Постанова

від 26.11.2019 по справі 910/4989/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. Справа№ 910/4989/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Поляк О.І.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представника згідно до протоколу судового засідання,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Арт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 року

у справі №910/4989/19 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Арт"

про стягнення 264 712, 96 грн.,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2019 року позивач - комунальне підприємство Київський метрополітен звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Арт", мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору № 481 від 07.07.2012 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, у зв`язку з чим позивач вказував на наявність підстав для стягнення з відповідача 264 712,96 грн. заборгованості по орендних платежах за період з 20.07.2015 по 18.07.2017.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/4989/19 позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Тат-Арт" на користь КП "Київський метрополітен" 264 712,96 грн. заборгованості та 3 970, 69 грн. витрат на сплату судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди від 07.07.2012 №481 нежитлове приміщення, що перебуває на балансі КП "Київський метрополітен", загальною площею 28,08 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вестибюль станція метро "Лукянівська , однак зобов`язання щодо сплати орендних платежів за користування вказаним приміщенням відповідач належним чином не виконує, що призвело до виникнення 264 712,96 грн. заборгованості за період з 20.07.2015 по 18.07.2017.

Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ "Тат-Арт" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Крім того, скаржник просить застосувати позовну давність в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Арт" на користь комунального підприємства "Київський метрополітен" орендної плати за період 20.07.2015 по 17.04.2016. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Також вказав на те, що комунальне підприємство Київський метрополітен є неналежним позивачем у справі, оскільки відповідно до умов договору № 481 від 07.07.2012 орендодавцем є Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), а тому висновок суду першої інстанції про наявність заборгованості відповідача саме перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі - є помилковим. При цьому зазначив, що Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не могло бути орендодавцем спірного майна, оскільки у нього відсутні майнові права володіння, користування та розпорядження орендованим майном: нежилим приміщенням № 26, 26-а, № 26-б, вестибюль станції метро Лук`янівська , м.Київ, і відповідно, КП Київський метрополітен не могло бути отримувачем коштів в рамках даного договору. Звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували право комунальної власності на нежилі приміщення № 26, 26-а, № 26-б, вестибюль станції метро Лук`янівська , м.Київ, державна реєстрація права власності на вказані приміщення - не проведена. Окрім того вважає, що розмір заявленої заборгованості в сумі 264 712,96 грн. є необґрунтованим та нарахований всупереч розмірів орендної плати, узгодженого у договорі № 481 від 07.07.2012. Також вказав, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вимогами щодо стягнення орендної плати за період з 20.07.2015 по 17.04.2016, що згідно з ст. 257, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.

Згідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/4989/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 23.10.2019 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2019, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4989/19, призначено справу до розгляду на 26.11.2019 на 11.30

01.11.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зокрема, КП Київський метрополітен вказував на те, що умовами договору № 481 від 07.07.2012 (зокрема, пунктом 6.10) було передбачено право позивача на стягнення заборгованості з орендних платежів з відповідача. Крім того, орендоване відповідачем майно належить до комунального майна територіальної громади міста Києва та закріплено за позивачем на праві повного господарського відання і перебуває у останнього на балансі згідно наказу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 98 від 23.04.2003, відомості про що містяться як у договорі № 481 від 07.07.2012 (п. 2.4), так у статуті позивача (п. 5.2). Додатково позивач наголошував на обґрунтованості розрахунку орендної плати та його відповідності умовам договору. Щодо застосування строку позовної давності, позивач зазначив на те, що відповідач не скористався своїм правом на заявлення такого строку до ухвалення судом першої інстанції рішення.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, враховуючи перебування у відпустці судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею, справу №910/4989/19 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 26.11.2019, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуюча суддя), Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 справу № 910/4989/19 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуюча суддя), Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.

В судове засіданні 26.11.2019 скаржник представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження (поштові повідомлення 0411629056475 та 0411629056491 про вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду 23.10.2019).

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2019 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що явка учасників справи в судове засідання 26.11.2019 обов`язковою не визнавалась, а отже, неявка в судове засідання представників скаржника, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом - не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 07.07.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (орендодавець), ТОВ "Тат-Арт" (орендар) та КП "Київський метрополітен (підприємство, отримувач коштів)" було укладено договір № 481 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - договір № 481 від 07.07.2012) (а.с. 23-28).

Відповідно до пункту 1.1. договору № 481 від 07.07.2012, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 12.06.2012 № 121 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (приміщення №26, 26-а, 26-б), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначене відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", далі - об`єкт оренди, який знаходиться за адресою: м. Київ, вестибюль станції метро "Лукянівська , б/н, для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з пунктом 2.1. договору № 481 від 07.07.2012, об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 27,08.кв.м. та зазначене в викопіюванні з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід`ємну частину цього договору.

