Рішення

від 25.11.2019 по справі 910/11100/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2019Справа № 910/11100/19 За позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеодин"

про зобов`язання укласти додаткову угоду до договору

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача Кононенко О.В.

від відповідача Джус Д.А.

В судовому засіданні 25.11.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеодин" про зобов`язання укласти додаткову угоду до договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди № 2 з додатками до договору від 24.02.2009 № 3017/166м-09, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання укласти додаткову угоду № 2 у викладеній в позовній заяві редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.09.2019.

13.03.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує вказуючи, що ним не повинні вчинятись будь-які дії по анулюванню дозволів, оскільки, Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення було анульовано ліцензії на мовлення ТОВ "Телеодин", а тому дозволи на експлуатацію анулюються за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. Наявність чинних дозволів на експлуатацію радіоелектронного засобу або пристрою не обумовлює обов`язкове використання засобу або пристрою, а лише надає право експлуатувати засобу або пристрою. А оскільки трансляція аналогового телебачення припинена, то відповідач не користується своїм правом, наданим йому відповідним дозволами і радіоелектронні засоби ним не експлуатуються, а тому вони не повинні включатись до переліку до договору № 3017/166м-09 від 24.02.2009. Крім того, сторонами обумовлено весь перелік пристроїв, використання яких підлягає моніторингу. Відповідний додаток погоджено сторонами, шляхом підписання та скріплення печатками і діє він з 01.09.2018, тобто є дійсним. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.09.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 17.10.2019.

03.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами направлення відповідачу. У відповіді позивач вказав на обов`язковість укладення договору радіочастотного моніторингу та обов`язковість включення до його додатку всіх радіоелектронних засобів, на використання яких видано дозволи на їх експлуатацію. Позивач вказує на існування порядку анулювання дозволів за заявою користувача. Позивач вказує, що ним дотримано порядок звернення з офертою щодо внесення змін до договору з приводу доповнення переліку до договору радіочастотного моніторингу пристроями, на які видано дозволи на експлуатацію. Позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В підготовчому засіданні 17.10.2019 відповідач повідомив, що своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив користуватись не бажає.

Ухвалою суду від 17.10.2019 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 25.11.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2019 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в заявах по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

24.02.2009 року між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Телеодин" (замовник) укладено договір № 3017/166м-09 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів.

Відповідно до п.1.1 договору, предметом цього договору є надання виконавцем робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.

Згідно п. 2.1, 2.2.1 договору виконавець зобов`язаний протягом всього терміну дії цього договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ, для чого: здійснювати роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ смугами частот, що використовує замовник, з метою забезпечення ЕМС РЕЗ замовника з РЕЗ інших користувачів.

Замовник зобов`язується в процесі своєї діяльності дотримуватись вимог чинного законодавства, нормативно-правових актів щодо використання радіочастотного ресурсу та наданих ліцензій і дозволів; своєчасно сплачувати на користь виконавця плату за виконання робіт (п. 2.2, 2.2.1, 2.2.3 договору).

Згідно п. 2.4 договору його умови можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим укладенням додаткової угоди.

Додатковою угодою № 1 від 03.07.2015 було викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: вартість виконаних робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, визначається чинними (діючими) тарифами на роботи (послуги) державного підприємства "Український державний центр радіочастот", затвердженими рішенням НКРЗІ та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України, з урахуванням коефіцієнтів їх зниження, затверджених відповідним рішенням НКРЗІ, за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ щодо яких проводились роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно з чинним законодавством України. Розрахунок вартості здійснюється на підставі додатку до договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 3.2, 3.5 договору виконання робіт підтверджується відповідним актом виконаних робіт, підписаними обома сторонами. В разі зміни переліку та кількості РЕЗ, що підлягають роботам, пов`язаним з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, змінюється розрахунок наведений у додатку, за взаємною згодою сторін.

Цей договір укладається на період в 1 календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Дата набрання чинності додатками до цього договору визначається сторонами у тексті самих додатків. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний період тривалістю в 1 календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі (п. 6.1, 6.2 договору).

Так, в матеріалах справи наявний підписаний сторонами договору додаток до договору від 24.02.2009 № 3017/166м-09 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів Перелік РЕЗ, що підлягають радіочастотному моніторингу Періодичність радіочастотного моніторингу та оплати - за місяць, дійсний з 01.09.2018.

До матеріалів справи долучено ліцензію відповідача на мовлення серії НР № 00617-м на ефірне (телебачення) логотип "М1", діє з 02.04.2003 по 02.04.2020 та додатки № 1-5 до ліцензії.

Позивач долучив до матеріалів справи Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1153 від 26.07.2018 "Про вимкнення аналогового телевізійного мовлення в регіоні ТОВ "Телеодин", в якому вирішила, що ліцензія на мовлення НР № 00617-м від 02.04.2013 ТОВ "Телеодин" втрачає чинність з 01.08.2018 в частині докладних характеристик каналу мовлення у м. Києві та Кіровоградській області; привести ліцензію у відповідність до плану використання радіочастотного ресурсу України, шляхом переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню; заяву на переоформлення подати протягом 1 місяця, після прийняття рішення.

Згідно Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1322 від 29.08.2018 "Про вимкнення аналогового телевізійного мовлення ТОВ "Телеодин", в якому вирішила, що ліцензія на мовлення НР № 00617-м від 02.04.2013 ТОВ "Телеодин" втрачає чинність з 01.09.2018 в частині докладних характеристик каналу мовлення; привести ліцензію у відповідність до плану використання радіочастотного ресурсу України, шляхом переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню; заяву на переоформлення подати протягом 1 місяця, після прийняття рішення.

Наказом № 12/01-адм від 26.07.2018 "Щодо роботи телевізійних передавачів аналогового мовлення" генерального директора ТОВ "Телеодин", яким наказано з 01.08.2018 вивести з експлуатації і припинити роботу телевізійних передавачів аналогового мовлення, що є власністю ТОВ "Телеодин" в наступних містах: Київ, Кіровоград, Олександрія.

Наказом № 15/01-адм від 29.08.2018 "Щодо роботи телевізійних передавачів аналогового мовлення" генерального директора ТОВ "Телеодин", яким наказано з 01.08.2018 вивести з експлуатації і припинити роботу телевізійних передавачів аналогового мовлення, що є власністю ТОВ "Телеодин" в наступних в 40 населених пунктах України. Залишити аналогове телевізійне мовлення передавачів, які є власністю ТОВ "Телеодин" в наступних населених пунктах: Маріуполь, Харків, Чернігів, Суми.

Суд звертає увагу, що РЕЗ у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Сумах передбачені додатком № 1 до договору від 24.02.2009 № 3017/166м-09, що діє з 01.09.2018 і підписаний та скріплений печатками обох контрагентів.

Вказані накази були прийняті на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2018 № 509 та рішення Національної ради України від 29.08.2018 № 1322.

10.08.2018 директор з питань радіочастотних присвоєнь звернувся до відповідача з листом № 80/09.3.1/05/9799, в якому повідомив про втрату чинності ліцензії відповідача на радіомовлення аналогового телебачення з 01.08.2018 в м. Києві та Кіровоградській області та повідомив про необхідність звернутись з заявою користувачу радіочастотного ресурсу України про анулювання відповідних дозволів (на підставі п. 1 ч. 3ст .45 Закону України "Про радіочастотний ресурс України"). Зазначено номери трьох дозволів на експлуатацію.

07.09.2018 директор з питань радіочастотних присвоєнь звернувся до відповідача з листом № 80/09.3.1/07/10919, в якому повідомив про втрату чинності ліцензії відповідача на радіомовлення аналогового телебачення з 01.09.2018 та повідомив про необхідність звернутись з заявою користувачу радіочастотного ресурсу України про анулювання відповідних дозволів (на підставі п. 1 ч. 3ст .45 Закону України "Про радіочастотний ресурс України"). Зазначено номери 31 дозволу на експлуатацію.

25.09.2018 позивач звернувся в тому числі до відповідача з листом № 3446/11-07, в якому повідомив про відключення аналогового телевізійного мовлення з 01.09.2018 на території України та необхідність вирішення питання, що технічних засобів трансляції аналогового телебачення, які знаходяться на об`єктах позивача та відключені. Позивач пропонував в договірному порядку оформити відповідальне зберігання та технічне обслуговування відключених технічних засобів.

Відповідач долучив переліки технічних засобів мовлення, що використовуються позивачем та відповідачем для надання телекомунікаційних послуг за період з вересня 2018 - серпень 2019.

