Ухвала

від 05.12.2019 по справі 766/15379/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер судової справи 766/15379/19 Головуючий у 1-й інст.: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/819/632/19 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Херсонського апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5

з участю прокурора ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9

підозрюваного ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12019230000000245 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Херсонської області на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2019 року, якою замінено міру запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання, відносно :

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Миколаївка Великолепетиського району Херсонської області, неодруженого, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адерсою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, - підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 368 КК України, -

встановила:

Зазначеною ухвалоюслідчого суддіХерсонського міськогосуду Херсонськоїобласті від19.11.2019року клопотанняпрокурора відділупрокуратури Херсонськоїобласті пропродовження строкузапобіжного заходуу виглядідомашнього арештувідносно ОСОБА_10 ,за підозроюу вчиненніним кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.15ч.3ст.368КК України задоволеночастково та зміненоостанньому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на особисте зобов`язання, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК.

Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор відділу прокуратури Херсонської області подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що ухвала суду підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження.

В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що в своїй ухвалі слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області від 19.11.2019 року, відмовляючи у продовженні відносно ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та його змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання прийняв до уваги довідку лікаря про те, що підозрюваному рекомендовано профілактичне лікування від цукрового діабету у с. Поляна, Свалявського району, Закарпатської області, проте не враховано та не надано оцінку ризику, визначеним ст. 177 КПК України про те, що будучи підозрюваним у вчиненні корупційного злочину та перебуваючи на свободі, може переховуватися та впливати на свідків у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою його клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту з забороною залишати житло за місцем проживання у період часу з 21:00 по 06:00 до 01.01.2020 року, з покладенням на підозрюваного обов`язків, визначених ст. 194 КПК України - задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, захисників, підозрюваного, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, в судових дебатах залишилися на своїх позиціях, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Розглядаючи клопотання прокурора відділу прокуратури Херсонської області про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту з забороною залишати житло за місцем проживання у період часу з 21:00 по 06:00 до 01.01.2020 року, з покладенням на підозрюваного обов`язків, визначених ст. 194 КПК України від посади, слідчий суддя дотримався вищевказаних норм закону, зокрема, врахував вимоги ч. 2 ст. 157 КПК України.

При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ст.194 ч.1 КПК України, а саме:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до положень ст. ст. 177, 181 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, 01.08.2019 року

ОСОБА_10 було затримано у порядку ст. 208 КПК України (а.п. 39-40).

02 серпня 2019 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України (а.п.42-47);

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме :

-протоколом оглядувід 01.08.2019, протоколомогляду від01.08.2019,протоколом обшукувід 01.08.2019, протоколомдопиту вякості свідка ОСОБА_11 від 01.08.2019, протоколомдопиту вякості свідкасекретаря Миколаївськоїсільської ради ОСОБА_12 , протоколом допиту в якості свідка директора КП «Вікторія» ОСОБА_13 , протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновками експертизи аудіо,- відеозаписів підтверджено, що голос за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій належить ОСОБА_10 (а.п.19-21);

Слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_10 , послався на те, що за час перебування під домашнім арештом, підозрюваний ОСОБА_10 виконував покладені на нього судом обов`язки, свідки у вказаному кримінальному провадженні допитані, а єдиним існуючим ризиком є те, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, але даному ризику можливо запобігти, шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Окрім цього, слідчий суддя при винесенні оскаржуваної ухвали прийняв до уваги і той факт, що підозрюваний має хронічне захворювання цукровий діабет, який підтверджується епікризом, а тому потребує постійного лікування. Також слідчим суддею враховано і особу обвинуваченого, який має стійкі соціальні зв`язки, раніше не судимий, має позитивну характеристику з місця роботи.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч. ч. 1, ч. 2ст. 181 КПК Українидомашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосованодля особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно дост.29Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» № 4 від 25 квітня 2003 року, запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно п. 3Рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2003 від 8 липня 2003 року, у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу вбачається, що тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.

Колегія суддів вважає, що зазначені в клопотанні слідчого мотиви й підстави поєднуються з такими ж вимогами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. та рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France judgment of 26 June 1991, Series 207 (1991) про те, що «попереднє ув`язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути "формою очікування" обвинувального вироку (п.51)».

Крім того,рішеннямЄвропейського суду визначено, зокрема, у справі «Попков проти Росії» від 06 грудня 2007 року, про те, що «підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов`язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою».

Відповідно до п. с, ч. 1 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свободПраво на свободу та особисту недоторканність- кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи здійснюється за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства, чи його впливу на свідків кримінального провадження можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

Разом з тим, прокурором не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченимч. 3 ст. 177 КПК України, які у даному випадку, відповідно до ч. 3 ст. 177, ст. 179 КПК України,виправдовують застосуваннязапобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Як вбачається з клопотання прокурора відділу прокуратури Херсонської області та його апеляційної скарги, основними підставами обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_10 є переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні та службових осіб Миколаївської сільської ради.

Проте, вказані ризики, передбачені ч. 1, 3 ст. 177 КПК України прокурором не доведені, тоді як наведені ризики прокурором в апеляційній скарзі відповідають застосованому до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, що зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечить виконання процесуальних обов`язків підозрюваним.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами («Бекчиєв проти Молдови»).

Таким чином, на переконання колегії суддів, з урахуванням даних щодо особи підозрюваного, відсутності відомостей щодо спроб останнього ухилятися від органів досудового розслідування та суду, позитивну характеристику з місця роботи, а також те, що підозрюваний має хронічне захворювання цукровий діабет, який підтверджується епікризом, а тому потребує постійного лікування, суд апеляційної інстанції вважає, що не зважаючи на підозру у вчиненні тяжкого злочину та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від процесуальних обов`язків не є надто високою у зв`язку із чим відносно нього може бути застосований інший, більш м`який вид запобіжного заходу, не пов`язаний з домашнім арештом.

Слідчий суддя дотримався вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Саме застосування до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків, визначених ст. 194 КПК України, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства.

Інші посилання прокурора були враховані слідчим суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення, а тому не спростовують законність постановленої ухвали.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи, в яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Аналізуючи сукупність наведених вище обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою, а запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання щодо ОСОБА_10 буде достатньою гарантією для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків у даній справі.

Керуючись, ч.2ст.376,ст.ст.404,405,407,422 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2019 року, якою ОСОБА_10 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання, з покладенням на нього обов`язків, визначених ст. 194 КПК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підпис) (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя Херсонського апеляційного суду ОСОБА_2