Постанова

від 09.12.2019 по справі 908/1188/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1188/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Ревкова Г.О.

Представники сторін:

від позивача: Торорощенко Г.В., протокол № 2 від 22.12.2017 р., член правління;

представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 року ( суддя Мірошниченко М.В.) у справі № 908/1188/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" (49800, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207; 49126, м. Дніпро, бул. Слави, буд. 45)

про стягнення 1 227 093,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач- Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" про стягнення заборгованості за договором поставки № 10/2018 від 01.03.2018 р. у розмірі 1227093,52 грн. (1165999,67 грн. основного боргу, 14105,92 грн. 3% річних, 46987,93 грн. інфляційних).

09.07.2019 р. від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" надійшла заява (вих. № 21-08/384 від 05.07.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 1 314189, 47 грн. основного боргу, 14349, 51 грн. - 3 % річних, 46987,93 грн. - інфляційних втрат ( л.с. 153)

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 року у справі №908/1188/19 позовні вимоги задоволено частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" 1 314 189 (один мільйон триста чотирнадцять тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 47 коп. основного боргу, 13850 (тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 39 коп. - 3% річних, 46987 (сорок шість тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 93 коп. інфляційних втрат та 20625 (двадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн. 41 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 року у справі № 908/1188/19 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що видаткові накладні, які надав Позивач у якості доказів поставки товару, не відповідають вимогам первинних документів, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995. У наданих Позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних у графі "Отримав" міститься підпис та печатка ТОВ "Український Рітейл", проте не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис.

Суд першої інстанції, оцінюючи подані Позивачем видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, як первинні документи та докази, які фіксують факти здійснення господарських операцій, не встановив та не надав належної оцінки відсутності таких обов`язкових реквізитів як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Апелянт також не погоджується із висновком суду першої інстанції, що печатка на видаткових накладних свідчить про поставку товару, оскільки відбиток печатки суб`єкта господарювання на первинному документів в силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не відноситься до обов`язкових реквізитів первинного документа. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду по справі №906/953/17, №916/43/18.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів поставки товару, а документи, що надані відповідачу та суду, не є належними в розумінні чинного законодавства.

Також посилання суду на акти взаєморозрахунків як доказ, що підтверджує операції між сторонами та вимоги позивача до відповідача є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Зокрема, суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на норми ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" згідно якої, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для не визнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Апелянт не погоджується з судом першої інстанції, оскільки неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулась, за умови, що достовірність здійснення господарських операцій за такими первинними документами підтверджена іншими належними доказами у справі, зокрема доказами, які свідчать про відображення здійснення спірних господарських операцій з поставки та отримання товару в податковому обліку господарських товариств.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 року у справі № 908/1188/19, розгляд призначено на 13.11.2019рік, колегією суддів у складі: головуючий суддя -Березкіна О.В. (доповідач); судді : Дармін М.О., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2019 року було зупинено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 року, ухвалене суддею Мірошниченко М.В., повний текст якого складений 10.09.2019, у справі № 908/1188/19 .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2019 року було поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 року та з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.12.2019 року призначено справу до розгляду на 09.12.2019 року.

Позивачем - приватним акціонерним товариством Дніпропетровський комбінат харчових концентратів , надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу а.с.203, т.1).

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення залишити без змін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду, яке залежить від наявності обставин, які унеможливлюють вирішення спору.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець) укладений договір поставки № 10/2018 від 01.03.2018року (з протоколом розбіжностей від 01.03.2018 р.), за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар, далі "товар", на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, найменування, асортимент та ціна постачаємого товару зазначається у додатку № 1 "Специфікація", який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 товар постачається постачальником окремими партіями у відповідності з замовленнями на поставку.

Зобов`язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України (п. 2.6).

Згідно п. 3.2 приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем у місці поставки товару у момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів.

У розділі 6 договору сторони врегулювали ціну товару та порядок розрахунків. У відповідності до п. 6.1 договору ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації та може бути змінена виключно по попередньому узгодженню з покупцем.

Вимоги по оплаті товару зазначаються у додатку № 6 до даного договору (п. 6.6).

У додатку № 6 "Комерційні умови договору" сторони встановили (п. 3), що оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 60 календарних днів з дати поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Сторони договору встановили, що даний додаток діє з 01.03.2018 р. до закінчення строку дії договору поставки, якщо інше не буде передбачено за згодою сторін.

Відповідно до п. 11.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 р. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний слідуючий рік.

Сторонами до договору підписані Додатки №№ 1-9.

Звертаючись до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл із позовом про стягнення заборгованості, позивач - Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 10/2018 від 01.03.2018 р. щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі перелічених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1165999,67 грн.

Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, після відкриття провадження у справі у відповідача виникло зобов`язання по сплаті позивачу поставленого за накладною № 2901215 товару на суму 148 189,80 грн. Таким чином, загальна сума основного боргу склала 1 314 189,47 грн., нараховані 14349,51 грн. 3% річних та 46987,93 грн. інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні про стягнення суми основного боргу в повному обсязі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або надання належних товаросупровідних документів на товар, а тому стягнув суму основного боргу та нараховані 3 % річних, інфляційні.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 499,12 грн., господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було невірно проведено розрахунок 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов вказаного вище договору позивачем поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (відповідачу) товар на загальну суму 1357966,08 грн., що підтверджується переліченими у позові накладними (копії знаходяться у матеріалах справи): № 2803372 від 02.08.2018 р. на суму 93060,00 грн., № 2803505 від 09.08.2018 р. на суму 62323,92 грн., № 2803620 від 16.08.2018 р. на суму 84844,32 грн., № 2803750 від 23.08.2018 р. на суму 49109,16 грн., № 2803886 від 30.08.2018 р. на суму 73439,40 грн., № 2804000 від 06.09.2018 р. на суму 33037,20 грн., № 2804141 від 13.09.2018 р. на суму 37812,36 грн., № 2804263 від 19.09.2018 р. на суму 47190,48 грн., № 2804454 від 27.09.2018 р. на суму 101094,84 грн., № 2804455 від 27.09.2018 р. на суму 93526,56 грн., № 2804586 від 04.10.2018 р. на суму 43530,12 грн., № 2804721 від 11.10.2018 р. на суму 17411,04 грн., № 2805821 від 13.12.2018 р. на суму 169367,28 грн., № 2900019 від 04.01.2019 р. на суму 145001.16 грн., № 2900823 від 26.02.2019 р. на суму 159028,44 грн., № 2901215 від 21.03.2019 р. на суму 148189,80 грн., а також долученими копіями товарно-транспортних накладних.

У перелічених видаткових накладних у графі "отримав покупець" міститься підпис представника відповідача з зазначенням його прізвища, який скріплений круглою печаткою відповідача - юридичної особи. У товарно-транспортних накладних у графі "прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" також міститься підпис представника відповідача, який скріплений круглою печаткою відповідача - юридичної особи та зазначено його прізвище. На кожній видатковій накладній міститься штамп із зазначенням дати поставки товару.

Відповідач отримання товару за вказаними вище видатковими накладними не заперечив та не спростував.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату товару у сумі 43776,61 грн.

Згідно заяви-повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2019 р. вих. № 561 на суму 24650,19 грн., із яких сума 18584,35 грн. зарахована частково по накладній № 2803372 від 02.08.2018 р., а сума 6065,84 грн. у залишок по накладній № 2803370 від 02.08.2018 р.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 30.04.2019 р. заборгованість відповідача перед позивачем склала суму 1 314 189,47 грн., а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на час подання позовної заяви строк оплати поставленого товару є таким, що настав, та обґрунтовано стягнув зазначену суму боргу з відповідача.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд враховує, що на усіх видаткових накладних, які покладені у підставу позову, міститься підпис особи, яка приймала товар, та відбиток круглої печатки юридичної особи - відповідача, наявності якої відповідач не заперечив. Суд також враховує, що в усіх видаткових накладних міститься посилання на договір № 10/2018 від 01.03.2018 р., відповідачем здійснювалася часткова оплата поставленого товару та проводилося зарахування зустрічних однорідних вимог (за заявами відповідача, у яких зазначалася сума боргу за договором № 10/2018).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про не зазначення у видаткових накладних посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку відповідача, оскільки таке порушення було допущено саме представником відповідача, а не позивачем, а питання підтвердження повноважень представників сторін договором не визначено.

Обов`язок належного оформлення довіреностей на своїх працівників покладається на ТОВ Український Рітейл та позивач не може нести відповідальність за невиконання відповідачем вимог закону щодо належного оформлення повноважень його власних працівників.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача у сумі 1314189,47 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № 10/2018 від 01.03.2018 р. , то 3% річних та інфляційні втрати заявлені позивачем до стягнення правомірно.

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% річних, виконаний позивачем, суд правильно зазначив, що позивачем невірно визначений кінцевий строк оплати за кожною накладною. А саме, не враховані приписи ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, якими встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Зробивши перерахунок 3% річних з урахуванням вказаних приписів законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано визначив , що сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду становить 13850,39 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Слід враховувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається зі слідуючого місяця.

При розрахунку інфляційних втрат суд враховує дані рекомендації виходячи з принципів пропорційності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Зробивши перерахунок інфляційних втрат судом встановлено, що інфляційні втрати за визначений позивачем період складають загальну суму 47186,59 грн. При розрахунку інфляційних втрат позивачем допущені арифметичні помилки при вирахуванні сукупного індексу інфляції та, відповідно, у вирахуванні інфляційних втрат. Разом з тим, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не вийшов за межі позовних вимог, та правильно стягнув з відповідача на користь позивача 46 987,93 грн. інфляційних втрат.

Доводи апелянта про відсутність в накладних зазначення посади особи, яка їх підписувала, не спростовує факт здійснення господарської операції та не звільняє відповідача від оплати за договором, оскільки неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегія суддів вважає доводи апелянта в цій частині неспроможними, оскільки не зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції, не є суттєвим недоліком, тим більш не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату за отриманий ним товар та не надає можливості в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язання.

З огляду на наведені норми законодавства України та встановлені судом фактичні обставини справи, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл"- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2019 року у справі № 908/1188/19- залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.12.2019року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін