Постанова
від 17.11.2009 по справі 2а-2934/09/2670
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/355

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2009 року 09:00 № 2а-2934/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Миронець Р.А. вирішив адміністративну справу

за позовом Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків "Держзовнішінформ" до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.07.2004р. №931/23-1 та №932/23-1 за участю представників сторін:

позивача, Пустовіт Ю.М., довіреність № < Текст >, від < Дата >, ТОВ

відповідач, Мазніченко О.В., довіреність № < Текст >, від < Дата >, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва

Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17.11.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державним інформаційно-аналітичним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків Держзовнішінформ`було подано позовну заяву 02.03.2005 р. до Господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2005 р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Дане рішення було оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в апеляційному порядку. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 р. по справі № 25/107 апеляційну скаргу позивача було залишено без змін, а рішення господарського суду м.Києва від 04.08.2005 р. у справі №25/107 -без змін. Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків Дерзовнішінформ`в касаційному порядку було оскаржено ухвалу суду апеляційної інстанції. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2008 р. касаційну скаргу позивача було задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005р. у справі №25/107 скасовано, справу № 25/107 направлено на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2009 р. справу прийнято до провадження та призначено попереднє судове засідання на 20.08.2009 р.

Позовні вимоги Державного інформаційно-аналітичного центру моніторинг зовнішніх товарних ринків Держзовнішінформ`обґрунтовуються тим, що висновки Акту перевірки про наявність порушення з боку позивача п.7.4.4 Закону України Про податок на додану вартість`від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі -Закон України № 168/97-ВР), п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств`в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР є безпідставними. Позивач з думкою відповідача не згоден, тому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення .

Відповідач -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з позовом не погоджується та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Оскільки вважає, що позивачем порушено п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 000,00 грн. та п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 13 608,0 грн. Таким чином, відповідач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству.

В судовому засіданні позивачем було заявлено усне клопотання про відмову від понесених ним судових витрат.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків Держзовнішінформ (надалі-позивач) в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27 липня 2004 року отримав від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва податкові повідомлення-рішення від 27.07.2004 р. №931/23-1, винесені на підставі акта від 27.07.2004 р. №451/23-1/32303212 про результати позапланової документальної перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ „Новем" за 2003 рік.

Відповідно до податкових повідомлень-рішень позивачу були донараховані податкові зобов`язання у розмірі 20 412,00 грн. (у тому числі: 13 608,00 грн. - донараховані зобов`язання з ПДВ, та 6 804,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Позивач не погоджується з прийнятими відповідачем рішеннями, з огляду на наступне.

Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення від 27.07.2004 р.

№932/23-1.

У постанові від 26.08.2003 р. по справі № 5/1595-25/379 та постанові від 10.06.2003 р. по справі № А9/462 Верховний Суд України прийшов до висновку, що на підставі п/п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість`зареєстровані платники податку мають право нараховувати покупцю податок на додану вартість, складати та видавати йому податкову накладну. А визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку та його свідоцтва платника ПДВ не є підставою для визнання здійснених ним з іншими суб`єктами господарювання юридично значущих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 27.07.2004 р. № 931/23-1, позивач вважає, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17.02.2005 р. було повторно визнано недійсними установчі документи ТОВ Новем`та свідоцтво платника податку на додану вартість, без повідомлення позивача про час і місце розгляду справи. Також, рішенням Солом`янського районного суду від 16.06.2004 р. у акті перевірки було зроблено висновок про те, що недійсність вказаних документів тягне наслідком неможливість віднесення витрат по операціях з ТОВ Новем`до складу валових на підставі того, що порушується п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , а це, на думку відповідача, призводить, до того, що на підставі п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість`податки, сплачені у зв`язку із здійсненням таких витрат, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. За таких підстав позивач просить суд, визнати недійсним податкові повідомлення-рішення.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва, зазначає, що взаємовідносини позивача з ТОВ Новем`призвели до порушення ним п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Дане порушення призвело до завищення валових витрат за ІІ квартал 2003р.(червень 2003р.) на суму 45 360,0 грн. та відповідно податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 13 608,0грн. (45360,0*30%).

При проведенні перевірки податковим органом було встановлено завищення позивачем валових витрат. Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість", згідно з яким, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв`язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. Позивач в порушення вказаного пункту включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, отриману внаслідок господарської операції з ТОВ Новем .

