Рішення

від 02.12.2019 по справі 927/402/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/402/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/402/19, розгляд якої здійснюється у порядку загального позовного провадження

За позовом: Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури

вул. Шевченка,1, м. Чернігів, 14000

В інтересах держави в особі

Позивача-1: Черниської сільської ради Чернігівського району

вул. Перемоги, 1-А, с. Черниш, Чернігівського району, Чернігівської області, 15522

Позивача-2: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Приватного підприємства "Левона-Агро"

вул. Лизогуба, 1-А, смт. Седнів, Чернігівського району, Чернігівської області, 15574

Про стягнення 168276,52 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки

За участю представників:

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: Агапова І.А. - начальник відділу правового забезпечення юридичного управління, довіреність від 14.08.2019 № 31-25-0.663-112/62-19;

від відповідача: Левицький В.Г. - директор;

За участю прокурора Чернігівської місцевої прокуратури Тишкевич Л.В., посвідчення № 037102 від 22.12.2015.

Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача-1: Черниської сільської ради Чернігівського району, позивача-2: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Приватного підприємства "Левона-Агро" про стягнення 168276,52 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

Ухвалою суду від 22.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

26.06.2019 Великою Палатою Верховного Суду закінчено перегляд справи № 587/430/16-ц та ухвалено постанову, якою касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області задоволено; ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 12.07.2017 та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14.09.2017 скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30.09.2019.

Ухвалою суду від 03.10.2019, у зв`язку із усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі, провадження у справі № 927/402/19 поновлено; підготовче засідання призначено на 29.10.2019 на 09:30.

03.10.2019, після постановлення судом ухвали про поновлення провадження у справі, від заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури надійшло письмове клопотання №63-1296ВИХ-19 від 02.10.2019 про поновлення провадження у справі.

Суд залишив клопотання заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури без розгляду у зв`язку з поновленням провадження у справі за ініціативою суду відповідно до ухвали суду від 03.10.2019.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату час та місце підготовчого засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 03.10.2019 №1400045590706 (прокурору), №1400045590692 (позивачу-1), №1400045590455 (позивачу-2), №1400045590447 (відповідачу), але позивач-1 та відповідач своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні 29.10.2019 не скористалися, повноважних представників у судове засідання не направили.

Суд у судовому засіданні 29.10.2019 постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.11.2019 на 09:30, про що повідомив учасників справи ухвалою від 29.10.2019.

Прокурор, позивач-2 та відповідач були належним чином повідомлені про дату час та місце підготовчого засідання, що підтверджується розписками прокурора та представника позивача-2 від 29.10.2019 та повідомленнями про вручення поштового відправлення від 29.10.2019 №1400046161485 (прокурору), №1400046161450 (позивачу-2), №1400046161469 (відповідачу).

Рекомендоване повідомлення про вручення позивачу-1 поштового відправлення від 29.10.2019 №1400046161477 до суду не повернулося. Судом були вчинені дії щодо перевірки отримання позивачем-1 ухвали суду від 29.10.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400046161477. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта", відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400046161477 30.10.2019 відправлено до точки видачі/доставки в місці виконання операції: м. Чернігів.

05.11.2019 від позивача-1 на адресу суду надійшов лист від 05.11.2019 № 03-08/411, в якому позивач-1, розглянувши ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.10.2019 у справі № 927/402/19, виклав свою позицію щодо заявлених заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури.

Отже, лист позивача-1 від 05.11.2019 № 03-08/411, свідчить про належне повідомлення позивача-1 про час та місце підготовчого засідання.

Суд у судовому засіданні 07.11.2019 долучив лист позивача-1 від 05.11.2019 № 03-08/411 до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 07.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.11.2019 на 14:30.

У зв`язку із знеструмленням електромережі Господарського суду Чернігівської області 26.11.2019 у період часу з 13:55 до 14:45, фіксування судового засідання технічними засобами 26.11.2019 о 14:30 у справі №927/402/19, не здійснювалося, про що складено акт №14-19 щодо знеструмлення електромережі суду від 26.11.2019.

Суд у судовому засіданні постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 02.12.2019 на 11:00, про що повідомив учасників справи ухвалою від 26.11.2019.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується розписками прокурора, представників позивача-2 та відповідача від 26.11.2019 та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 27.11.2019: №140046072300 (прокурору), № 1400046072288 (позивачу-2).

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.11.2019, направленого на адресу позивача-1, до суду не повернулося. Судом були вчинені дії щодо перевірки отримання позивачем-1 ухвали суду від 26.11.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400046072296. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта", відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400046072296, 30.11.2019 було вручено особисто адресату під час доставки в смт.Седнів.

Таким чином, позивача-1 було також належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, але позивач-1 своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні 02.12.2019 не скористався, повноважного представника у судове засідання не направив.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

У судовому засіданні 02.12.2019 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позиції учасників судового процесу

Позовні вимоги заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури обґрунтовані порушенням відповідачем земельного законодавства та невиконанням вимог припису Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.08.2018.

Позивач-1 - Черниська сільська рада Чернігівського району у листі від 05.11.2019 № 03-08/411, зазначив, що факти, виявлені в результаті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 07.08.2018, мали місце, оскільки ПП "Левона-Агро" без правовстановлюючих документів використовувало земельну ділянку історико-культурного призначення площею 27,4966 га. Черниська сільська рада Чернігівського району не заперечує проти позовних вимог.

Позивач-2 - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області письмових пояснень щодо суті спору суду не надав.

Ухвалою суду 03.10.2019 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду від 03.10.2019 була отримана відповідачем 08.10.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 03.10.2019 №1441600021800.

Відповідно, відзив на позовну заяву відповідач мав право подати до 23.10.2019 включно.

Відповідності до ч.1,4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві на позовну заяву відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 03.10.2019 відповідач був попереджений, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача 168276,52 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відносяться встановлення фактів самовільного зайняття земельної ділянки, доведеність наявності відповідальності відповідача за вчинене правопорушення земельного законодавства, правомірності нарахування розміру шкоди та право прокурора щодо звернення з даним позовом.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі № 2540/3122/18, яке набрало законної сили, за позовом ПП Левона-Агро до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Чернігівської області, головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Городнянському, Козелецькому, Куликівському, Менському, Ріпкинському, Чернігівському районах та м. Чернігові Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ляшенка Антона Сергійовича про визнання дій головного спеціаліста Ляшенка Антона Сергійовича з перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою протиправними та скасування припису № 323-ДК/0192Пр/03/01-18 від 20.08.2018 та вимоги про сплату коштів, викладеної у листі № 27-25-0.446-530/90-18 від 20.08.2018, у задоволенні вимог відмовлено повністю (а.с.51-55) та встановлено:

07.08.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області було прийнято наказ № 323-ДК про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу, резервного фонду), як об`єктів перевірки, які не надані у власність, користування (оренду) на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у термін з 08 по 21.08.2018.

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Чернігівської області, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Городнянському, Козелецькому, Куликівському, Менському, Ріпкинському, Чернігівському районах та м. Чернігові Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ляшенком Антоном Сергійовичем за участю голови Черниської сільської ради Краснопільського В.П., інженера-землевпорядника І категорії ДП Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою Ніколаєнко Т.М., заступника директора Комунального закладу Організаційно-методичний центр контролю та технічного нагляду закладів культури і туризму Чернігівської обласної ради Коваленка І.О., 20.08.2018 проведено обстеження земельної ділянки, загальною площею 27,4966 га, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 323-ДК/163/АО/10/01/-18, в якому зафіксовано наступне.

Згідно проекту роздержавлення земель Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, а також з проекту реформування земель колишнього КСП ім. Шевченка було встановлено, що на території Черниської сільської ради, а саме на північний-захід від с. Кобилянка, на південно-західній околиці с. Клочків розташована земельна ділянка історико-культурного призначення, яка розташована за межами населеного пункту та належить до земель державної власності, історико-культурного призначення, перебуває у запасі. Рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки в оренду або інше користування не приймалося.

Також встановлено, що вказана земельна ділянка розташована в єдиному масиві із земельними ділянками, які мають кадастрові номери: 7425589500:06:000:0090; 7425589500:06:000:1089; 7425589500:06:000:0089; 7425589500:06:000:0088; 7425589500:06:000:0086; 7425589500:06:000:1085; 7425589500:06:000:0078; 7425589500:06:000:0075; 7425589500:06:000:0074; 7425589500:06:000:0073: 7425589500:06:000:0079; 7425589500:06:000:0055; 7425589500:06:000:0054, та які відповідно до інформації міжрайонного управління у Ріпкинському та Чернігівському районах ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області перебувають в оренді у Приватного підприємства Левона-Агро . В той же час встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425589500:06:000:0076 перебуває в оренді у дочірнього підприємства Левона-С ПП Левона .

Відповідно до інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації вказана земельна ділянка є пам`яткою археології, а саме поселенням Змійовка (Клочків-2), яке взяте під охорону відповідним рішенням виконкому Чернігівської обласної ради депутатів трудящих № 551 від 17.11.1980. Так, серед наданих департаментом матеріалів наявне відповідне охоронне зобов`язання від 1987 року, яким в свою чергу заборонено проводити будь-які земляні роботи та здійснювати насадження на самому пам`ятнику, а також в межах його охоронної зони, а також було надано паспорт на вказаний об`єкт археології.

Крім того, наказом Міністерства культури України від 03.03.2017 Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до наказу Мінкультури від 16.12.2016 № 1198 поселення Клочків-2 (Змійовка) внесено до зазначеного державного реєстру.

В ході проведення перевірки на місцевості із залученням інженера-землевпорядника І категорії ДП Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою Ніколаєнко Т.М., за допомогою GPS-приймача Торсоn GRS-1, та беручи до уваги матеріали роздержавлення та реформування земель колишнього КСП ім. Шевченка, на місцевості було визначено відповідні точки та метричні дані земельних ділянок, які відповідно до матеріалів розпаювання земель на території Черниської сільської ради знаходяться в єдиному масиві з вищезгаданою земельною ділянкою історико-культурного призначення та перебувають в оренді ПП Левона-Агро . Так земельні ділянки з кадастровими номерами 7425589500:06:000:1089: 7425589500:06:000:0090; 7425589500:06:000:0088; 7425589500:06:000:0089, які перебувають в оренді ПП Левона-Агро , безпосередньо межують із вказаною земельною ділянкою історико-культурного призначення.

Таким чином, встановлено, що згадана земельна ділянка історико-культурного призначення єдиним масивом із вказаними земельними ділянками, що перебувають в оренді ПП Левона-Агро , засаджена сільськогосподарською культурою, соняшником, на площі 27,4966 га без будь-яких на те правових підстав, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Отже, перевіркою встановлено користування ПП Левона-Агро земельною ділянкою історико-культурного призначення на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області без документів, які посвідчують відповідне право, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

За наслідками проведеної перевірки, 20.08.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Чернігівської області, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Городнянському, Козелецькому, Куликівському, Менському, Ріпкинському, Чернігівському районах та м. Чернігові Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ляшенком Антоном Сергійовичем відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою № 323-ДК/364/АП/09/01/-18, в якому відображено вищезазначені обставини.

