Постанова

від 09.12.2019 по справі 903/609/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року Справа № 903/609/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 10 вересня 2019 року (суддя Шум М.С.), повний текст рішення складено 11 вересня 2019 року

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Індустрія Енергії

про стягнення 73 395 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Волинської області з позовом до Товарситва з обмеженою відповідальністю Індустрія Енергії (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача 73 395 грн штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що згідно з накладною № 43615087 від 3 лютого 2019 року в лютому місяці 2019 року Відповідач здійснив відправлення вагону №68741008 зі станції Суми Південної залізниці на станцію Правда Придніпровської залізниці.

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці Позивачем було проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вагоні №68741008 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.

При переважуванні вагону в статичному режимі виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні. У зв`язку із невідповідністю у вазі, вказаній у накладній, та фактичній, Позивачем на підставі статті 118 Статуту залізниць України було нараховано штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати, що становить 73 395 грн. 00 коп..

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10 вересня 2019 року по справі № 903/609/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 44 037 грн 00 коп. штрафу. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 29 358 грн, відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що матеріалами справи підтверджується, що Відповідачем було порушено Правила оформлення залізничної накладної №43615087 від 3 лютого 2019 року, неправильно зазначено вагу вантажу, правильність внесення відомостей щодо якого є обов`язком вантажовідправника, передбаченим додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, що стало підставою для нарахування до стягнення з Відповідача 73 395 грн. 00 коп. штрафу.

Разом з тим, місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що: сума штрафу, яка заявлена до стягнення, порівняно з вартістю перевезення, перевищена; належні докази, які б свідчили про заподіяння Позивачеві збитків та порушення інших його інтересів, відсутні, невідповідність розмір штрафу наслідкам порушення; не встановлено пошкодження у зв`язку із діями Відповідача вагонів чи залізничного покриття; врахував наявність фінансового звіту Відповідача станом на 30 червня 2019 року на підтвердження скрутного фінансового становища Відповідача. Враховуючи усе вищевказане суд прийшов до висновку щодо можливості зменшення суми штрафу до трьох провізних плат.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 60-61), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив скасувати рішення Господарського суду Волинської області та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач, зокрема виходив з того, що відповідно до статті 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Апелянт звертає увагу, що при розгляді даної категорії справ як стягнення штрафів згідно статтей 118, 122 Статуту залізниць України суду необхідно враховувати, що необхідність з`ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у таких випадках відсутня, оскільки Позивач звертається з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.

Апелянт зазначив, що місцевий господарський суд лише формально послався на обставини, що сприяють зменшення штрафу, не дослідивши такі обставини, а відтак вважає зменшення штрафу безпідставним та просить скасувати рішення суду в частині зменшення суми штрафу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2019 року (а.с. 59), з підстав, висвітлених в ній, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача. Запропоновано Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи; у такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Суд констатує, що дана справа № 903/609/19 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 1 921 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 192 100 грн (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності, в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 7 жовтня 2019 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи № 903/609/19 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 9 грудня 2019 року.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 2 грудня 2019 року надійшов відзив від Відповідача в котрому він просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Позивача. Зазначивши, що у Відповідача існує скрутне фінансове становище, що підтверджується фінансовою звітністю станом на 30 вересня 2019 року та квитанцією про її подання до Центру обробки електронних звітів Держстату, зокрема непокритий збиток підприємства склав 424, 6 (424 600 грн), а чистий збиток згідно даних звіту про фінансові результати за підсумками 9 місяців 2019 року склав 965,2 (965 200 грн).

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

При цьому, суд виходив з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що згідно з накладною №43615087 від 3 лютого 2019 року Відповідач відправив Приватному акціонерному товариству Дніпровський Меткомбінат вантаж (лом чорних металів) (а.с. 11).

Як вбачається із накладної №43615087: номер вагону - 68741008; маса нетто вантажу (без вагону) 62300 кг; спосіб визначення ваги на вагонних вагах 150 т; вантаж зважено вантажовідправником.

8 лютого 2019 року на станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці працівниками Позивача складено комерційний акт №450003/25 (а.с. 12-13).

Відповідно до акту за накладною №43615087 від 3 лютого 2019 року вагон з вантажем, відправлений із станції Суми, станція призначення: Правда, відправник: Відповідач, одержувач: ПрАТ Дніпровський Меткомбінат зважено в статичному режимі з повною зупинкою та розщепленням у присутності ДСЗ Клюєва, АРВ Плітченко, прийомоздавальника Рогозіної на справних вагонних 150тн електронно тензометричних вагах, заводський номер 032, що пройшли держповірку 28 грудня 2018 року в результаті чого виявилося, що вага нетто 57 700 кг. менше ваг, вказаної у документі на 4 600 кг.

При переважуванні вагону в статичному режимі виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні.

Комерційний акт підписано начальником станції, працівниками станції, комісією, яка здійснювала переважування вагону.

До матеріалів справи долучено акт загальної форми №235 від 8 лютого 2019 року, виписку з Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (а. с. 13-14), а також посадову інструкцію заступника начальника станції Нижньодніпровськ Клюєва А. С., робочу інструкцію агента з розшуку вантажів та багажу Плітченко І.П. , наказ від 3 січня 2019 року про призначення прийомоздавальником вантажу та багажу ОСОБА_2 (а. с. 17-21).

Крім того, згідно з долученим до матеріалів справи технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки № 14 вагонні тензометричні ваги, заводський номер 032, що знаходяться на станції Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці 28 грудня 2018 року пройшли повірки та визначені придатними до застосування (а. с. 15-16).

Провізна плата в розмірі 14 679 грн. 00 коп. підтверджується накладною № 43615087.

У зв`язку із невідповідністю у вазі, вказаній у накладній, та фактичній, Позивачем на підставі статті 118 Статуту залізниць України було нараховано штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати, що становить 73 395 грн 00 коп. (виходячи з розрахунку: 14 679 грн 00 коп. х 5 = 73 395 грн. 00 коп., де 14 679 грн. 00 коп. провізна плата за вагон від станції Суми Південної залізниці до станції Правда Придніпровської залізниці) який він просив стягнути з Відповідача звертаючись до суду з відповідним позовом.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В силу дії частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно статті 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 6 Статуту залізниць України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 року; надалі - Статут) передбачено, що накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення (затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21 листопада 2000 року), вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

В силу дії статті 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до пункту 2 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334), комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Згідно зі статтею 105 Статуту, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Статтею 118 Статуту встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Крім того, згідно пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено колегією суддів, у лютому 2019 року зі станції Суми Південної залізниці здійснено відправлення вагону № 68741008 згідно накладної № 43615087 на станцію Правда Придніпровської залізниці.

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці Позивачем було проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вагоні №68741008 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.

При переважуванні вагону в статичному режимі виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні. У зв`язку із невідповідністю у вазі, вказаній у накладній, та фактичній, Позивачем на підставі статті 118 Статуту залізниць України було нараховано штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати, що становить 73 395 грн. 00 коп.

Предметом даного судового розгляду є вимога Позивача про стягнення 73 395 грн штрафу за неправильно зазначену масу вантажу.

При цьому суд ще раз констатує, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем порушено Правила перевезення вантажу та Статут залізниць України, зокрема, щодо внесення відомостей у накладну №43615087 про масу вантажу у вагоні №68741008, про що був складений комерційний акт №450003/25 від 8 лютого 2018 року.

Досліджуючи докази на підтвердження позовних вимог та їх заперечень, колегією суддів встановлено правомірність заявлених Позивачем вимог у частині стягнення 73 395 грн штрафу.

Разом з тим, Відповідач у відзиві (а.с. 35-36) та відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 79-80) не заперечував і не заперечує підставності стягнення даного штрафу (а лише просив з підстав вказаних у відзиві зменшити суму штрафу).

З урахуванням усього вищевказаного суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими та доведеним вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 73 395 грн та відповідно задоволює дану вимогу.

При цьому, Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що також ж висновку дійшов місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні (щодо наявність підстав для стягнення з Відповідача штрафу відповідно до статті 118, статті 122 Статуту залізниць України).

Разом з тим, судом першої інстанції, при прийнятті рішення (як вказано місцевим господарським судом відповідно до приписів частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарсього суду України, пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України) зменшено штраф з п`ятикратного розміру тарифної провізної плати за всю відстань перевезень до трьохкратного розміру та задоволено позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 44 037 грн, а в частині стягнення штрафу в сумі 29 358 грн - відмовлено.

Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з вказаними висновками, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі статті 118, 122 Статуту залізниць України Позивачем за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу нараховано Відповідачу штраф у сумі 73395 грн, що становить п`яти кратний розмір провізної плати.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач у відзиві на позов зверталось до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій до розміру провізної плати, а саме до 14 679 грн (а.с. 35-36).

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

У контексті зазначеного, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи Відповідач доводячи своє скрутне становище долучив до матеріалів справи лише Фінансовий звіт - Баланс на 30 червня (для суду першої інтснації), 30 вересня 2019 року (а.с. 37-39; 81), а місцевий господарський суд в своєму обгрунтуванні зменшення суми штрафу лише формально обгрунтування наявність підстав для зменшення без дослідження будь-яких доказів та обставин такого зменшення.

Колегія суду оцінюючи баланс від 3 червня 2019 року, як доказ, констатує його неналежність з огляду на те, що даний баланс відображає дані лише на конкретну дату та не показує проміжні дані ведення Відповідачем господарської діяльності (з урахуванням вимог частини 1 статті 233 ГПК України).

Що ж до балансу від 30 вересня 2019 року, то суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що вказаний баланс подано лише суду апеляційної інстанції (2 грудня 2019 року), тобто після прийняття судового рішення судом першої інстанції в даній справі (тобто апріорі не враховувався при прийнятті місцевим господарським судом оспорюваного рішення).

В той же час, колегія суду з огляду на існуючу практику Верховного Суду наголошує на тому, що в даному випадку зменшення розміру штрафу є неможливим з огляду на наступне.

Колегія суддів наголошує на томує, що Статут залізниці України є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій та установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, та покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, а відповідно можливості зменшення штрафу Статутом не передбачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 5 лютого 2019 року в справі № 914/2339/17, постанові від 16 жовтня 2019 року № 910/143/19, постанові від 5 лютого 2019 року по справі № 914/2339/17.

Відтак, місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про зменшення суми штрафу, яка заявлена до стягнення, приписів наведених вище норм не врахував, не встановив, які належні та допустимі докази були подані Відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання, не надав оцінку доводам сторін, доказам та обставинам справи у їх сукупності, не навів належного обґрунтування наявності виняткових обставин, за яких можливе зменшення штрафу в даному конкретному випадку. При цьому, місцевий господарський суд не мотивував, чому прийшов до висновку про зменшення розміру штрафу.

Відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частині зменшення суми штрафу і відмови в позові на суму 29 358 грн., приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим апеляційний господарський суд вважає підставним та обгрунтованим розподіл судових витрат судом першої інстнації, з огляду на визнання Відповідачем вчиненого порушення, та з огляду на приписи частини 1 статті 130 ГПК УКраїни та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Підсумовуючи усе вищеописане в даній постанові Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи усе вищевстановлене в даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський прийшов до висновку, щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх підставність та доведеність та відмову в задоволенні клопотання про зменшення суми штрафу.

Відповідно приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд задоволює апеляційну скаргу Позивача.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та про порушення норм процесуального права, що в силу дії пунктів 1, 2 та 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Волинської області від 10 вересня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог в сумі 29 358 грн..

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд апеляційної скарги та касаційної скарги суд покладає на Відповідача (саме з огляду на заперечення наведені у відзиві на апеляційну скаргу лише щодо підставності зменшення місцевим господарським судом суми штрафу та не заперечення рішення місцевого господарського суду в іншій частині).

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Волинської області від 10 вересня 2019 року в справі № 903/609/19 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 10 вересня 2019 року в справі

№ 903/609/19 - скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення 29 358 грн штрафу.

3. Позов задоволити повністю, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Індустрія Енергії (Волинська область, м. Луцьк, вул. Шопена, 15/5, код ЄДРПОУ 37177751) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, п/р НОМЕР_1 в АТ Ощадбанк , МФО 300465, код ЄДРПОУ 40081279, отримувач: філія Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень ПАТ Укрзалізниця ) 73 395 грн 00 коп. штрафу."

4. В решті рішення Господарського суду Волинської області залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Індустрія Енергії (Волинська область, м. Луцьк, вул. Шопена, 15/5, код ЄДРПОУ 37177751) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, п/р НОМЕР_2 , Філія Дніпропетровське обласне управління АТ Ощадбанк , МФО 305482, код ЄДРПОУ 40081237) 2881 грн 50 коп. грн. витрат, зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Волинської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

9. Справу № 903/609/19 повернути Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.