Рішення

від 27.11.2019 по справі 911/1938/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/1938/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Бондаренко О.М., дослідивши матеріали справи За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ МЕДІКАЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОРТИМЕНТ ЛІКІВ"

про стягнення 224 886,90 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ МЕДІКАЛ" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фармпланета про стягнення 224 886,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за договорами поставки № 29265 від 01.01.2016 та № 47745 від 14.01.2019. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 213 103,70 грн. основного боргу, 2 553,97 грн. інфляційних втрат, 1 996,75 грн. 3 % річних та 7 232,48 грн. пені .

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1938/19 від 06.08.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ МЕДІКАЛ" залишено без руху.

15.08.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 06.08.2019, відповідно до яких позивачем надано нову редакцію позовної зави із уточненням назви відповідача, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСОРТИМЕНТ ЛІКІВ".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2019 відкрито провадження по справі № 911/1918/19. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2019.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.08.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 116 а.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду із поміткою працівника поштового відділення "відсутня організія".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у повідомленні про вручення відмітки про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.08.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

05.09.2019 представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 05.09.2019 представником позивача надано оригінали документів по справі (для огляду).

В судовому засіданні 05.09.2019 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 10.10.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 05.09.2019 судом складено та направлено на офіційне місцезнаходження відповідача ухвалу-повідомлення.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду із поміткою працівника поштового відділення "адресат вибув".

01.10.2019 позивачем подано до канцелярії суду додаткові письмові пояснення по справі.

10.10.2019 в судове засідання представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 10.10.2019 суд на місці ухвалив відкласти підготовче судове засідання на 23.10.2019, що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату судового засідання, 15.10.2019 судом складено та направлено ухвалу-повідомлення на офіційні місцезнаходження сторін.

23.10.2019 представник відповідача втретє не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 23.10.2019 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження по справі та призначення розгляду справи по суті на 20.11.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 28.10.2019 судом складено та направлено на офіційне місцезнаходження відповідача ухвалу-повідомлення.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду із поміткою працівника поштового відділення "за такою адресою не має зазначеної фірми".

20.11.2019 представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 20.11.2019 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання на 27.11.2019, що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 21.11.2019 судом складено та направлено ухвалу-повідомлення на офіційне місцезнаходження відповідача, а також за адресою, яка зазначена відповідачем в договорі, а саме: 07171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів вул. Промислова, 3А.

Разом із тим, поштове відправлення за офіційним місцезнаходженням відповідача знову було повернуто поштою до суду; поштове відправлення за фактичною адресою знаходиться у точці видачі/доставки, що підтверджується інформацією, яка міститься на офіційному сайті ПАТ Укрпошта .

27.11.2019 в судове засідання представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду відзив на позов, а відтак скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.11.2019 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ МЕДІКАЛ" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармпланета , на даний час назву юридичної особи змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "АСОРТИМЕНТ ЛІКІВ" (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 29265 (далі - договір-1). Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що в порядку та на визначених цим договором умовах, постачальник зобов`язується постачати покупцеві лікарські засоби, вироби медичного призначення або інші товари аптечного асортименту (далі іменовані - товари, товар), а покупець зобов`язується приймати поставлений товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, асортиментом та цінами, зазначеними у видатковій накладній, що є невід`ємною частиною даного договору.

На кожну партію товару виписується окрема видаткова накладна, яка є невід`ємною частиною даного договору. Видаткова накладна повинна містити в собі повне найменування постачальника, його реквізити, а також наступну інформацію: виробник товару, найменування товару, одиниця виміру, кількість (згідно кількості, зазначеної в замовленні покупця), ціну, ціну з ПДВ, % націнки, загальну вартість, № сертифікату відповідності відносно кожного найменування товару (у разі законодавчо встановленої вимоги), серію та строк придатності товару (п. 1.2 договору-1).

Відповідно до п. п. 5.1 - 5.2 договору-1, поставка товару здійснюється зі складу постачальника відповідно до попереднього замовлення покупця протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання замовлення постачальником, за умови наявності такого замовленого товару на складі постачальника. У випадку відсутності товару у постачальника, останній повинен повідомити покупця про відсутність товару протягом доби з моменту отримання замовлення. Замовлення на поставку відповідної партії товару подається покупцем за допомогою електронних або факсимільних засобів зв`язку, або телефоном, і має містити інформацію щодо асортименту та кількості товару.

Поставка товару здійснюється транспортним засобом і за власний рахунок постачальника на склад покупця, розташований за адресою: 08128, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила, вул. Комарова, 23Л на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2010 року в редакції Міжнародної торгової палати.

Згідно із підпунктом 5.3.4 пункту 5.3 договору-1, разом з товаром постачальник зобов`язаний передати видаткову накладну в двох примірниках на товар, яка повинна містити всю інформацію, передбачену договором та ст.13 Закону України Про підтвердження відповідності , із зазначенням повних та правильних реквізитів (у т.ч. найменування) покупця та постачальника.

Умовами пунктів 5.4 - 5.7 договору-1 визначено, що товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем за якістю в відповідності до документів, що засвідчують його якість згідно переліку вказаного в п.п.5.3. даного договору, наданими постачальником, а за кількістю - згідно видаткової накладної, після її підписання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі товару постачальником покупцю, про що свідчить відповідна відмітка покупця на супровідній документації.

Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент передачі покупцю товару на підставі видаткової накладної, яким вважається момент підписання видаткової накладної повноважним представником покупця, за умови надання постачальником всіх необхідних, належним чином підготовлених документів відносно такого товару. Часткова поставка або поставка в іншому асортименті чи без належних супровідних документів не вважається належним виконанням Постачальником своїх зобов`язань і тягне за собою відповідальність постачальника згідно умов договору та чинного законодавства України.

Право власності на товар, а також ризики втрати або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту належного оформлення та підписання відповідної видаткової накладної представниками сторін і надання представникові постачальника довіреності на отримання товару.

Пунктами 2.1, 2.3 - 2.4 договору-1 визначено, що ціна на товар, зазначена у видатковій накладній, вказується в національній валюті України. Загальна вартість товару, що передається вказується у видатковій накладній. Ціни, що зазначенні у видатковій накладній є узгодженими та остаточними і не можуть бути змінені в односторонньому порядку.

Судом встановлено, що позивачем, за період дії договору-1, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 198 997,12 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних. Зазначені видаткові накладні з боку відповідача підписано без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно з п. п. 4.2, 4.3 договору, покупець здійснює оплату кожної поставленої партії товару згідно рахунку-фактури шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки партії товару. Розрахунки здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Днем оплати вважається день зарахування коштів на рахунок постачальника.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 4 051 922,84 грн. (копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи).

Згідно з п. 9.1 та 9.2 договору-1, даний договір набирає законної сили з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору. Даний договір може бути пролонговано за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Крім того, сторонами підписано ряд додаткових угод, якими внесено зміни до договору-1.

Додатковою угодою від 28.03.2016 до договору від 01.01.2016 сторони змінили п. 5.2 договору-1, відповідно до якого, поставка товару здійснюється транспортним засобом і за власний рахунок постачальника на склад покупця, розташований за адресою: 08128, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3 на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2010 року в редакції Міжнародної торгової палати.

Додатковими угодами від 30.11.2016 та від 07.12.2017 сторонами досягнути згоди щодо продовження строку дії договору № 29265 від 01.01.2016 до 31.12.2017 та до 31.12.2018 відповідно.

Додатковою угодою від 15.01.2018 внесено зміни до п. 4.2 договору, відповідно до якого, розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в Розділі 11 даного договору, з відтермінуванням платежу 45 (сорок п`ять) календарних днів з моменту поставки товару. Якщо останній день оплати випадає на вихідний чи святковий день, останнім днем такого строку вважається наступний за вихідним чи святковим робочий операційний (банківський) день. Копії вищенаведених додаткових угод долучені до матеріалів справи.

Також, 14.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ МЕДІКАЛ" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармпланета , на даний час назву юридичної особи змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "АСОРТИМЕНТ ЛІКІВ" (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 47745(далі - договір-2). Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що в порядку та на визначених цим договором умовах, постачальник зобов`язується постачати покупцеві лікарські засоби, вироби медичного призначення або інші товари аптечного асортименту (далі іменовані - товари, товар), а покупець зобов`язується приймати поставлений товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, асортиментом та цінами, зазначеними у видатковій накладній, що є невід`ємною частиною даного договору.

На кожну партію товару виписується окрема видаткова накладна, яка є невід`ємною частиною даного договору. Видаткова накладна повинна містити в собі повне найменування постачальника, його реквізити, а також наступну інформацію: виробник товару, найменування товару, одиниця виміру, кількість (згідно кількості, зазначеної в замовленні покупця), ціну, ціну з ПДВ, % націнки, загальну вартість, № сертифікату відповідності відносно кожного найменування товару (у разі законодавчо встановленої вимоги), серію та строк придатності товару (п. 1.2 договору-2).

Відповідно до п. п. 5.1 - 5.2 договору-2, поставка товару здійснюється зі складу постачальника відповідно до попереднього замовлення покупця протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання замовлення постачальником, за умови наявності такого замовленого товару на складі постачальника. У випадку відсутності товару у постачальника, останній повинен повідомити покупця про відсутність товару протягом доби з моменту отримання замовлення. Замовлення на поставку відповідної партії товару подається покупцем за допомогою електронних або факсимільних засобів зв`язку, або телефоном, і має містити інформацію щодо асортименту та кількості товару.

Поставка товару здійснюється транспортним засобом і за власний рахунок постачальника на склад покупця, розташований за адресою: 08128, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3 на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2010 року в редакції Міжнародної торгової палати.

Згідно із підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 договору-2, разом з товаром постачальник зобов`язаний передати видаткову накладну в двох примірниках на товар, яка повинна містити всю інформацію, передбачену договором та чинним законодавством, із зазначенням повних та правильних реквізитів (у т.ч. найменування) покупця та постачальника.

Умовами пунктів 5.4 - 5.7 договору-1 визначено, що товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем за якістю в відповідності до документів, що засвідчують його якість згідно переліку вказаного в п.п. 5.3. даного договору, наданими постачальником, а за кількістю - згідно видаткової накладної, після її підписання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі товару постачальником покупцю, про що свідчить відповідна відмітка покупця на супровідній документації.

Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент передачі покупцю товару на підставі видаткової накладної, яким вважається момент підписання видаткової накладної повноважним представником покупця, за умови надання постачальником всіх необхідних, належним чином підготовлених документів відносно такого товару. Часткова поставка або поставка в іншому асортименті чи без належних супровідних документів не вважається належним виконанням Постачальником своїх зобов`язань і тягне за собою відповідальність постачальника згідно умов договору та чинного законодавства України.

Право власності на товар, а також ризики втрати або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту належного оформлення та підписання відповідної видаткової накладної представниками сторін і надання представникові постачальника довіреності на отримання товару.

Пунктами 2.1, 2.4 - 2.5 договору-2 визначено, що ціна на товар, зазначена у видатковій накладній, вказується в національній валюті України. Загальна вартість товару, що передається вказується у видатковій накладній. Ціни, що зазначенні у видатковій накладній є узгодженими та остаточними і не можуть бути змінені в односторонньому порядку.

Судом встановлено, що позивачем, за період дії договору-2, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 66 029,42 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних. Зазначені видаткові накладні з боку відповідача підписано без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору-2, розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в Розділі 11 даного договору, з відтермінуванням платежу 45 (сорок п`ять) календарних днів з моменту поставки товару. Якщо останній день оплати випадає на вихідний чи святковий день, останнім днем такого строку вважається наступний за вихідним чи святковим робочий операційний (банківський) день.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснено жодної оплати за поставлений товар. Протилежного суду не доведено, доказів оплати не подано.

Згідно з п. 9.1 та 9.2 договору-2, даний договір набирає законної сили з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору. Даний договір може бути пролонговано за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 29265 від 01.01.2016 та договір поставки № 47745 від 14.01.2019, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладені між сторонами договори є договорами поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договорами належним чином, поставивши відповідачеві товар по двом договорам на загальну суму 4 265 026,54 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено у п. 4.2 договору-1(з урахуванням змін, внесених додатковою угодою) та п. 4.1 договору-2, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в Розділі 11 даного договору, з відтермінуванням платежу 45 (сорок п`ять) календарних днів з моменту поставки товару. Якщо останній день оплати випадає на вихідний чи святковий день, останнім днем такого строку вважається наступний за вихідним чи святковим робочий операційний (банківський) день.

Враховуючи те, що остання поставка товару відбулась 20.02.2019, а також, беручи до уваги строки, встановлені сторонами для здійснення оплати, господарський суд встановив, що строк оплати товару поставленого позивачем відповідачу є таким, що настав.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 4 051 922,84 грн., у зв`язку із чим, товар на загальну суму 213 103,70 грн. є неоплаченим.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 213 103,70 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.5 договору-2, в разі прострочення покупцем строків оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець на письмову вимогу постачальника зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків оплати за договором поставки - 2, керуючись п. 6.5 договору № 47745 від 14.01.2019, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7 232,48 грн.

Щодо наведеної вимоги, господарський суд зазначає наступне.

При дослідженні розрахунку, наданого позивачем, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ МЕДІКАЛ" визначено період нарахування пені з 07.04.2019 по 29.07.2019 на всю суму заборгованості по договору -2 у розмірі 66 029,42 грн.

Разом із тим, господарський суд не може погодитись із зазначеним розрахунком, з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище та передбачено умовами договору-2, оплата за поставлений товар здійснюється за умови відтермінування платежу на 45 календарних днів з моменту поставки товару.

З урахуванням зазначеного, господарський суд встановив, що за видатковими накладними № 730 від 16.01.2019 на суму 19 966,15 грн. та № 732 від 16.01.2019 на суму 6 580,50 грн. прострочення почалось 05.03.2019; за видатковими накладним № 1017 від 21.01.2019 на суму 13 055,47 грн. та № 1016 від 21.01.2019 на суму 5 938,50 грн. - 08.03.2019, а за видатковою накладною № 3888 від 20.02.2019 на суму 20 488,80 грн. прострочення почалось 09.04.2019 .

Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Наразі суд зазначає, що хоча позивачем невірно визначено початок прострочення по накладним № № 730, 732, 1017 та 1016, разом із тим, зазначений розрахунок здійснено в межах 6-місячного строку, передбаченого законодавством України. Щодо нарахування пені за видатковою накладною № 3888 від 20.02.2019, то господарським судом вже встановлено, що прострочення по зазначеній накладній почалось з 09.04.2019, а тому, нараховувати пеню позивач має право саме з цієї дати, а не з 07.04.2019, як визначено в його розрахунку.

Отже, здійснивши власний перерахунок пені в межах розрахунку позивача з урахуванням умов договору-2, здійснених поставок, а також порядку розрахунків погодженого сторонами та дат прострочення, встановлених судом, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 7 192,07 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати за договорами поставки 1 та 2, за період з 07.04.2019 по 29.07.2019, 3% річних в сумі 1 996,75 грн. та інфляційні втрати у сумі 2 553,97 грн.

Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених судом дат прострочення платежів, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 1 993,39 грн. та 1 260,02 грн. відповідно.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що всі твердження відповідача у відзиві спростовуються вищенаведеним, а також наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 353,23 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСОРТИМЕНТ ЛІКІВ" (місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 116а; код ЄДРПОУ 36852896 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ МЕДІКАЛ" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 31, каб. 314; код ЄДРПОУ 36257034) 213 103,70 грн. основного боргу, 7 192,07 грн. нарахованої пені, 1 993,39 грн. 3 % річних, 1 260,02 грн. інфляційних втрат та 3 353,23 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2019.

Суддя Л.В. Сокуренко