Рішення

від 09.12.2019 по справі 904/4574/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2019м. ДніпроСправа № 904/4574/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька Теплоцентраль", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до Приватного підприємства "Спектрумс", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення 35 626,32 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька Теплоцентраль" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Спектрумс" про стягнення 35 626,32 грн., з яких: 29 332,11 грн. - основний борг, 2 505,43 грн. - пеня, 901,62 грн. - 3% річних, 1 843,36 грн. - інфляційні втрати, 1 043,80 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 780 від 01.11.2013 в частині оплати поставленої теплової енергії.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача та визначено строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження: 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

01.11.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на даний час одноразове погашення заявленої суми, яка для великого підприємства є незначною, але для відповідача є непосильною та означатиме припинення діяльності та звільнення працівників, для яких робота - єдина можливість вижити. Зазначив, що ПП Спектрумс було здійснено оплати: 21.10.2019 в сумі 1 300,00 грн.; 28.10.2019 в сумі 1 264,00 грн., 01.11.2019 в сумі 1 553,76 грн., що станом на сьогодні зменшило суму основного боргу до 25 214,35 грн. Також зазначив, що умовами договору не визначено розміру пені, а лише зазначено її граничний розмір, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, тому договором її розмір не встановлено, тобто нарахування пені та вимога про її стягнення саме у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є неправомірною, внаслідок чого не може підлягати задоволенню. Щодо стягнення штрафу за прострочення оплати понад 30 днів у розмірі 7% від суми боргу, то ПП Спектрумс зазначає, що нарахована сума боргу складає значну суму - третину обігових коштів підприємства, частину з яких становлять кошти в товарі під реалізацію. ПП Спектрумс здійснило часткову оплату за постачання теплової енергії позивачу та в жодному разі не відмовляється від власних зобов`язань. При цьому, ПП Спектрумс , як підприємство, має також соціальну функцію щодо забезпечення економіки робочими місцями. ПП Спектрумс звертає увагу на те, що ним без умислу, не здійснено оплату грошових коштів в повному обсязі за спожиту теплову енергію. З огляду на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 2505,43 грн.; зменшити на 50% суми нарахованого позивачем 7% штрафу та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 521,90 грн.; розстрочити виконання рішення суду на 4 (чотири) місяці зі сплатою щомісячно до 20 числа кожного місяця платежів рівними частинами.

04.12.2019 відповідач подав до суду заяву про долучення доказів часткового погашення основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 між Державним підприємством "Криворізька Теплоцентраль" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька Теплоцентраль") (теплопостачальна організація-продавець) та Приватним підприємством "Спектрумс" (споживач-покупець) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 780 (далі - договір).

За цим договором теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов`язання постачати споживачу-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).

Теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року (п. 2.1. договору).

Споживач-покупець теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором; надавати розрахункові документи на вимогу представників теплопостачальної організації-продавця для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показанням приладу комерційного обліку (п. 3.2.5. та п. 3.2.9. договору).

Обов`язки теплопостачальної організації-продавця: забезпечувати протягом зазначеного в договорі часу безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв), або за затвердженим уповноваженим органом місцевого самоврядування режимом постачання теплової енергії для потреб опалення, гарячого водопостачання, вентиляції, кондиціювання та інші технологічні потреби; виписувати рахунки споживачеві-покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти здачі-прийняття послуг, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті в підписаному або в не підписаному вигляді до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.2.1. та п. 4.2.5. договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п. 5.1. договору).

Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж Теплопостачальної організації-Продавця та Споживача-Покупця або за домовленістю сторін в іншому місці (п. 5.2. договору).

Межа балансової належності (експлуатаційної відповідальності) сторін оформлюється у вигляді акта зі схемами теплових мереж підписаного у двосторонньому порядку який є невід`ємною частиною договору та не може бути змінено в односторонньому порядку (п. 5.3. договору).

Проектування та встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії здійснюється організаціями, що мають відповідні ліцензії за технічними умовами теплопостачальної організації-продавця. Введення в роботу приладів обліку проводиться згідно вимогам правил технічної експлуатації теплових установок і мереж , правил користування тепловою енергією (п. 5.4. договору).

У разі встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показаннями приладів комерційного обліку, додаються втрати, визначені згідно із схемою балансової належності на дільницях теплової мережі, що перебувають на балансовій належності споживача-покупця, від межі балансової належності до місця встановлення приладів комерційного обліку (п. 5.5. договору).

У разі, якщо встановлений прилад комерційного обліку враховує споживання теплової енергії декількома локальними споживачами, власник приладу складає акт з відображенням схеми розподілу спожитого тепла між усіма споживачами, які охоплені встановленим приладом. Акт розподілу спожитого тепла узгоджується з усіма споживачами даного приладу обліку, додається до договору та є невід`ємною частиною договору (п. 5.6. договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться, в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (п. 6.1. договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п`ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії. Тариф на постачання теплової енергії з 01.10.2011 складає 844,82 грн. за 1Гкал з ПДВ (п. 6.3. договору).

За порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки (п. 7.2.7. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.10.2014, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом; ліквідації однієї із сторін (п. 10.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяців до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3. договору).

Сторони підписали додатки до договору: № 1 обсяг та порядок постачання теплової енергії споживачу (а.с. 17), дислокація об`єктів (а.с. 18).

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, за період з грудня 2017 по квітень 2019 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 29 332,11 грн., на підтвердження чого надав копії підписаних сторонами та скріплених їх печатками актів здачі - прийняття робіт (надання послуг):

- № 5646 від 31.12.2017 про поставку теплової енергії в грудні 2017 року на суму 2 564,96 грн. з ПДВ (а.с. 19);

- № 857 від 31.01.2018 про поставку теплової енергії в січні 2018 року на суму 3 053,76 грн. з ПДВ (а.с. 20);

- № 1951 від 28.02.2018 про поставку теплової енергії в лютому 2018 року на суму 3 646,55 грн. з ПДВ (а.с. 21);

- № 3046 від 31.03.2018 про поставку теплової енергії в березні 2018 року на суму 3 377,10 грн. з ПДВ (а.с. 22);

- № 4100 від 30.04.2018 про поставку теплової енергії в квітні 2018 року на суму 1 778,36 грн. з ПДВ (а.с. 23);

- № 5306 від 30.11.2018 про поставку теплової енергії в листопаді 2018 року на суму 772,42 грн. з ПДВ (а.с. 24);

- № 6434 від 31.12.2018 про поставку теплової енергії в грудні 2018 року на суму 3 107,65 грн. з ПДВ (а.с. 25);

- № 712 від 31.01.2019 про поставку теплової енергії в січні 2019 року на суму 3 161,53 грн. з ПДВ (а.с. 26);

- № 1986 від 28.02.2019 про поставку теплової енергії в лютому 2019 року на суму 4 250,82 грн. з ПДВ (а.с. 27);

- № 4253 від 31.03.2019 про поставку теплової енергії в березні 2019 року на суму 1 955,27 грн. з ПДВ (а.с. 28);

- № 5295 від 25.04.2019 про поставку теплової енергії в квітні 2019 року на думу 1 663,69 грн. з ПДВ (а.с. 29).

Відповідно до п. 6.3. договору оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п`ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії. Тариф на постачання теплової енергії з 01.10.2011 складає 844,82 грн. за 1Гкал з ПДВ.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлену теплову енергію не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 29 332,11 грн.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією № ю98/09 від 20.05.2019 (а.с. 30), в якій просив сплатити заборгованість, однак, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи відповідач подав до суду платіжні доручення:

- № 1851 від 28.10.2019 (а.с. 56), відповідно до якого відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1 264,96 грн., з призначенням платежу "теплова енергія для інших за грудень 2017 згідно рах №5646 від 31.12.2017";

- № 2043 від 21.10.2019 (а.с. 57), відповідно до якого відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1 300,00 грн., з призначенням платежу "теплова енергія для інших за грудень 2017 згідно рах №5646 від 31.12.2017";

- № 1854 від 01.11.2019 (а.с. 58), відповідно до якого відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1 553,76 грн., з призначенням платежу "теплова енергія для інших за січень 2018 згідно рах №922 від 31.01.2018";

- № 1882 від 02.12.2019 (а.с. 63), відповідно до якого відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1 646,55 грн., з призначенням платежу "теплова енергія для інших за лютий 2018 згідно рах №2022 від 28.02.2018";

- № 1861 від 18.11.2019 (а.с. 64), відповідно до якого відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1 500,00 грн., з призначенням платежу "теплова енергія для інших за січень 2018 згідно рах №922 від 31.01.2018";

Відповідно до вказаних платіжних доручень відповідач сплатив позивачу грошові кошти у загальному у розмірі 7 265,27 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Позовна заява подана позивачем до суду 08.10.2019, про що свідчить відбиток штемпеля канцелярії господарського суду в правому нижньому куті першої сторінки позовної заяви (а.с. 4).

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 7 265,27 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору

Доказів сплати 22 066,84 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 22 066,84 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.12.2018 по 25.09.2019 у розмірі 2 505,43 грн. та штраф за прострочення строків сплати за отриману теплову енергію понад 30 (тридцяти) днів у розмірі 1 043,80 грн.

Відповідно до п. 7.2.7. договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Господарський суд зазначає, що оскільки законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції, передбачені договором.

Відповідно до п. 7.2.7. договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення.

Як вбачається з наведеного пункту договору сторони не встановили конкретний розмір пені, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою Національного банку України (не більше подвійної облікової ставки Національного банку України).

Оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України є неправомірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 505,43 грн. є необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Судом здійснено перевірку розрахунку штраф за прострочення строків сплати за отриману теплову енергію понад 30 (тридцяти) днів, та встановлено, що він виконаний правильно.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 22.01.2018 по 25.09.2019 у розмірі 901,62 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 843,36 грн. за загальний період з лютого 2018 по травень 2019 року

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку позивача та встановлено, що розміри 3% річних та інфляційних втрат розраховано неправильно.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 1 843,11 грн., розмір 3% річних є більшим, однак господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, тому до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних в заявленому позивачем розмірі.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 25 855,37 грн., з яких: 22 066,84 грн. - основний борг, 901,62 грн. - 3% річних, 1 843,11 грн. - інфляційні втрати, 1 043,80 грн. - штраф.

У своєму відзиві відповідач просить суд зменшити суму нарахованого позивачем штрафу на 50 %.

В обґрунтування свого клопотання, відповідач зазначає, що нарахована сума боргу складає значну суму - третину обігових коштів підприємства, частину з яких становлять кошти в товарі під реалізацію. ПП Спектрумс здійснило часткову оплату за постачання теплової енергії позивачу та в жодному разі не відмовляється від власних зобов`язань. При цьому, ПП Спектрумс , як підприємство, має також соціальну функцію щодо забезпечення економіки робочими місцями. ПП Спектрумс звертає увагу на те, що ним без умислу, не здійснено оплату грошових коштів в повному обсязі за спожиту теплову енергію. Звертає увагу, що підприємство є невеликим, перебуває у складних фінансових умовах вимивання оборотних коштів стрімкою інфляцією, здійснює свою діяльність виключно за рахунок самофінансування та самозабезпечення, тому вимушено дбало передусім щодо виплати заробітної плати працівникам та сплати податків. З огляду на вищевказане, ПП Спектрумс було запропоновано позивачеві укладення мирової угоди щодо реструктуризації боргу шляхом його розстрочення. Нажаль, усно було надано відмову. Таким чином, з метою забезпечення майнового балансу інтересів сторін, відповідач росить суд задовольнити клопотання ПП Спектрумс про зменшення на 50% суми нарахованого позивачем штрафу. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. До свого клопотання відповідач долучив баланс ПП Спектрумс на 30.09.2019

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Дослідивши матеріали справи, оскільки розмір штрафних санкцій не є надмірно великим та відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд не вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій.до

Також відповідач у відзиві просить суд розстрочити виконання рішення суду на 4 (чотири) місяці зі сплатою щомісячно до 20 числа кожного місяця платежів рівними частинами.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України).

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що ПП Спектрумс , хоч і створене для діяльності з отримання прибутку, однак, на відміну від позивача, відповідач є невеликим підприємством, що самостійно працює без жодної підтримки з боку держави чи територіальної громади, для якого заявлена сума до стягнення є третиною обігових коштів. Одночасне вилучення даної суми коштів для погашення заборгованості спричинить неможливість подальшого здійснення діяльності та вимушене звільнення працівників.

Дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви докази та обставини, суд не знаходить достатньо правових підстав для її задоволення з урахуванням наступного.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В обґрунтування клопотання про розстрочку виконання рішення суду відповідач у справі послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав. Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду. Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не сплачена заборгованість за період з лютого 2018 року по квітень 2019 року.

Враховуючи викладене, господарський суд не вважає за можливе надати розстрочку виконання рішення суду на 4 (чотири) місяці зі сплатою щомісячно до 20 числа кожного місяця платежів рівними частинами.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 3840 від 26.09.2019.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 7 265,27 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору, сплачена сума судового збору у розмірі 391,69 грн. (20,39 %) підлягає поверненню позивачу.

Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що сплачений судовий збір в розмірі 391,69 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 135,04 грн. (8,83 %), на відповідача - 1 394,27 грн. (91,17 %).

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі за позовом в частині стягнення основного боргу у розмірі 7265,27 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Спектрумс" (50042, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Подбєльського, буд. 3, прим. 1, ідентифікаційний код 31123868) на користь Акціонерного товариства "Криворізька Теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) 25 855,37 грн. , з яких: 22 066,84 грн. - основний борг, 901,62 грн. - 3% річних, 1 843,11 грн. - інфляційні втрати, 1 043,80 грн. - штраф, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 394,27 грн. , про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.В. Мілєва