Рішення

від 09.12.2019 по справі 910/13574/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2019Справа № 910/13574/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУДМЕХАНІК"

(49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, буд. 76А; ідентифікаційний код: 42045630)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СТОЛИЦЯ-СЕРВІС"

(03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2; ідентифікаційний код: 40889183)

про стягнення 127 505,86 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУДМЕХАНІК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СТОЛИЦЯ-СЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення 127 505,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором перевезення вантажів № 01/НП-19 від 01.02.2019 в частині оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 127 505,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 40889183) є: 03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2.

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.10.2019 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

12.11.2019 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.10.2019, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не вручене під час доставки відповідачу та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду.

Крім того, позивачем у позовній заяві було вказано фактичну адресу відповідача, а саме 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 22.

На вказану адресу відповідача, на виконання вимог чинного процесуального закону, судом також було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.10.2019.

15.10.2019 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 10.10.2019 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали суду від 07.10.2019).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2019 відповідачем було подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та 01.11.2019 представник відповідача Піхотний М.Д. ознайомився з матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУДМЕХАНІК" (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СТОЛИЦЯ-СЕРВІС" (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір перевезення вантажів № 01/НП-19 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого перевізник бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, доставляти власними силами, або орендованим автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантаж (будівельні матеріали), з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на його одержання особі, а замовник бере на себе зобов`язання пред`явити для перевезення вантаж та сплатити плату за його перевезення.

За умовами п. 1.2 Договору перевезення вантажів здійснюється перевізником за заявками замовника цілодобово.

Місце відправлення, одержувач, пункт призначення, обсяг вантажу, час відправлення та доставки вантажу погоджується сторонами на підставі заявок замовника. Маршрут перевезення визначається замовником (пункти 1.3, 1.4 Договору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору вартість перевезення вантажу є твердою та залежить від відстані перевезення перевізником вантажу та зазначається у Протоколі договірної ціни на послуги з перевезення, що оформляється Додатком до Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору перевізник виставляє рахунки-фактури подекадно (за кожні 10-ть днів) протягом місяця за фактично надані послуги та направляє замовнику. До 10-го числа місяця, наступного за звітним, підписується акт виконаних робіт між сторонами в цілому за місяць.

У пункті 2.4 Договору сторони домовились, що рахунки-фактури за надані транспортні послуги мають оплачуватись замовником платіжним дорученням протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дня отримання.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 8.1 Договору, та діє до 31 грудня 2019 (пункти 8.1, 8.2 Договору).

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили Протокол договірної ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору сторонами підписано та скріплено печатками без будь-яких взаємних претензій по обсягу, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) Акт надання послуг № 27 від 29.03.2019 на суму 127 505,86 грн.

Крім того, за твердженнями позивача, ним було надіслано на адресу відповідача рахунок на оплату № 29 від 29.03.2019 на суму 127 505,86 грн.

Зважаючи на наведені обставини та докази, позивач стверджує, що своє зобов`язання щодо здійснення перевезення обумовленого сторонами вантажу на підставі Договору виконано ним вчасно та належним чином, а відповідач, в свою чергу, отримав надані позивачем послуги з перевезення у повному обсязі та не оплатив їх вартість.

У зв`язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за послуги з перевезення вантажу, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 127 505,86 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України та Глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 307 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором з перевезення вантажу в обумовлені сторонами строки виконав належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом надання послуг № 27 від 29.03.2019 на суму 127 505,86 грн, що не заперечується відповідачем при розгляді справи.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 2.4. Договору, обов`язок відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з перевезення вантажу мав бути виконаний відповідачем протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дня отримання відповідного рахунку-фактури.

При цьому, суд зазначає, що попри наявність в матеріалах справи рахунку на оплату № 29 від 29.03.2019, який за твердженнями позивача, було надіслано на адресу відповідача, доказів такого надіслання матеріали справи не містять.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Доводів позивача щодо направлення відповідачу (або неотримання відповідачем) рахунку на оплату № 29 від 29.03.2019 у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем не спростовано.

При цьому, відсутність доказів направлення рахунку на оплату № 29 від 29.03.2019, виходячи з умов Договору, за наявності іншого первинного документу (Акту надання послуг № 27 від 29.03.2019) на підтвердження факту надання позивачем послуг відповідачу з перевезення вантажу, не є тією обставиною, яка унеможливлює оплату відповідачем вартості послуг з перевезення вантажу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 127 505,86 грн.

Судовий збір у розмірі 1 921,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СТОЛИЦЯ-СЕРВІС" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2; ідентифікаційний код: 40889183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУДМЕХАНІК" (49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, буд. 76А; ідентифікаційний код: 42045630) заборгованість в розмірі 127 505 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот п`ять) грн 86 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.12.2019.

Суддя Нечай О.В.