Рішення

від 02.12.2019 по справі 910/12438/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2019Справа № 910/12438/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство

Фактор

до Приватного підприємства Твій Сократ

про стягнення 113.060,90 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

11.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор до Приватного підприємства Твій Сократ про стягнення 113.060,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 02644 від 01.09.2017, позивачем було поставлено відповідачу товар, а відповідачем в свою чергу прийнято товар без заперечень. Умовами договору встановлено, що відповідач зобов`язаний в період з 01 по 10 число поточного місяця здійснювати оплату за реалізований товар. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 113.060,90 грн, з яких 86.755,49 грн основного боргу, 19.166,93 грн пені, 2.623,57 грн інфляційних втрат та 1.633,00 грн - 3% річних.

Одночасно з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і грошові кошти Приватного підприємства Твій Сократ , які обліковуються на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 АТ Банк Богуслав м. Київ, МФО 380322, а також на усі поточні рахунки, що відкриті або будуть відкриті у банківських або в інших кредитно-фінансових установах у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2801/19 від 13.09.2019 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12438/19 від 16.09.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

18.09.2019 позивачем до суду подано клопотання про розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

26.09.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12438/19 від 02.10.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/12438/19; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 05.11.2019.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.10.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050895487 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 71, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 02.10.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 04.10.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103050895487, а отже мав подати відзив на позовну заяву до 21.10.2019 включно.

15.10.2019 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

13.11.2019 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 13.11.2019 ознайомився зі справою що підтверджується відповідною розпискою останнього.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 02.10.04.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор (далі - постачальник, позивач) та Приватним підприємством Твій Сократ (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 02644 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінах згідно до порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін та діє до 31.12.2017.

Відповідно до п. 9.2 договору якщо до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір припинити дію договору в зв`язку із закінченням строку його дії, договір вважається пролонгованим на 1 (один) рік на тих самих умовах. ця умова діє як щодо пролонгації договору після закінчення первісного (першого) строку дії договору, так і щодо пролонгації договору після закінчення кожного наступного річного строку, на який договір може бути пролонговано.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 99.261,88 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ 9-674 від 18.01.2019 на суму 2.823,01 грн,

№ 9-676 від 18.01.2019 на суму 3.146,39 грн,

№ 9-677 від 18.01.2019 на суму 2.701,91 грн,

№ 9-678 від 18.01.2019 на суму 3.038,13 грн,

№ 9-682 від 18.01.2019 на суму 2.701,91 грн,

№ 9-683 від 18.01.2019 на суму 3.038,13 грн,

№ 9-684 від 18.01.2019 на суму 2.701,91 грн,

№ 9-685 від 18.01.2019 на суму 3.038,13 грн,

№ 9-686 від 18.01.2019 на суму 2.701,91 грн,

№ 9-687 від 18.01.2019 на суму 3.038,13 грн,

№ 9-688 від 18.01.2019 на суму 2.701,91 грн,

№ 9-692 від 18.01.2019 на суму 3.146,39 грн,

№ 9-695 від 18.01.2019 на суму 2.603,91 грн,

№ 9-699 від 18.01.2019 на суму 3.146,39 грн,

№ 9-698 від 18.01.2019 на суму 2.823,01 грн,

№ 9-700 від 18.01.2019 на суму 3.146,39 грн,

№ 9-703 від 18.01.2019 на суму 3.038,13 грн,

№ 9-704 від 18.01.2019 на суму 2.701,91 грн,

№ 9-705 від 18.01.2019 на суму 2.701,91 грн,

№ 9-706 від 18.01.2019 на суму 2.701,91 грн,

№ 9-708 від 18.01.2019 на суму 3.116,39 грн,

№ 9-709 від 18.01.2019 на суму 2.823,01 грн,

№ 9-710 від 18.01.2019 на суму 3.038,13 грн,

№ 9-711 від 18.01.2019 на суму 3.146,39 грн,

№ 9-712 від 18.01.2019 на суму 3.146,39 грн,

№ 9-713 від 18.01.2019 на суму 3.146,39 грн,

№ 9-714 від 18.01.2019 на суму 2.823,01 грн,

№ 9-715 від 18.01.2019 на суму 3.146,39 грн,

№ 9-716 від 18.01.2019 на суму 2.823,01 грн,

№ 9-717 від 18.01.2019 на суму 2.803,41 грн,

№ 9-718 від 18.01.2019 на суму 2.701,91 грн,

№ 9-719 від 18.01.2019 на суму 2.823,01 грн,

№ 9-720 від 18.01.2019 на суму 3.038,13 грн,

№ 9-726 від 18.01.2019 на суму 3.044,89 грн.

Пунктом 5.8 договору (протокол узгодження розбіжностей до договору) оплата здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України в період з 01 по 10 число поточного місяця за реалізований товар на підставі щомісячних звітів покупця щодо реалізації товару кінцевому споживачу, які надсилаються на електронну адресу постачальника не пізніше 3-го числа місяця, що слідує за звітним.

Відповідач доказів не реалізації поставленого позивачем товару не надав.

Оскільки підставою для здійснення оплати товару є складені покупцем щомісячні звіти реалізації товару, доказів складення яких сторонами не подано, а отже строк виконання зобов`язання покупця за договором не встановлений та має визначатись шляхом пред`явлення вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 65-19/01-19 від 12.08.2018 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 86.755,49 грн. Дана претензія направлена відповідачу 12.08.2019 рекомендованою кореспонденцією № 6103718311646, що підтверджується фіскальним чеком № 76302 0063838 та описом вкладення у цінний лист від 12.08.2019.

Згідно інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта в мережі Інтеренет вбачається, що 16.08.2019 адресату відправлення № 6103718311646 не вручене під час доставки: інші причини та в подальшому повернуто відправнику.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Отже, днем вручення вимоги є 16.08.2019, тому відповідач мав сплатити борг у період з 17.08.2019 по 23.08.2019 включно.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 86.755,49 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 86.755,49 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.7 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 5.8 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за отриманий товар.

Суд не погоджується з періодом нарахування пені позивачем (за період з 19.01.2019 по 05.09.2019), оскільки початком прострочення оплати є 24.08.2019.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за розрахунками суду (за період з 24.08.2019 по 05.09.2019) становить 1.050,57 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1.050,57 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню. В іншій частині пені в позові слід відмовити, оскільки нарахована з порушення норм чинного законодавства України зокрема невірно визначено період прострочення.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 2.623,57 грн інфляційних втрат (за період з січня по липень 2019 року) та 1.633,00 грн - 3% річних (за період з 19.01.2019 по 05.09.2019).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 92,70 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 92,70 грн - 3% річних. В іншій частині інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушення норм чинного законодавства України зокрема невірно визначено період прострочення.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.623,57 грн інфляційних втрат, оскільки нараховані у період коли прострочення не мало місця.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Твій Сократ (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 71, код ЄДРПОУ 41289540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Фактор (61002, м. Харків, вул. Сумська, 106-А, код ЄДРПОУ 14057601) 86.755 (вісімдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн 49 коп. основного боргу, 1.050 (одна тисяча п`ятдесят) грн. 57 коп. пені, 92 (дев`яносто дві) грн 70 коп. - 3% річних, 1.493 (одна тисяча чотириста дев`яносто три) грн 47 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова