Рішення

від 03.12.2019 по справі 903/594/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2019 р. Справа № 903/594/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТрейдПартнер", м.Бровари, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту", с.Струмівка, Луцький р-н, Волинська область

про стягнення 72 508 грн. 50 коп.

Суддя Шум М. С.

Секретар судового засідання: Кобись Є. О.

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Коптєва А. Є.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТрейдПартнер" в позовній заяві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" просить суд стягнути з відповідача 54 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 11 913 грн. 60 коп. неустойки, 10 255 грн. 03 коп. втрат від інфляції, 1 622 грн. 12 коп. 3% річних та судовий збір у справі.

Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем зобов`язань в частині поставки товару згідно з договором №04/09-2018 від 04.09.2018.

Ухвалою суду від 21.08.2019 відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 17.09.2019.

12.09.2019 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від 10.09.2019. Відповідач у відзиві просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначає, що позивач не надав транспорт для отримання товару, який знаходився на складі ТзОВ "Технологія Базальту", про що був повідомлений, оскілки замовляв товар наявний на момент замовлення на складі. Крім того, граничний строк на поставку товару становив по 30.09.2018, проте вже 21.09.2018 відповідачем отримано лист про повернення суми попередньої оплати, що перерахована платіжним дорученням від 30.08.2018 №544.

25.09.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив згідно з якою позивач позовні вимоги підтримує повністю, зазначає, що згідно з умовами договору від 04.09.2018 обов`язок позивача отримати товар виникає після повідомлення відповідачем про готовність товару для поставки, проте відповідачем доказів на підтвердження такого повідомлення до матеріалів справи не долучено. Щодо строку поставки товару по 30.09.2019, позивач зазначає, що на лист від 21.09.2019 про повернення попередньої оплати відповідач міг поставити товар при його наявності, проте про це позивача не повідомив.

16.10.2019 через канцелярію суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від 15.10.2019.

Судом встановлено, що сторони посилаються на правовідносини поставки, які виникли між ними на підставі договору від 04.09.2019 . При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату, яка перерахована платіжним дорученням №544 від 30.08.2018 , тобто раніше, ніж укладено договір поставки. При цьому, призначення платежу зазначено "згідно рахунку №131 від 21.08.2018", який до матеріалів справи не долучено. В свою чергу, позивач та відповідач у своїх поясненнях посилаються на пункти договору поставки від 04.09.2019, обґрунтовуючи порядок та строки поставки товару, порядок нарахування штрафних санкцій, підстави для відмови у позові тощо.

Враховуючи викладене, суд на підставі п. 6 ст. 250 ГПК України для з`ясування усіх обставин справи, з метою надання сторонами додаткових пояснень та доказів по справі, ухвалою від 21.10.2019 постановив розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; зобов`язав сторін до 08.11.2019 подати суду - пояснення по суті позовних вимог з врахуванням обставин, викладених в ухвалі суду, зокрема підстав виникнення між сторонами відносин поставки (договір, рахунок та платіжне доручення тощо); позивача - рахунок №131 від 21.08.2018; пояснення щодо обставин замовлення товару за який здійснено передоплату платіжним дорученням від 30.08.2019 №544; при наявності додаткові обґрунтування позовних вимог.

Позивач в поясненнях від 07.11.2019 повідомив суд, що після проведення попередніх переговорів сторони засобами електронного зв`язку обмінювалися проектами договорів поставки, проте 04.09.2018 на електронну адресу позивача надійшов третій та остаточний варіант договору поставки, датований 04.09.2018 №04-09/2018, який і був підписаний сторонами.

По усній домовленості сторін, відповідач направив електронною поштою рахунок на оплату по замовленню №131 від 21.08.2018 на суму 141 504 грн. 53 коп. В свою чергу, позивач платіжними дорученнями №539 від 22.08.2018, №3019 від 22.08.2018 та №54 від 30.08.2018 в якості 100% передоплати перерахував відповідачу кошти на загальну суму 141 504 грн. 53 коп.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідачу попередню оплату за непоставлений товар в розмірі 54 000 грн. 00 коп., 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 622 грн. 12 коп., 11 913 грн. 60 коп. неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. ТзОВ "УкрТрейдПартнер" в поясненнях зазначає, що нарахування 3% річних та втрат від інфляції нараховані за користування чужими грошовими коштами, проте не за порушення строків поставки.

ТзОВ "УкрТрейдПартнер" 07.11.2019 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині втрат від інфляції до 4 972 грн. 78 коп.

Заява про зменшення позовних вимог протокольною ухвалою від 12.11.2019 прийнята та задоволена судом. Відтак, нова ціна позову становить 72 508 грн. 50 коп. в т. ч. 54 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 1 622 грн. 12 коп. 3% річних, 4 972 грн. 78 коп. втрат від інфляції, 11 913 грн. 60 коп. неустойки.

Відповідач в поясненнях від 08.11.2019 просить суд відмовити у задоволенні позову в частині неустойки, 3% річних та втрат від інфляції з посиланням на ст. 625 ЦК України, відповідно до якої можливість стягнення 3% річних та втрат від інфляції передбачено за порушення саме грошового зобов`язання.

Крім того, відповідач зазначає, що договір поставки від 04.09.2019 не поширює свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами на підставі рахунку №131 від 21.08.2018 та платіжного доручення №544 від 30.08.2018.

Суд протокольною ухвалою від 12.11.2019 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 03.12.2019.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301038025109.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила про визнання основної суми боргу, проте заперечила щодо стягнення 3% річних, втрат від інфляції та неустойки.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Товариством з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту виписано рахунок на оплату товару по замовленню №131 від 21.08.2018: плита Ізолюкс в кількості 1132 упаковок на суму 141 504 грн. 53 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю УкрТрейдПартнер перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту кошти на загальну суму 141 504 грн. 53 коп., що підтверджується:

- платіжним дорученням №539 від 22.08.2018 на суму 62 500 грн. 00 коп.;

- платіжним дорученням №3019 від 22.08.2018 на суму 8 250 грн. 26 коп.;

- платіжним дорученням №544 від 30.08.2018 на суму 70 754 грн. 27 коп.

Призначення платежу у відповідних накладних зазначено: оплата згідно рахунку №131 від 21.08.2018 за плити Ізолюкс .

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту передало Товариству з обмеженою відповідальністю УкрТрейдПартнер товар на загальну суму 70 752 грн. 26 коп., що підтверджується видатковою накладною №214 від 22.08.2018 на відповідну суму. У видатковій накладній міститься посилання на договір від 21.08.2018 та замовлення позивача №131 від 21.08.2018

Відповідні обставини сторонами підтверджуються.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір поставки №04/09-2018, що датований 04.09.2018. Пунктом 8.1 договору встановлено, що він набирає законної сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання.

Позивач в поясненнях від 07.11.2019 повідомив суд, що після проведення попередніх переговорів сторони засобами електронного зв`язку обмінювалися проектами договорів поставки, проте 04.09.2018 на електронну адресу позивача надійшов третій та остаточний варіант договору поставки, датований 04.09.2018 №04-09/2018, який і був підписаний сторонами.

Відповідач в поясненнях від 08.11.2019 зазначив, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, а саме шляхом виставлення рахунку позивачу відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оскільки договір поставки, на який у позовній заяві посилався позивач, укладений між сторонами 04.09.2019 , проте господарські операції щодо перерахунку коштів та поставки товару відбувалися до моменту укладення відповідного договору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено господарський договір купівлі-продажу у спрощений спосіб шляхом обміну замовленням, рахунку на оплату.

Умови договору поставки від 04.09.2018 №04-09/2018 до уваги судом не беруться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Товариством з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту в рахунку на оплату товару (плита Ізолюкс) на суму 141 504 грн. 53 коп. зазначено: Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта .

Товариство з обмеженою відповідальністю УкрТрейдПартнер перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту кошти на загальну суму 141 504 грн. 53 коп., що підтверджується зазначеними вище платіжними дорученнями.

Товариство з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту передало Товариству з обмеженою відповідальністю УкрТрейдПартнер товар на загальну суму 70 752 грн. 26 коп., що підтверджується видатковою накладною №214 від 22.08.2018 на відповідну суму.

Згідно статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Оскільки, в рахунку на оплату товару зазначено, що товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта , суд вважає, що строк виконання зобов`язань по передачі товару сторонами встановлено в рахунку на оплату.

Відтак, відповідач оплачений позивачем товар на суму 70 752 грн. 27 коп. в строки, узгоджені між сторонами, не передав.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В листі від 21.09.2018 №21/09/18-1 позивач просив відповідача повернути попередню оплату в розмірі 70 752 грн. 27 коп.

Відтак, позивач в порядку ст. 693 ЦК України, правомірно визначив спосіб захисту порушеного права шляхом вимоги про повернення суми попередньої оплати.

Після отримання відповідачем листа від 21.09.2018 №21/09/18-1 про повернення коштів, у відповідача виник обов`язок повернути відповідні кошти.

На виконання листа від 21.09.2018 №21/09/18-1 відповідач повернув позивачу кошти в сумі 16 752 грн. 27 коп., про що зазначено у відповіді ТзОВ Технологія Базальту (02.11.2018 у сумі 5 752 грн. 27 коп. платіжним дорученням №2739, 02.07.2019 у сумі 5 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3480, 09.07.2019 у сумі 5 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3500, 18.07.2019 у сумі 1 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3520) (а. с. 72).

Зазначені обставини представником відповідача в поясненнях та в судовому засіданні підтверджуються та визнаються.

Обов`язок повернути позивачу решту коштів, які були сплачені як попередня оплата за товар, в сумі 54 000 грн. 00 коп. представник відповідач в судовому засіданні 03.12.2019 визнає.

Позовна вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 54 000 грн. 00 коп. підставна та підлягає до задоволення.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 622 грн. 12 коп. 3% річних, 4 972 грн. 78 коп. втрат від інфляції. При цьому, в позовній заяві позивач посилається на ст. 625 ЦК України. В поясненнях від 07.11.2019 зазначає, що стягнення 3% річних та втрати від інфляції передбачені законодавством за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач 3% річних та втрати від інфляції заперечує повністю, оскільки такі передбачені лише за прострочення грошового зобов`язання, проте в даному випадку має місце не поставка товару.

ТзОВ УкрТрейдПартнер 3% річних та втрати від інфляції нараховує, починаючи з 01.10.2018 по 01.08.2019 на суму попередньої оплати з врахуванням часткового повернення коштів відповідачем.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 №686/21962/15-ц.

Відтак, після непоставки товару, позивачем надіслано лист від 21.09.2018 №21/09/18-1 про повернення попередньої оплати в розмірі 70 752 грн. 27 коп., у відповідача виникло зобов`язання повернути кошти оплаченого, проте непоставленого товару.

Нараховані позивачем 3% річних за період з 01.10.2018 по 01.08.2019 на суму непоставленого товару з врахуванням часткового повернення коштів (02.11.2018 у сумі 5 752 грн. 27 коп. платіжним дорученням №2739, 02.07.2019 у сумі 5 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3480, 09.07.2019 у сумі 5 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3500, 18.07.2019 у сумі 1 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3520) в розмірі 4 972 грн. 78 коп. підставні та підлягають до стягнення (розрахунок перевірено судом, а. с. 10).

Нараховані позивачем втрати від інфляції за період з 01.10.2018 по 01.08.2019 на суму непоставленого товару з врахуванням часткового повернення коштів (02.11.2018 у сумі 5 752 грн. 27 коп. платіжним дорученням №2739, 02.07.2019 у сумі 5 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3480, 09.07.2019 у сумі 5 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3500, 18.07.2019 у сумі 1 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням №3520) в розмірі 1 622 грн. 12 коп. підставні та підлягають до стягнення (розрахунок перевірено судом, а. с. 108).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 913 грн. 60 коп. неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України)

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

В даному випадку відповідальність у вигляді стягнення пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати за непоставлений товар, сторонами або чинним законодавством не визначена.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 11 913 грн. 60 коп. задоволенню не підлягають.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 605 грн. 37 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія Базальту (вул. Липинського, буд. 7, с.Струмівка, Волинська область, код ЄДРПОУ 39973685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УкрТрейдПартнер (вул. Сергія Москаленка, буд. 16, м.Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ 36706277)

- 54 000 грн. 00 коп. передоплати, 1 622 грн. 12 коп. 3% річних, 4 972 грн. 78 коп. втрат від інфляції, 1 605 грн. 37 коп. судового збору, а всього: 62 200 грн. 27 коп. (шістдесят дві тисячі двісті грн. 27 коп.)

3. В позові на суму 11 913 грн. 60 коп. неустойки відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

повний текст рішення

складений 09.12.2019

Суддя М. С. Шум