Рішення

від 26.11.2019 по справі 570/2403/18

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/2403/18

Номер провадження 2/570/193/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

за участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки, адвоката Жилінської Н.П.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача, адвоката Сулковського Б.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне в порядку загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування земельною та встановлення земельного сервітуту,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду та просить встановити на постійній безоплатній основі земельний сервітут на право постійного безоплатного проходу з земельної ділянки з кадастровим номером 5624689800:02:011:0106 на земельну ділянку з кадастровим номером 5624689800:02:011:0105, які належать їй на праві власності, через земельну ділянку з кадастровим номером 5624689800:02:011:0091, що належить відповідачу та на право постійного безоплатного проходу та проїзду автомобільним транспортом по частині земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 5624689800:02:011:0091 на відстані 2 метра від межі, що проходить по точках від 2 до 3 на плані земельної ділянки, що міститься в узгодженому з відповідачем акті приймання-передачі межових знаків на зберігання від 13 жовтня 2017 року, в бік стіни сараю, що належить відповідачу. Також просить зобов`язати відповідача прибрати огорожу (паркан з сітки та металу), встановлену відповідачем на її земельній ділянці з кадастровим номером 5624689800:02:011:0106 від межі цієї ділянки до стіни сараю з позначкою "Н" на "Плані топографо-геодезичного знімання земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 ", звільнивши їй доступ до сараю з позначкою "Н"; та прибрати з межі її земельної ділянки з кадастровим номером 5624689800:02:011:0105 від А до Б (ділянка № 2 на Плані меж земельної ділянки Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 249637 від 18 вересня 2007 року) будівлі парника і сараю шляхом перебудови та переміщення їх стін на межу між її земельною ділянкою з кадастровим номером 5624689800:02:011:0105 та земельною ділянкою з кадастровим номером 5624689800:02:011:0091, що належить відповідачу ОСОБА_2 . Судові витрати покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що їй на праві власності належать три земельні ділянки. Одна з них має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства і спору по цій земельній ділянці немає. Дві інші земельні ділянки, мають цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і на одній з них розташовані житловий будинок, літня кухня, огорожа, колодязь, а інша земельна ділянка використовується під огород. Прохід між ділянками, де розташовані житловий будинок і господарські будівлі, та земельною ділянкою де розташований огород можливий лише через земельну ділянку що належить відповідачу, який не дозволяє проходити через його земельну ділянку. На межі земельних ділянок відповідач побудував сарай та парник, які частково розташовані на її земельній ділянці. На земельній ділянці де розташований житловий будинок з господарськими спорудами відповідач побудував огорожу (паркан з сітки та металу), якою перекрив їй доступ до сараю, такими своїми діями відповідач створює їй перешкоди у користуванні її земельними ділянками. Вирішити спір в добровільному порядку не можливо, тому вона звернулася з даним позовом до суду і просить його задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву з додатками (а.с.69-93), в якому просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки він є не обґрунтованим та безпідставним. Свій відзив він мотивує тим, що умовою встановлення сервітуту для проходу на земельну ділянку є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном. Крім того, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється. Також зазначив, що належні йому будівлі, які позивачка просить прибрати, були побудовані ще в 1973 році, парник був побудований ще у 2002-2003 роках, а позивачка придбала квартиру з надвірними будівлями у 2013 році, тобто їй було відоме розташування усіх надвірних будівель, які належать йому. З матеріалів справи не вбачається і нею належним чином не доведено того факту, що вона не має можливості проходу на свою земельну ділянку іншим шляхом. Більше того, позивачка вводить суд в оману, оскільки не повідомляє суд, що має можливість дістатися до своїх земельних ділянок з вул.Дем`янівської , таким чином уникнути порушення його прав. Щодо сараю та хвіртки повідомив, що ним були вони демонтовані, тому позовна вимога в цій частині є безпідставною.

Позивачка ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив (а.с.97-98), в якій вона просить встановити земельний сервітут саме тому, що її потреби щодо проходу та проїзду на її земельні ділянки не можна задоволити іншим способом.

В свою чергу, відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.148-153), в яких він зазначив, що в 2013 році між ним та його сестрою - ОСОБА_3 було укладено договір про поділ житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в натурі та припинення спільної часткової власності. Його право власності ніким не оспорено та не скасоване тому жодних зобов`язані ні перед ким у нього не може виникати. 18 жовтня 2013 року між його сестрою - ОСОБА_3 та позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу вказаних земельних ділянок та частини будинку. При купівлі позивачкою земельних ділянок її було ознайомлено з усіма документами та фактичним розміщенням будівель, які були побудовані задовго до переходу їх у власність як до позивачки, так і до відповідача, та розташування земельних ділянок. Жодних претензій щодо меж земельних ділянок позивачкою не було висунуто. Крім того, вказує, що позивачка приховує той факт, що вона має можливість доступу до своєї земельної ділянки з вулиць Дем`янівської, Незалежності та провулку, що з`єднує ці вулиці, а тому встановлення сервітуту не єдиний спосіб доступу до її земельних ділянок. Також позивачка вказує, що на подвір`ї знаходиться колодязь та її сад з дерев, які перешкоджають її доступу до земельної ділянки. Тобто, з метою збереження саду позивачки, він як відповідач, має погодитися на постійний, безоплатний сервітут.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала і суду пояснила, що 5 років тому вона купила частину будинку з надвірними будівлями. Попередня власниця показала їй, де є вихід на огород, деякий час сусід, відповідач у справі, дозволяв там проходити, це близько ста метрів, проте потім сусід той прохід загородив, а коли вона звернулася до суду, то розгородив, а її сарайчики розібрав і забрав. Через те, що вона не може пройти до огороду навпростець, їй важно проходити на огород по кругу по вул.Дем`янівській, так як це далеко і важко підносити добрива, воду, робочий інвентар, то необхідно встановити сервітут. В зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом і просить його задоволити повністю.

Представник позивачки, адвокат Жилінська Н.П., в судовому засіданні підтримала позов з мотивів, викладених у позовній заяві. Зазначила, що коли позивачка купувала земельну ділянку, то ніяких перетинів (накладок) земельних ділянок не було, а коли готували документи до суду, то виявили що межові знаки не на місці. Позивачці важко діставатись своєї земельної ділянки, тому вважає можливим встановити сервітут за варіантом 2 висновку, який зробив експерт Зібер О.В. Просить позов задоволити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пояснив, що дозволяв позивачці проходити по своїй земельній ділянці до тієї пори, поки син позивачки не почав тудою водити п`яні компанії. В 2015 році провели відновлення меж, поставили труби на межі, але син позивачки викопав їх, забрав і пропив. Після цього він викликав спеціалістів фірми "Експерт-Рівне", і саме спеціалістами цієї експертної фірми було вказано, де поставити межові знаки. Оскільки немає можливості для сервітуту, він не бажає щоб ходили по його земельній ділянці, а хвіртку і сарай він прибрав, теплиця, гараж, літня кухня знаходяться в межах його земельної ділянки по межі розподілу, його жодної вини в порушенні прав позивачки немає, тому немає підстав для задоволення позову. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Сулковський Б.П., в судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти нього. Пояснив, що в даній ситуації є плутанина з документами. Сама позивачка пояснила, що доступ до її земельної ділянки є, проте не такий як вона хоче. Вважає, що в даному випадку позивачка не мала підстав для звернення до суду, і підстави задовольняти позов відсутні. Це суто її принципи. Зазначив, що варіантів встановлення сервітуту немає, оскільки встановлення сервітут це є самий обтяжливий варіант для ОСОБА_2 Сарай відповідач прибрав добровільно, а знесення теплиці, яка давно побудована, жодним законом не передбачено. Вказав, що межові знаки встановлені в 2017 році, протокол погодження меж підписаний ОСОБА_1 , а вже в результаті хибних замірів за заявою саме ОСОБА_1 виникла ця ситуація. Крім того, заявив, що позивачкою пропущено строк позовної давності, оскільки з моменту, коли вона придбала майно, тобто коли дізналася про нібито порушення її прав, до звернення з позовом до суду минуло більше трьох років, в зв`язку з чим просить застосувати наслідки пропуску позивачкою строку позовної давності. Вважає, що позов безпідставний, він не до ведений належними доказами, а тому просить відмовити у його задоволенні.

Свідок ОСОБА_7 , який є землевпорядником Шубківської сільської ради, в судовому засіданні дав показання, що він отримував заяви від ОСОБА_2 про перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Виїжджали спеціалісти землевпорядної організації, відновили межі земельних ділянок, видали акт про винесення меж в натуру. Межі відновили 13 жовтня 2017 року і ОСОБА_1 , і Козловському відповідно до їх Державних актів. Після цього ніхто офіційно в сільську раду не звертався. Точки земельних ділянок визначені і вони не можуть змінюватися. Крім того, показав, що доїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 має.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що він має хороші стосунки з позивачкою, був присутнім при огляді майна, коли придбавалися належні їй земельні ділянки. Тоді ОСОБА_1 запитала, чий туалет, сказали, що її, оскільки знаходиться на її земельній ділянці. Землевпорядники тільки десь через рік приїздили встановлювати межі, а до того, ніяких межових знаків не було. Був вільний прохід до огороду, а потім ОСОБА_2 прохід загородив, чим створив перешкоди у доступі до земельної ділянки ОСОБА_1 . Була ще хвіртка, через яку виходили на огород. Відповідач забив колишка, але паркан в дворі не стояв, крім того, теплиця і гараж знаходяться на землі ОСОБА_1 Показав також, що інший доступ до земельної ділянки є, проте до нього потрібно метрів 250 обходити по вулиці.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що при купівлі частини будинку, продавець показувала господарські будівлі (сарайчики), які нібито відходять покупцеві, з двору був вільний хід на огород, але з часом ОСОБА_2 розібрав сарайчики, прохід загородив. На земельній ділянці ОСОБА_1 знаходився сарай відповідача. На сьогодні цей сарай відповідач розібрав, але позивачка до своєї земельної ділянки добирається по кругу. Показав також, що посеред двору межового знаку не було, крім того, землемір казав, що 50 см гаража і теплиці знаходяться на землі позивачки. Про встановлення межового знаку не знає.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що за заповітом вона і її брат ОСОБА_2 успадкували майно після смерті матері, яке розділили за спільною згодою з братом. 18 жовтня 2013 року продала свою частину хати. Колодязь не продавала, оскільки він належав їй і брату. До цього позивачка неодноразово приїздила і вона їй все показувала, пояснювала, що сарайчик брата, є вільний доступ до хліва і хати, розказала де одна, де друга земельна ділянка, крім того, розповіла, що доїжджає до земельної ділянки по дорозі. Показала також, що позивачка обробляла огород ще до купівлі будинку, тому про встановлення всіх меж та те, що проходити до огороду по земельній ділянці брата неможливо - знала. Паркани між земельними ділянками були все життя, там де була теплиця, був також паркан із сітки від межі сусіда до туалету.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що був свідком, коли позивачка оглядала земельну ділянку, допомагав оформляти договір купівлі-продажу, привозив працівників БТІ для поділу. Поділ будинку було проведено саме для продажу майна, оскільки позивачка не хотіла щоб майно належало на праві спільної власності. При цьому, до земельної ділянки дохід був по дорозі, ніяких проблем з цим не було, тому при оформленні договору купівлі-продажу ніяких зауважень з боку позивачки не було. Показав також, що зі сторони центральної вулиці паркан стояв, а саме поле не огороджено.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 25.10.2002 року і 19.12.2012 року, виданих Рівненською районною нотаріальною конторою і зареєстрованих в реєстрі за №№ 2-1411 і 2-2118 (а.с.152-153), відповідно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 успадкували після смерті батька, а потім матері по 1/2 частині житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 .

Згідно договору про поділ житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в натурі та припинення спільної часткової власності від 06 серпня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Сохацьким І.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1422, між сторонами договору було поділено в натурі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельні ділянки з кадастровими номерами 5624689800:02:011:0091, 5624689800:02:011:0105, 5624689800:02:011:0106.

Після поділу майна в натурі, ОСОБА_3 належне їй на праві власності майно відчужила, а саме квартиру з надвірними будівлями, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за договором купівлі-продажу від 18 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Сохацьким І.С., зареєстрованим в реєстрі під № 1789, продала ОСОБА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок від 18 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Сохацьким І.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1793, ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,0996 га, кадастровий номер: 5624689800:02:011:0105, земельну ділянку площею 0,0251 га, кадастровий номер: 5624689800:02:011:0106, та земельну ділянку площею 0,0232 га, кадастровий номер: 5624689800:02:011:0107, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Своє право на вищезгадане майно ОСОБА_1 зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.12-15).

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 . Своє право власності на вказану квартиру ОСОБА_2 зареєстрував у встановленому законом порядку, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копія якого знаходяться в матеріалах справи (а.с.90-91). Крім того, він є власником сусідніх до вищезгаданих земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 0,1250 га, кадастровий номер 56:246:898:00:02:011:0091, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельної ділянки площею 0,0241 га, кадастровий номер 56:246:898:00:02:011:0092, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державними актами, виданими на його ім`я серії НОМЕР_2 від 20 вересня 2007 року та серії ЯД в„– 271148 від 20 вересня 2007 року відповідно (а.с.75-76).

В листі Шубківської сільської ради № 14/02-08/17 від 18 вересня 2017 року зазначено, що при обстеженні присадибної ділянки виконано контрольні проміри на прохання ОСОБА_2 , під час яких встановлено розбіжність у промірах зазначених на кадастровому плані та на місцевості, а саме (промір від гаража до існуючої огорожі на кадастровому плані становить - 6,42 м, а на місцевості - 6,77 м, різниця в промірах становить - 0,35 м. При даних промірах була присутня і ОСОБА_1 (а.с.23).

Згідно акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 13 жовтня 2017 року (а.с.24), який підписаний в тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , межі земельної ділянки з кадастровим номером 56:246:898:00:02:011:0091, яка знаходиться в с.Шубків, Рівненського району Рівненської області, площею 0,1250 га, наданої власнику земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка (другого виду - металевими трубами) у кількості 4 шт. (саме межовий знак 2, 3, 4, 5 на плані).

Обидві сторони проводили експертизи і висновки надали суду.

Так, в матеріалах справи міститься висновок експерта № 180910/1_30 від 18 вересня 2018 року з додатками, складений судовим експертом Зібером О.В. (а.с.99-147), в якому зазначено, що є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на ділянці з кадастровим номером 5624689800:02:011:0091, що належить ОСОБА_2 , для проходу на земельну ділянку з кадастровим номером 5624689800:02:011:0105, що належить ОСОБА_1 Зазначено два можливих варіанти встановлення земельного сервітуту та зазначено, що на земельну ділянку з кадастровим номером 5624689800:02:011:0105, що перебуває у власності ОСОБА_1 наявні будівлі та споруди, що належать ОСОБА_2 .

Експерт Зібер О.В. в судовому засіданні висновок підтримав, пояснив, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про встановлення земельного сервітуту, на що він виготовив два варіанти, для проходу і для проїзду. Висновок готувався ще до того, як було збудовано приміщення "Ж". Додатково пояснив, що з вулиці Незалежності доїхати до господарських будівель неможливо, оскільки там перешкоджає колодязь, проте можливі інші варіанти. Зазначив, що у висновку давав відповіді на ті питання, які йому поставлені.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом ТОВ "Волинь-Експерт" Омельчук С.А. від 27 листопада 2018 року (а.с.180-192), є доступ ОСОБА_1 від будинку (квартири), розташованої на її земельній ділянці з кадастровим номером 5624689800:02:011:0106 до її ж земельної ділянки з кадастровим номером 5624689800:02:011:0105, без встановлення земельного сервітуту на право проходу через земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 . Доступ до земельної ділянки площею 996 кв.м, з кадастровим номером 5624689800:02:011:0105, яка належить ОСОБА_1 з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд можливий з вул.Дем`янівської через земельну ділянку з кадастровим номером 5624689800:02:011:0107, яка теж належить ОСОБА_1 . Тобто доступ вільний і використання земельної ділянки за призначенням можливе навіть без встановлення будь-якого сервітуту.

На земельній ділянці з кадастровим номером 5624689800:02:011:0091, що належить ОСОБА_2 , існували такі будівлі та споруди: теплиця, площею 14,2 кв.м, збудована у 2003 році та гараж з вбудовано-прибудованою літньою кухнею, площею забудови 25,1 кв.м, зведені у 2002-2003 роках, тобто до 18 жовтня 2013 року. Ці приміщення розташовані в межах встановлених межових знаків 1 та 2.

В судовому засіданні експерт Омельчук С.А. висновок підтримала і пояснила, що позивачка ОСОБА_1 може безперешкодно використовувати свої земельні ділянки без встановлення будь-яких сервітутів. Приміщення теплиці та гаража з вбудовано-прибудованою літньою кухнею, які належать ОСОБА_2 , розташовані в межах встановлених межових знаків 1 та 2. А у сільських населених пунктах допускається розміщувати господарські будівлі (за винятком приміщень для утримання худоби та птахів) по лінії забудови.

Згідно ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, що визначено статтею 319 ЦК України.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вищезгаданої статті встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 402 ЦК України та ст.100 ЗК України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст.404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Види права земельного сервітуту визначені статтею 99 Земельного кодексу України.

Згідно ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що позивачка та відповідач у встановленому законом порядку зареєстрували право власності на належні їм частини будинку з господарськими будівлями, кожен з них є власником належного їм майна, належні їм будівлі були побудовані на момент оформлення ними права власності, оскільки були зведені задовго до отримання сторонами права власності на це майно, розташовані вони на належних сторонам земельних ділянках, а тому доводи позивачки про те, що належні відповідачу будівлі є перешкодою в доступі нею до належних їй земельних ділянок оцінюються судом критично. Крім того, законом визначено, що земельний сервітут встановлюється лише у випадку, коли потреби інших осіб не можуть бути задоволені іншим способом. Як було встановлено в судовому засіданні, доступ до земельних ділянок позивачки є вільним з вулиці Дем`янівської, тобто сервітут не є єдиним способом задоволення потреб позивачки.

Висновок експертизи, виконаний експертом Зібером О.В. на замовлення позивачки ОСОБА_1 , судом оцінюється критично, оскільки експертом надана відповідь на конкретно поставлені запитання, а саме: чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 для проходу на земельну ділянку належну ОСОБА_1 , якщо так, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту. Експертом в межах цих питань підготовлений даний висновок про можливість встановлення такого сервітуту, проте експертом не досліджувалося питання іншої можливості проходу ОСОБА_1 до належної їй земельної ділянки. Хоча в судовому засіданні експерт Зібер О.В. не заперечив можливих інших варіантів проходу ОСОБА_1 до своїх земельних ділянок.

Що стосується висновку, проведеного експертом Омельчук С. А ., то він не суперечить іншим зібраним у справі доказам, зокрема наявним в матеріалах справи документам, фототаблицям, показанням свідків, з яких вбачається, що ОСОБА_1 має можливість проходу до своїх земельних ділянок іншим шляхом, ніж через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 .

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки задоволення потреб позивачки може призвести до порушення прав відповідача, доводи, на які позивачка посилається як на підставу задоволення своїх вимог не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, хвіртку і сарай, які були розміщені на земельній ділянці позивачки, відповідач прибрав самостійно, що ствердила в судовому засіданні сама позивачка, відповідач не бажає, щоб по його земельній ділянці проходили інші люди, це його право передбачено чинним законодавством, встановлення земельного сервітуту є не єдиним способом проходу позивачки на її земельну ділянку, нею не надано суду належних і допустимих доказів, які б це спростували, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог, оскільки не вбачає порушення прав позивачки, за захистом яких спрямоване її звернення до суду.

Що стосується розподілу судових витрат, то враховуючи, що обидві сторони несли судові витрати у зв`язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що понесені сторонами судові витрати необхідно покласти на сторони у фактично понесених ними розмірах.

Керуючись ст.ст.76, 78, 81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 316, 319, 321, 401, 402, 404 ЦК України, ст.ст.98, 99, 100, 152, 158 Земельного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування земельною та встановлення земельного сервітуту - відмовити повністю за безпідставністю і недоведеністю позовних вимог.

Судові витрати покласти на сторони у фактично понесених ними розмірах.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована і проживає по АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 23 липня 1999 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований і проживає по АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 23 травня 1997 року Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Повний текст рішення виготовлено 06 грудня 2019 року.

Суддя Остапчук Л.В.