Рішення

від 02.12.2019 по справі 907/542/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.2019 м. Ужгород Справа № 907/542/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши позовну заяву Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю "Кадуцей-7", м. Ужгород про припинення договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути орендоване майно та стягнення суми 505.607,29грн. заборгованості по орендній платі

За участю представників:

Від позивача - Данканич А.Е, довіреність № 32.01-12/859 від 19.04.2019 року

Від відповідача - не з`явився

в с та н о в и в :

Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Кадуцей-7", м. Ужгород про припинення договору оренди землі № 1502 від 30.05.2012 року, земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:39:001:0100, площею 0,5263 га, по вул. Оноківська, б/н, в м. Ужгород, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Кадуцей-7" (код ЄДРПОУ 34888187) та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721), шляхом його розірвання; зобов`язання товариство з обмеженою відповідальністю "Кадуцей-7" (код ЕДРПОУ 34888187) повернути за актом приймання-передачі Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (код ЕДРПОУ 36541721) земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 2110100000:39:001:0100, площею 0,5263 га, що знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Оноківська, б/н., а також стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кадуцей-7" (код ЄДРПОУ 34888187) на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721) заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою, що виникла внаслідок несплати орендної плати в період з 01.01.2018 року по 31.07.2019 року за договором оренди землі № 1502 від 30.05.2012 року, в розмірі 505 607,29грн., посилаючись на порушення вимог ст.ст. 14, 19, 142-145 Конституції України, ст.ст. 20, 188, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 627, 628, 638, 649, 792 Цивільного кодексу України, ст. 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/542/19 та призначено підготовче засідання на 08.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.10.2019 було відкладено підготовче засідання на 11.11.2019 року

Ухвалою суду від 11.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 02.12.2019 р.

Представник позивача просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у матеріалах справи доказами. З посиланням на норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, а також Закону України Про оренду землі вказує, що відповідачем в період з 01.01.2018 року по 31.07.2019 року не здійснено належної оплати за договором оренди землі, відтак допущено значну заборгованість за вищевказаним договором котра підлягає стягненню на користь позивача. Разом з тим, вказує на те, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань за договором позивач не отримав того, на що розраховував під час укладання договору, а тому договір оренди землі № 1502 від 30.05.2012 року слід розірвати. Зауважує, що спірна земельна ділянка не була повернута позивачу, отже використовується відповідачем без відповідної правової підстави, у зв`язку з чим вважає, що вказані вище обставини свідчать про використання земельної ділянки.

Позивачем 02.07.2019 року надіслано на адресу відповідача лист-претензію № 32.01-13/93 про погашення заборгованості по орендній платі, де орендарю вкотре наголошено про необхідність належного виконання умов договору оренди землі № 1502 від 30.05.2012 року.

Однак, відповідачем станом на дату подання позову, належного оформлення договірних відносин не здійснив, а також не надав жодних заперечень або протоколів розбіжностей, що стало підставою звернення до суду.

З метою ефективного захисту порушених прав, просить також суд зобов`язати відповідача повернути орендовану земельну ділянку за відповідним актом прийняття-передачі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив. Кореспонденція суду (ухвали суду по справі від 12.09.19, 08.10.19, 11.11.2019) надіслані відповідачу, за зазначеною в позовній заяві адресою - 88000 м. Ужгород вул. Щедріна, 146 - не вручені останньому та повернуті суду органом поштового зв`язку із зазначенням причини не вручення "за закінченням терміну зберігання".

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз`яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву ні у встановлений судом строк, ні потягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами..

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 02.12.2019 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (далі в тексті - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Кадуцей - 7 (далі - Відповідач) 30.05.2012 року укладено договір оренди № 1502, земельної ділянки площею 0,5263 га, що знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Оноківська, б/н, для будівництва та обслуговування торгового комплексу з парковкою автомобілів.

Даний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у місті Ужгород Закарпатської області 05.06.2012 року за № 211010004000121, про що зроблено відмітку на останній сторінці договору.

За умовами зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування торгового комплексу з парковою автомобілів, яка знаходиться за адресом м. Ужгород вул. Оноківська б/н. В оренду передається земельна ділянка площею 0,5263 (п.п. 1; 2).

Строк дії договору згідно п. 8 Договору до 24.05.2022.

