Рішення

від 09.12.2019 по справі 910/12900/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2019Справа № 910/12900/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ"

(04050, м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 13-Ж; ідентифікаційний код: 21665318)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика вивісок"

(03179, м. Київ, вул. Ушакова, буд. 1-В, кв. 121; ідентифікаційний код: 38942394)

про стягнення 93 197,66 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика вивісок" (далі - відповідач) про стягнення 85 217,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № П/ОП про поставку товару від 28.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.

30.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та збільшення розміру позовних вимог до 93 197,66 грн, з огляду на те, що позивачем у позовній заяві при обрахуванні суми основного боргу та штрафних санкцій було допущено помилку та невірно вказано суму заборгованості відповідача за отриманий від позивача товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 46 712,74 грн основного боргу, 6 779,10 грн пені, 4 671,27 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 8.2 Договору № П/ОП про поставку товару від 28.03.2019, та 35 034,55 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 8.3 Договору № П/ОП про поставку товару від 28.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

У встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відомості про офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", є достовірними.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 38942394) є: 03179, м. Київ, вул. Ушакова, буд. 1-В, кв. 121.

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.10.2019 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

12.11.2019 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.10.2019, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не вручене під час доставки відповідачу та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 07.10.2019 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

28.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика вивісок" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір № П/ОП про поставку товару (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується здійснити поставку і передачу у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість товару в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

За умовами п. 1.3 Договору загальна сума Договору складається з сум вартості отриманих покупцем партій товару, вказаних в накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору асортимент, кількість, комплектність, ціна та вартість у гривнях окремої партії товару погоджується сторонами в рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами цього Договору, на підставі замовлень (заявок) покупця.

Відповідно до п. 5.3 Договору протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати передачі товару, покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника повну вартість поставленого товару, з урахуванням пунктів 4.2, 4.3 Договору, на підставі рахунку-фактури постачальника.

У пункті 6.3 Договору сторони домовились, що разом з товаром покупцю передається супроводжувальна документація, а саме видаткова накладна.

Видаткова накладна оформлюється постачальником у двох екземплярах, один із яких залишається у постачальника, а другий передається покупцю, товарно-транспортна накладна оформлюється відповідно до положень чинного законодавства України. Право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент передачі товару відповідно до умов поставки по даті виписки видаткової накладної (п. 6.4 Договору).

Згідно з п. 6.5 Договору приймання-здача товару за кількістю здійснюється уповноваженими на це представниками сторін при передачі товару на складі постачальника.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 (п. 11.1 Договору).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, позивачем, на виконання умов Договору, було поставлено відповідачу товар на суму 46 712,74 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме:

- № АТ-03290125 від 29.03.2019 на суму 13 277,66 грн;

- № АТ-03290134 від 29.03.2019 на суму 19 656,12 грн;

- № АТ-03290158 від 29.03.2019 на суму 13 778,96 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом директора відповідача Шевчука Ю.В. та відтиском печатки відповідача на зазначених вище видаткових накладних.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач звернувся до відповідача (докази направлення претензії у справі) з претензією від 06.08.2019 про стягнення заборгованості за Договором в розмірі 46 712,74 грн, яка була залишена без відповіді та задоволення з боку відповідача.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 46 712,74 грн основного боргу, 6 779,10 грн пені, 4 671,27 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 8.2 Договору, та 35 034,55 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 8.3 Договору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару на суму 46 712,74 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи його директора та відтиски печатки відповідача на зазначених вище видаткових накладних, що відповідачем при розгляді цієї справи не заперечується.

При цьому, суд зазначає, що вказані вище накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", будь-які істотні недоліки у них відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 5.3. Договору, обов`язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати передачі товару на поточний рахунок позивача, на підставі рахунку-фактури постачальника.

У матеріалах справи відсутні передбачені пунктами 2.2, 5.3 Договору рахунки-фактури щодо погодження сторонами, зокрема, ціни та вартості товару.

Водночас, суд зазначає, що відсутність рахунків-фактур, виходячи з умов Договору, не є тією обставиною, яка унеможливлює оплату відповідачем вартості товару.

Відсутність (неотримання) рахунку-фактури, за наявності інших первинних документів на підтвердження отримання товару, не є відкладальною обставиною, у розумінні частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України, та не є простроченням кредитора, в розумінні частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунків-фактур не звільняє відповідача від обов`язку оплатити вартість поставленого товару в передбачений Договором строк.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, з урахуванням дат поставок товару 29.03.2019, є таким, що настав 03.04.2019.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 46 712,74 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 779,10 грн пені, 4 671,27 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 8.2 Договору, та 35 034,55 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 8.3 Договору.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 Договору за порушення строків і порядку сплати вартості поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, та штраф за порушення порядку розрахунків у розмірі 10 % від розміру порушеного грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 8.3 Договору за кожні 30 (тридцять) календарних днів прострочення сплати вартості товару з моменту виникнення зобов`язання по сплаті, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 15 % від суми, належної до сплати.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені за заявлений ним період, суд встановив, що нарахована позивачем сума пені є завищеною, у зв`язку з чим суд проводить власний розрахунок пені.

Так, на суму 46 712,74 грн за період з 04.04.2019 по 25.04.2019 обґрунтованою є пеня в розмірі 1 013,60 грн з розрахунку 46 712,74 грн х (18.0000 % х 2) х 22 : 365;

- на суму 46 712,74 грн за період з 26.04.2019 по 18.07.2019 обґрунтованою є пеня в розмірі 3 762,62 грн з розрахунку 46 712,74 грн х (17.5000 % х 2) х 84 : 365;

- на суму 46 712,74 грн за період з 19.07.2019 по 02.09.2019 (кінцева дата розрахунку позивача) обґрунтованою є пеня в розмірі 2 001,61 з розрахунку 46 712,74 грн х (17.0000 % х 2) х 46 : 365.

Таким чином, загальний розмір пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання складає 6 777,83 грн.

Суд визнає обґрунтованими та такими, що відповідають умовам Договору, розрахунки позивача щодо нарахування штрафу, на підставі п. 8.2 Договору, в сумі 4 671,27 грн та штрафу, на підставі п. 8.3 Договору, в сумі 35 034,55 грн.

Щодо стягнення пені та штрафів одночасно, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 46 712,74 грн основного боргу, 6 777,83 грн пені, 4 671,27 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 8.2 Договору, та 35 034,55 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 8.3 Договору.

Судовий збір у розмірі 1 920,97 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 0,03 грн, у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика вивісок" (03179, м. Київ, вул. Ушакова, буд. 1-В, кв. 121; ідентифікаційний код: 38942394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авер-ТЕХ" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 13-Ж; ідентифікаційний код: 21665318) 46 712 (сорок шість тисяч сімсот дванадцять) грн 74 коп. основного боргу, 6 777 (шість тисяч сімсот сімдесят сім) грн 83 коп. пені, 4 671 (чотири тисячі шістсот сімдесят одну) грн 27 коп. штрафу, нарахованого на підставі п. 8.2 Договору, 35 034 (тридцять п`ять тисяч тридцять чотири) грн 55 коп. штрафу, нарахованого на підставі п. 8.3 Договору, та 1 920 (одну тисячу дев`ятсот двадцять) грн 97 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 0,03 грн покласти на позивача.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.12.2019.

Суддя Нечай О.В.