Рішення

від 09.12.2019 по справі 910/13989/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2019Справа № 910/13989/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Державного підприємства Прозорро.Продажі

до Товариства з обмеженою відповідальністю МТ-Тех Відол

про стягнення 6 056,35 грн,

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Прозорро.Продажі (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МТ-Тех Відол (далі - відповідач) про стягнення 6 056,35 грн за договором про використання Електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2 № 112-ЕТС-ЦБД2/2018 від 03.09.2018 та додаткової угоди до нього.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов вказаного вище договору щодо повноти та своєчасності внесення оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13989/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 09.10.2019 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051310989 отримана позивачем 16.10.2019; згідно з довідкою Укрпошти від 29.10.2019 ухвалу суду було повернуто до Господарського суду м. Києва, у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

03.09.2018 між Державним підприємством "Прозорро.Продажі" (адміністратор) та ТОВ МТ-Тех Відол (оператор) було укладено договір № 112-ЕТС-ЦБД2/2018 про використання електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2 (далі - договір).

У подальшому сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 27.11.2019 до договору № 112-ЕТС-ЦБД2/2018 про використання електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2 від 03.09.2018, відповідно якої предметом договору є надання Адміністратором доступу Оператора до електронної торгової системи "Ргоzогго.Продажі" ЦБД-2 для організації проведення електронних аукціонів у ЕТС (п. 2.1 додаткової угоди до договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору ціна Договору складається з плати на розвиток ЕТС, що вираховується з гарантійного внеску переможця електронного аукціону.

Згідно з п.п. 6.1.1., 6.1.2 додаткової угоди до договору плата на розвиток ЕТС, для електронних аукціонів, що відбудуться у період до 19.04.2019 року (включно), становить 20% винагороди Оператора. Плата на розвиток ЕТС, для електронних аукціонів, що відбудуться після 19.04.2019 року, становить 30% винагороди Оператора, але не менше: 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) травня 2019 року); 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) серпня 2019 року); 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) листопада 2019 року).

Згідно з п. 6.2. додаткової угоди до договору Адміністратор протягом п`яти робочих днів з дня опублікування Договору купівлі-продажу/оренди об`єкта в ЕТС та присвоєння електронному аукціону статусу завершений, виставляє рахунок Оператору для перерахування плати на розвиток ЕТС.

Для оплати різниці між мінімальними сумами плати на розвиток ЕТС, вказаними в п. 6.1.2 Договору, та фактично отриманою за місяць платою за розвиток ЕТС, Адміністратор не пізніше 5 числа наступного місяця виставляє додатковий рахунок Оператору для перерахування плати на розвиток ЕТС в повному обсязі.

Рахунок виставляється засобами електронного зв`язку, в тому числі, електронною поштою та підлягає оплаті Оператором протягом п`яти робочих днів з дня його виставлення.

Адміністратор протягом 10 робочих днів з дня отримання від Оператора плати на розвиток ЕТС, надає Оператору Акт наданих послуг на розвиток ЕТС засобами електронного зв`язку. Оператор протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання підписує два примірники, скріплює їх своєю печаткою (у разі наявності) та передає ці примірники на підпис Адміністратору, а в разі незгоди з ним - направляє Адміністратору письмову мотивовану відмову від підписання та належні документи (в разі наявності). Адміністратор повертає підписаний зі свого боку один примірник Акту Оператору.

У випадку ненадходження на банківський рахунок Адміністратора плати на розвиток ЕТС у строки, визначені пунктом 6.2 цього договору, факт надання послуг на розвиток ЕТС фіксується Адміністратором датою останнього дня календарного місяця, в якому було опубліковано договір купівлі-продажу/оренди об`єкта в ЕТС. Після цього Оператору надається Акт наданих послуг на розвиток ЕТС засобами електронного зв`язку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач надав послуги з розвитку електронної торгової системи, а відповідач такі послуги прийняв на суму 5 100,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату № Р2/06/40 від 30.06.2019 та актом надання послуг № Р19/6/40 від 27.06.2019, підписаним представником позивача та скріплений його печаткою.

Факт надання послуг на розвиток ЕТС фіксується Адміністратором датою останнього дня календарного місяця, в якому було опубліковано договір купівлі-продажу/оренди об`єкта в ЕТС. Після цього Оператору надається Акт наданих послуг на розвиток ЕТС засобами електронного зв`язку.

Доказами направлення рахунку на оплату та акту надання послуг відповідачу є витяги листів з електронної переписки сторін, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач, у свою чергу, послуги надані позивачем, не оплатив, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 5 100,00 грн. Відповідач ані заперечень, ані доказів неправомірності, заявлених позивачем вимог не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що борг відповідача перед позивачем за послуги, надані останнім за актом надання послуг № Р19/6/40 від 27.06.2019, становить 5 100,00 грн.

Розглядаючи дану справу, оцінюючи правомірність вимог позивача та вирішуючи цей спір по суті, суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували сплату ним заборгованості перед позивачем в розмірі 5 100,00 грн. або спростування доводів позивача, суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 5 100,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 405,77 грн пені та 550,58 грн штрафу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідальність у вигляді пені та штрафу за несвоєчасну оплату наданих послуг, передбачена п. 7.5 додаткової угоди до Договору.

Згідно з положеннями п. 7.5. додаткової угоди до Договору за порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором, в тому числі пунктом 4.3.19 договору, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого порушення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимоги про стягнення пені в розмірі 405,77 грн., заявлені позивачем правомірно та підлягають задоволенню у вказаних розмірах.

Також, позивачем було нараховано штраф, передбачений п. 7.5 додаткової угоди до договору, на суму основного боргу в розмірі 5100,00 грн. та 405,77 грн пені, що становить 5 505,77 грн. Загалом позивачем на суму 5 505,77 грн. було нараховано 10%, штрафу, що складає 550,58 грн. від суми основної заборгованості та пені.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , грошове зобов`язання - зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов`язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов`язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов`язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Виходячи з наведеної вище норми чинного законодавства, пеня, передбачена п. 7.5. додаткової угоди до договору, не є грошовим зобов`язанням за своєю суттю. А отже, нарахування штрафу на пеню у розмірі 405,77 грн є безпідставним та таким, що суперечить положенням чинного законодавства.

У той же час, нарахування штрафу на суму основного боргу є правомірним, з огляду на що з відповідача також підлягає стягненню 510,00 грн. У стягненні 40,58 грн штрафу судом відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства Прозорро.Продажі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МТ-Тех Відол основної заборгованості у розмірі 5100,00 грн., пені в розмірі 405,77 грн та 510,00 грн штрафу.

В іншій частині (штраф у розмірі 40,58 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених вище підстав.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МТ-Тех Відол (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 9; ідентифікаційний код 37139873) на користь Державного підприємства Прозорро.Продажі (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 22; ідентифікаційний код 42068925) основну заборгованість у розмірі 5100,00 (п`ять тисяч сто) грн 00 коп., пеню у розмірі 405,77 (чотириста п`ять) грн 77 коп., 510,00 (п`ятсот десять) грн 00 коп. штрафу та судовий збір у розмірі 1908,13 (одна тисяча дев`ятсот вісім) грн 13 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2019.

Суддя О.Г. Удалова