Розмір орендної плати у відповідності до пунктів 12, 13 Договору, підлягає річному перегляду на величину коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2015 року по справі № 907/218/15 задоволено позов прокурора міста Ужгорода в інтересах Департаменту міського господарства, в частині перегляду розміру місячних нарахувань орендної плати, у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород. Так, розмір щомісячних нарахувань встановлено на рівні 17518,94грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2019 року по справі № 907/614/18 (набуло законної сили 22.03.2019 року) задоволено позовні вимоги Департаменту міського господарства про визнання додаткової угоди до договору оренди землі № 1502 укладеною.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2017 - 2018 роки з кадастровим номером 2110100000:39:001:0100 становить 10 644 364,87 грн.

Позивачем здійснено нарахування орендної плати за договором з 01.01.2018 року на рівні 26 610,91 грн/міс. згідно умов затвердженої угоди.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати, що кореспондується з обов`язком орендаря щодо своєчасної сплати орендної плати, визначеного п. 9.3 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2019 року позивачем направлено на адресу Відповідача лист-претензію № 32.01-13/93 про погашення заборгованості по орендній платі, пред`явлено вимогу сплатити заборгованість за договором в сумі 450 736,44 грн. в місячний термін та наголошено на те, що невиконання даної вимоги може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

Однак, відповідачем залишено дану претензію без уваги, станом на дату судового засідання заборгованість не сплачено.

Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором оренди землі від 30.05.2012 року № 1502 в період з 01.01.2018 року по 31.07.2019 року складає 505 607,29 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами Договір, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якщо одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 525-527 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір е обов`язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими та крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються також актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а частиною першою ст.15 Закону України Про оренду землі визначено перелік істотних умов договору оренди землі серед котрих - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. (ст. 21 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Водночас, пунктом "д" частини першої ст. 141 Земельного кодексу України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст.ст. 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним е таке порушення стороною договору, коли внаслідок заподіяної цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на шо вона розраховувала при укладенні договору.

Відтак, суд приходить до висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 14.11.2018 р. № 484/301/18, провадження № 61-39488св18, та в постановах Верховного Суду України від 12.12.2012 року по справі № 6-146цс 12 та від 28.09.2016 року по справі № 6-977цс16.

Наведені вище положення Законодавства узгоджуються з пунктом 35 укладеного правочину, де визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін випадках визначених законом та у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором.

Додатковою угодою від 01.08.2018 року до договору, що визнана укладеною рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2019 року по справі № 907/614/18, викладено пункт 36 Договору в новій редакції та зазначено, що несплата орендної плати протягом трьох місяців є умовою для розірвання договору в односторонньому порядку.

Пунктом 2.23. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз`яснено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі ст.ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Отже, чинним законодавством та укладеним договором передбачено можливість розірвання договору оренди землі за рішенням суду з підстав систематичної несплати орендної плати, а тому, як наслідок, земельна ділянка підлягає поверненню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених в договорі.

Вказаний вище обов`язок передбачено також пунктом 22 Договору, де визначено, що після припинення договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача передати земельну ділянку позивачу е похідною вимогою, котра забезпечує ефективний захист порушених прав позивача, котрі він поклав в основу своїх вимог та забезпечує можливість примусового виконання рішення суду про припинення договору, шляхом його розірвання.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №907/542/19 підлягають задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 505 607,29 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 11 426,10 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кадуцей-7" (88017, м.Ужгород, вул. Михайла Салтикова -Щедріна, 146, код ЄДРПОУ 34888187) на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова,3, код ЄДРПОУ 36541721) заборгованість, що виникла внаслідок несплати орендної плати в період з 01.01.2018 року по 31.07.2019 року, за договором оренди землі № 1502 від 30.05.2012 року, в розмірі 505 607,29 грн (п`ятсот п`ять тисяч шістсот сім гривень 29 копійок) та суму в розмірі 11 426,10 грн (одинадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 10 копійок) сплаченого судового збору.

Розірвати договір оренди землі № 1502 від 30.05.2012 року, земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:39:001:0100, площею 0,5263 га, по вул. Оноківська, б/н, в м. Ужгород, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Кадуцей-7" (код ЄДРПОУ 34888187) та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721).

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кадуцей-7" (код ЄДРПОУ 34888187) повернути за актом приймання-передачі Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721) земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 2110100000:39:001:0100, площею 0,5263 га, що знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Оноківська, б/н.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 09.12.2019

Суддя О.Ф. Ремецькі