Постанова

від 09.12.2019 по справі 904/4655/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4655/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Чижова А.О., довіреність № 544940 від 13.08.2019 р., адвокат;

від відповідача-2: Пекній Т.В., довіреність б/н від 07.11.2019 р., адвокат;

представник відповідача -1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019 року, постановлену суддею Петренко Н.Е., повний текст якої підписаний 31.10.2019, у справі № 904/4655/19

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "Південний", м. Одеса

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд", м.Павлоград

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 1 065 191,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019 у справі №904/4655/19 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2019 року.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019 року по справі №904/4655/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "Південний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" про стягнення 1 065 191,18 грн., а саме: накладення арешту на грошові кошти, в межах позовних вимог в розмірі 1 065 191,18грн., що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (код ЄДРПОУ 24427542, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21-Г, оф. 401) в усіх банківських установах України; накладення арешту на грошові кошти, в межах позовних вимог в розмірі 1 065 191, 18 грн., що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" (код ЄДРПОУ 40196224, місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 1) в усіх банківських установах України.

Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та завдань господарського судочинства, при незмінності обставин, за яких були вжиті заходи забезпечення позову, оскаржуваною ухвалою їх скасував, чим порушив право позивача на найефективніший та єдиний можливий на даний момент захід, який дозволить виконати рішення в майбутньому; просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019, а ухвалу господарського суду від 17.10.2019 - залишити в силі; стягнути з відповідачів солідарно 7921 грн судових витрат.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд безпідставно, всупереч власним висновкам, викладеним в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області (про забезпечення позову) від 17.10.2019, скасував вжиті заходи. В той же час, звертає увагу апеляційного суду на те, що обставини, при наявності яких Позивач звернувся до суду за стягненням заборгованості за кредитним договором №ВС2017-02995 від 09.08.2017 не змінилися, оскільки ні кредит, ні відсотки, які нараховуються до сплати за користування коштами, жодного разу Позивачем або іншою особою (Поручителем) не погашалися; до суду не надано жодного платіжного документу, який би підтверджував оплату заборгованості за даним кредитом; тобто, обставини, за яких суд прийняв рішення забезпечити позов не тільки не змінилися, а навіть стали скрутнішими для Позивача, так як заборгованість за вказаним кредитним договором з кожним днем стає більшою, а скасування вжитих судом заходів забезпечення при даній ситуації лише збільшує вірогідність того, що у разі задоволення судом позову по даній справі, таке рішення фактично виконати не буде можливості.

Зауважує, що на сьогоднішній день тривають та досі мають місце вагомі обставини, з якими Позивач пов`язує необхідність у застосуванні судом по даній справі такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти Відповідачів в порядку п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, оскільки у разі незабезпечення позову на даній стадії судового процесу існує велика ймовірність того, що на момент виконання рішення суду, у разі його задоволення судом, Позивач буде позбавлений задовольнити свої вимоги за рахунок грошових коштів Відповідачів, оскільки таке майно може бути вже реалізоване в результаті виконання інших судових рішень про стягнення заборгованості, які законної сили вже набули, або ж взагалі, належні Відповідачам грошові кошти з метою уникнення цивільної відповідальності можуть бути витрачені (списані) не для розрахунків із Позивачем.

Даного висновку позивач дійшов, виходячи з того, що поведінка Відповідачів явно містить у собі ознаки злісного ухилення від виконання грошових зобов`язань перед Банком, оскільки дізнавшись про вжиття Банком дій, направлених на примусове виконання умов Кредитного договору, а саме: пред`явлення вимог про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором в порядку п.3.3.4 вказаного договору, звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості за Кредитним договором, Відповідачі почали вчиняти дії, направлені на ухилення від виконання зобов`язань за Кредитним договором, зокрема: відповідачі відмовляються від отримання письмових вимог Банку про виконання основного зобов`язання за Кредитним договором, про що свідчить відомості накладних про відправлення кореспонденції; після пред`явлення вимог Банком до відповідачів, обороти грошових коштів на рахунках, відкритих на ім`я Відповідачів в Акціонерному Банку "Південний", припинилися; жодного звернення Відповідачів до Банку, направленого на врегулювання спору та вирішення питання про погашення своїх зобов`язань за кредитним договором - Банк не отримував.

