Ухвала

від 04.12.2019 по справі 922/2044/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"04" грудня 2019 р. Справа № 922/2044/19

Вх. номер 2044/19

Суддя господарського суду Ольшанченко В.І.

за участю секретаря судового засідання Чкан Д.В.

і представників сторін:

стягувача - дир. Онищенка С.А. (наказ №15-К від 05.07.2018);

боржника - не з`явився;

розглянувши заяву Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" про розстрочення виконання судового рішення по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТЕК" (м. Харків)

до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з

машинобудування імені О.О. Морозова" (м. Харків)

про стягнення 708970,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (боржник) надало Господарському суду Харківської області заяву №270/ю від 20.11.2019 (вх.№28477 від 25.11.2019) про розстрочення виконання судового рішення по справі №922/2044/19, в якій просить суд розстрочити виконання судового наказу Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 по справі №922/2044/19 на 6 місяців з щомісячною виплатою на користь ТОВ "ЕВЕРТЕК" 118161,83 (сто вісімнадцять тисяч сто шістдесят одна гривня 83 коп) грн до 30 числа кожного місяця.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2019 була прийнята заява Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" №270/ю від 20.11.2019 (вх.№28477 від 25.11.2019) про розстрочення виконання судового рішення по справі №922/2044/19 до розгляду та призначено її розгляд на 04.12.2019 о 15:30 год, про що повідомлено учасників справи.

Стягувач надав відповідь на заяву про розстрочення виконання судового рішення, в якій вважає, що обставини, на які посилається боржник, не є винятковими у розумінні статті 331 ГПК України з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, неможливість перекладати комерційні ризики відповідача та його недбалість у веденні власних справ на стягувача, у зв`язку з чим просить суд відмовити боржнику у задоволенні заяви про розстрочення рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 у справі №922/2044/19.

Боржник не надав витребувані судом документи.

Представник боржника у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча боржник був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, поданої боржником заяви та доданих до неї документів, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 по справі №922/2044/19 в позові відмовлено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРТЕК" заборгованість за договором поставки №515-2-ХКБМ від 31.10.2018 у сумі 630000,00 грн, пеню у сумі 55086,16 грн, інфляційні у сумі 6426,00 грн, 3% річних у сумі 9268,77 грн і судовий збір в сумі 10511,71 грн.

22.11.2019 на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 був виданий відповідний наказ.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою статті 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 (зі змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін (а не тільки відповідача), їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003 зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 Цивільного процесуального кодексу і ст. 121 Господарського процесуального кодексу, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Підставою, зокрема, для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Також у рішенні ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Отже, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

В зв`язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати інтереси як заявника, так і позивача.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів всіх сторін, які приймають участь у справі. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення або роблять його неможливим, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд для юридичних осіб зобов`язаний також враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що боржником до заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 по справі №922/2044/19 не надано жодного доказу наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2019, якою заяву Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" прийнято до розгляду, заявника (боржника) зобов`язано надати господарському суду в обґрунтування заяви про розстрочку докази наявності виключних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Проте, боржник зазначені вимоги господарського суду не виконав.

Цей спір виник з вини боржника.

На момент звернення боржника з цією заявою, останнім не надано доказів, які свідчили хоча б про часткове виконання рішення суду.

Боржник не надав суду доказів того, що одноразова сплата заборгованості неминуче призведе до неплатоспроможності підприємства та його банкрутства.

Складне фінансове становище товариства не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду. Такі переконливі докази щодо наявності виняткових обставин у розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, які б слугували підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, не були надані боржником.

Боржник не надав достатніх доказів на підтвердження обставин, в обґрунтування поданої заяви, у тому числі доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності активів для виконання рішення суду та реальної загрози зупинення господарської діяльності у зв`язку з виконанням рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду.

Так боржник не надав суду доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання або доводів, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В підтвердження скрутного фінансового становища боржник надав суду бухгалтерську довідку №270/1/ю від 18.11.2019 та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019 року про наявність у підприємства заборгованості з оплати праці та заборгованість перед бюджетом.

Суд зазначає, що тяжкий фінансовий стан (відсутність у певний період часу грошових коштів та відсутність бюджетного фінансування) не є поважною причиною, для надання розстрочки виконання рішення.

Такі обставини надання розстрочки виконання рішення суперечать ст. 331 ГПК України, оскільки складне фінансове становище утворилось внаслідок власної господарської діяльності боржника, а не в силу якихось об`єктивних обставин, що б унеможливило виконання рішення Господарського суду Харківської області.

До того ж, боржник не надав суду доказів, які б підтверджували наявність реальної можливості виконувати рішення суду відповідно до вказаного в заяві графіку.

Надана боржником довідка щодо обсягу очікуваних надходжень до ДП "ХКБМ" коштів за договорами не є таким доказом та не доводить наявність реальної можливості виконувати рішення суду відповідно до вказаного в заяві графіку.

Тому, розглядаючи заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019, суд, з урахуванням наведених вимог, оцінивши належним чином вказані обставини, визнав їх такими, що не можуть вважатися винятковими.

Разом з тим, враховуючи, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації та з відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати заборгованості, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити боржнику у наданні розстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 по справі №922/2044/19.

Керуючись ст. 232 - 235, 331 ГПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" про розстрочення виконання судового рішення по справі №922/2044/19 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 06.12.2019.

Суддя Ольшанченко В.І.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.