Рішення

від 02.12.2019 по справі 184/899/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/899/19

Номер провадження 2/184/362/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Малашиної Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Попівніч Н.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Хомік Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садового товариства Мічурінець про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області із вищевказаним позовом, згідно якого просить суд постановити рішення, яким зобов`язати Садове товариство Мічурінець , ЄДРПОУ:26369300, здійснити донарахування до мінімальної заробітної плати працівнику товариства - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 33564 (тридцять три тисячі п`ятсот шістдесят чотири) гривні 71 копійку за період трудової діяльності позивача в Садовому товаристві Мічурінець з травня 2017 року по березень 2019 року, з яких сума 7006 (сім тисяч шість) гривень 06 копійок у вигляді податків і зборів підлягає перерахуванню на рахунки контролюючих органів, сума в розмірі 26558 (двадцять шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 65 копійок підлягає виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що, починаючи з 11.05.2010 року вона була працевлаштована бухгалтером на повну ставку у Садове товариство Мічурінець та на дату подання позовної заяви працювала у відповідача на повній робочій ставці. З початку трудової діяльності у товаристві та до кінця травня 2017 року її заробітна плата була не нижчою, ніж за мінімальну заробітну плату, встановлену Законами України Про державний бюджет на відповідний рік. Починаючи з травня 2017 року, незважаючи, що позивач працювала на повну робочу ставку, відпрацьовано повні календарні робочі місяці, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, її заробітна плата була значно нижчою, ніж те, що було передбачено Законами України Про державний бюджет на 2017 рік , Про державний бюджет на 2018 рік , Про державний бюджет на 2019 рік , відповідно до яких державою у 2017 році було встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 3200 гривень, у 2018 році - 3723 гривні, у 2019 році - 4173 гривні. Хоча позивач була бухгалтером у товаристві відповідача, вона була підзвітна та підконтрольна керівнику роботодавця, підпорядковувалась та виконувала його вказівки. Вона хвилювалася втратити роботу та фактично отримуваний нею незначний заробіток під впливом та загрозами роботодавця її звільнити у разі не виконання його вказівок. Сума невиплаченої мінімальної заробітної плати працівнику із врахуванням утримуваних податків та зборів за період з травня 2017 року по березень 2019 року складає: 82795 /100 x 80,5-40091,33=26558,65 грн., де, 82795 - сума мінімальної заробітної плати з травня 2017 року по березень 2019 року без утримання податків і зборів, яку відповідач повинен був нараховувати згідно до Законів України Про державний бюджет на відповідний рік, 100 - відсоток повної заробітної плати, 80,5 - відсоток, який підлягає виплата працівнику, 40091, 33 - фактично виплачена заробітна плата працівнику за період з травня 2017 року по березень 2019 року, 26558,65грн - розрахований розмір заробітної плати, який підлягає донарахуванню та виплаті працівнику за період з травня 2017 року по березень 2019 року. Відповідач не донарахував та не перерахував на рахунки контролюючих органів податків і зборів 7006,06 грн., не донарахував та не виплатив позивачу мінімальну заробітну плазу в розмірі 26558,65грн, що в загальній сукупності складає 33564 (тридцять три тисячі п`ятсот шістдесят чотири) гривні 71 копійку.

Представник відповідача Садового товариства Мічурінець в порядку ст. 178 ЦПК України подав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного. Позивач в позовній заяві вказує на те, що вона, нібито з травня 2017 року працювала на повну робочу ставку, відпрацьовуючи повний робочий день та місяць. Але це не відповідає дійсності, позивач намагається ввести суд в оману. На загальних зборах членів садового товариства Мічурінець , які відбулися 29 квітня 2017 року було прийнято рішення внести зміни до штатного розкладу: зменшити до 0,5 ставки бухгалтера. Це рішення було обґрунтовано тим, що фактично бухгалтер не відпрацьовує повну ставку, приходить на роботу коли забажає, особливо в зимовий період, вирішує особисті питання в робочий час, про що були неодноразові скарги від членів садового товариства. З протоколом загальних зборів членів садового товариства Мічурінець від 29 квітня 2017 року позивач була ознайомлена під підпис 13.05.2017 року. Враховуючи те, що позивач працює бухгалтером, то на неї були покладені також обов`язки ведення кадрової роботи, тобто складання штатного розкладу, ведення табелів обліку робочого часу тощо. Позивач нараховує заробітну плату, податки. Тобто, позивач, як особа, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку самостійно, усвідомлюючи свої дії, нараховувала собі заробітну плату в розмірі 0,5 окладу, відповідно до рішення загальних зборів та фактично відпрацьованого робочого часу, також позивач нараховувала та сплачувала податки відповідно до заробітної плати. Позивач самостійно, особисто склала свій розклад роботи на неповний робочий день та розмістила його на інформаційних стендах на території садового товариства для інформування членів садового товариства. На загальних зборах, які відбулися 28 квітня 2019 року, заслухавши звіт позивача, як бухгалтера, про підсумки роботи за 2018 рік та звіт ревізійної комісії членами правління та членами садового товариства було висловлено недовіру бухгалтеру, та прийнято рішення про призначення повторної ревізійної перевірки ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності Товариства за 2017, 2018, 2019 роки, за підсумками якої буде прийнято рішення щодо подальших трудових відносин позивача з відповідачем.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, згідно наданого відзиву та пояснень у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як встановлено в судовому засіданні, з 11.05.2010 року позивач працевлаштована бухгалтером у Садове товариство Мічурінець , що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.8).

Як пояснила сама позивачка у судовому засіданні, вона виконувала у Садовому товаристві функції бухгалтера, кадровика, секретаря, вела табель, складала штатний розклад, нараховувала заробітну плату.

Відповідно до табелів робочого часу за 2017-2019 рр., інформації до управління праці та соціального захисту населення за 2017 - 2019 рр. середньооблікова кількість штатних працівників на товаристві складало дві особи: керівник та бухгалтер.

За період травня - грудня 2017 року відповідач виплатив позивачу 13355,83 грн., протягом 2018 року - 21177,94 грн., протягом січня - березня 2019 року - 5557,56 грн. Загалом, фактично виплачена відповідачем сума заробітної плати позивача за період з травня 2017 року по березень 2019 року склала 40091,33 грн., що підтверджується особовими рахунками за 2017, 2018, 2019 роки (а.с.12-14).

Відповідно до протоколу №29/04/17 загальних зборів членів садового товариства Мічурінець , які відбулися 29 квітня 2017 року, було прийнято рішення внести зміни до штатного розкладу: зменшити до 0,5 ставки бухгалтера. З протоколом загальних зборів членів садового товариства Мічурінець від 29 квітня 2017 року позивач була ознайомлена під підпис 13.05.2017 року (а.с.26-28).

За наслідками зазначеного рішення загальних зборів, позивачка самостійно нарахувала собі заробітну плату в розмірі 0,5 окладу, склала свій розклад роботи на неповний робочий час та розмістила його на інформаційних стендах на території товариства для інформування членів садового товариства.

Суд звертає увагу на те, що виконання рішення загальних зборів було проведено бухгалтером ОСОБА_1 добровільно, без примусу та погроз з боку голови правління, загрози роботодавця щодо її звільнення у разі не виконання його вказівок, по які зазначено у позовній заяві, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, наявних в Реєстрі застрахованих осіб, наданих ПФУ України ОСОБА_1 відпрацьовано повні календарні робочі місяці, та нараховано усього за 2017 рік у межах максимальної величини 29324,75 грн.; за 2018 рік у межах максимальної величини 28957,80 грн., за 2019 рік (січень, лютий, березень) у межах максимальної величини 7289,26 грн. (а.с.7).

Разом з тим, ОСОБА_2 , як особа яка виконувала у товаристві крім обов`язків бухгалтера, ще й обов`язки кадровика, секретаря, вела табель, складала штатний розклад, що не заперечувалось учасниками провадження, не внесла відповідні зміни до штатного розкладу. Натомість, надані позивачкою штатні розписи працівників Садового товариства Мічурінець за 2017 роки, відповідно до яких оклад бухгалтера зазначений на рівні мінімальної заробітної плати, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені штатні розписи не підписані та не затверджені головою правління.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивачки про те, що вона фактично працювала повний робочий день у товаристві до моменту її звільнення 11.07.2019 р., оскільки свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які працюють на громадських засадах в охороні садового товариства, показали, що після того, як бухгалтера перевели на 0,5 ставки, ОСОБА_1 стала виходити на роботу за новим графіком на неповний робочий час. Крім того, згідно табелів робочого часу Садового товариства Мічурінець з травня 2017 році по квітень 2019 р. бухгалтер товариства ОСОБА_1 працювала неповний робочий час (а.с.72-84).

Згідно акту ревізії фінансово - господарської діяльності Садового товариства Мічурінець від 02.06.2019 року встановлені багаточисельні порушення ведення бухгалтерського обліку. Тобто, позивач не виконувала належним чином свої посадові обов`язки, постійно припускала порушення фінансової дисципліни (а.с.31-34).

29.08.2019 р. голова правління Садового товариства Мічурінець Чернявський В.М. звернувся до керівника Нікопольської місцевої прокуратури із заявою про те, що за результатами проведеної у червні ревізії було виявлено відсутність офіційних документів садового товариства та грошових коштів на суму 77 тис. грн., у зникненні яких підозрюють бухгалтера ОСОБА_1 (а.с. 70-71).

За даною заявою розпочато кримінальне провадження, що підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №1201904030000639 від 04.09.2019 року (а.с.69-71).

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст.4).

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки класичне право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Відповідно до ч.1 ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, що передбачено ч.2 ст.233 КЗпП України.

Статтею 1 Закону України Про оплату праці , ч.1 ст.94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.1, ст. 3 Закону України Про оплату праці мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Частинами 1, 2 ст.3-1 Закону України Про оплату праці встановлено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Законами України Про державний бюджет на 2017 рік , Про державний бюджет на 2018 рік , Про державний бюджет на 2019 рік , встановлено мінімальну заробітну плату у 2017 році в розмірі 3200 гривень, у 2018 році - 3723 гривні, у 2019 році - 4173 гривні.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 КЗпП України.

Суд звертає увагу на те, що діючим трудовим законодавством не передбачено право працівника відмовитися від продовження роботи в нових умовах або висловити свою незгоду щодо зміни істотних умов праці через кілька років після таких змін.

Із встановлених обставин справи випливає, що в Садовому товаристві Мічурінець з 01.05.17 року відбулося зміна істотних умов праці бухгалтера, про які не було повідомлено ОСОБА_1 за два місяці. Разом тим остання фактично погодилась на продовження роботи в нових умовах, самостійно, без будь - якого наказу чи розпорядження працедавця, здійснювала з травня 2017 р. нарахування своєї заробітної плати у розмірі 0,5 ставки бухгалтера та змінила режим роботи на неповний робочий час. Із позовом до суду позивач звернулась 02.05.19 р.

Враховуючи імперативність вимог КЗпП України щодо необхідності попередження працівника про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці, покладання саме на працедавця обов`язку забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального розміру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання Садового товариство Мічурінець , здійснити донарахування до мінімальної заробітної плати останньої за травень, червень 2017 р. в загальному розмірі 2555 грн. 97 коп. із розрахунку: мінімальна заробітна плата за травень, червень 2017 р. у загальному розмірі 6400 грн. (3200грн*2=6400 грн.) мінус проведені нарахування заробітної плати позивачу у травні, червні 2017 р. відповідно до особового рахунку ОСОБА_1 за 2017 рік (а.с. 12) у загальному розмірі 3844,03 грн. (2072,96 грн. у травні 2017 р. + 1771,07 грн. у червні 2017 р. = 3844,03 грн.).

Згідно до постанови Пленуму Верховного суд України №13 від 24.01.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці суд визначає зазначену суму без утримання відповідних податків й інших обов`язкових платежів, справляння яких є відповідно обов`язком роботодавця при здійсненні відповідних виплат.

На підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України Про судовий збір позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому, суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 58,50 грн. (2555,97 грн. х 768,40 грн. : 33564, 71грн.).

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13,76-82,89,259,263-265,268,273 ЦПК України, ст.43,55 Конституції України, ст.ст.1,2, 3, 3-1, 36 Закону України Про оплату праці , ст.2, 233 КЗпП України, Законами України Про державний бюджет на 2017 -2019 роки, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Садового товариства Мічурінець про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.

Зобов`язати Садове товариство Мічурінець , ЄДРПОУ:26369300, місцезнаходження: вул. Заводська, 2 в м. Покров Дніпропетровської області, здійснити донарахування до мінімальної заробітної плати працівнику товариства - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 19.03.2001 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в загальному розмірі 2555 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 97 копійок.

Стягнути з Садового товариства Мічурінець , ЄДРПОУ:26369300, місцезнаходження: вул. Заводська, 2 в м. Покров Дніпропетровської області, судовий збір в дохід держави у розмірі 58 (п`ятдесят вісім) гривень 50 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.12.2019 р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Ю. Б. Малашина