Також, 20.08.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Чернігівської області, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Городнянському, Козелецькому, Куликівському, Менському, Ріпкинському, Чернігівському районах та м. Чернігові Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ляшенком Антоном Сергійовичем винесено припис, яким зобов`язано у 30-ти денний термін з дня отримання припису усунути виявлене порушення земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, тобто оформити правовстановлюючі документи на її використання або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Крім того, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Городнянському, Козелецькому, Куликівському, Менському, Ріпкинському, Чернігівському районах та м. Чернігові Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ляшенком Антоном Сергійовичем здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної ПП Левона-Агро внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 168276,52 грн., який листом від 20.08.2018 № 27-25-0.446-530/90-18 надіслано відповідачу.

У рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду також встановлено, що факт віднесення самовільно зайнятої земельної ділянки до земель історико-культурного призначення підтверджується обліковою документацією на пам`ятник археології, зокрема, наказом Міністерства культури України № 154 від 03.03.2017 Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до наказу Мінкультури від 16.12.2016 № 1198 , рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551, охоронним зобов`язанням на пам`ятник археології, історії та культури, паспортом пам`ятника історії та культури, з картографічних матеріалів якої вбачається місце розташування охоронюваної земельної ділянки.

Розташування земельної ділянки історико-культурного призначення підтверджується план-схемою меж земельної ділянки історико-культурного призначення на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, що завірена ДП Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , та розробленою за допомогою GPS-приймача Торсоn GRS-1, про що зазначено в акті обстеження земельної ділянки № 323-ДК/163/АО/10/01/-18 від 20.08.2018.

Реєстраційне посвідчення (свідоцтво) власника (користувача) апаратури супутникових радіонавігаційних систем № 0986 та свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки № 7471 від 23.11.2017, яке чинне до 21.11.2018, підтверджують реєстрацію та повірку апаратури супутникових радіонавігаційних систем GPS-приймача Торсоn GRS-1 належним чином.

Крім того, судом встановлено, що факт присутності під час проведення перевірки, підпису чи відмови від підпису акту обстеження земельної ділянки та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою керівником ПП Левона-Агро не є вагомим для розгляду справи, оскільки об`єктом перевірки були земельні ділянки, щодо яких було встановлено факт їх самовільного використання. При цьому, при здійсненні перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства та під час судового розгляду представником позивача не надано жодних доказів, які могли б свідчити про відсутність факту самовільного зайняття ним земельних ділянок історико-культурного призначення.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, які встановлені рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі № 2540/3122/18 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Визначенню порядку використання та складу земель історико-культурного призначення присвячена Глава 10 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно зі ст. 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч.3 ст.78 Земельного кодексу України).

Суб`єктами права на землі державної власності згідно зі ст.80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Порядок надання земельних ділянок державної форми власності у користування чи оренду передбачені ст.123, 124 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають, в тому числі речові права, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Будь-які докази на підтвердження факту набуття відповідачем речового права або ініціювання набуття такого права на спірну земельну ділянку історико-культурного призначення матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно зі ст.1 Закону України Про охорону земель охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно зі ст.18-1, 19 Закону України Про охорону земель , частиною першою ст.5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ст.9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема: проведення перевірок.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

На території Чернігівської області відповідні повноваження здійснює Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області діє на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, відповідно до п. 30 ч.4 якого Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою.

Як вже зазначалось вище, рішенням Чернігівського адміністративного окружного суду від 15.11.2018 у справі №2540/3122/18 встановлено, що Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Чернігівської області, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Городнянському, Козелецькому, Куликівському, Менському, Ріпкинському, Чернігівському районах та м. Чернігові Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ляшенком Антоном Сергійовичем проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу, резервного фонду), як об`єктів перевірки, які не надані у власність, користування (оренду) на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. Перевіркою встановлено користування ПП Левона-Агро земельною ділянкою історико-культурного призначення без документів, які посвідчують відповідне право, що є порушенням вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Із матеріалів справи слідує, що головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Городнянському, Козелецькому, Куликівському, Менському, Ріпкинському, Чернігівському районах та м. Чернігові Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Ляшенком Антоном Сергійовичем 27.08.2018 винесено постанову про закриття справи про адміністративне порушення, яке вчинив ОСОБА_1 - директор ПП Левона-Агро , оскільки при розгляді справи було зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за який передбачена статтею 197-1 Кримінального кодексу України (а.с.36-38).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.56), 19.09.2018 зареєстроване кримінальне провадження 12018270270000948 за фактом самовільного зайняття земель історико-культурного призначення загальною площею близько 27,5 га без будь-яких на те правових підстав ПП Левона-Агро .

За змістом статті 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про охорону земель", що кореспондується з положеннями статей 68-69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Отже, деліктна відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, вину, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. За відсутності хоча б одного із цих складових правопорушення цивільно-правова відповідальність не настає.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому, як у випадках порушення зобов`язання за договором, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Аналогічні висновки Верховного Суду у постановах від 25.10.2018 №905/31/17, №904/6388/16, від 21.05.2018 №922/1017/17, від 13.11.2019 №927/234/18.

Враховуючи наведені вище нормативні приписи та встановлені обставини, суд доходить висновку, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження фактів протиправної поведінки відповідача у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки історико-культурного призначення площею 27,4966 га; наявності вини останнього; доведеності наявності відповідальності відповідача за вчинене правопорушення земельного законодавства.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вище встановлених фактів.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.06.2018 у справі №922/2879/17, у вирішенні питання про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки юридичним та фізичним особам необхідно виходити з того, що розрахунок розміру такої шкоди проводиться територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963.

За змістом вказаної Методики, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель та для земель житлової та громадської забудови за встановленими формулами, закріпленими у п.4 Методики. Відповідно до п.4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земель для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), визначається за такою формулою:

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі , де

Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначається відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №738.

Заявлений до стягнення розмір шкоди в сумі 168276,52 грн ґрунтується на розрахунку розміру шкоди, заподіяної ПП Левона-Агро внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки історико-культурного призначення, що складений головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Городняському, Козелецькому, Куликівському, Менському, Ріпкінському, Чернігівському районах та м. Чернігові управління контролю за використанням та охороною земель Ляшенком А.С.

Перевіривши наданий розрахунок, суд доходить висновку, що вищевказаний розрахунок розміру шкоди в сумі 168276,52 грн здійснений правомірно на підставі п.4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963.

Також слід зазначити, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі № 2540/3122/18, яке набрало законної сили, встановлено, що розрахунок шкоди було здійснено на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963, а коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, згідно чинного законодавства, визначається в порядку, визначеному статтею 289 Податкового кодексу України.

Доказів оплати 168276,52 грн шкоди відповідачем суду не надано.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд, але відповідач своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву та доказів, на спростування викладених в позовній заяві обставин, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури надано належні та допустимі докази, які підтверджують факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, внаслідок чого державі нанесено шкоду у розмірі 168276,52 грн, та доведено наявність всіх умов для покладання на відповідача відповідальності за завдану шкоду, а саме вини відповідача, протиправної поведінки відповідача у вигляді недотримання вимог земельного законодавства, розміру завданої шкоди та наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Щодо правомірності звернення до суду заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури з позовом в інтересах держави суд зазначає наступне:

За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 Господарського процесуального кодексу України в господарському процесі в будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тобто, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до абзацу 1 частини 3 та абзаців 1, 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Звертаючись до суду з даним позовом, заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури посилається на ті обставини, що відповідачем неправомірно самовільно, без правовстановлюючих документів, зайнято земельну ділянку історико-культурного призначення на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, що використовувалась останнім з метою засівання та збирання урожаю. За твердженням прокурора, самовільне зайняття земельної ділянки завдає шкоди інтересам держави, що полягає у неефективному використанні земельних ресурсів, невиконанні загальнодержавних програм використання та охорони земель, порушенні прав територіальної громади, безпідставному володінні та користуванні землями, їх забрудненні та виснаженні.

У зв`язку з тим, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та Черниська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, не вживають належних заходів щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, для усунення порушень інтересів держави та поновлення її прав, заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну позицію викладено у постанова Верховного Суду від 13.11.2019 по справі № 904/5909/18.

Екстраполюючи вказані висновки на правовідносини, що склалися у даній справі, суд зазначає таке.

Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури у позовній заяві зазначив, що наявність інтересів держави та суспільного інтересу обґрунтовується порушенням встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, а також тим, що держава зацікавлена у дотриманні вимог щодо відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами. У той же час самовільне, всупереч визначеному законодавством порядку, використання земельних ділянок не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Самовільне використання відповідачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, грубо порушує інтереси держави у сфері контрою за використанням та охоронною земель та ефективного використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Тому, в даному випадку наявний як держаний, так і суспільний інтерес.

Оскільки у даній справі мова йде про "перший виключний випадок", то заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури у позові зазначено, що уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах органами, виступають Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та Черниська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області. Однак, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та Черниська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, не вживають належних заходів щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки для усунення порушень інтересів держави та поновлення її прав, у тому числі через суб`єктивні та об`єктивні причини, а саме: пасивність, бездіяльність, відсутність коштів на сплату судового збору тощо.

Як зазначено заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури у позові та встановлено судом, у листах від 10.01.2019 №10-25-0.16-17/90-19 та від 17.04.2019 №10-25-0.6-2240/2-19 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області зазначало про неможливість самостійної сплати судового збору для пред`явлення позову до суду та представництва інтересів держави в суді. Черниська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, листами від 09.01.2019 № 03-80/20, від 27.03.2019 № 03-08/136 та від 16.04.2019 № 03-08/182, повідомляла Чернігівську місцеву прокуратуру про те, що будь-яких дій по пред`явленню до суду позову до ПП Левона-Агро про стягнення шкоди в сумі 168276,52 грн самостійно не вчиняла та просила Чернігівську місцеву прокуратуру звернутись до суду з позовною заявою, оскільки не має коштів на сплату судового збору для пред`явлення позову.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Так як, Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Черниською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, не вчинено належних заходів щодо стягнення шкоди, враховуючи вказану вище позицію Великої Палати Верховного Суду, суд доходить висновку про те, що у даній справі дійсно має місце "перший виключний випадок", який надає прокурору право звертатися до суду за відповідним захистом.

Таким чином, оскільки заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури у позовній заяві обґрунтовано наявність порушених інтересів держави, а даний випадок є виключним в розумінні Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та ГПК України, суд доходить висновку про правомірне звернення до суду заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури з позовом в інтересах держави.

За таких обставин, позовні вимоги заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури про стягнення з відповідача 168276,52 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2524,17 грн на користь Прокуратури Чернігівської області, яка сплатила судовий збір у даній справі згідно платіжного доручення № 1136 від 11.05.2019, яке знаходиться у матеріалах даної справи.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1: Черниської сільської ради Чернігівського району та позивача-2: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до відповідача: Приватного підприємства "Левона-Агро" про стягнення 168276,52 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Левона-Агро , вул. Лизогуба, 1-А, смт. Седнів, Чернігівський район, Чернігівська область, 15522; код ЄДРПОУ 33954578) на користь Черниської сільської ради Чернігівського району, вул. Перемоги, 1-А, с. Черниш, Чернігівський район, Чернігівська область, 15522; код ЄДРПОУ 04412047, р/р НОМЕР_1 , одержувач платежу УК у Черн. р-ні/с. Черниш/24062200, ЄДРПОУ одержувача 38053813, МФО 899998) 168278,52 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

3. Стягнути з Приватного підприємства Левона-Агро , вул. Лизогуба, 1-А, смт. Седнів, Чернігівський район, Чернігівська область, 15522; код ЄДРПОУ 33954578) на користь Прокуратури Чернігівської області (рахунок 35215093006008, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФ0 820172, одержувач - Прокуратура Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02910114) 2524,17 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 09.12.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко