Рішення

від 09.12.2019 по справі 918/730/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/730/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б. Рижого, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріалами справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейспак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД"

про стягнення грошових коштів та штрафних санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бейспак" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" про стягнення 99 961,68 грн основного боргу, 6 804,00 грн штрафу, 20 000,04 грн пені, 1 722,44 грн 3% річних та 3 395, 20 грн інфляційних втрат за договором поставки від 03.09.2018 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, остання обґрунтована тим, що 03.09.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки, за яким постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, а останній - прийняти та оплати його.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 68 040,00 грн, про що свідчить видаткова накладна, однак відповідач розрахунків за отриманий товар не провів, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування штрафу в розмірі 6 804,00 грн, 20 004,04 грн пені, 1 722,44 грн 3% річних та 3 395,20 грн інфляційних, які просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 625, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду та ГПК України, не подав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року позовну заяву ТОВ "Бейспак" залишено без руху.

Ухвалою суду від 31.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 25.11.2019 року.

21.11.2019 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю участі представника відповідача у судовому засіданні у зв`язку з відрядженням до м. Києва.

25.11.2019 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просить суд стягнути з відповідача 92 443,04 грн, з яких: 68 040,00 грн основного боргу, 6 804,00 грн штрафу, 12 206,18 грн пені, 1 990,86 грн 3% річних та 3 402,00 грн інфляційних. Оскільки вказана заява подана у порядку та в строк, визначені ГПК України (ст. 46), відтак приймається судом.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року розгляд справи відкладено на 09.12.2019 року.

03.12.2019 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

03.09.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки, за п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, асортимент, найменування, кількість та ціна якого визначається у рахунках-фактурах. Покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах та у порядку, встановлених цим договором.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 року, однак до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань, які виникли під час дії та на підставі вказаного договору. Договір підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна зі стороні не заявить про намір припинити його дію (п.п. 11.1., 11.2. договору).

За п.п. 2.1., 2.2., 2.4.-2.6. договору визначення асортименту та кількості товару в партії поставки здійснюється за попередньою заявкою покупця, яку він складає на підставі асортиментного переліку постачальника (прас-лист). Поставка здійснюється зі складу постачальника на склад покупця на умовах СРТ за видатково-прибутковими накладними, в яких зазначається найменування, кількість, ціна та загальна вартість партії. Поставка товару здійснюється виключно після отримання постачальником авансу у розмірі та порядку, що зазначений у п. 4.3. договору. Датою поставки товару є дата, вказана у видаткові накладній. Приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем в момент здійснення поставки від постачальника/перевізника в порядку, передбаченому чинним законодавством, по товаросупровідним документам. У разі наявності заборгованості покупця перед постачальником, останній може зупинити поставку товару за договором.

Як установлено судом із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар - пакети вакуумні на загальну суму 68 040,00 грн, про що свідчить видаткова накладна № ЕП2400 від 03.12.2018 року.

Відповідно до п.п. 4.1.-4.3. договору договірна вартість за договором складає суму вартості всіх поставлених під час строку дії цього договору партій товару. Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару в кожній партії поставки вказується у рахунках-фактурах, виставлених для оплати. Оплата за поставку товару здійснюється по факту отримання партії товару покупцем або його представником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідач, отримавши товар, розрахунків за нього не провів, відтак розмір основного боргу складає 68 040,00 грн, що також стверджується актом звірки взаєморозрахунків за договором постави за період з 01.01.2018 року по 19.03.2019 року, підписаним обома сторонами, а також гарантійним листом відповідача № 42 від 19.03.2019 року.

Згідно з п. 5.3. договору за прострочення розрахунку більше ніж на 1 календарний день з дня закінчення наданої відстрочки платежу, що вказана в п. 4.3. договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості за кожне таке порушення умов договору та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в момент прострочки) від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У п. 11.3. договору сторони обумовили, що стосовно стягнення заборгованості за поставлений товар, стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних застосовується позовна давність в 10 календарних років.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язань, пов`язаних із оплатою поставленого товару, позивач здійснив нарахування 6 804,00 грн штрафу, 12 206,18 грн пені, 1 990,86 грн 3% річних та 3 402,00 грн інфляційних.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Судом із фактичних обставин справи встановлено, що зобов`язання сторін ґрунтуються на договорі поставки, про що свідчить, зокрема, рахунок на оплату по замовленню № ЕП1915 від 30.11.2018 року та акт звірки взаєморозрахунків за договором постави за період з 01.01.2018 року по 19.03.2019 року.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з умов договору, сторони обумовили обов`язок відповідача оплатити товар по факту його прийняття.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом, відповідач, отримавши від позивача товар на загальну суму 68 040,00 грн, що підтверджується видатковою накладною, своєчасно розрахунків за нього провів, а відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України , за прострочення грошового зобов`язання здійснив нарахування 1 990,18 грн 3 % річних та 3 402,00 грн інфляційних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних за договором поставки, встановив, що розмір перших становить 1 990,87 грн (при заявленому - 1 990,86 грн), а других - 3 396,12 грн (при заявленому - 3 402,00 грн) (розрахунок додається), отже 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а інфляційні - частково.

Стосовно нарахування позивачем пені та штрафу, то слід зазначити таке.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із системного аналізу наведених норм права вбачається, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Як зазначалося, у договорі сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення його умов у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

У той же час сторони погодили, що обов`язок зі сплати пені та штрафу у покупця виникає за прострочення розрахунку більше ніж на 1 календарний день з дня закінчення наданої відстрочки платежу , вказаної в п. 4.3. договору.

У свою чергу, продаж товару в кредит врегульований ст. 694 ЦК України, за ч. 1 якої договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Отже, договором купівлі-продажу може встановлюватися обов`язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім. У такому випадку має місце продаж товарів у кредит. Законодавець розрізняє продаж товару у кредит з відстроченням або розстроченням платежу. Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором, через деякий час після одержання товару.

Заразом п. 4.3. договору обумовлено, що оплата за поставку товару здійснюється по факту його отримання, тобто без відстрочення платежу.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги свободу договору, суд не вбачає підстав для стягнення пені та штрафу з огляду на те, що поставка товару відбувалася не на умовах відстрочення платежу (неможливо визначити початковий момент, з якого у позивача виникло право на нарахування пені та штрафу - прострочення оплати більше ніж на 1 календарний день з дня закінчення наданої відстрочки платежу), як про це домовилися сторони договору, а відтак підстави для нарахування неустойки відсутні.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 68 040,00 грн основного боргу, 1 990,86 грн 3% річних та 3 396,12 грн інфляційних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн, а також витрат, пов`язаних із отримання витягів з ЄДРЮОФОПГФ, в розмірі 146,00 грн, на підтвердження яких долучено безпосередньо витяги, а також квитанції № 7001274, № 7001317 від 06.10.2019 року на суму 73,00 грн кожна.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 1 525,85 грн та 115,97 грн інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейспак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" про стягнення 92 443,04 грн задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" (вул. Клима Савури, 6, м. Дубно, Рівненська область, 35600, ідентифікаційний код 30362061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейспак" (вул. Новопироговська, 62, м. Київ, 03045, ідентифікаційний код 39219227) 68 040,00 грн основного боргу, 1 990,86 грн 3% річних та 3 396,12 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 12 206,18 грн пені, 5,88 грн інфляційних та 6 804,00 штрафу відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" (вул. Клима Савури, 6, м. Дубно, Рівненська область, 35600, ідентифікаційний код 30362061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейспак" (вул. Новопироговська, 62, м. Київ, 03045, ідентифікаційний код 39219227) 1 525,85 грн судового збору та 115,97 грн інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бейспак" (вул. Новопироговська, 62, м. Київ, 03045, ідентифікаційний код 39219227).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" (вул. Клима Савури, 6, м. Дубно, Рівненська область, 35600, ідентифікаційний код 30362061).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне судове рішення складене та підписане 09.12.2019 року.

Суддя О. Андрійчук