Рішення

від 09.12.2019 по справі 910/13772/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2019Справа № 910/13772/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Танір

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудтрейдінг

про стягнення 28458,39 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Танір звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудтрейдінг про стягнення 28458,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором постачання №17/02/55 від 06.02.2017, в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 18995,40 грн. Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення 5688,32 грн пені та 3774,67 грн 15% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 21.10.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 31.10.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 08.11.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 04.11.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.10.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф. 901 А.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103052531539 із відміткою про повернення у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.10.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Танір (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фудтрейдінг (відповідач, покупець) укладено Договір постачання №17/02/55 відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукти харчові (далі - товар) на умовах, визначених в цьому договорі п.1.1 Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при приймання-передачі кожної партії товару.

Згідно з п.2.1Догвору, ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних.

Вартість однієї партії товару являє собою вартість товару у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється (п.2.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору визначено, що загальна сума договору необмежена та складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору.

У п.3.3 Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP відповідно до офіційного українсько-англійського видання Incoterms 2010 Міжнародної торгової палати.

Датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженими представникам представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред`явлений до підпису під час приймання-передачі товару (п.3.7 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки такої партії.

Згідно з п.6.1 Договору, приймання-передача товару здійснюється в місці поставки повноваженими представниками сторін.

За умовами п.7.3.1 Договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 15% річних від суми заборгованості.

Пунктом 10.2 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017, а відносно грошових зобов`язань - до повного їх виконання. Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із сторін має приво припинити його дію, попередивши про це другі сторону за один місяць у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором на загальну суму 31805,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №571 від 09.07.2018, №586 від 16.07.2018, №608 від 23.07.2018. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості, кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Однак, як стверджує позивач, відповідач поставлений товар оплатив лише частково та з порушенням обумовлених договором строків, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість в розмірі 18995,40 грн.

Доказів здійснення відповідачем повної оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 18995,40 грн відповідачем не спростований.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 18995,40 грн.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 5688,32 грн пені та 3774,67 грн 15% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п.7.3.1 Договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 15% річних від суми заборгованості.

Разом з тим, за приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, позивач у позові зазначає, що відповідачем було здійснено часткові оплати за поставлений товар, та на підтвердження власних доводів надає Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 11.09.2019. Утім суд зазначає, що вказаний акт звірки не може бути належним доказом у справі, оскільки останній підписаний тільки позивачем.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять ані платіжних доручень, на підставі яких можливо було б встановити дати здійснення часткових оплат відповідачем, ані банківської виписки по рахунку позивача за спірний період, у зв`язку з чим, у суду відсутня можливість перевірити зазначені у розрахунках позивача періоди нарахування 15% річних та пені, а відтак, вказаний розрахунок визнається судом необґрунтованим.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідачем 15% річних та пені задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фудтрейдінг (02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф. 901 А; ідентифікаційний код 40305229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Танір (10019, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Слобідська, буд. 29; ідентифікаційний код 38741892) 18995 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 40 коп. заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1282 (одна тисяча двісті вісімдесят дві) грн 23 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 09.12.2019

Суддя Я.В. Маринченко