В свою чергу позивач наполягає на тому, що суду першої інстанції на підтвердження злісного ухиленням відповідачами від виконання зобов`язань на кредитним договором, надана інформація (яка зокрема є відкритою) з веб-сторінки Prozorro про те, що Відповідач - ТОВ "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" лише у серпні 2019 року є переможцем у проведених процедурах державних закупівель, вартість договорів по яким тільки у жовтні склала 1 117 380 690,00 грн. Більш того, даний відповідач постійно приймає участь державних закупівлях та є переможцем таких тендерів майже по всім заявленим пропозиціям; аналогічна ситуація є із ТОВ "Спецдоррембуд", який також активно приймає участь у тендерах та є їх переможцем, зокрема у березні місяці ТОВ "Спецдоррембуд" переміг у тендері, організатором якого є Департамент житлового комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, очікувана вартість договору складає 14 377 960 грн. Наведені обставини, на думку скаржника, свідчать про те, що Відповідачі, маючи перед Банком прострочені зобов`язання за Кредитним договором на суму більш 1 млн. грн., не вчиняють жодної дії, направленої на її погашення, однак при цьому: здійснюють активну господарську діяльність та маючи у своєму господарському віданні грошові кошти, отримані щонайменше від укладених на тендерній основі договорів, будь-якого контакту із Банком уникають, обороти за рахунками, відкритих в Акціонерному банку "Південний" - не ведуть, що є свідченням витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем та відсутності намірів погашати заборгованість за кредитним договором.

Крім того, апелянт вказує на те, що суду першої інстанції, при розгляді заяви Позивача про забезпечення позову, були надані й інші докази, які прямо вказують не недобросовісну поведінку Відповідачів по відношенню до Позивача, зокрема те, що предмет застави, у вигляді двох транспортних засобів, які виступили забезпеченням зобов`язань за Кредитним договором згідно договору застави від 09.08.2017 під реєстровим № 672, укладеного із ТОВ "Спецдоррембуд", останнім приховується та для задоволення вимог за кредитом, Банку не передаються. 15.10.2019 представником Банком була вчинена спроба здійснити моніторинг предмету застави за вказаним договором в порядку п. 2.1.2 договору, однак такої перевірки представником Банку не здійснено, оскільки відповідальний представник ТОВ "Спецдоррембуд" на дзвінки не відповідає та заставне майно для перевірки не надає. Про дані обставини свідчить службова записка від провідного економіста Управління мониторингу заставного портфелю Банка Кочеткова В .В. від 15.10.2019.

Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не надали, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористались.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019 у справі №904/4655/19; розгляд скарги призначено на 09.12.2019.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 09.12.2019 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції від 31.10.2019 про скасування заходів забезпечення позову законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач1-, в судове засідання 09.12.2019 не з"явився; про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900077350301; яке повернулось на адресу суду з причиною невручення "за письмовою заявою одержувача".

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "за письмовою заявою одержувача", аналогічне пункту про відмову від отримання, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Згідно з частиною 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме Відповідач-1 не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представника зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Відповідача-1, тому не можуть бути визнані поважними.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.18 у справі № 904/9904/17: у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Слід також зауважити, що за приписами частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи . У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, нормами діючого Господарського процесуального кодексу України саме на учасників провадження у справі покладається обов"язок повідомляти суд про зміну місцезнаходження під час розгляду справи, а наслідки неповідомлення адреси покладаються на відповідного учасника провадження - фактом визнання повідомленим (обізнаним) належним чином про дату, час та місце слухання справи, в разі направлення відповідного повідомлення суду (ухвали, виклику) на останню відому суду адресу, повідомлену таким учасником провадження у справі.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Зважаючи на належне повідомлення Відповідача-1 про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення (ухвали), судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача-1.

В судовому засіданні 09.12.2019 року Центральним апеляційним господарським судом були оголошені вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У жовтні 2019 Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (відповідача-2) про стягнення 1 065 191,18 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 768 034,10 грн., заборгованість за процентами у розмірі 119 034,10 грн., заборгованість за неустойкою у розмірі 173 332,92 грн., заборгованість за комісією у розмірі 3 840,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору №ВС2017-02995 від 09.08.2017 в частині сплати в повному обсязі та вчасно кредитних коштів згідно графіку платежів; пред`явленням вимоги банком в порядку п.3.3.4 договору щодо дострокового повернення кредитних коштів, яку не виконано відповідачами; невиконанням відповідачем-2 як поручителем відповідача-1 своїх зобов`язань за договором поруки № 1/ВС2017-02995 від 09.08.2017.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2019 залишено позовну заяву без руху для усунення позивачем недоліків позову.

16.10.2019 на виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.10.2019 о 12:15.

16.10.2019 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах позовних вимог в розмірі 1 065 191,18 грн., що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (код ЄДРПОУ 24427542, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21-Г, оф. 401) в усіх банківських установах України; накласти арешт на грошові кошти, в межах позовних вимог в розмірі 1 065 191, 18 грн., що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" (код ЄДРПОУ 40196224, місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 1) в усіх банківських установах України.

Ухвалою суду від 17.10.2019 заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "Південний" про забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

Накладено арешт на грошові кошти, в межах позовних вимог в розмірі 1 065 191,18 грн., що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (код ЄДРПОУ 24427542, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21-Г, оф. 401) в усіх банківських установах України.

Накладено арешт на грошові кошти, в межах позовних вимог в розмірі 1 065 191, 18 грн., що знаходяться на рахунках, відкритих на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" (код ЄДРПОУ 40196224, місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 1) в усіх банківських установах України.

30.10.2019 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в обґрунтування якого відповідач вказує на те, що на момент вжиття заходів забезпечення позову не була підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а саме:

- в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №ВС2017-02995 від 09.08.2017 був нотаріально посвідчений договір застави від 09.08.2017 року, на: транспортний засіб марка ПАЗ модель 4234-04, тип автобус, об`єм двигуна 4.43, 2017 року випуску, що належить ТОВ "Спецдоррембуд" (код ЄДРПОУ 40196224) на праві власності; транспортний засіб марки ГАЗ, модель НЕКСТ (С41R13-5-), об`єм двигуна 4.43, 2016 року випуску, що належить ТОВ "Спецдоррембуд" (код ЄДРПОУ 40196224) на праві власності; порука ТОВ "Українсько-Польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (код ЄДРПОУ 24427542);

- позивач виконав дії по забезпеченню виконання умов кредитного договору №ВС2017-02995 від 09.08.2017, шляхом звернення стягнення на майно, яке є предметом застави;

- приватним виконавцем Шаганом О.А. на підставі заяви ПАТ АТ "Південний" постановою від 05.06.2019 №ВП 59287958 відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника, яке є предметом застави;

- у заяві про забезпечення позову взагалі були відсутні будь-які достатні обґрунтування та докази на підтвердження наявності достатньо обґрунтованого припущення, що на момент виконання рішення грошові кошти, які є на рахунках товариств можуть зникнути або зменшитись за кількістю, не надано жодних доказів на підтвердження обставин реального ухилення відповідача від виконання рішення суду, яке може бути винесено в майбутньому;

- вжиті заходи забезпечення позову позбавляють можливості відповідача сплачувати податки, збори та обов`язкові платежі, що в свою чергу призведе до порушення роботи підприємств відповідачів;

- відповідачі здійснюють господарську діяльність, мають значній оборот і стабільний прибуток, що значно перевищує суму позову, тобто в змозі виконати рішення суду у разі задоволення позову;

- накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках в будь-яких банківських установах, які, зокрема призначені для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам відповідача, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати працівникам відповідача, що призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача;

- у відповідача-2 на виконанні перебуває договір "ПС-У-2" від 15.05.2017 та додаткова угода до нього №17 від 03.10 2017 на загальну суму 379 418 202,64 грн., що значно перевищує суму позову, тобто відповідачі в змозі будуть виконати рішення суду у разі задоволення позову.

З врахуванням вищевикладеного, відповідач-1 та відповідач-2 вважають, що на даний час позивачем перебільшено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; вжиті заходи забезпечення позову є передчасними; вжиті заходи забезпечення позову повністю блокують господарську діяльність відповідачів; вжиті заходи забезпечення позову порушують права третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019 у справі №904/4655/19 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2019 року; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019.

Скасовуючи заходи забезпечення позову та задовольняючи клопотання відповідачів, господарський суд першої інстанції виходив з того, що накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову, що знаходяться на розрахункових рахунках в усіх банківських установах України позбавляють можливості відповідачів сплачувати податки, збори та обов`язкові платежі до Державного бюджету України; позбавляють можливості виконувати зобов`язання за договорами з третіми особами; унеможливить своєчасну виплату заробітної плати працівникам відповідача-2, що може призвести до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві.

Крім того, суд зауважив, що позивач приховав всю достовірну інформацію з приводу реалізації забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №ВС2017-02995 від 09.08.2017, не вказавши її в заяві про забезпечення позову. Натомість, згідно з наданою відповідачами інформацією, позивач виконав дії по забезпеченню виконання умов кредитного договору №ВС2017-02995 від 09.08.2017, шляхом звернення стягнення на майно, яке є предметом застави. Отже, вказані позивачем відомості щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не відповідали дійсності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Частинами 5, 7, 11 ст.137 ГПК України передбачені випадки, в яких не допускається забезпечення позову.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарем діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, відповідно до ст. 74 ГПК України Позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову, зокрема за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У п.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 встановлено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що скасування заходів забезпечення позову допускається, зокрема, у випадку коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.

Разом з цим, при скасуванні заходів забезпечення позову, господарський суд не вирішує спір по суті та не надає оцінку заявленим позовним вимогам, так як дослідженню підлягають виключно обставини, які можуть свідчити про наявність підстав для скасування вжитих судом заходів.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до заяви про забезпечення позову Позивачем жодними доказами не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

А саме, Позивачем разом із заявою про забезпечення позову не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду такі як:

- реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації;

- витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем;

- укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо.

Посилання позивача як у заяві про забезпечення позову, так і в апеляційній скарзі на те, що відповідачі тривалий час не виконують своїх зобов`язань за договором кредитування та поруки, зменшили обіг коштів за рахунком, відкритим у банку (позивача), не є достатньою правовою підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від визнання чи невизнання Відповідачами позовних вимог, виконання договірних зобов`язань, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, не можуть бути підставою для забезпечення позову доводи позивача про зловживання відповідачами процесуальними правами, ухилення останніх від виконання зобов`язань за спірним договором, оскільки на час подання позову та винесення оскаржуваної ухвали ці доводи не є достовірно встановленими фактами, вони потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду самої позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову (скасування забезпечення позову), оскільки є безпосереднім предметом позову.

Тому, не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову, зокрема в сумі, що заявлена до стягнення.

Саме така правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2016 по справі №910/2033/16.

Отже, сам по собі розмір позовних вимог не є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

Натомість, колегія суддів зазначає, що сам позивач як в заяві про забезпечення позову, так і в апеляційній скарзі, напроти звертає увагу на активну господарську діяльність відповідачів , один з яких (відповідач-2) виграв тендерів лише у серпні 2019 року на загальну суму понад 1 млрд. гривень, а другий (відповідач-1) переміг у тендері, очікувана вартість договору якого складає 14 377 960 грн.

Крім того, колегія суддів зауважує, що в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №ВС2017-02995 від 09.08.2017 між позивачем та відповідачем-1 нотаріально посвідчений договір застави від 09.08.2017 на: транспортний засіб марка ПАЗ модель 4234-04, тип автобус, об`єм двигуна 4.43, 2017 року випуску, що належить ТОВ "Спецдоррембуд" на праві власності; транспортний засіб марки ГАЗ, модель НЕКСТ (С41R13-5-), об`єм двигуна 4.43, 2016 року випуску, що належить ТОВ "Спецдоррембуд" на праві власності.

Позивач виконав дії по забезпеченню виконання умов кредитного договору №ВС2017-02995 від 09.08.2017, шляхом звернення стягнення на майно, яке є предметом застави (а.с. матеріалів оскарження 35, на звороті), а приватним виконавцем Шаганом О.А. на підставі заяви ПАТ АТ "Південний" постановою від 05.06.2019 №ВП 59287958 відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника, яке є предметом застави (а.с. мат. оск. 36-38).

Таким чином, вимоги позивача є забезпеченими, а останнім не доведено, що відповідачами вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов"язання, такі як: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації; витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо. Сам факт зловживання відповідачами процесуальними правами, ухилення останніх від виконання зобов`язань за спірним договором, не є тією підставою з якою закон пов"язує застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, слід зауважити, що попри посилання на велику кількість вже існуючих рішень відносно відповідача-1, що набули законної сили та відкритих проти нього проваджень, на підтвердження вказаних доводів скаржником не надано жодного доказу ні суду першої інстанції до заяви про вжиття заходів забезпечення позову, ні до апеляційного господарського суду, як додаток до апеляційної скарги.

Посилання на переховування відповідачем-1 техніки, що надана в заставу також не є підставою для застосування заходів забезпечення позову. При цьому колегія суддів зауважує, що оскільки скаржником здійснено дії по забезпеченню виконання умов кредитного договору №ВС2017-02995 від 09.08.2017, шляхом звернення стягнення на майно, яке є предметом застави, то правовідносини позивача, відповідача-1 та приватного виконавця регулюється в цій частині нормами Закону України "Про виконавче провадження".

З урахуванням того, що доводи, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову, не є тією підставою, з якою закон пов"язує застосування заходів забезпечення позову, а також з урахуванням не подання суду достовірна інформація про звернення стягнення на предмет застави, то судом першої інстанції обґрунтовано скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 17.10.2019 по цій справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи клопотання, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, в тому числі на правничу допомогу, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки ухвали про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову, передбачені п.4 ч.1 ст.255 ГПК України, не відноситься до переліку ухвал, що можуть бути оскаржені після апеляційного перегляду в касаційному порядку за приписами п.2 ч.1 ст.287 ГПК України, то постанова апеляційного господарського суду не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "Південний", м. Одеса на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019 у справі №904/4655/19 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019 у справі №904/4655/19 - залишити без змін.

Судові витрати Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "Південний", м. Одеса за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.12.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна