Рішення

від 20.11.2019 по справі 910/2374/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2019Справа № 910/2374/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І. , за участі секретаря судового засідання Яценко Я. М., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Скадовське хлібоприймальне підприємство" (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курильська, 16-А; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Вернадського, 7/91; ідентифікаційний код 21301823)

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор" (01601, м. Київ, площа Спортивна, 1 А; ідентифікаційний код 38150437), яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" (ідентифікаційний код 23300075);

2)товариства з обмеженою відповідальністю "Сіквеструм" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ідентифікаційний код 41734725);

3)товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком Скай" (04116, м. Київ, провулок Тбіліський, буд. 4/10, ідентифікаційний код 41027605);

4)приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни (01133, м.Київ, вул..Щорса, буд.31, оф.25);

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1)публічне акціонерне товариство "Банк "Юнісон" (03028, м. Київ, просп..Науки, буд.30-А, код ЄДРПОУ 38514375);

2) товариство з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" (49038, м. Дніпро, Узвіз Ярмарковий, буд.25, код ЄДРПОУ 34622143);

3)фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд 17, код ЄДРПОУ 21708016);

про визнання відсутності прав, скасування записів у Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, визнання права власності,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засіданні

ВСТАНОВИВ:

28.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Скадовське хлібоприймальне підприємство" (далі - Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор" (далі - Компанія), яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" (далі - Фонд), товариства з обмеженою відповідальністю "Сіквеструм" (далі - ТОВ "Сіквеструм"), товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком Скай" (далі - ТОВ "Телеком Скай"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни (далі - Нотаріус) про визнання відсутності прав, скасування записів у Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, визнання права власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 у справі № 910/2374/18 позов задоволено частково.

Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 05.02.2019 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 та постанову Північного апеляційного Господарського суду від 05.02.2018 у справі № 910/2374/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 справу № 910/2374/18 прийнято до провадження (суддя Ягічева Н. І.) та призначено підготовче засідання у справі на 06.08.2019.

05.08.2019 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 було задоволено заяву ПрАТ "Скадовське хлібоприймальне підприємство" та відкладено підготовче засідання на 27.08.2019.

15.08.2019 через відділ діловодства суду Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав пояснення по справі. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" подало клопотання про зупинення провадження у справі.

27.08.2019 через відділ діловодства суду позивач подав пояснення ( на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2019) та клопотання про зупинення провадження у справі, третя особа відзив на позовну заяву в якому просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 відмовлено у задоволенні заяв про зупинення провадження по справі Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" про зупинення провадження у справі № 910/2374/18 та Приватному акціонерному товариству "Скадовське хлібоприймальне підприємство".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 910/2374/18 на 17.09.2019.

17.09.2019 через відділ діловодства суду відповідач 1 подав пояснення та відповідь на відзив Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 відкладено підготовче засідання у справі № 910/2374/18 на 01.10.2019.

24.09.2019 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про проведення судового засідання, призначеного на 01.10.2019, у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Скадовське хлібоприймальне підприємство" про участь у судовому засіданні 01.10.2019 в режимі відеоконференції.

01.10.2019 через відділ діловодства суду позивач подав пояснення у яких просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2374/18 до судового розгляду по суті на 22.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 відкладено судове засідання в розгляді по суті справи № 910/2374/18 до 07.11.2019.

Ухвалою від 07.11.2019 відкладено судове засідання по суті до 20.11.2019

20.11.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про приєднання доказу.

Відповідачі 2,3,4 та тертя особа 3 належним чином повідомлені про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України, ухвали суду отримані ними про, що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про їх отримання.

Ухвали суду були надіслана третій особі 2 на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, повернена з адреси відповідача із зазначенням причини повернення "адресат не найдений".

Відповідно до ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи викладене, третя особа 2 вважається належно повідомлена про розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, суд розглядає за наявними матеріалами відповідно до п.9 ст. 165 ГПК України.

Представники позивача та третьої особи 1 в судовому засіданні 20.11.2019 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позовних вимог.

За результатами розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити, що час розгляду справи є виправданим.

Згідно до з частинами першою та другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої цієї статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому суд враховує пріоритети визначені частиною третьої статті 2 згідно до якої основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; … 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Враховуючи процесуальну поведінку учасників судового процесу суд неодноразово відкладав підготовче засідання для забезпечення засад верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності, а також змагальності сторін.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.1.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається що строк який можна визначити розумним не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку яка залежить від певних критеріїв вироблених практикою ЄСПЛ складність справи поведінка заявника поведінка державних органів значущість питання для заявника.

У судовому засіданні 20.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2014 між ПАТ Скадовське хлібоприймальне підприємство (далі - позивач, заставодавець) та ПАТ БАНК Юнісон ( далі - заставодержатель) укладено Договір застави, за умовами якого:

- заставодавець у забезпечення виконання зобов`язання (за Кредитним договором) передає заставодержателю у заставу рухоме майно (предмет застави), а заставодержатель приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця (пункт 1.1 Договору застави);

- Договір застави вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє до припинення зобов`язання, забезпеченого заставою згідно з Договором застави (пункт 7.3 Договору застави).

Статтею 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої статті 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Договір застави укладено на забезпечення виконання зобов`язань боржника - ТОВ "Деміс-Агро" за Кредитним договором, що укладено Банком (кредитор) і ТОВ "Деміс-Агро" (боржник).

На виконання умов Договору застави та чинного законодавства обтяження на предмет застави - рухоме майно, що чітко визначено у додатку № 1 до Договору застави, було зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06.02.2014 за №14166577, реєстратором державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 27.12.2017 №54468702.

26.04.2016 Банком (первісний кредитор) і Компанією, що діє від власного імені в інтересах та за рахунок Фонду (новий кредитор), укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого:

- новий кредитор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження первісного кредитора, а первісний кредитор зобов`язується відступити новому кредиторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за Кредитним договором (пункт 1.1 Договору відступлення);

- за кредитними договорами відступаються такі права:

право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту, станом на 26.04.2016 за Кредитним договором 12 000 000 грн.;

право вимоги сплати процентів за користування кредитними коштами станом на 26.04.2016 за Кредитним договором - 1 559 108,82 грн.;

право вимоги сплати комісійної винагороди, станом на 26.04.2016 за Кредитним договором - 121 900 грн.;

право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів), нарахованих станом на 26.04.2016 за Кредитним договором - 1 012 993,41 грн.;

право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов`язань за Кредитним договором - у розмірі, передбаченому Кредитним договором;

інші права вимоги, передбачені Кредитним договором - у розмірі, передбаченому Кредитним договором (пункт 1.2 Договору відступлення);

- право грошової вимоги вважається відступленим новому кредиторові в день укладення та підписання Договору відступлення (пункт 1.3 Договору відступлення);

- новий кредитор зобов`язаний передати в розпорядження первісному кредитору грошові кошти у сумі 587 760,09 грн. протягом одного календарного місяця з моменту підписання Договору відступлення (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Договору відступлення);

- новий кредитор зобов`язаний передати в розпорядження первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 289 840,80 грн. протягом одного календарного року з моменту підписання Договору відступлення, пропорційно кожної з отриманих частин зазначеної в цьому абзаці суми не пізніше десяти календарних днів з моменту отримання новим кредитором від боржників відповідних сум у рахунок виконання боржниками зобов`язань за кредитними договорами (підпункт 3.2.2 пункту 3.2 Договору відступлення);

- Договір відступлення вважається укладеним та вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором відступлення (пункт 6.2 Договору відступлення).

Договір відступлення було підписано зі сторони Банку представником Чепіжко Оксаною Вікторівною, яка діяла на підставі довіреності від 07.04.2016, а зі сторони Компанії - директором Давидкіним Михайлом Олександровичем, який діяв на підставі статуту.

27.04.2016 Банком і Компанією укладено договір №1 про внесення змін до Договору відступлення, згідно умов якого були внесені зміни до Договору відступлення в частині розрахунків між сторонами за відступлене право вимоги, а саме сторони домовилися підпункти 3.2.1-3.2.3 викласти у такій редакції:

" 3.2.1. Новий кредитор зобов`язаний передати в розпорядження (сплатити) Первісному кредитору грошові кошти в сумі, зазначеній в пункті 3.2 цього Договору, у строк з 01 липня 2017 року до 26 квітня 2018 року (включно).

3.2.2.У випадку виконання Боржниками перед Новим кредитором в повному обсязі зобов`язань за Основним договором до настання терміну, передбаченого в підпункті 3.2.1 Договору, Новий кредитор зобов`язується перерахувати Первісному кредитору суму, зазначену в пункті 3.2 Договору, протягом одного місця з дати повного виконання Боржником зобов`язань за Основним договором.".

14.09.2017 о 16:11:46 год. реєстратором - Нотаріусом у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис про відступлення прав на предмет обтяження, зокрема, до запису від 06.02.2014 №14166577 внесено зміни, а саме: вилучено обтяжувача: Банк і додано обтяжувача: Компанія, при цьому визначено підставу: "договір про внесення змін до договору відступлення права вимоги від 26.04.2016р. №1, 27.04.2016, ПАТ "Банк "Юнісон", ТОВ КУА "Ексельсіор".

14.09.2017 о 17:54:40 год. реєстратором - Нотаріусом виправлено помилку у вказаного записі, а саме, вилучено документ - підставу: "договір про внесення змін до договору відступлення права вимоги від 26.04.2016р.№1, 27.04.2016, ПАТ "Банк "Юнісон", ТОВ КУА "Ексельсіор" та додано документ-підставу: "договір відступлення права вимоги, бн 26.04.2016, ПАТ "Банк "Юнісон", ТОВ КУА "Ексельсіор".

28.09.2017 о 15:49:39 за №16490238 реєстратором - Нотаріусом до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про звернення стягнення на рухоме майно - обладнання (основні засоби елеваторного комплексу), перелік якого наведено в Додатку №1 до Договору застави.

Інформація про вчинені записи у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 27.12.2017 №54468702.

07.11.2017 Компанією (продавець), яка діяла від імені Підприємства, та ТОВ "ТЕЛЕКОМ СКАЙ" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу заставного майна (далі - Договір купівлі-продажу від 07.11.2017), за умовами якого:

- продавець продає покупцю предмет забезпечувального обтяження, а саме обладнання, що знаходиться у приміщенні майнового комплексу, що розташований за адресою: Херсонська область, місто Скадовськ, вул. Шевченка, 2, у кількості, комплектності відповідно до додатку № 1 до Договору купівлі-продажу від 07.11.2017, та який є невід`ємною його частиною (пункт 1.1 Договору купівлі-продажу від 07.11.2017);

- вартість за обладнання встановлюється в національній валюті України - гривнях та складає 942 000 грн., в т.ч. ПДВ (пункт 2.1 Договору купівлі-продажу від 07.11.2017);

- умови оплати: протягом 364 календарних днів з моменту підписання сторонами Договору купівлі-продажу від 07.11.2017 (пункт 2.3 Договору купівлі-продажу від 07.11.2017);

- Договір купівлі-продажу від 07.11.2017 вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами умов Договору купівлі-продажу від 07.11.2017 (пункт 9.1 Договору купівлі-продажу від 07.11.2017).

Договір купівлі-продажу від 07.11.2017 зі сторони Компанії підписано директором Чепіжко Оксаною Вікторівною, яка діяла на підставі статуту, а зі сторони ТОВ "Телеком Скай" - директором Кічігіною О.С., яка діяла на підстав статуту.

Крім того, у преамбулі вказаного правочину є вказівка на те, що Компанія діє від імені Підприємства на підставі статей 26, 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

18.12.2017 ТОВ "ТЕЛЕКОМ СКАЙ" (продавець) та ТОВ "СІКВЕСТРУМ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір купівлі-продажу від 18.12.2017), за умовами якого:

- продавець продає покупцю обладнання, що знаходиться у приміщенні майнового комплексу, що розташований за адресою: Херсонська область, місто Скадовськ, вул. Шевченка, 2, у кількості, комплектності відповідно до додатку № 1 до Договору купівлі-продажу від 18.12.2017, та який є невід`ємною його частиною (пункт 1.1 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017);

- покупець зобов`язується прийняти обладнання, вказане у пункті 1.1 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017, та оплатити його на умовах Договору купівлі-продажу від 18.12.2017 (пункт 1.2 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017);

- загальна вартість обладнання встановлюється у національній валюті України - гривнях та складає 300 000 грн. (пункт 2.1 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017);

- умови сплати вартості обладнання: відстрочення оплати до 31.12.2019 з моменту підписання сторонами Договору. Покупець може сплатити вартість обладнання частками або одноразовим платежем протягом строку, зазначеного в цьому пункті Договору купівлі-продажу від 18.12.2017. Підстави для перерахунку вартості обладнання в подальшому відсутні. Покупець не сплачує проценти на ціну обладнання, вказану в пункті 2.1 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017 (пункт 2.3 Договору купівлі-продажу від 18.12.2018);

- Договір купівлі-продажу від 18.12.2017 вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами умов Договору купівлі-продажу від 18.12.2017 (пункт 9.1 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017).

Позивач вказує, що 27.12.2017 представник ТОВ "СІКВЕСТРУМ" Бубенок В.Г. (на підставі договору про надання правової допомоги від 20.12.2017) та інші невстановлені особи з`явилися за місцем знаходженням рухомого майна - приміщення позивача за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Шевченка, 2, з метою заволодіння майном.

Проте, у зв`язку із тим, що документи надані представником ТОВ "СІКВЕСТРУМ" містили ознаки підробки, а майно знаходиться під арештом (в межах виконавчого провадження), доступ до майна наданий не був.

СВ Скадовського ВП Новокаховського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області порушено кримінальне провадження від 27.12.2017 за № 12017230230002144 (попередня кваліфікація: частина третя статті 358 Кримінального кодексу України - використання завідомо підробленого документа).

Підприємство вказує, що про вчинення правочинів з продажу заставного майна позивачу стало відомо лише 27.12.2017 при отриманні від представника ТОВ "СІКВЕСТРУМ" копії Договору купівлі-продажу від 18.12.2017, а про вчинені 14.09.2017 та 28.09.2017 записи у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна позивачу також стало відомо 27.12.2017 при отриманні витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за №54468702.

На думку позивача, є неправомірними та таким, що підлягають скасуванню записи стосовно заставного майна у Державному реєстрі обтяжень Нотаріусом; Підприємство вважає недійсним Договір купівлі-продажу від 07.11.2017, а порушене право власності позивача підлягає судовому захисту.

У свою чергу, відповідачі заперечували проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на таке:

- такий спосіб захисту як визнання відсутнім права не передбачено нормами чинного законодавства;

- в моменту підписання Договору відступлення до Компанії перейшло право вимоги не лише за Кредитним договором, але й за Договором застави;

- неповідомлення про факт укладення Договору відступлення не тягне за собою визнання його недійсним;

- на думку, відповідача-1 стаття 15 Закону України "Про заставу" передбачає, що застава рухомого майна може бути (а не зобов`язана) зареєстрована відповідно до закону.

При новому розгляді справи, сторони нових доказів не надали.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді, всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Переглядаючи рішення у даній справі та направляючи її на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 11.06.2019 вказав на необхідність встановлення під час нового розгляду, зокрема:

- встановити наявність чи відсутність підстав нікчемності договору відступлення відповідно до п.1,3 ч.3 ст.38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . При цьому зазначається про передчасність висновків судів про нікчемність договору відповідно до п. 1,3 ч.3 ст.38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки ці підстави є взаємовиключними;

- встановити чи наявні обставини відчуження майна банку (майнових прав) за цінами, нижчими (гіршими) від звичайних, що згідно висновків ВС встановлюється на підставі оцінки майнових прав (прав вимоги) з урахуванням факторів наявності забезпечувальних зобов`язань.

Виконуючи зазначені вказівки суду касаційної інстанції, які згідно зі ст. 316 ГПК України , є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, а також перевіряючи доводи учасників справи, суд виходив з такого.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ст. 3 цього Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

За ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

З огляду на викладене визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), від 24.06.2019 у справі №916/3156/17.

Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Як передбачено п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Як встановлено судами у справі №910/11224/18 на підставі рішення Правління Національного банку України від 18.06.2018 № 345-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Юнісон" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 19.06.2018 № 1725 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Юнісон" та делегування повноважень ліквідатора банку" запроваджено процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Юнісон" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора банку ПАТ "Банк "Юнісон", визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Федорченка Андрія Володимировича строком на два роки з 19.06.2018 по 18.06.2020 включно.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ч. 3. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції на момент укладення договору) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Судами встановлено, що 14.07.2016 була створена комісія для перевірки договору відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ "Банк "Юнісон" та ТОВ "Ексельсіор" відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про організаційні заходи щодо перевірки договору" № 118.

15.07.2016 за результатами перевірки комісія щодо перевірки договору відступлення права вимоги, призначена Наказом № 118 від 14.07.2016, дійшла висновку про нікчемність Договору відступлення права вимоги.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації Банку Шевченко А.М. від 01.08.2016 за №71/ач Договір відступлення було визнано нікчемним.

Листом №1223/02 від 15.07.2016 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" Шевченко А.М. повідомив ТОВ "Ексельсіор" про нікчемність договору відступлення права вимоги від 26.04.2016.

Відповідно до Наказу уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "Банк "Юнісон" Федорченко А.В. № 49Л від 10.08.2018 продовжено перевірку договору відступлення права вимоги на предмет виявлення ознак нікчемності, які відповідають критеріям, передбаченим ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За результатами перевірки комісією по перевірці договору відступлення права вимоги встановлено, що договір відповідає ознакам нікчемності правочину відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що відображено у Акті № 1 від 14.08.2018.

21.08.2018 позивачем на адресу відповідача скеровано повідомлення №1009/13 від 20.08.2018 про нікчемність Договору відступлення права вимоги від 26.04.2016, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

Таким чином, як зазначено у правовій позиції Великої палати Верховного суду вказаній у Постанові (на яку посилається фонд гарантування вкладів) наказ банку з висновками про нікчемність є внутрішнім розпорядним документом Банку та не є підставою для застосування наслідків нікчемності правочину, не створює правових наслідків для іншої сторони правочину.

Тому, факт нікчемності правочину не може доводитись лише внутрішнім наказом банку та висновку (акті) комісії банку.

З урахуванням висновків Великої палати Верховного суду є недоведеним посилання ПАТ Банк Юнісон на рішення у справі №826/14000/16, де предметом було законність/незаконність наказу (повідомлення) банку про нікчемність.

Частинами 5 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Судами у справі №910/11224/19 встановлено, що у відповідності до додатку №2 до договору відступлення прав вимог сума, яка відступається за кредитним договором становить 14 694 002,23 грн. Натомість комісією встановлено, що реальна сума відступленого права за кредитним договором, на дату його підписання, становить 15 101 754,39 грн з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 12 000 000,00грн.; прострочена заборгованість за процентами - 1 567 305,54 грн; прострочена заборгованість за комісіями - 121 900,00 грн; пеня за прострочення сплати кредиту - 1 218 041,31 грн; пеня за прострочення сплати процентів 182 297,56 грн; пеня за прострочення сплати комісії 12 209,98 грн.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Відповідно до п.п. 1, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Судами у справі №910/11224/19 встановлено, що Банк уклавши спірний договір, здійснив відчуження майна (майнових прав) за ціною нижчою від звичайної (сума оплати на 60% менша вартості майнових прав).

При цьому, внаслідок укладення банком правочину відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною, значно нижчою від вартості майнових прав, банк втратив права кредитора на отримання грошових надходжень від позичальника в погашення його кредитної заборгованості та/або можливість задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок високоліквідного забезпечення (іпотеки).

Договір відступлення є нікчемним з підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб", відповідно до якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав того, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Обставини, що встановлені у справі №910/11224/18 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, у справі №910/11224/18 прийнято постанову Верховного суду від 23.10.2019, то встановлені факти мають обов`язкову силу для вирішення даної справи.

Щодо вимоги позивача про визнання відсутнім у Компанії, яка діє від власного імені, в інтересах та за рахунок Фонду, права заставодержателя (обтяжувача) рухомого майна за Договором застави, укладеного Підприємством і Банком.

Вказана вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з тим, позивач, заявляючи вимогу про визнання відсутнім права заставодержателя, діє не у власних інтересах і не з метою захисту свого порушеного права.

Так, вимога про визнання відсутнім права заставодержателя за Договором застави має бути заявлена лише Банком як особою, права якої можуть бути цим порушені, оскільки саме третя особа-1 була позбавлена прав заставодержателя шляхом укладення Договору відступлення.

Що ж до позовних вимог, про скасування змін до запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, слід зазначити наступне.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 у справі 910/11224/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Юнісон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор", яке діє від власного імені та за рахунок ПВНЗІФ "Солдо" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 2. Приватне акціонерне товариство "Скадовське хлібоприймальне підприємство"

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Деміс-Агро" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання недійсним нікчемного договору та застосування наслідків недійсності, Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі № 910/11224/18 скасовано, позовні вимоги задоволено , визнано недійсним нікчемний договір відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016, укладений між Публічним акціонерним товариством Банк Юнісон та ТОВ Компанія з управління активами Ексельсіор , що діє від власного імені в інтересах та за рахунок ПВНЗІФ Солдо . Застосовано наслідки недійсності (нікчемності) правочину шляхом повернення правовідносин сторін у попередній стан, а саме: - скасувати зміни до запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №14166577 від 06.02.2014 внесені реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною 14.09.2017 об 16:11:46 (з урахуванням виправлення помилки 114.-9.2017р. об 17:54:40 год); - скасувати запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №16490238 від 28.09.2017р. об 15:49:39, внесений реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною.

Постановою Верховного суду від 23.10.2019 у справі № 910/11224/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 у справі №910/11224/18 скасовано в частині визнання недійсним нікчемного договору відступлення права вимоги б/н від 26.04.2016. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 у справі №910/11224/18 залишено без змін.

Отже, судом при розгляді справи №910/11224/18 вже вирішувалось позовні вимоги про:

- скасування зміни до запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №14166577 від 06.02.2014 внесені реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною 14.09.2017 об 16:11:46 (з урахуванням виправлення помилки 114.-9.2017р. об 17:54:40 год);

- скасування запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №16490238 від 28.09.2017р. об 15:49:39, внесений реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи надані сторонами докази свідчать про відсутність предмету спору в частині скасування записів у державному реєстрі, то відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 07.11.2017, слід зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст Договору купівлі-продажу від 07.11.2017 суперечить ЦК України, та іншим актам цивільного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (стаття 656 ЦК України).

Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, що також кореспондується із приписами статті 19 Закону України "Про заставу".

Відповідно до статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах є позасудовим способом звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Таким чином, право звернення стягнення на заставлене майно та продаж майна в порядку звернення стягнення належить виключно заставодержателю (обтяжувачу).

Оскільки, Договір відступлення є нікчемним, що встановлено судами, то Компанія не набула прав заставодержателя рухомого майна за Договором застави, а тому не мала права на звернення стягнення на заставне майно й відповідно - укладення оспорюваного Договору купівлі-продажу від 07.11.2017.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

За приписом статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження встановлені статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов`язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам. на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію:

1) зміст порушення, вчиненого боржником;

2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги;

3) опис предмета забезпечувального обтяження;

4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу;

5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач;

6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Статтею 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлені правові наслідки невиконання вимоги обтяжувача.

Так, якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов`язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, звернення стягнення через продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем допускається виключно якщо заставне майно перебуває у володінні обтяжувача.

Судом встановлено, що заставне майно знаходиться у володінні та користуванні заставодавця - Підприємства, за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Шевченка, 2.

Крім того, слід зазначити, що передане в заставу майно є виробничим обладнанням елеватору та використовується у звичайній господарській діяльності заставодавця (позивача).

Відомості про володіння заставним майном заставодавцем на час застави підтверджується також записами у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що були внесені при первинній реєстрації обтяження, так і тими, що внесені за заявою відповідача-1.

З огляду на викладене, враховуючи факт володіння заставним майном заставодержателем (позивачем), звернення стягнення не може бути здійснено в позасудовому порядку (в тому числі, шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження).

Звернення стягнення у такому випадку здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Компанія не мала права на звернення стягнення на предмет обтяження в позасудовому порядку шляхом укладення Договору купівлі-продажу від 07.11.2017 від імені власника.

18.12.2017 було укладено Договір купівлі-продажу від 18.12.2017, тобто відбулося подальше незаконне відчуження заставного майна, що належить позивачу.

Згідно із статтею 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права поза волею власника, то добросовісний набувач не набуває право власності на це майно.

Верховний Суд України в постанові від 17.10.2011 у справі №3-103гс11 висловив правову позицію, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувана за останнім у ланцюгу договорів права відчужувати це майно.

Крім того, в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Отже, визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 18.12.2017 не вимагається.

Порушене право власності позивача, що не визнається відповідачами-1,2,3 підлягає судовому захисту.

Враховуючи ту обставину, що заставне майно фізично перебуває у володінні позивача, підстав для його витребування не має.

Втім, оскільки право власності позивача на майно не визнається відповідачами (ТОВ "СІКВЕСТРУМ", ТОВ "ТЕЛЕКОМ СКАЙ", Компанія), та існує договір, за яким кінцевий набувач може претендувати на майно, належним та ефективним способом захисту у даному випадку є визнання права власності позивача в порядку статті 392 ЦК України.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Заставне майно належить позивачу на праві власності, що було встановлено та визнано при укладені Договору застави заставодержателем - Банком.

Заставне рухоме майно набувалось у власність позивачем на підставі документів, що є документами первинного бухгалтерського обліку. На підставі цих первинних документів внесено відомості про відповідні активи до рахунків бухгалтерського обліку, регістрів синтетичного та аналітичного обліку, фінансової звітності. Виписка з балансу станом на поточну дату додається. Оригінали вказаних первинних документів були втрачені в процесі пересилання із м. Скадовськ до м. Кривий Ріг (в зв`язку із зміною адреси). По факту втрати документів було порушено кримінальне провадження, що підтверджується витягом з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 22.04.2016 за №12016040750001092.

Отже, документи, що прямо підтверджують право власності на заставне майно втрачені, що є додатковою підставою для визнання права власності в порядку статті 292 ЦК України.

Непрямими доказами права власності позивача на заставне майно є виписка з балансу, договір застави, відомості Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Інші заперечення відповідача 1 не приймаються судом до уваги та спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідачів-1,2,3 пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки саме їх дії викликали даний спір, а Нотаріус діяв як реєстратор відповідних реєстраційних дій.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині скасування змін до запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06.02.2014 №14166577, внесені реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною 14.09.2017 о 16:11:46 год. (з урахуванням виправлення помилки 14.09.2017 о 17:54:40 год.) закрити у зв`язку із відсутністю предмета спору.

3. Провадження у справі в частині скасування запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 28.09.2017 №16490238 о 15:49:39год., внесений реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною закрити у зв`язку із відсутністю предмета спору.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна (що є предметом застави за договором застави від 05.02.2014 № 15/14/КЛ-КБ-ЗО-1), укладений товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор" (01601, м. Київ, площа Спортивна, 1 А; ідентифікаційний код 38150437), яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" (ідентифікаційний код 23300075), від імені приватного акціонерного товариства "Скадовське хлібоприймальне підприємство" (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курильська, 16-А; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Вернадського, 7/91; ідентифікаційний код 21301823), та товариством з обмеженою відповідальністю "Телеком Скай" (04116, м. Київ, провулок Тбіліський, буд. 4/10, ідентифікаційний код 41027605).

5. Визнати за приватним акціонерним товариством "Скадовське хлібоприймальне підприємство" (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курильська, 16-А; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Вернадського, 7/91; ідентифікаційний код 21301823) право власності на рухоме майно, а саме:

№ Л nНайменування майна (за даними бух. обліку)Серія, марка (за наявності)кількі стьІнвентарний номерЗаводський номер/ виробникРік виробнщтва 1Сепаратор зерноочисной м.ЖитомирБСХ-100 1Эл00037№1125 Хорольский 2007 2Автовесы г/з 25т 1 112 3Агрегат кал1бров.очист. 1 571 4БочкаЗЖВФ-3,2 1 518 5Весы бункерные ESITI 1Эл00051ЧП "Барбаш". м. Миколаїв 2008 6ВесыЕРМАК 1 630 815, ПП "М1КА" Дніпропетровськ 2004 7Весы лабораторные Зкл. 1Эл00068№495 2008 8ВесыСкаут-про 1 622№BJ 510736 2003 9Весы электронные лабораторные 1 570№7123160065 2004 10ВлагомерЦВЗ-А 1 607АО "Дула" Грузія, м.Горге 2004 11Комплектное распредустройствоЩ0-90 1Эл00050 2008 12Компрессор ROWER 2YH/1.S KW 1 556 2005 13Компрессор 2ВУ 1 618№ 0904002 2004 14Компрессор воздушныйСБ 4/С-200ЛБ40 1Эл00016№ 8057099 2008 15конденсаторная установка 260 кВАр 1Эл00052 2008 16Лебедка KDJ-1000E 1 1Эл00067СН 00247 2010 17НорияНЦ-100 1 532Могил- Подільський маш завод 1976 18НорияНЦ- 175 1 406 19НорияНЦ- 20 1 531 20НорияНЦК-250 1Эл00033№92,"Елеваторпромсервіс" 2008 21НорияНЦК-250 1Эл00032 "Елеваюрпромсервіс" 2008 22ПогрузчикКШП-5 1 403Могил - Подільський маш завод 23ПогрузчикКШП-5 1 374Могил-Подільський маш завод 24ПогрузчикКШП-5 1 363Могил-Подільський маш завод 25Семяочистна машинаПеткус 1 585 26СепараторБЦС-100 1 522аВАТ Вібросепаратор 27Сепаратор зерноочиснойБСХ-100 1Эл00036Хорольський мех.завод 2007 28СкальператорА1-Б320-01 1Эл00035№20 2004 29СкальператорА1-Б320-01 1Эл00034м.Житомир 2004 30Скребковый конвейер L=16500 В=500КПС-500 1Эл00039Мехпромтранс 2008 31Скребковый конвейер L =27200 В=500КПС-500 1Эл00045ТОВ Мехпромтранс 2008 32Скребковый конвейер L =32000 В=500КПС-500 1Эл00044ТОВ Мехпромтранс 2008 33Скребковый конвейер L =34000 В=500КПС-500 1Эл00041ТОВ Мехпромтранс 2008 34Скребковый конвейер L=36000 В=500КПС-500 1Эл0046ТОВ Мехпромтранс 2008 35Скребковый конвейер L=42000 В=500КПС-500 1Эл00042ТОВ Мехпромтранс 2008 36Скребковый конвейер L=44000 В=500КПС-500 1Эл00040ТОВ Мехпромтранс 2008 37Скребковый конвейер L=5240 В=500КПС-500 1Эл00038ТОВ Мехпромтранс 2008 38Станок токарний винтовойА-62Г 1 573№ 1439 1978 39Станок токарныйА-62Г 1 195 1964 40ТранспортерЛТ-10 1 316Житомирський мех.завод 1981 41ТранспортерЛТ-10 1 315 1976 42ТранспортерЛТ-10 1 314 1976 43ТранспортерЛТ-10 1 306 1976 44ТранспортерЛТ-10 1 305 1976 45ТранспортерЛТ-10 1 307 1975 46ТранспортерТМ-622 1 273 1976 47Трансформатор 630 ква 1 114№ 339683 1985 48ТрансформаторТМА 630/10/0,4- У1,У/Ун-0 1Эл00047№921/8 2008 49Циклон 4БЦШ-450 1Эл00030 2008 50Циклон 4БЦШ-550 1Эл00031 2008 51Трансформаторная станция ЗТП-76 1 14 52Вентилятор №6,3 (лев)ВЦП 5-45 1Эл00017ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 53Вентилятор №6,3 (прав)ВЦП 5-45 1Эл00018ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 54Вентилятор №6,3 (прав)ВЦП 5-45 1Эл00019ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 55Вентилятор №5(лев)ВЦП 6-45 1Эл00020ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 56Вентилятор №5(прав)ВЦП 6-45 1Эл00021ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 57Оборудование трансформаторной подстанцииЗТП 1Эл00054 2008 58Норийная вышка скл.2 1 59 1964 59ВентиляторСВШ-5 1 227 1974 60ЗерносушилкаДСП-32 1 214Карловка, маш.завод 1985 61ЗерносушилкаДСП-32 1 420Карловка, маш.завод 1985

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ексельсіор" (01601, м. Київ, площа Спортивна, 1 А; ідентифікаційний код 38150437), яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Солдо" (ідентифікаційний код 23300075) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства "Скадовське хлібоприймальне підприємство" (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курильська, 16-А; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Вернадського, 7/91; ідентифікаційний код 21301823) 2 735 (дві тисячі сімсот тридцять п`ять ) грн. 47 коп. судового збору.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком Скай" (04116, м. Київ, провулок Тбіліський, буд. 4/10, ідентифікаційний код 41027605) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства "Скадовське хлібоприймальне підприємство" (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курильська, 16-А; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Вернадського, 7/91; ідентифікаційний код 21301823) 2 735 (дві тисячі сімсот тридцять п`ять ) грн. 47 коп. судового збору.

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сіквеструм" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ідентифікаційний код 41734725) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства "Скадовське хлібоприймальне підприємство" (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курильська, 16-А; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Вернадського, 7/91; ідентифікаційний код 21301823) 2 735 (дві тисячі сімсот тридцять п`ять ) грн. 47 коп. судового збору.

9. У задоволенні решти позову відмовити.

10. Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02.12.2019.

Суддя Н.І. Ягічева