Також, пунктом 2.2. договору № 481 від 07.07.2012 сторони погодили, що вартість об`єкта згідно із затвердженим Орендодавцем висновком про вартість майна станом на 31.01.2012 становить 573 960,00грн.

У відповідності до п. 3.1. договору № 481 від 07.07.2012 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 та на дату підписання договору становить без ПДВ: 318,56 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 8 626,62 грн.

За умовами п. 3.2. договору № 481 від 07.07.2012, орендна плата за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Окрім того, пунктом 3.3. договору № 481 від 07.07.2012 сторони погодили, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, відповідних цін та тарифів та в інших випадках, передбачених з законодавством України.

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме КП "Київський метрополітен", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві. (п. 3.5. вищевказаного договору оренди)

Відповідно до п. 9.3 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1289 нарахування орендної плати та інших платежів, пов`язаних з орендою майна, припиняється з дати підписання акта приймання - передачі об`єкта оренди орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем у разі припинення договору оренди або з інших причин, передбачених законодавством України.

Згідно з п. 3.6. договору № 481 від 07.07.2012, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

За змістом п. 3.9. вищевказаного договору сторони передбачили, що зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Підприємство-балансоутримувач зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати.

Відповідно до п. 4.2. договору № 481 від 07.07.2012, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Пунктом 6.2. договору № 481 від 07.07.2012 сторони обумовили, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У випадку примусового стягнення орендної плати та інших платежів у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов`язані з таким стягненням.

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами та діє з 07.07.2012 до 05.07.2015 року

Оскільки ТОВ ТАТ-АРТ належним чином не виконувало зобов`язання по договору оренди майна, щодо сплати орендної плати позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості в розмірі 264 712,96 грн за період з 20.07.2015 по 18.07.2017.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідно до договору оренди нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить комунальній власності територіальної громади міста Києва використовувалось відповідачем для розміщення суб`єкту господарювання, проте зобов`язання щодо сплати орендних платежів за користування майном відповідач не виконав та за період з 20.07.2015 року по 18.07.2017 року має заборгованість у розмірі 264 712,96 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вже зазначалось вище, ТОВ "Тат-Арт" відповідно до договору № 481 від 07.07.2012 було орендарем нерухомого майна (нежитлового приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро Лук`янівська , б/н, та використовується для розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює торгівлю непродовольчими товарами.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 07.07.2012 року (а.с. 30 ), орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди від 07.07.2012 №481 нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен", загальною площею 28,08 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вестибюль станція метро Лук`янівська , б/н. Сторони підтвердили, що фактичне використання нежитлового приміщення на підставі умов договору відбувається з 07.07.2012. Стан приміщення - задовільний.

Доводи скаржника про те, що Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не могло бути орендодавцем спірного майна, оскільки у нього відсутні майнові права володіння, користування та розпорядження орендованим майном: нежилим приміщенням № 26, 26-а, № 26-б, вестибюль станції метро Лук`янівська , м.Київ, і відповідно, КП Київський метрополітен не могло бути отримувачем коштів в рамках даного договору - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявний Статут КП Київський метрополітен , затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.02.1999 № 204 (в редакції розпорядження виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) 20.05.2011 № 788, яким передбачено, зокрема:

- пункт 5.2: майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим ним органом, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законодавством та цим статутом;

- пункт 5.6: підприємство має право з дозволу власника або уповноваженого ним органу здавати в оренду, надавати іншим підприємствам, організаціям та установам безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України , право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 3 ст. 136 ГК України передбачено, щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності; суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції встановив, що об`єкт договору оренди від 07.07.2012 №481 перебуває балансі позивача та закріплений за ним на праві господарського відання, а право позивача здавати вказане майно в оренду передбачено як п. 5.6., 5.2. Статуту позивача, так і обумовлено пунктом 6.10 укладеного договору.

Разом з там, колегія суддів звертає увагу на те, що у пункті 2.4 договору оренди від 07.07.2012 №481 зазначено, що об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі КП Київський метрополітен , що узгоджується як з приписами ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування , так і положеннями Статуту позивача, а необхідність державної реєстрації відповідного об`єкта оренди жодним чином не спростовує обставини належності спірного майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Крім того позивачем на стадії апеляційного розгляду разом з відзивом на апеляційну скаргу було подано копію наказу Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації від 23.04.2003 № 98 Про закріплення основних засобів , відповідно до якого за позивачем закріплено на праві повного господарського відання основні засоби згідно з доданим переліком, до якого включено і вестибюль станції метро Лук`янівська .

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведений наказ, встановив, що його не було подано суду першої інстанції під час розгляду справи, як не було і заявлено про існування такого доказу та неможливість його подачі в порядку, обумовленому ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем також не було наведено поважності причин неможливості подання такого доказу суду першої інстанції, як не доведено і винятковості випадку неможливості такого подання. Також, позивачем не заявлено і клопотання про поновлення строку на подання нового доказу, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції залишає поданий позивачем новий доказ без розгляду в силу приписів ч. 8 ст. 80, ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Проте неприйняття вказаного нового доказу не спростовує обставин належності об`єкту договору оренди від 07.07.2012 №481 до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходження зазначеного об`єкту на балансі КП Київський метрополітен та наявності у останнього права на отримання від відповідача орендних платежів, що також обумовлено пунктом 6.10 договору № 481 від 07.07.2012.

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідач користувався об`єктом оренди по договору № 481 від 07.07.2012 в період з 20.07.2015 по 18.07.2017, внаслідок чого відповідно до приписів ст. ст. 526, 762 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна виник обов`язок сплачувати орендну плату у розмірі та строки, визначені договором.

Проте відповідачем всупереч п. 3.1, 3.6, 4.2 договору № 481 від 07.07.2012 не було сплачено у повному обсязі та у визначений строк (щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця) орендні платежі за користування майном в період з 20.07.2015 по 18.07.2017 включно загалом в сумі 264 712,96 грн., у звґязку з чим у відповідача перед позивачем за вказаним договором наявна непогашена заборгованість в сумі 264 712,96 грн., розрахунок якої, наведений у позивачем, є документально обґрунтованим та здійснений у відповідності до п. 3.1, 3.2. 3.4 договору.

Доводи скаржника про те, що розмір заявленої заборгованості в сумі 264 712,96 грн. є необґрунтованим та нарахований всупереч розміру орендної плати, узгодженого у договорі № 481 від 07.07.2012 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, здійснений позивачем з урахуванням п. 3.1, 3.2. 3.4 договору та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, з розбивкою на щомісячні нарахування та з урахуванням часткових оплат.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем було порушено умови договору № 481 від 07.07.2012 в частині своєчасного та повному обсязі виконання зобов`язання щодо сплати орендних платежів, а також положення ст. ст. 525, 526, 762 ч. 1 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , останній зобов`язаний сплатити заборгованість в розмірі 264 712,96 грн.. доказів сплати якої відповідачем до суду надано не було.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що позивачем при зверненні з даним позовом пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вимогами щодо стягнення орендної плати за період з 20.07.2015 по 17.04.2016, що згідно з ст. 257, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України що є підставою для відмови у позові з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України ).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України ).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України ).

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, яка звертається з позовом. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншої стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України ).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником не було заявлено про застосування до вимог позивача загального строку позовної давності до ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, а відповідну заяву скаржник зробив на стадії апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, зазначивши про це в апеляційній скарзі.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що скаржника, як учасника процесу, було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції за адресою його місцезнаходження, а саме:

- ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 19.04.2019 була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 004050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А, кім.17.;

- в матеріалах справи наявний офіційний витяг з сайту "Укрпошта" відстеження поштового відправлення, з якого слідує, що відповідач отримав поштову кореспонденцію суду (0103049663920), відправлення вручено за довіреністю 02.05.2019;

- 0.06.2019 до суду першої інстанції надійшла заява відповідача, в який останній стверджує, що ним не отримана копія позовної заяви, тому просить зобов`язати позивача КП "Київський метрополітен" надіслати ТОВ "Тат-Арт" копію позовної заяви та доданих до неї документів, тобто відповідач був обізнаний про наявність ініційованого судового спору;

- в матеріалах справи містяться також належні докази направлення позивачем на адресу відповідача (004050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 8-А, кім.17) позовної заяви з додатками, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція;

- в матеріалах справи наявний офіційний витяг з сайту "Укрпошта" відстеження поштового відправлення (позовної заяви), з якого слідує, що відповідач отримав поштову кореспонденцію суду (0305610280680), відправлення вручено відправнику 06.05.2019;

Приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору, та суть пред`явлених позовних вимог, а тому не був позбавлений права заявити про застосування наслідків спливу строку звернення до суду в суді першої інстанції до винесення оскаржуваного рішення. При цьому скаржником не було надано суду апеляційної інстанції доказів поважності причин неможливості заявлення застосування строку позовної давності до вимог позивача у визначений законом термін, а саме до ухвалення рішення (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України ).

З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені законом підстави для застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності на стадій апеляційного розгляду справи.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2019 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат-Арт" на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/4989/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/4989/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4989/19 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.12.2019

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді О.І. Поляк

Є.Ю. Пономаренко