Рішення

від 03.12.2019 по справі 918/753/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/753/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Бутенко Тетяни Миколаївни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтергума" про стягнення заборгованості в сумі 71 000 грн. 00 коп.,

в засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Фізична особа-підприємець Бутенко Тетяна Миколаївна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтергума" (далі - відповідач) заборгованості в розмірі 71 000 грн. 00 коп., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по заявці-договору на транспортні послуги.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 19.11.2019 року.

Ухвалою суду від 19.11.2019 року відкладено розгляд справи на 03.12.2019 року

У судове засідання 03.12.2019 року представник позивача не з`явився. Однак, 28.11.2019 року подав заяву про слухання справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

У судове засідання представник відповідача 03.12.2019 року також не з`явився, вимог ухвал суду не виконав. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтергума" вважається повідомленим про призначені судові засідання 19.11.2019 та 03.12.2019 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач отримав вказані ухвали суду, тому судові засідання проводились за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 03.12.2019 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 03.12.2019 року судом прийнято рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

05 липня 2019 року з допомогою електронної пошти, на адресу перевізника - ФОП Бутенко Т.М. від замовника перевезення - ТОВ "АЛЬТЕРГУМА" надійшла разова заявка - договір №65 на транспортні послуги. Її умови прийняті перевізником, підписана та засвідчена печаткою ФОП Бутенко Т.М. Разова заявка-договір, направлена замовнику перевезення (а.с. 12).

На підтвердження укладання договору перевезення була виготовлена міжнародна товаротранспортна накладна СМК А №0098523 (а.с. 14).

Відповідно до умов разової заявки-договору, ФОП Бутенко Т.М. виконала міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м. Завідув (Польща) - м. Дубно (Рівненська обл.).

Належне виконання перевезення підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в накладній СМК А№0098523 та наявністю відтиску печатки та підпису одержувача в графі 24 накладної. Додатковим підтвердженням належного виконання перевезення є Акт №24 здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.13).

Вартість перевезення, згідно пункту 13 Разової заявки-договору становить 35000,00 грн.

26 липня 2019 року, з допомогою електронної пошти, на адресу перевізника - ФОП Бутенко Т.М. від замовника перевезення - ТОВ "АЛЬТЕРГУМА" надійшла разова заявка - договір №70 на транспортні послуги. Її умови прийняті перевізником, підписана та засвідчена печаткою ФОП Бутенко Т.М. Разова заявка-договір, направлена замовнику перевезення (а.с. 9).

На підтвердження укладання договору перевезення була виготовлена міжнародна товаротранспортна накладна СМК А №0098541 (а.с. 11).

Відповідно до умов разової заявки-договору, ФОП Бутенко Т.М. виконала міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м. Завідув (Польща) - м. Дубно (Рівненська обл.).

Належне виконання перевезення підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в накладній СМК А №0098541 та наявністю відтиску печатки та підпису одержувача в графі 24 накладної.

Вартість перевезення згідно пункту 13 Разової заявки-договору становить 36000,00 грн.

Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач 03.09.2019 року звернувся до відповідача з претензією щодо сплати вартості послуг перевезень. Вимога про здійснення оплати за два замовлення на перевезення, згідно накладної Укрпошти №4470241456979 була направлена Товариству "АЛЬТЕРГУМА" рекомендованим листом з описом вкладення 03.10.2019 року (а.с. 16).

За даними сервісу відстеження Укрпошти, вказане поштове відправлення було отримане адресатом 07 жовтня 2019 року. З наступного дня 08 жовтня 2019 року, сім днів, встановлених для оплати від дня пред`явлення вимоги завершились 14 жовтня 2019 року. Враховуючи те, що останній день (14 жовтня 2019 року) встановленого законодавством семиденного строку припадає на святковий день, оплата мала бути проведена не пізніше першого робочого дня - понеділка, 15 жовтня 2019 року.

Відповідач вимогу позивача не виконав, заборгованість не сплатив.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги перевезення вантажів на суму 71 000,00 грн. не виконав.

Разом з тим, у зв`язку з відсутністю оплати за послуги з перевезення вантажу з боку відповідача, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу в розмірі 71 000,00 гривень.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із відповідальністю за порушення строків оплати за транспортні послуги, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, досягнення згоди по усім істотним умовам та укладення правочинів фактично відбувалося шляхом листування електронною поштою та надсилання відсканованих примірників разових заявок - договорів №65 та №70, у зв`язку з чим до матеріалів справи додана лише копії примірників заявок - договорів №65 та №70 з відтвореними принтером печатками та підписами обох сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як вбачається із наявних у справі матеріалів, відповідач направив на електронну пошту позивача скан-копію разових договорів - заявок №65 та №70 скріплену його підписом та печаткою у редакції, яка досліджується судом.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. (ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи відсутність заперечень як позивача, так і відповідача щодо укладення разових договорів-заявок № 65 та №70, суд вважає доведеним факт їх укладення.

З огляду на вищевикладене, між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з перевезення вантажу на підставі укладених разових договорів-заявок в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору перевезення вантажу.

Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач 03.09.2019 року звернувся до відповідача з претензією щодо сплати вартості послуг перевезень. Вимога про здійснення оплати за два замовлення на перевезення, згідно накладної Укрпошти №4470241456979 була направлена Товариству "АЛЬТЕРГУМА" рекомендованим листом з описом вкладення 03.10.2019 року (а.с. 16).

За даними сервісу відстеження Укрпошти, вказане поштове відправлення було отримане адресатом 07 жовтня 2019 року. З наступного дня 08 жовтня 2019 року, сім днів, встановлених законом для оплати від дня пред`явлення вимоги завершились 14 жовтня 2019 року. Враховуючи те, що останній день (14 жовтня 2019 року) встановленого законодавством семиденного строку припадає на святковий день, оплата мала бути проведена не пізніше першого робочого дня - понеділка, 15 жовтня 2019 року.

Однак, відповідач вимогу позивача не виконав, заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За таких обставин, враховуючи, що факт надання послуг з перевезення вантажу позивачем на виконання умов разових договорів-заявок на перевезення № 65 від 05.07.2019 року та № 70 від 26.07.2019 року підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати вартості наданих послуг, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Альтергума" 71 000,00 грн. заборгованості судом визнаються обґрунтованими.

Що стосується витрат на правову допомогу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Одночасно із поданням даного позову позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, за яким останні складають 1 921,00 грн. оплаченого судового збору та 7 000,00 грн. - на оплату професійної правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Бутенко І.М. надано правову допомогу у стягненні коштів з ТОВ "Альтергума" адвокатом Лозою Віктором Михайловичем, що підтверджено договором про надання правової допомоги від 14.10.2019 року (а.с.23-24), ордером серія ТР № 079754 від 17.10.2019 року на надання правової допомоги (а.с. 27).

Відповідно до договору на правову допомогу сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги становить 7 000,00 грн., котрий повинен бути внесений в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.

На виконання умов договору ФОП Бутенко Т.М. перерахувало адвокату Лозі В.М. за правову допомогу згідно договору від 14.10.2019 року 7 000,00 грн. на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру №04-10 від 17.10.2019 року (а.с. 26). Також, 17.10.2019 року підписано акт приймання - передачі наданих послуг від 17.10.2019 року (а.с. 25).

Згідно з п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наведеного у сукупності, суд констатує, що витрати на правничу допомогу у даній справі є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи. Заявлена ФОП Бутенко Т.М. вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, про стягнення з ТОВ "Альтергума" витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ч. 1 ст. 73 ГПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За умовами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши заявлену до стягнення суму основного боргу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ФОП Бутенко Тетяни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтергума" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтергума" (35602, Рівненська область, м. Дубно, вул. Кременецька, буд. 38, код ЄДРПОУ 40300436) на користь Фізичної особи-підприємця Бутенко Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 71 000 (сімдесят одну тисячу) грн. 00 коп., 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. - на професійну правову допомогу адвоката та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 09 грудня 2019 року.

Суддя Романюк Ю.Г.