Рішення

від 27.11.2019 по справі 910/10822/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2019Справа № 910/10822/19

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 2007

про стягнення 3623733,27 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача - Немирська І.А.;

від відповідача - не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2019 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк (далі - Банк або позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з указаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 2007 (далі - Товариство або відповідач) 3623733,27 грн. безпідставно отриманих коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказана сума коштів була перерахована Банком на користь Товариства в якості орендної плати за укладеним між цими сторонами договором оренди, який у подальшому було визнано в судовому порядку недійсним внаслідок його фіктивності. При цьому, судом при розгляді справи № 910/1522/18 було встановлено, що нежитлове приміщення, яке було предметом оренди за вказаним договором оренди, Банком не використовувалося ні для здійснення господарської діяльності з надання банківських послуг, ні за іншим призначення. Відтак, позивач вважає, що відповідач повинен повернути спірну суму коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, коли достатня правова підстава набуття такого майна згодом відпала.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову або направити представників у судове засідання.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка є офіційною адресою його місцезнаходження згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши у судовому засіданні докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2008 між Банком, як орендарем, та Товариством, як орендодавцем, було укладено договір оренди приміщення № 1-11/08 (далі - Договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого Товариство передає Банку за плату на певний строк на умовах цього Договору у користування нежитлові приміщення загальною площею 5035,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 19, 21, 23 (далі - Приміщення).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі № 910/15255/18, яке набрало законної сили, вказаний Договір оренди визнано недійсним з підстав його фіктивності.

При розгляді справи № 910/15255/18 судом були встановлені наступні обставини:

- Договір оренди сторонами укладено з метою використання орендарем (Банком) Приміщення для розміщення власних структурних підрозділів з метою здійснення господарської діяльності з надання банківських послуг;

- Банком не приймалося жодних рішень про створення, державну реєстрацію, розміщення, діяльність з надання банківських послуг філій/представництв/відділень структурних підрозділів Банку за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 19, 21, 23 в період 2008-2010 років;

- згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 16.11.2006, утвореної розпорядженням Печерської районної у м. Києві адміністрації № 592 від 12.05.2006, об`єкт нерухомості по вул. Старонаводницька 19, 21, 23 (спірне Приміщення) було прийнято в експлуатацію як блокований житловий будинок з підземними гаражами , загальною площею квартир 4462,4 кв.м. Доказів переведення його в нежитлове приміщення після прийняття в експлуатацію матеріали справи № 910/15255/18 не містять;

- Договір оренди з боку Банку вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, а саме: використання Приміщення для розміщення власних структурних підрозділів з метою здійснення господарської діяльності з надання банківських послуг;

- Товариство укладаючи Договір оренди усвідомлювало неможливість подальшого використовувати Банком орендованого приміщення для здійснення господарської діяльності з надання банківських послуг, оскільки таке приміщення не прийняте в експлуатацію як нежитлове та мало високий ступінь ризику об`єкта;

- матеріалами справи № 910/15255/18 не підтверджено використання Банком Приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька 19, 21, 23, ні для здійснення господарської діяльності з надання банківських послуг, ні для іншого призначення;

- Банком з метою виконання договірних зобов`язань за Договором оренди було перераховано на користь Товариства 3623733,27 грн. орендної плати.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд визнає доведеними обставини не використання Банком Приміщення, а також факт перерахування Банком на користь Товариства за Договором оренди коштів у загальній сумі 3623733,27 грн.

Факт перерахування коштів за Договором оренди також підтверджується наданими позивачем у цій справі копіями відповідних меморіальних ордерів та рахунків-фактур (містяться у матеріалах справи).

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина 2 статті 234 Ц України).

За результатами розгляду справи № 910/15255/18 суд дійшов висновку що Договір оренди було укладено Банком та Товариством без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином, оскільки сторони усвідомлювали неможливість використання орендованих приміщення для здійснення господарської діяльності з надання банківських послуг. Тому, Господарський суд міста Києва рішенням від 14.02.2019 у справі №910/15255/18 визнав Договір оренди фіктивним, і як наслідок, на підставі статей 203, 215, 234 ЦК України - недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1). У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 2). Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (частина 5).

Судом встановлено, що на виконання Договору оренди Банком було перераховано на користь Товариства 3623733,27 грн., натомість Банк не використовував Приміщення (протилежного матеріали справи не містять).

Відтак, Товариство зобов`язано повернути на користь Банку кошти, сплачені за визнаним у судовому порядку недійсним фіктивним Договором оренди, у загальній сумі 3623733,27 грн.

Розглядаючи спір по суті та зважаючи на заявлені позивачем правові підстави позову (посилання на главу 83 ЦК України), судом також враховано, що відповідно до положень статті 1212 ЦК України особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Верховний Суд України у постанові від 02.03.2016 року у справі № 6-3090цс15 виклав позицію, відповідно до якої кондикція (стаття 1212 ЦК України) також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Згідно з правовою позиціїєю, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 висловила позицію, що згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом (Касаційним господарським судом) в постановах від 02.08.2018 у справі № 910/15363/17, від 10.08.2018 у справі № 910/22442/16.

Як зазначено вище, правова підстава для перерахування Банком на користь Товариства коштів у сумі 3623733,27 грн. відпала в зв`язку з визнанням Договору оренди недійсним в судовому порядку.

Таким чином, з огляду на положення ч. 1 ст.236 ЦК України, у Товариства відсутні правові підстави для зберігання коштів у розмірі 3623733,27 грн., сплачених Банком в якості орендної плати на підставі визнаного недійсним в зв`язку з його фіктивністю Договору оренди.

За таких обставин справи, та зважаючи на вищевикладене позов підлягає задоволенню у повному обсязі заявленої вимоги.

Інші доводи позивача, наведені у наданих суду заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 75, 79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Контракт 2007 (вул. Кіквідзе, 12-А, нежиле приміщення 31, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 35264171) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087; ідентифікаційний код 23697280) 3623733 (три мільйони шістсот двадцять три тисячі сімсот тридцять три) грн. 27 коп. заборгованості, а також 54356 (п`ятдесят чотири тисячі триста п`ятдесят шість) грн. 01 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків

Повне рішення складено 09.12.2019