Проаналізувавши обставини справи та пояснення представників сторін, інші наявні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований в Шевченківській РДА м. Києва 15.05.1996 р. за № 07969. Взятий на податковий облік у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 24.05.1996 року за №8996.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва була проведена перевірка Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків Держзовнішінформ (код 20062351) з питань взаємовідносин з ТОВ „Новем" (код 32303212) за 2003 р. За результатами перевірки був складений акт від 27.07.2004 р. № 451/23-1/32303212 та прийняті податкові повідомлення -рішення від 27.07.2004 р. № 931/23-1/20062351 та № 932/23-1/20062351, за якими донараховані податкові зобов`язання по податку на прибуток, податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції. Оскільки, податковим органом встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств`та пп.7.4.4. п.7.4. ст..7 Закону України Про податок на додану вартість .

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування вищевказаних сум податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток стало рішення Солом`янського районного суду від 16.06.2004 р. , згідно з яким установчі документи ТОВ Новем`були визнані недійсними. Вказане рішення суду в подальшому було скасоване Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.11.2004 р. і відправлено на новий розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва з залученням до складу учасників позивача як третьої особи. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17.02.2005 р. було повторно визнано недійсними установчі документи ТОВ Новем`та свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідач в акті перевірки зробив висновок, що оскільки рішенням Солом`янського районного суду від 16.06.2004 р. визнані недійсними статутні документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ Новем , тому недійсність вказаних документів тягне наслідком неможливість віднесення витрат по операціях з ТОВ Новем до складу валових витрат згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 закону Про оподаткування прибутку підприємств , що в свою чергу призводить, до того, що податки, сплачені у зв`язку із здійсненням таких витрат, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються (п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість ).

Беручи до уваги практику Верховного Суду України (постанова від 26.08.2003 р. по справі №5/1595-25/379, та постанова від 10.06.2003 р. по справі №А9/462), а саме Верховний Суд України дійшов до висновку, що на підставі п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість`зареєстровані платники податку мають право нараховувати покупцю податок на додану вартість, складати та видавати йому податкову накладну. А визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку та його свідоцтва платника ПДВ не є підставою для визнання здійснених ним з іншими суб`єктами господарювання юридично значущих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини. Зазначені питання ревізорами ДПІ, як і судом, не досліджувались, ступінь вини Позивача не визначалась. Свідоцтво платника ПДВ Товариства втратило чинність лише після набуття чинності Рішенням Суду.

Відповідач в акті перевірки досліджував лише діяльність позивача за 2003 р. Однак, протягом 2003 року ТОВ Новем`було офіційно зареєстроване як платник ПДВ, а, отже, мало право нараховувати покупцю податок на додану вартість, складати та видавати йому податкові накладні.

Таким чином, суд не погоджується з висновком ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо порушення позивачем п.п. 7.4.5 Закону України Про податок на додану вартість .

Що стосується податкового повідомлення-рішення №932/23-1.

Відповідач в акті перевірки, також, робить висновок про неправомірність віднесення Державним інформаційно-аналітичним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків Держзовнішінформ`витрат по операціях з Товариством до складу валових витрат. Суд не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначена норма закону Про оподаткування прибутку підприємств встановлює

загальне правило формування валових витрат платників податків - витрати повинні бути підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, витрати позивача, понесені при виконанні договорів між позивачем та ТОВ Новем , підтверджуються відповідними платіжними дорученнями. Витрати за договором № 41/06-03 від 28.05.2003 р. підтверджуються платіжним дорученням № 539 від 18.06.2003 р., витрати за договором №41.1/06-03 від 27.05.2003р. підтверджуються платіжним дорученням № 568 від 25.06.2003 р., витрати за договором № 44/07-03 від 26.05.2003 р. підтверджуються платіжним дорученням №569 від 25.06.2003р., витрати за договором №46/07-03 від 26.05.2003р. підтверджуються платіжним дорученням № 570 від 25.06.2003 р.

Відповідно до п.1.35 ст.1 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні , п.1.4 Інструкції Національного банку України Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22, платіжне доручення є розрахунковим документом. Отже, позивач має у своєму розпорядженні розрахункові документи, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Закон України Про оподаткування прибутку підприємств`не пов`язує виникнення у платника податку підстав для віднесення витрат до складу валових із дійсністю установчих чи будь-яких інших документів контрагента такого платника податку. Тому, визнання недійсними установчих документів ТОВ Новем`за умови наявності у позивача розрахункових документів, які підтверджують здійснені витрати, не тягне за собою визнання витрат такими, що не можуть бути віднесені до валових. А, тому порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств" не було, і відповідні висновки ДПІ, зроблені у акті перевірки, є безпідставними.

Таким чином, обидві умови, необхідні для віднесення витрат до складу валових витрат, а саме наявність дійсного договору про продаж послуг та відповідних підтверджуючих розрахункових документів, що підтверджують зроблені витрати, у позивача виконані. Тому і підстави для донарахування податку на прибуток у відповідача відсутні.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 27.07.2004р. №932/23-1, на думку суду, є безпідставним.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення`від 29.12.1976 № 11, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Київським Апеляційним господарським судом 08.11.2005 року була прийнята Ухвала залишити апеляційну скаргу Держзовнішінформ`без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2005 р. у справі без змін.

Вказану Ухвалу було винесено судом внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а саме порушено норми ч.2 ст.19 та ч. 2 ст. 58 Конституції України та Постанову Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення`від 29.12.1976 р. № 11.

Крім того, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між позивачем та ТОВ Новем`здійснювались на підставі виписаних рахунків фактур, відповідно до яких було отримано податкові накладні та акти виконаних робіт, що підтверджується наступним: угоди від №41/06-03 від 28.05.2003р.. № 41.1/06-03 від 27.05.2003р., № 44/07-03 від 26.05.2003р., № 46/07-03 від 26.05.2003 р. по виконанню комплексу видавничо-поліграфічних та програмне - технічних послуг "Держзовнішінформ" отримав послуги від ТОВ Новем (код 32303212) м. Київ на загальну суму 51 360,00 грн., в т. ч. ПДВ - 8 560,0 грн., відповідно по звітних періодах:

червень 2003р. -51 360,00 грн., в т.ч. ПДВ- 8 560,00 грн.

Були оформлені наступні акти прийому-передачі робіт: б/н від 18.06.03р. на суму 16800.0 грн. з ПДВ, № 1 від 25.06.03р. на суму 19200,0 гри. з ПДВ., б/н від 26.05.03р. на суму 5500,0 грн. з ПДВ, б/н від 26.05.03р. на суму 8760,0 грн. з ПДВ. Загальна сума робіт складає 51360,0 грн. з ПДВ.

Форма оплати - безготівкова з розрахункового рахунку згідно пл. дор. № 539 від 18.06.03р. на суму 16800,0 грн. з ПДВ, пл. дор. №569 від 25.06.03р. на суму 6600,0 грн. з ПДВ, пл. дор. № 570 від 25.06.03р. на суму 8760,0 грн. з ПДВ, пл. дор. № 568 від 25.06.03р. на суму 19200,0 грн. з ПДВ.

Були складені податкові накладні: № 23 від 18.06.03р. на суму 16800,0 грн. в т.ч. ПДВ 2800,0 грн.. № 26 від 26.06.03р. на суму 19200,0 грн. в г. ч. ПДВ 3200,0 грн., № 27 від 26.06.03р. на суму 6600,0 грн. в т. ч. ПДВ 1100,0 грн., № 28 від 26.06.03р. на суму 87600,0 грн. в т. ч. ПДВ 1460,0 грн.

Вищезазначені операції були відображені позивачем в журналі - ордері по рахунку 685/2 (Розрахунки з іншими кредиторами) за 2003р.

Отже, позивач не може нести відповідальність за порушення норм законодавства іншими суб`єктами господарювання та державними органами.

Крім того, постанова Верховного Суду України від 26 вересня 2006 року у справі №21-358во06 визначає, що Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Судами не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої .

Статтею 6 Господарського кодексу України визначено, що загальними принципами господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

У відповідності до ст. 19 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську, що не суперечить законодавству.

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України, підприємництво в Україні здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, остання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд".

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР Про податок на додану вартість , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду...

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції чинній на дату видачі податкового-повідомлення рішення) передбачено, що обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Стаття 19 Конституції України передбачає, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо повернення судових витрат позивач в судовому засіданні не наголошував.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.8 Конституції України, норми Конституції є нормами прямої дії.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь дотримання ними податкової дисципліни.

Згідно ч.2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 27.07.2004р. №931/23-1.

3. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 27.07.2004р. №932/23-1.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Добрянська Я.І.

Дата ухвалення рішення17.11.2009
Оприлюднено10.12.2019

Судовий реєстр по справі —2а-2934/09/2670

Постанова від 17.11.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Добрянська Я.І.

Постанова від 17.11.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Добрянська Я.І.

Постанова від 17.11.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Добрянська Я.І.

Постанова від 17.11.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Добрянська Я.І.

Постанова від 17.11.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Добрянська Я.І.

Постанова від 17.11.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Добрянська Я.І.

Постанова від 17.11.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Добрянська Я.І.

Постанова від 17.11.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Добрянська Я.І.

Постанова від 17.11.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Добрянська Я.І.

Постанова від 17.11.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Добрянська Я.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні