Ухвала

від 09.12.2019 по справі 925/1434/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

09 грудня 2019 року Черкаси справа №925/1434/19

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія ВІТАГРО про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія ВІТАГРО до Приватного підприємства Мліїв про стягнення 904 228,75 грн заборгованості та санкцій,

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія ВІТАГРО звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства Мліїв про стягнення заборгованості за поставлені засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння згідно договору поставки від 19.03.2019 №В63-03/19ЧК-К у розмірі 904 228,75 грн, у тому числі 705 567,90 грн основного боргу, 176 391,97 грн штрафу, 22 268,88 грн 36% річних та відшкодування судових витрат.

Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія ВІТАГРО подало до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства Мліїв (код ЄДРПОУ 33570084, що зареєстроване за адресою: 19511, Черкаська область, Городищенський район, с.Мліїв, вул.Гараня, 10) та знаходяться на р/р НОМЕР_1 в ПАТ ПРИВАТБАНК , м.Черкаси, МФО 354349, ІПН 335700823093 у розмірі ціни позову 904 228,75 грн та сплаченого судового збору у розмірі 13 600,00 грн.

Заява мотивована тим, що Приватне підприємство Мліїв ухиляється від виконання свої зобов`язань, які передбачені договором поставки від 19.03.2019 №В63-03/19ЧК-К, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія ВІТАГРО та Приватним підприємством Мліїв , в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Крім того, заявник вказує, що до даного договору поставки, додатково на партнерських відносинах, Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія ВІТАГРО надавалась допомога щодо проведення посіву насіння кукурудзи та соняшника, використання та застосування засобів захисту рослин, поставлених Приватному підприємству Мліїв , агрономом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія ВІТАГРО Железняком Р.П. За результатами спільного огляду полів з директором Приватного підприємства Мліїв складались акти обстеження посівів, у яких зазначено, що Приватне підприємство Мліїв засіяло поля №1м, №2 насінням кукурудзи площею 100 га та насінням соняшника площею 70 га.

Заявник зазначає, що оскільки збір урожаю культур кукурудзи, соняшника вже завершено, відповідачем зібрано врожай, відповідач міг скористатись правом продажу зазначеної сільськогосподарської продукції та отримати від здійснення операції грошові кошти. Однак, як стверджує заявник, відповідач у зазначені у додатках до договору поставки строки, взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар не розрахувався.

Заявник зазначає, що у нього наявна інформація про те, що керівництвом Приватного підприємства Мліїв заплановано продаж корпоративних прав та станом на 03.12.2019 зареєстровано за підприємством податковий борг, що також ставить під сумнів платоспроможність відповідача та виконання рішення суду у повній мірі. Заявник вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові суми, що належать Приватному підприємству Мліїв може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у разі винесення рішення на користь позивача.

Згідно з частиною 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , пункти 1, 3 Постанови).

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія ВІТАГРО не підтверджує належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову та неможливість у подальшому виконати рішення суду, оскільки заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія ВІТАГРО ґрунтується лише на припущеннях можливого задоволення позову та ймовірного невиконання чи утрудненого виконання рішення суду.

Саме лише посилання у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість продажу корпоративних прав керівництвом Приватного підприємства Мліїв , наявність податкового боргу та ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження належними доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія ВІТАГРО до задоволення не підлягає, оскільки вона ґрунтується лише на припущеннях, без посилання на конкретні обставини та докази, які підтверджують можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Агрохімічна компанія ВІТАГРО у задоволенні заяви від 03.12.2019 про забезпечення позову.

Ухвала набирає чинності з моменту підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею чинності.

Суддя О.І.Кучеренко