через канцелярію суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Л.Е. надійшла заява про вступ у в справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, посилаючись на те, що припинення виконання обов`язків керівника ТОВ ВНГ ГРУП ОСОБА_1 вплине на права та обов`язки приватного виконавця, оскільки у неї на примусовому виконанні перебуває наказ № 910/6567/18 від 20.09.2018 р., виданого Господарським судом м.Києва про стягнення коштів з ТОВ ВНГ ГРУП , приватний виконавець є стягувачем згідно постанови про стягнення з боржника ТОВ ВНГ ГРУП основної винагороди у ВП № 574340003 від 16.10.2018 р., а припинення повноважень ОСОБА_1 як керівника підприємства-боржника без визначення нового унеможливіть виконання даної постанови та позбавить виконавця винагороди за вчинення відповідних виконавчих дій.

Представником позивача - адвокатом Дядюра Н.О. подані заперечення проти даного клопотання, посилаючись на те, що звільнення найманого працівника, яким не є засновником господарського товариства, ніяким чином не впливає на обов`язок ТОВ ВНП ГРУП сплачувати заборгованості, яка вже визнана рішенням суду. Стверджує, що наявність індивідуального спору, що виник між сторонами, не може вплинути на права та обов`язки приватного виконавця, оскільки останній отримує кошти саме від відповідача в силу своїх обов`язків, визначення та розмежування яких здійснено на законодавчому рівні, а не за відповідним рішенням суду.

Суд не залучає до участі в справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватного виконавця Ахметову Л.Е. в зв`язку з відсутністю правових підстав для цього, оскільки відповідно до ст.53 ч.1 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення по справі може вплинути на їхні права та обов`язки щодо однієї зі сторін, а рішення у даній справі не може вплинути на права та обов`язки приватного виконавця ані щодо позивача як фізичної особи, ані відповідача як юридичної особи, яка не припиняє свою діяльність через звільнення керівника та залишається в ЄДРПОУ.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги та просив ухвалити відповідне рішення.

Представник відповідача, будучи повідомленим у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв з процесуальних питань не подавав.

Суд не приймає до уваги заяву, подану адвокатом Анапріюком А.С. як представником ТОВ ВНП ГРУП на підставі довіреності від 15.06.2017 р. № 15/06-2018 строком дії до 31.12.2019 р. заяву про розгляд справи у його відсутність на підставі наявних у справі доказів, оскільки дана довіреність підписана самим ОСОБА_1 як директором ТОВ, повноваження якого, як стверджує останній, припинились ще 22.10.2018 р. Тобто, на час розгляду справи адвокат Анапріюк А.С. не може представляти інтереси відповідача за даною довіреністю.

Отже, суд на підставі ст.280 ЦПК України розглянув справу в заочному порядку.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ТОВ ВНГ ГУРП від 30.05.2018 року № 5-К, ОСОБА_1 було прийнято на посаду генерального директора ТОВ ВНГ ГРУП .

Як вбачається з п.1.1 Статуту ТОВ ВНП ГРУП учасниками Товариства є: ВЕЛЕС ГРІН ЕНЕРДЖИ ГМБХ (юридична особа, що створена та діє за законодавством Німеччини з місцезнаходженням в Німеччині) та ТОВ ВНГ ЕКО КАПІТАЛ (юридична особа за законодавством України).

20.09.2018 р. ОСОБА_1 вручив рід особистий підпис представникам обох учасників ТОВ ВНГ ГУРП заяву від 17.09.2018 р. про проведення загальних зборів, з вимогою протягом одного місяця з дати отримання цього повідомлення провести збори учасників ТОВ ВНГ ГРУП , на яких розглянути питання про звільнення з посади генерального директора ТОВ ВНГ ГРУП ОСОБА_1 та призначення іншого керівника.

Дана обставина підтверджується заявою позивача з відмітками про її отримання представниками учасників Товариства.

Відповідно до п. 10.1 Статуту ТОВ ВНГ ГРУП загальні Збори Учасників є вищим органом Товариства. Збори учасників складаються з учасників або належним чином призначених ними представників. Кожний учасник має право уповноважити іншу особу, зокрема, представника іншого учасника, на представництво його інтересів на зборах учасників.

Згідно п. 10.11.3 Статуту ТОВ ВНГ ГРУП передбачено, що позачергові збори учасників скликаються на вимогу генерального директора.

Відповідно до п. 10.4.3 Статуту ТОВ ВНГ ГРУП визначено, що до компетенції зборів учасників належить призначення та відкликання (звільнення) директорів; встановлення оплати їх праці.

03.10.2018 року ОСОБА_1 було вручено представникам учасників ТОВ ВНГ ГРУП його заяву від 02.10.2018 р. про звільнення з посади генерального директора ТОВ ВНГ ГРУП з 22.10.2018 року.

22.10.2018 року ОСОБА_1 було видано наказ № 9-К про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ТОВ ВНГ ГРУП .

Станом на час ухвалення рішення суду питання про звільнення позивача з посади генерального директора не вирішено. При цьому також встановлено, що позивач не відкликала свою заяву про звільнення за власним бажанням від 22.10.2018 року.

Перевіряючи доводи позивача, суд виходить з такого.

Встановлено також, що у визначений строк загальні збори учасників товариства не проведені, питання про звільнення позивача з посади директора не вирішено, що порушує права позивача, як працівника.

Відповідно до частини першо статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини першої статті 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Відповідно до ст.ст.97 та 98 ЦК України органами управління товариства є загальні збори його учасників, які мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору також є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

За приписами статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З урахуванням вищенаведеного позивач, користуючись своїм правом, у встановленому законом порядку, попередив відповідача (як власника та уповноважений ним орган) письмово за два тижні, про свій намір припинити трудові відносини, натомість відповідачі не виконали свій обовязок оформити розірвання трудового договору укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Суд вважає бездіяльність відповідача щодо припинення трудових відносин з позивачем, як протиправну та таку, що порушує трудові права останнього як працівника.

За правилами, встановленими частинами третьою та шостою статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що не вирішуючи питання про звільнення позивача з посади директора шляхом проведення загальних зборів за умови, коли останній достатньо зрозуміло та достатніми засобами висловив своє бажання припинити трудові відносини, відповідач порушує право позивача на працю та вільний вибір, яке гарантоване ст.43 Конституції України.

Виходячи з вимог ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.39 КЗпП України спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що відповідачем порушене право позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповдіно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не суперечить закону, а відповідає найбільш ефективному способу захисту трудових прав позивача.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки є заснованими на законі, обгрунтованими та такими, що знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 704,8 грн.

На підставі викладеного, ст.43 Конституції України, ст.ст.21, 22, 23, 38, 39 КЗпП, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (2017 р.), -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВНГ ГРУП , третя особа: Подільська районна в місті києві державна адміністрація про визнання припиненими трудових відносин - задовольнити в повному обсязі.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВНГ ГРУП (код ЄДРПОУ 39365055, адреса місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул. Воздвиженська, 40 н/п № 1) на підставі ст.38 ч.1 КЗпП України з 22 жовтня 2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВНГ ГРУП (код ЄДРПОУ 39365055, адреса місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул. Воздвиженська, 40 н/п № 1) на користь ОСОБА_1 , (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 704,8 грн. ( сімсот чотири грн. 80 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя Н. М. Ларіонова