Рішення

від 28.11.2019 по справі 902/637/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2019 р. м. Вінниця Cправа № 902/637/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлятрейдінвест-А", вул. Пирогова, 39, м. Вінниця, 21018, ідентифікаційний код 34849127

до : Завадського Ігоря Віталійовича , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1

про стягнення 90 046,91 грн

В С Т А Н О В И В :

01.08.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлятрейдінвест-А" до Завадського Ігоря Віталійовича про стягнення 90 046,91 грн заборгованості з яких 62 668,55 грн основного боргу, 10 947,94 грн пені, 16 430, 42 грн плати за зберігання майна за Договором оренди №51 від 07.12.2017 року, 1 921,00 грн витрат по оплаті судового збору та 11 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди №51 від 07.12.2017 року в частині здійснення орендної плати, оплати маркетингових послуг та відшкодування витрат за спожиті комунальні та експлуатаційні послуги.

Ухвалою суду від 06.08.2019 позов залишено без руху на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

12.08.2019 на адресу суду надійшла заява позивача за №55 від 12.08.2019 про усунення недоліків позовної заяви, з якої вбачається, що позивачем визначено відповідачем фізичну особу Завадського Ігоря Віталійовича .

Ухвалою суду від 14.08.2019 на підставі ч. 6 ст. 176 ГПК України зобов`язано відповідні органи надати інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача Завадського Ігоря Віталійовича .

16.08.2019 року до суду надійшла відповідь Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №1497/02-6 від 16.08.2019 щодо відомостей про реєстрацію місця проживання Завадського Ігоря Віталійовича , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 21.08.2019 року відкрито провадження у справі № 902/637/19 у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.09.2019 року.

23.08.2019 року на адресу суду від Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради надійшов лист № 04-00-011-41734 від 21.08.2019 року, в якому зазначено, що в реєстрі Вінницької міської об`єднаної територіальної громади відсутня інформація стосовно реєстрації місця проживання громадянина Завадського Ігоря Віталійовича .

В судовому засіданні 17.09.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 15.10.2019 року, на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України, яка занесена до протоколу судового засідання від 17.09.2019 року.

Ухвалою суду від 20.09.2019 року повідомлено сторін про дату судового засідання.

03.10.2019 року на адресу суду від позивача надійшов лист № 71 від 03.10.2019 року на виконання вимог ухвали суду.

15.10.2019 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 11.10.2019 року) про відкладення судового засідання на іншу дату.

В судовому засіданні 15.10.2019 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 18.10.2019 року, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України.

В судовому засіданні 18.10.2019 року судом постановлено ухвалу про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.11.2019 року. Ухвалу занесено до протоколу судового засідання від 18.10.2019 року.

Ухвалою суду від 18.10.2019 року повідомлено сторін про дату судового засідання.

29.10.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив № 75 від 28.10.2019 року, в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.

Також 29.10.2019 року від представника позивача до суду надійшла заява № 76 від 29.10.2019 року про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 62 668,55 грн боргу, 10 178,81 грн пені, 16 430,42 грн плати за зберігання майна, 1 921,00 грн судового збору та 11 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 12.11.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/637/19 для судового розгляду по суті на 28.11.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 15.11.2019 року повідомлено сторін про дату судового засідання.

28.11.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 28.11.2019 року), в якій останній у зв`язку з відсутністю можливості бути присутнім в судовому засіданні, просить суд проводити розгляд справи за його відсутності. Також в заяві останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

На визначену судом дату представники позивача та відповідача не з`явилися, хоча про дату судового засідання повідомлялись належним чином.

Обізнаність представників сторін про дату судового засідання підтверджується розпискою суду від 12.11.2019 року.

При цьому в матеріалах справи, наявна заява позивача (б/н від 28.11.2019 року) про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, суд зазначає, що ухвала суду від 15.11.2019 року, яка надіслана на адресу відповідача на дату проведення судового засідання до суду не повернулась.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/637/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Суд розглянув матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави заявлених вимог посилається на неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем Завадським Ігорем Віталійовичем зобов`язань за Договором оренди №51 від 07.12.2017 року в частині здійснення орендної плати, оплати маркетингових послуг та відшкодування витрат за спожиті комунальні та експлуатаційні послуги.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 62 668,55 грн боргу, 10 178,81 грн пені, 16 430,42 грн плати за зберігання майна за Договором оренди №51 від 07.12.2017 року, 1 921,00 грн судового збору та 11 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 76 від 29.10.2019 року).

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги тільки в частині стягнення орендної плати в сумі 6 441,17 грн та 2 038,92 грн пені, що підтверджується власним контррозрахунком. В решті заявлених позовних вимогах просить суд відмовити, вказуючи на наступне:

- згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис 21490060003008120 від 30.07.2019 року про припинення підприємницької діяльності Фізичною особою-підприємцем Завадським Ігорем Віталійовичем, в зв"язку з чим даний позов поданий з порушенням підсудності, оскільки спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, судом загальної юрисдикції;

- відповідач неодноразово звертався до адміністрації ТРЦ "Анастасія" з метою знаходження компромісу. Завадський І.В. (магазин "Masimar") працює у ТРЦ "Анастасія" з моменту відкриття ТРЦ, за час роботи в торговому центрі були нормальні показники, своєчасно сплачувалася орендна плата, представниками магазину постійно приймалася активна участь у всіх заходах, надавались пропозицїї щодо розвитку ТРЦ. Зміни, які були проведенні за останній рік у ТРЦ "Анастасія" значно погіршили відвідуваність, продажі, а отже і дохід, який отримував ФОП Завадський І.В., що у свою чергу спричинило погіршення фінансового становища та як наслідок, призвело до виникнення заборгованість за орендну плату перед ТОВ "Поділлятрейдінвест-А".

- як зазначає відповідач, ним були запропоновані декілька варіантів вирішення питання стосовно погашення заборгованості за оренду плату перед ТОВ "Поділлятрейдінвест - А", але представники адміністрації ТРЦ "Анастасія" блокували роботу ФОП Завадського І.В. та незаконно утримують майно, меблі та обладнання, яке йому належить.

У письмових поясненнях № 63 від 18.10.2019 року позивач вважає правомірним стягнення з відповідача, відповідно до п.2.4.3 договору, плати за зберігання притриманого майна у розмірі орендної плати зазначеної у п.4.1 договору, оскільки в зв`язку з тим, що відповідач не погасив заборгованості, 31.05.2019 року позивачем, відповідно до п.2.4.3 договору було застосовано оперативно-господарську санкцію, а саме звільнено приміщення від майна відповідача, що знаходилось на території приміщення в ТРЦ "Анастасія" та відповідно до ст.ст.546, 594 ЦК України притримано майно відповідача до моменту погашення ним своїх зобов`язань перед позивачем. Про притримання майна було складено відповідний акт. Вартість зберігання такого майна за погодженням сторін договору визначалася у розмірі орендної плати зазначеної у п.4.1 договору. Також, 31.05.2019 року між сторонами була укладена угода про розірвання договору оренди №51 від 07.12.2017 року та відповідно до акту повернуто приміщення.

За твердженнями позивача, припинення дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконаним належним чином однією зі сторін.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві та зазначає, про те що документальним підтвердженням надання комунальних, експлуатаційних та маркетингових послуг є акти надання послуг, які підписані відповідачем без зауважень. Що стосується рахунків, Орендодавець надавав Орендарю їх особисто через його представників, що здійснювали торгівлю в орендованому приміщенні, щомісяця, одночасно з актами наданих послуг. Підписання Орендарем актів наданих послуг, вчасне повернення їх та здійснення частково оплати є підтвердженням того факту, що Орендар отримував відповідні рахунки.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 07.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділлятрейдінвест-А" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Завадським Ігорем Віталійовичем (Орендар) укладено договір оренди № 51 (а.с. 23-28, т.1).

Відповідно п. 1.1 Договору Орендодавець передає Орендарю для платного користування протягом строку, встановленого цим договором, приміщення відповідно до п. 1.2. даного договору, що належить Орендодавцю на праві власності та підтверджується свідоцтвом про право власності, а Орендар зобов`язується прийняти приміщення за актом передачі, користуватися ним і оплачувати таке користування відповідно до умов та в порядку, встановлених цим договором, а після закінчення строку користування повернути його в тому ж стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу.

Згідно п. 1.2. Договору предметом договору оренди є приміщення № 213, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 39, ТРЦ "Анастасія" загальною площею 32,6 кв.м., поверх-2, згідно визначеного плану розташування, що є невід`ємною частиною даного договору (додаток № 1).

Приміщення надається у користування з "01" січня 2018 року по "31" грудня 2018 року (строк користування) (п. 1.3. Договору).

Орендар використовує приміщення для роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.4 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору Орендар зобов"язується оплачувати користування приміщенням на умовах та в порядку встановлених розділом 4 цього Договору.

З метою забезпечення належного ведення бухгалтерського та податкового обліків сторони погодили, що Орендар зобов`язується надавати (повертати) підписані із свого боку документи (акти виконаних робіт, надання послуг, будь-які інші документи визначенні чинним законодавством України), що підтверджують господарські правовідносини сторін протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх отримання від Орендодавця (п. 2.1.13. Договору).

За змістом п. 2.4.3 Договору сторони погодили, що Орендодавець вправі в односторонньому порядку розірвати даний договір у випадках передбачених п.п.10.1.10.2 договору.

У випадку настання обставин, визначених у даному підпункті договору. Орендодавець надсилає Повідомлення. У разі відсутності належного реагування (погашення заборгованості, виправлення недоліків, інше) на таке Повідомлення після спливу 7 (семи) робочих днів з моменту його отримання Орендарем. Орендодавець має право застосувати оперативно-господарську санкцію: звільнити Приміщення від майна (речей), що зберігаються/знаходяться на території приміщення, і передати приміщення у користування третім особам та відповідно до ст.ст. 546. 594 Цивільного кодексу України, притримати майно Орендаря, що перебуває в Приміщенні до моменту погашення Орендарем своїх зобов`язань перед Орендодавцем.

У такому випадку Орендодавцем у складі комісії складається акт, в якому зазначається перелік майна, яке зберігалось/знаходилось на території приміщення. Вказане майно зберігається Орендодавцем до моменту його передачі належному представнику Орендаря або уповноваженому представнику (представникам) органів державної влади за наявності достатніх законодавчих підстав. Вартість зберігання такого майна за погодженням сторін визначається у розмірі орендної плати зазначеної у п. 4.1 даного договору.

Орендодавець передає Орендарю приміщення 01 січня 2018 року. Передача Орендодавцем приміщення Орендарю оформляється актом передачі приміщення, який підписується уповноваженими представниками Сторін (п. 3.1.-3.2. Договору).

За користування приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розмір якої складає:

- з 01 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року - 220,00 грн в т.ч. ПДВ за один квадратний метр орендованого приміщення за місяць користування;

- з 01 березня 2018 року - 240,00 грн в т.ч. ПДВ за один квадратний метр площі орендованого приміщення за місяць користування (орендна плата).

На момент укладення цього договору курс національної валюти України (гривні), встановлений НБУ по відношенню до долара США становить 27,11 грн. У разі збільшення зазначеного курсу більше ніж на 10%, сторони зобов`язуються переглянути вартість орендної плати відповідно до зміни курсу на протязі 5-ти робочих дні.

У розмір орендної плати не входить вартість комунальних, експлуатаційних, маркетингових послуг.

Орендна плата за цим договором підлягає індексації. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на офіційно оприлюднений індекс інфляції.

Залежно від дефляційних процесів в Україні, якщо індекс інфляції складає менше 100%, орендна плата за цим договором індексації не підлягає, а розмір орендної плати за наступний місяць повинен бути не меншим, ніж в попередньому місяці.

Відповідно п. 4.2. Договору Орендар сплачує орендну плату у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування суми орендної плати на розрахунковий рахунок Орендодавця, зазначений у п.15 цього договору.