Відповідачем також долучені до матеріалів справи рахунки позивача на оплату наданих послуг: № 13280 від 27.09.2018 на суму 840,19 грн, № 16070 від 28.11.2018 на суму 840,19 грн, № 8634 від 31.05.2019 на суму 1050,24 грн, № 9944 від 27.06.2019 на суму 1050,24 грн, № 10957 від 29.07.2019 на суму 1050,24 грн, № 12468 від 28.08.2019 на суму 1050,24 грн

Відповідач також долучив до матеріалів справи акти про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ): № 18-13280 від 28.09.2018 на суму 840,19 грн, № 18-14768 від 31.10.2018 на суму 840,19 грн, № 18-16070 від 30.11.2018 на суму 840,19 грн, № 19-8634 від 31.05.2019 на суму 1050,24 грн, № 19-9944 від 27.06.2019 на суму 1050,24 грн, № 19-10957 від 1050,24 грн, № 19-12468 від 1050,24 грн.

11.01.2019 відповідач звернувся до позивача з листом № 02/01, в якому повідомив про не використання РЕЗ, які транслювали аналогове телебачення і вказав на необхідність приведення рахунків до підписаного сторонами додатку № 1 до договору від 24.02.2009 № 3017/166м-09, що діє з 01.09.2018

01.02.2019 відповідач звернувся до позивача з листом № 10/01, в якому просив направити йому рахунок на оплату послуг за договором від 24.02.2009 № 3017/166м-09, згідно погодженого сторонами додатку № 1. Відповідач зазначив, що аналогове телевізійне мовлення припинено з 31.08.2018 по всій території України, а тому на виконання постанови КМ України з 01.09.2018 відповідач припинив роботу РЕЗ, зазначених у листах від 30.08.2018 № 17/1295 та № 17/982 від 26.07.2018. А тому РЕЗ, які не діють не підлягають радіочастотному моніторингу.

22.02.2019 відповідач звернувся до позивача з листом № 01/01, в якому вказав, що вимоги щодо оплати послуг по радіочастотному моніторингу РЕЗ не включених до чинного додатку до договору від 24.02.2009 № 3017/166м-09 є безпідставними і просив привести рахунки на оплату у відповідність до погодженої сторонами в договірному порядку суми оплати вартості послуг. Інших дійсних додатків до договору ніж той, що діє з 01.09.2018 сторонами не було підписано.

05.04.2019 відповідач звернувся до позивача з листами № 47/01, 48/01, 49/01, 50/01 та просили надсилати рахунки та акт виконаних робіт на погоджену сторонами в договорі суму, оскільки, з 01.09.2018 відповідач припинив використання частини РЕЗ, в зв`язку з припиненням аналогового телевізійного мовлення. Відповідачем долучено до матеріалів справи листи аналогічного змісту: № 74/01 від 15.05.2019, № 77/01 від 20.05.2019, № 87/01 від 31.05.2019, № 90/01 від 25.06.2019, № 103/01 від 19.07.2019, № 107/01 від 25.07.2019, в яких він в тому числі не погоджується з сумою щомісячної плати у розмірі 1050,24 грн, нарахованою за договором від 24.02.2009 № 3017/166м-09.

11.07.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 80/12-3-1/12-10/8538 щодо укладення додаткової угоди № 2 до договору від 24.02.2009 № 3017/166м-09 в порядку передбаченому ст. 181 ГК України з розширеним переліком РЕЗ, щодо яких має проводитись радіочастотний моніторинг (долучено проект додаткової угоди в 2 екземплярах).

Обґрунтовуючи звернення до суду із позовною заявою, позивач стверджує, що вважає безпідставною відмову відповідача підписати нову редакцію додатку № 1 до договору у запропонованій позивачем редакції, чим відповідач порушив вимоги Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (з послідуючими змінами та доповненнями), "Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування", затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 16.07.2009 p. N 1599 та вимоги п.3 ст. 179 Господарського кодексу України, відповідно до якого укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 4 статті 188 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином, предметом позову у справі є вимога позивача про зобов`язання ТОВ "Телеодин" укласти з державним підприємством "Український державний центр радіочастот" додаткову угоду №2 до договору від № 3017/166м-09 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 24.02.2009 з додатком №1 до додаткової угоди №2 до договору від 24.02.2009 № 3017/166м-09 у редакції визначеній позивачем у позовній заяві.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що підписавши договір та протокол узгодження розбіжностей до нього, позивач та відповідач погодили усі умови договору, які є обов`язковими до виконання сторонами відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України. На думку відповідача, спроби позивача включити до додатку договору РЕЗ, що не використовуються відповідно до рішень Уряду та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення є протиправними та незаконними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою (далі - дозвіл на експлуатацію) - документ, який засвідчує право власника конкретного радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою на його експлуатацію протягом визначеного терміну в певних умовах; радіочастотний моніторинг - збирання, оброблення, збереження та аналіз даних про параметри випромінювання радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв, які діють у відповідних смугах радіочастот; користування радіочастотним ресурсом - діяльність, пов`язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу.

Отже, згідно визначення понять, викладених у Законі України "Про радіочастотний ресурс України" радіочастотний моніторинг передбачає моніторинг даних РЕЗ, які діють, користування радіочастотним ресурсом передбачає використання РЕЗ, а дозвіл на використання РЕЗ передбачає право особи, яка його отримала використовувати РЕЗ. Отже наявність дозволу на використання РЕЗ не обумовлює його обов`язкове використання.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з статті 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" державне госпрозрахункове підприємство "Український державний центр радіочастот" утворюється відповідно до закону. УДЦР відноситься до сфери управління національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. УДЦР здійснює такі види діяльності: 3) проведення радіочастотного моніторингу використання радіочастотного ресурсу України відповідно до цього Закону. УДЦР на платній основі за рахунок коштів користувачів радіочастотного ресурсу України на їх замовлення виконує роботи (надає послуги), а за рахунок коштів Державного бюджету України - роботи, пов`язані з розрахунком мереж цифрового наземного мовлення та виявленням джерел радіозавад у смугах частот загального користування за заявою спеціальних користувачів. Перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, у встановленому порядку.

Відповідно до ч.1, 4 статті 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" радіочастотний моніторинг здійснюється з метою захисту присвоєнь радіочастот, визначення наявного для використання радіочастотного ресурсу України, ефективності використання розподілених смуг радіочастот та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень щодо підвищення ефективності використання та задоволення потреб користувачів радіочастотного ресурсу України. Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу.

Отже вищезазначені норми та умови договору від 24.02.2009 № 3017/166м-09 передбачають, що позивач надає послуги з радіочастотного моніторингу тих РЕЗ, які використовуються особою, що має дозвіл на їх використання, і відповідно саме надані послуги має оплачувати відповідач.

Згідно п. 38 додатку № 1 "Плану використання радіочастотного ресурсу України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 строк припинення використання радіо технології - аналогового телевізійне мовлення 31 серпня 2018 р., крім територій з особливим режимом мовлення (відповідно до Закону України від 7 грудня 2017 р. N 2244-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо тимчасових дозволів на мовлення в зоні проведення антитерористичної операції та прикордонних районах України"); для м. Києва та Кіровоградської області 31 липня 2018 р.; для визначених Національною радою з питань телебачення і радіомовлення каналів мовлення на територіях, що межують з Російською Федерацією та тимчасово окупованими територіями, та каналів мовлення телерадіоорганізацій місцевого мовлення, які не мають ліцензій на цифрове мовлення, 31 грудня 2019 р.

З огляду на вищезазначену постанову КМУ, яка є обов`язковою до виконання, та в якій зазначено, що Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерству оборони, Службі безпеки, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, разом з Національною радою з питань телебачення і радіомовлення та іншими заінтересованими органами вживати заходів до забезпечення впровадження перспективних радіотехнологій.

Оскільки, згідно обов`язковою для виконання постановою КМУ припинено трансляцію аналогового телебачення з 31.08.2018, відповідач не використовує РЕЗ, які транслювали аналогові канали. Обставини щодо припинення використання відповідних РЕЗ підтверджено доданими до матеріалів справи документами. Отже наявність чи відсутність чинних ліцензій та дозволів не впливає та не спростовує обов`язок суб`єктів телекомунікаційних відносин дотримуватись вимог чинної постанови КМУ та не транслювати аналогове телебачення і відповідно не використовувати РЕЗ, які його транслюють.

Відповідно до Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України (НКРЗ) від 16.07.2009 № 1599 (далі Положення № 1599), радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування здійснюється за рахунок користувачів РЧР (пункт 1.6.).

Пунктом 1.7 Положення № 1599 передбачено, що вартість робіт з радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування визначаються тарифами на роботи (послуги) державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов`язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж, які затверджуються рішенням НКРЗІ.

Відповідно до п. 1.8 - 1.12 Положення № 1599 оплата робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом, здійснюється користувачами РЧР щомісячно на підставі договору з УДЦР відповідно до законодавства Кожний користувач РЧР укладає з УДЦР договір про проведення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування. Договір про проведення радіочастотного моніторингу підписується повноважними представниками сторін не пізніше тридцяти календарних днів від дня видачі УДЦР заявникові першого дозволу на експлуатацію РЕЗ (ВП). Перелік РЕЗ (ВП), стосовно яких проводяться роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ (ВП), визначається УДЦР і наводиться у засвідчених сторонами додатках до договору. Дані щодо виданих (анульованих) дозволів на експлуатацію РЕЗ (ВП) враховуються шляхом внесення змін у додаток до договору.

Зазначена норма зумовлена тим, що відповідно до п. 2.3 Положення № 1599 інформаційною основою радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування є, зокрема, база даних присвоєнь радіочастот у смугах радіочастот загального користування, а реєстр присвоєнь частот відповідно до п. 2 частини третьої ст. 16 Закону України " Про радіочастотний ресурс України" веде УДЦР.

Отже, як уже зазначалось вище, відповідач зобов`язаний оплачувати послуги позивача лише в частині наданих послуг по радіочастотному моніторингу, а надаватись відповідні послуги можуть лише щодо РЕЗ, які використовуються, тобто ті, що не транслюють аналогове телебачення. Отже вимога позивача зобов`язати укласти додаткову угоду до договору від 24.02.2009 № 3017/166м-09 з включенням до переліку РЕЗ, які фактично не використовуються відповідачем, оскільки, це не можливо з огляду на нормативну заборону, суд вважає безпідставним та таким, що порушує права відповідача. Оскільки, відповідач не повинен оплачувати послуги, які з огляду на нормативну заборону навіть не можуть бути надані.

Щодо посилання позивача на п. 1.12 Положення № 1599, яким передбачено, що дані щодо виданих (анульованих) дозволів на експлуатацію РЕЗ (ВП) враховуються шляхом внесення змін у додаток до договору, суд відзначає, що умовами договору сторони не обумовили обов`язковість внесення відповідних змін до договору. Натомість , договором передбачено за згодою сторін, у разі зміни переліку та кількості РЕЗ, що підлягають роботам, пов`язаним з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, змінюється розрахунок наведений у додатку. Вказане котре підтверджує необґрунтованість позиції позивача, оскільки, моніторингу підлягають лише ті РЕЗ, які використовуються, а не ті, на які відповідач має чинні дозволи.

Щодо обов`язку відповідача вчиняти дії з анулювання дозволів на користування РЕЗ.

Позивачем не заперечується факт ухвалення протягом 2018 року Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення рішення про вимкнення аналогового телевізійного мовлення, проте зазначено що в них містять формулювання "ліцензії на мовлення втрачають чинність".

Відповідно до ч. 6 статті 50 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" припинення використання радіоелектронних засобів мовлення здійснюється виключно на підставі анулювання відповідної ліцензії на мовлення або анулювання дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу мовлення.

Згідно з ст. 45 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" анулювання дозволу на експлуатацію здійснюється УДЦР самостійно або за рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. Підставами для прийняття національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, рішення про анулювання дозволу на експлуатацію є: 1) анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України; 2) анулювання ліцензії на мовлення або відповідного подання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо багатоканальних телесистем, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України; 6) невикористання радіоелектронного засобу більше одного року. УДЦР приймає рішення про анулювання дозволу на експлуатацію на підставі: 1) заяви користувача радіочастотного ресурсу України про анулювання дозволу. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, або УДЦР має прийняти рішення про анулювання дозволу на експлуатацію протягом 20 робочих днів від дати прийняття рішення про анулювання ліцензії, складення акта про порушення, надходження заяви, копії свідоцтва про смерть, довідки про скасування державної реєстрації встановлення інших підстав для анулювання дозволу, передбачених цим Законом. Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, передається до УДЦР та вручається або надсилається рекомендованим листом користувачу радіочастотного ресурсу України із зазначенням підстав анулювання дозволу не пізніше трьох робочих днів від дати прийняття рішення. У разі виникнення підстав для анулювання дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів мовлення національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, звертається до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за погодженням рішення про анулювання відповідного дозволу. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення повинна прийняти відповідне рішення протягом місяця. У разі відмови в погодженні або недотримання зазначеного терміну дозвіл може бути анульований за рішенням суду. Дозвіл на експлуатацію радіоелектронних засобів мовлення може бути анульовано за поданням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Рішення про анулювання дозволу на експлуатацію може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, або УДЦР про анулювання дозволу на експлуатацію набирає чинності через десять днів від дня його прийняття. Якщо користувач радіочастотного ресурсу України протягом цього часу оскаржує дане рішення в судовому порядку, дія цього рішення призупиняється до завершення судового розгляду. УДЦР здійснює анулювання дозволу на експлуатацію за рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, протягом п`яти робочих днів з дня надходження рішення. Порядок анулювання дозволів на експлуатацію у смугах радіочастот спеціального користування встановлюється Генеральним штабом Збройних Сил України. Відповідач не здійснив анулювання усіх дозволів на експлуатацію РЕЗ аналогового телевізійного мовлення та заперечує свій обов`язок на вчинення відповідних дій.

Вказаною статтею передбачено підстави для анулювання дозволів та суб`єктів. які мають право здійснювати анулювання дозволів та строки на прийняття рішень про анулювання дозволів.

Отже зазначення в ст. 45 Закону як підставу для анулювання дозволу УДЦР подання користувачем відповідної заяви не передбачає обов`язок користувача подавати заяву про анулювання дозволу.

Постанова КМУ, якою припинено трансляцію аналогового телебачення є широкодоступною та загально відомою, а отже не тільки відповідач, а позивач був обізнаний з її положеннями та з тими обставинами, що відповідач не має законної можливості користуватися чинними дозволами на використання РЕЗ, що транслюють аналогове телебачення, а тому не вчинення суб`єктами владних повноважень дій по анулюванню дозволів не є підставою для покладення цього обов`язку на відповідача. Крім того. зазначення Національною комісією невірного формулювання щодо припинення дії ліцензії, а не її анулювання теж не може бути підставою для покладення додаткових обов`язків та відповідальності на відповідача.

Суд наголошує що наявність чинних ліцензій та дозволів на трансляцію аналогового телебачення не спростовує тих обставин, що постановою КМУ трансляція аналогового телебачення припинена і ліцензії і дозволи не можуть використовуватись відповідачем.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Позивачем не заперечується факт поступового анулювання дозволів на експлуатацію РЕЗ.

Крім того, відповідно до п. 1.12 Положення дані щодо виданих (анульованих) дозволів на експлуатацію РЕЗ (ВП) враховуються шляхом внесення змін у додаток до договору.

Суд звертає увагу на те, що вимоги позивача фактично стосуються переліку РЕЗ аналогового телевізійного мовлення на які були наявні дозволи на момент укладання між сторонами договору, а не нових дозволів отриманих відповідачем щодо РЕЗ аналогового телевізійного мовлення.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 ГК України).

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктами 2, 3 вказаної вище статті передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п. 4 ст. 188 ГК України).

Крім того, із змісту статті 20 Господарського кодексу України вбачається, що одним із способів захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання може бути установлення, зміна і припинення господарських правовідносин.

Стаття 16 Цивільного кодексу України серед інших способів захисту передбачає зміну правовідношення.

Серед способів захисту права або інтересу особи не передбачено такого способу як встановлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов`язання особи до укладення додаткової угоди до договору.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005, заява № 38722/02).

Крім того, суд звертає увагу на те, що примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи укладення договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна з сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов договору. При цьому можливість розгляду цих спорів в судовому порядку обумовлюються обов`язковістю договору.

Тобто, виходячи з норм чинного законодавства та усталеної судової практики, особа вправі звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України з позовом про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативно-правовим актом, що містить відповідний обов`язок, а зобов`язання укласти додаткову угоду до договору у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст.16 ЦК України.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним засобом юридичного захисту та не призводить до відновлення порушеного права.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, беручи до уваги встановлені обставини, підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову повністю.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог щодо зобов`язання відповідача укласти з державним підприємством "Український державний центр радіочастот" додаткову угоду №2 до договору від 24.02.2009 № 3017/166м-09 з додатком №1 до додаткової угоди № 2 у редакції визначеній позивачем у позовній заяві

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 74, 76, 77, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 151, ідентифікаційний код 01181765) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеодин" (01135, м. Київ, вулиця Павлівська, 29, к. 7, ідентифікаційний код 30177781) про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеодин" укласти з Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" додаткової угоди № 2 до договору від 24.02.2009 № 3017/166м-09 на послуги, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів з додатком № 1 до додаткової угоди № 2 до договору від 24.02.2009 № 3017/166м-09 у редакції, викладеній у позовній заяві - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 09.12.2019

Суддя І.В.Усатенко