Згідно п. 4.3 Договору орендна плата вноситься Орендарем в наступному порядку:

- попередній платіж платіж, що дорівнює сумі орендної плати за два місяці оренди (який зараховується в рахунок орендної плати за два останні місяці оренди). На протязі 3-х календарних днів з моменту укладання даного договору Орендар зобов`язується оплатити частину гарантійного платежу, у розмірі Орендної плати за останній місяць користування Приміщенням. Орендар зобов`язується здійснити оплату гарантійного платежу за передостанній місяць користування Приміщенням до 28 лютого 2018 року.

Оплата за два останні місяці терміну оренди залишається у Орендодавця у вигляді часткової оплати орендної плати. У разі збільшення орендної плати до моменту настання останніх місяців терміну оренди. Орендар зобов`язаний буде сплатити різницю, яка виникне у разі такого збільшення, в терміни і в порядку, передбаченому для оплати орендної плати.

Орендна плата вноситься Орендарем на підставі цього договору без виставлення Орендодавцем додаткових рахунків щомісячно авансом не пізніше десятого числа місяця, за який здійснюється оплата.

Орендна плата за перший місяць оренди вноситься Орендарем протягом 3-х банківських днів після підписання акту передачі Приміщення.

Нарахування орендної плати за користування Приміщенням починається з дати підписання акту передачі і триває до моменту повного звільнення Приміщення Орендарем.

Згідно п. 4.4. Договору протягом строку оренди Орендар окрім орендної плати компенсує Орендодавцю вартість спожитих Орендарем комунальних та експлуатаційних послуг.

Розмір компенсації комунальних та експлуатаційних послуг визначається пропорційно орендованій площі, відповідно до виставлених рахунків Орендодавця, однак не менше як 75,00 грн в тому числі ПДВ за 1 кв.м. орендованої площі на місяць.

Згідно п. 4.6. Договору сторони домовились про те, що Орендар зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату маркетингових послуг. Вартість маркетингових послуг встановлюється в розмірі 12,00 грн в т.ч. ПДВ за 1 кв.м. орендованого приміщення за місяць користування.

У випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 11.1. Договору).

У випадку прострочення по сплаті орендних платежів та платежів за комунальні, експлуатаційні, маркетингові послуги, а також компенсації витрат на страхування. Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення (п. 11.4.2. Договору).

Відповідно п. 13.1 договір набуває чинності з 01 січня 2018 року і припиняється 31 грудня 2018 року.

Також, до договору оренди приміщення між сторонами підписано додаток № 1 до договору "план другого поверху" (а.с. 29, т. 1).

22.06.2018 року між сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до договору оренди приміщення № 51 від 07.12.2017 року, за умовами якої сторони погодили викласти п. 4.1. Договору у новій редакції, а саме "4.1. За користування приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розмір якої складає:

- з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018- 210,00 грн в т.ч. ПДВ за 1 кв.м. площі орендованого приміщення за місяць користування;

- з 01 вересня 2018 року - 240,00 грн в т.ч. ПДВ за 1 кв.м. площі орендованого приміщення за місяць користування.

На момент укладення цього договору курс національної валюти України (гривні), встановлений НБУ по відношенню до долара США становить 26,28 грн. У разі збільшення зазначеного курсу більше ніж на 10%, сторони зобов`язуються переглянути вартість орендної плати відповідно до зміни курсу на протязі 5-ти робочих дні.

У розмір орендної плати не входить вартість комунальних, експлуатаційних, маркетингових послуг.

Орендна плата за цим договором підлягає індексації. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на офіційно оприлюднений індекс інфляції.

Залежно від дефляційних процесів в Україні, якщо індекс інфляції складає менше 100%, орендна плата за цим договором індексації не підлягає, а розмір орендної плати за наступний місяць повинен бути не меншим, ніж в попередньому місяці." (а.с. 30, т. 1).

На виконання умов вищезазначеного договору оренди приміщення № 51 від 07.12.2017 року позивачем передано відповідачу у платне користування приміщення № 213, що знаходиться в ТРЦ "Анастасія" за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 39, поверх-2, загальною площею 32,6 кв.м., що підтверджується обопільно підписаним актом передачі приміщення від 01.01.2018 року (а.с. 29 - зворотня сторона, т. 1).

За твердженнями позивача, за період користування приміщенням з 01.01.2018 року по 31.05.2019 року Орендарю нараховано 188 393,55 грн заборгованості, з яких 132 166,17 грн - орендна плата, 49 576,98 грн - компенсація вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг, 6 650,4 грн - плата за маркетингові послуги.

В підтвердження чого, до матеріалів справи додано акти наданих послуг за вказаний період (а.с. 31-40, т. 1).

Відповідач, взяті на себе зобов`язання за договором оренди приміщення № 51 від 07.12.2017 року, виконав частково в сумі 125 725,00 грн , що підтверджується карткою рахунку 36 за грудень 2017 року по липень 2019 року (а.с. 41-45, т. 1).

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 62 668,55 грн (188 393,55 грн - 125 725,00 грн).

23.05.2019 року позивачем надано відповідачу претензію за № 41 від 22.05.2019 року з вимогою погашення боргу, яка залишилася без відповіді (а.с. 46, т. 1).

31.05.2019 року позивачем, було застосовано оперативно-господарську санкцію, а саме звільнено приміщення від майна відповідача, що знаходилось на території приміщення та притримано майно відповідача до моменту погашення ним своїх зобов`язань, що підтверджується актом про притримання майна, в якому зазначено перелік майна, що знаходиться на зберіганні (а.с.47, т.1).

Також, 31.05.2019 року між сторонами підписано угоду про розірвання договору оренди приміщення № 51 від 07.12.2017 року та відповідно до акту повернуто приміщення з орендного користування (а.с. 48, т. 1).

Відповідно до п. 1 Угоди, Орендодавець та Орендар дійшли згоди розірвати з 31.05.2019 року договір оренди №51 від 07.12.2017 року.

Згідно п. 2 Угоди момент підписання сторонами угоди Орендар має заборгованість перед Орендодавцем в розмірі 62 668,55 грн, в т.ч. ПДВ, з яких: 46 167,57 грн. - заборгованість по сплаті орендної плати за період грудень 2018 року - травень 2019 року; 1 956,00 грн - заборгованість по оплаті за маркетингові послуги за період січень-травень 2019 року; 7 236,68 грн - заборгованість по оплаті за експлуатаційні послуги за період січень-травень 2019 року; 7 308,3 грн - заборгованість по оплаті за комунальні послуги за період лютий-травень 2019 року.

Орендар зобов`язується погасити вищезазначену заборгованість перед Орендодавцем в строк до 25.06.2019 року, згідно графіку:

- до 15.06.2019 року - 20 000,00 грн;

- до 20.06.2019 року - 20 000,00 грн;

- до 25.06.2019 року - 2 668,55 грн.

Крім того, сторони погодили, що відповідно до ст.ст. 546, 594 Цивільного кодексу України, Орендодавець притримає майно Орендаря, що перебуває в Приміщенні, до моменту повного погашення Орендарем своїх зобов`язань перед Орендодавцем.

Надавши юридичну оцінку наявним у справі доказам суд дійшов наступних висновків щодо позову.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділлятрейдінвест-А" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Завадським Ігорем Віталійовичем (відповідач) склались правовідносини, які, за своєю правовою природою, є правовідносинами за договором оренди.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділлятрейдінвест-А" (позивач), у виконання договору оренди № 51 від 07.12.2017 року на підставі акту приймання-передачі надано в оренду Фізичій особі-підприємцю Завадському Ігорю Віталійовичу приміщення № 213, що знаходиться за адресою: вул. Пирогова, 39, м. Вінниця, ТРЦ "Анастасія" загальною площею 32,6 кв.м., поверх-2.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши надані докази, судом встановлено обставини невиконання Фізичною особою-підприємцем Завадським І.В. зобов`язань щодо сплати орендних платежів за користування майном (приміщенням), які виникли на підставі договору оренди № 51 від 07.12.2017 року.

Враховуючи неналежне виконання Орендарем своїх зобов`язань, Орендодавець звернувся з відповідним позовом до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи достеменно підтверджується факт отримання майна (приміщення) в оренду та користування вказаним майном.

В свою чергу, позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву не спростовує правомірності заявленого позову.

Так, відповідачем шляхом підписання 31.05.2019 року Угоди про розірвання договору оренди №51 від 07.12.2017 року визнано та підтверджено наявність вказаної заборгованості.

Відтак, в силу засад змагальності господарського процесу та розподілу процесуальних обов`язків щодо доведення своїх вимог та заперечень суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами факту існування заборгованості з орендних платежів на момент прийняття судового рішення у даній справі.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 62 668,55 грн правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10 178,81 грн пені та 16 430,42 грн плати за зберігання майна за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 11.4.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів та платежів за комунальні, експлуатаційні, маркетингові послуги, а також компенсації витрат на страхування. Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені в сумі 10 178,81 грн є правомірною, оскільки відповідає умовам чинного законодавства та договору, розрахована позивачем з урахуванням підписаних додаткових угоди щодо розстрочення оплати заборгованості.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені судом не встановлено наявність помилок у здійсненні її обрахунку, таким чином, остання підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 16 430,42 грн плати за зберігання майна суд зазначає наступне.

За змістом п. 2.4.3 Договору сторони погодили, що Орендодавець вправі в односторонньому порядку розірвати даний договір у випадках передбачених п.п.10.1.10.2 договору.

У випадку настання обставин, визначених у даному підпункті договору. Орендодавець надсилає Повідомлення. У разі відсутності належного реагування (погашення заборгованості, виправлення недоліків, інше) на таке Повідомлення після спливу 7 (семи) робочих днів з моменту його отримання Орендарем. Орендодавець має право застосувати оперативно-господарську санкцію: звільнити Приміщення від майна (речей), що зберігаються/знаходяться на території приміщення, і передати приміщення у користування третім особам та відповідно до ст.ст. 546. 594 Цивільного кодексу України, притримати майно Орендаря, що перебуває в Приміщенні до моменту погашення Орендарем своїх зобов`язань перед Орендодавцем.

У такому випадку Орендодавцем у складі комісії складається акт, в якому зазначається перелік майна, яке зберігалось/знаходилось на території приміщення. Вказане майно зберігається Орендодавцем до моменту його передачі належному представнику Орендаря або уповноваженому представнику (представникам) органів державної влади за наявності достатніх законодавчих підстав. Вартість зберігання такого майна за погодженням сторін визначається у розмірі орендної плати зазначеної у п. 4.1 даного договору.

Однак, як вбачається з додаткової угоди від 31.05.2019 року укладеної між сторонами про розірвання договору оренди приміщення № 51 від 07.12.2017 року, Орендодавець та Орендар дійшли згоди розірвати з 31.05.2019 року договір оренди №51 від 07.12.2017 року (а.с. 48, т. 1).

Згідно п. 2 Угоди момент підписання сторонами угоди Орендар має заборгованість перед Орендодавцем в розмірі 62 668,55 грн, в т.ч. ПДВ, з яких: 46 167,57 грн. - заборгованість по сплаті орендної плати за період грудень 2018 року - травень 2019 року; 1 956,00 грн - заборгованість по оплаті за маркетингові послуги за період січень-травень 2019 року; 7 236,68 грн - заборгованість по оплаті за експлуатаційні послуги за період січень-травень 2019 року; 7 308,3 грн - заборгованість по оплаті за комунальні послуги за період лютий-травень 2019 року.

У урахуванням вище викладеного, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача плати за зберігання майна з огляду на встановлений судом факт розірвання договору оренди № 51 від 07.12.2017 року на підставі додаткової угоди від 31.05.2019 року за згодою сторін, а не в односторонньому порядку.

Суд виходить з того, що можливість стягнення такої плати виникає лише у випадку розірвання договору Орендодавцем в односторонньому порядку та діє у період чинності Договору оренди.

Однак, сторонами не обумовлено у Додатковій угоді від 31.05.2019 року застосування положень про оплатне зберігання майна відповідача після припинення дії договору оренди.

Таким чином, наведене вище свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в частині стягнення плати за зберігання майна у розмірі 16 430,42 грн, в зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлятрейдінвест-А" підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наведених вище мотивів щодо відмови в стягненні плати за зберігання майна.

Оскільки, позов задоволено частково, витрати позивача зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Позивачем заявлено до стягнення 89 277,78 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), судом задоволено вимоги частково в розмірі 72 847,36 грн, що складає 81,60 %.

Водночас, відповідачем визнавалися у відзиві вимоги на суму 8 480,09 грн, що складає 9,50%.

Тому, на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України, з державного бюджету слід повернути позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, пропорційно сумі вимог, яка визнана відповідачем, - 91,25 грн (1 921х4,75/100).

Таким чином, підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 476,28 грн (1 567,54 (81,60%) - 91,25 (сума повернута з бюджету).

Крім того, у відповідності до ст.ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 22.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділлятрейдінвест-А" (Клієнт) та Адвокатом Жейдою Ганною Іванівною (Адвокат, Виконавець) укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 5-ПД (а.с. 49- 50, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору Адвокат в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується надати Клієнту правничу допомогу з питання стягення заборгованості по договору оренди № 51 від 07.12.2017 року з Фізичної особи-підприємця Завадського І.В., а Клієнт зобов2язаний оплатити послуги у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно п. 2.1. Договору правнича допомога надається забезпечення захисту прав і законних інтересів Клієнта у зазначеному в п. 1.1. питанні; надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, претензій, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів Клієнта у господарських судах всіх інстанцій під час здійснення судочинства, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами.

За правничу допомогу, передбачену в п.п. 1.1 даного договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі 500,0, грн за 1 годину роботи. Загальна вартість оплати за надані послуги залежить від кількості годин роботи Адвоката, яка визначається в Актах прийому-передачі наданих послуг (п. 4.2. Договору).

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт (п. 4.3. Договору).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

Також в матеріалах справи міститься акт приймання-передавання наданих послуг б/н від 31.07.2019 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане Жейді Г.І. № 683 та посвідчення адвоката № 683 від 28.12.2017 року (а.с. 51-52, т. 1).

Таким чином витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Суд враховує позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, згідно якої розподілу також підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат ТОВ "Укртранссервіс-Груп" на професійну правничу допомогу адвоката до суду не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку судових витрат також не подано.

У ч. 3 ст. 129 ГПК України вказано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст.126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Оскільки, судом задоволено вимоги частково в розмірі 81,60 % від позовних вимог, тому підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на правову допомогу в сумі 8 976,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Завадського Ігоря Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлятрейдінвест-А" (вул. Пирогова, 39, м. Вінниця, 21018, ідентифікаційний код - 34849127) 62 668,55 грн - боргу за договором оренди приміщення № 51 від 07.12.2017 року, 10 178,81 грн - пені, нарахованої за період з 11.09.2018 по 31.05.2019 рр., 1 476,28 грн - судового збору та 8 976,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з Завадського Ігоря Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлятрейдінвест-А" (вул. Пирогова, 39, м. Вінниця, 21018, ідентифікаційний код - 34849127) 16 430,42 грн - плати за зберігання майна за договором оренди приміщення № 51 від 07.12.2017 року.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 353,46 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 024,00 грн - залишити за позивачем.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Поділлятрейдінвест-А" (вул. Пирогова, 39, м. Вінниця, 21018, ідентифікаційний код - 34849127) з Державного бюджету України 91,25 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подачу позовної заяви, сплачених згідно платіжного доручення №93 від 30.07.2019 року (оригінал зберігається в матеріалах справи).

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 09 грудня 2019 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Пирогова, 39, м. Вінниця, 21018

3 - відповідачу - АДРЕСА_7