Рішення

від 06.12.2019 по справі 339/293/19

БОЛЕХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №339/293/19

59

2/339/200/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді - Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Т.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до Болехівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою про скасування арешту на все майно, в тому числі на Ѕ частину домолодіння АДРЕСА_1 , яке належить йому та зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за №19892835 від 22 листопада 2014 року та просить виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що на підставі постанови ВДВС Болехівського міського управління юстиції від 01 листопада 2004 року АА 931040 , 22 листопада 2004 року Долинською районною державною нотаріальною конторою за №1489560 накладено арешт на невизначене майно, все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 , описано Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1 .

Про накладений арешт дізнався в кінці серпня 2019 року, коли звернувся до державного реєстратора з приводу відчуження належної йому частини земельної ділянки.

Відповідач повідомив про те, що виконавчих проваджень щодо ОСОБА_2 не виявлено, надати копії матеріалів виконавчого провадження з приводу якого накладено арешт, немає можливості, оскільки виконавче провадження знищено за терміном зберігання, а зняти арешт немає можливості через відсутність відомостей про погашення заборгованості.

З обліково- статистичних даних суду за 2003-2004 роки, відсутні судові рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_2 . На розгляді суду в 2004 році перебувала справа за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Івано-Франківську до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу; рішенням від 15 липня 20004 року позов задоволено та стягнуто з нього на користь позивача 10693.20 грн. шкоди. Однак, вказаний борг він погасив, позичивши при цьому кошти у ОСОБА_3 - 5000 грн. та у ОСОБА_4 - 3000 грн.

Після сплати боргу, він звернувся до виконавчої служби, надавши квитанцію на суму 10693 грн., державний виконавець йому повідомив про закриття виконавчого провадження, а тому він вважає, що є підстави для зняття арешту з його майна.

Враховуючи, що виконавче провадження, в межах якого накладено арешт, закінчено та знищене, то він змушений застосувати спосіб захисту, шляхом звернення до суду з позовом. Адже збереження арешту та запис про арешт обмежують його права щодо вільного розпорядження майном.

22 жовтня 2019 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.

11 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач в судове засідлання не з"явився, подав письмове пояснення та клопотання про розгляд справи проводити без його участі .

Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відтак, неявка представника відповідача не є перешкодою для проведення розгляду справи.

З письмових пояснень відповідача вбачається, що на даний час на виконанні у відділі не перебувають виконавчі провадження, де стороною є позивач. Що стосується арешту нерухомого майна, який накладено відповідно до постанови ВДВС Болехівського міського управління юстиції АА931040 від 01 листопада 2004 року, то надати інформацію немає змоги, так як у відповідності до діючого на той час Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби знищене в зв`язку зі спливом встановленого терміну зберігання виконавчих проваджень в архіві відділу.

Журнали реєстрації виконавчих проваджень також знищено в зв`язку зі спливом п`ятирічного терміну зберігання (а.с.24, 32, 46).

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, покази свідків, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.

Частиною першою ст. 15, п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

А способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Із змісту позовної заяви, матеріалів справи вбачається, що предметом позову є скасування арешту на все майно, в тому числі на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 та виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуженняв казаного майна.

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 є власником Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.47-48).

Згідно інформації з Державного реєстру речових на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 22 листопада 2004 року Долинською районною державною нотаріальною конторою за №1489560 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 , в тому числі на 1/2 домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі постанови ВДВС Болехівського міського управління юстиції від 01 листопада 2004 року АА 931040 (а.с.7-8).

25 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Болехівського ВДВС з заявою про зняття вказаного арешту (а.с.11).

Однак отримав відповідь від 30 вересня 2019 року №5998, з якої вбачається, що згідно даних пошуку Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчих проваджень щодо ОСОБА_2 не виявлено.

З відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається, що 22 листопада 2004 року Долинською районною державною нотаріальною конторою накладено арешт на майно ОСОБА_2 , згідно постанови виданої 01 листопада 2004 року АА 931040. Копії матеріалів виконавчого провадження надати немає можливості в зв"язку із знищенням за закінченням терміну зберігання, тобто 3 роки.

Зняти арешту немає можливості через відсутність відомостей про погашення заборгованості (а.с.10).

З поданого до суду листа начальника Болехівського міського ВДВС вбачається, що на час вирішення спору на виконанні у відділі не перебувають виконавчі провадження, де стороною виконавчого провадження є позивач. Що стосується арешту нерухомого майна, який накладено відповідно до постанови ВДВС Болехівського міського управління юстиції АА931040 виданої 01 листопада 2004 року, надати інформацію немає змоги, оскільки у відповідності до діючого на той час Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби знищене в зв`язку зі спливом встановленого терміну зберігання виконавчих проваджень в архіві відділу. Журнали реєстрації виконавчих проваджень також знищено в зв`язку зі спливом п`ятирічного терміну зберігання.

Долинська районна державна нотаріальна контора, представником якої здійснено запис від 22.11.2004року 17:26:56 за № 1489560 про арешт вказаного майна теж повідомила, що не може надати копію постанови Болехівського МВ ДВС від 01.11.2004року про накладення арешту на майно позивача, оскільки ці документи знищені в зв"язку з закінченням строку зберігання (а.с.45).

Згідно обліково- статистичних даних Болехівського міського суду за 2003-2004 роки, відсутні судові рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_2 (а.с.13).

Одночасно вказано, що на розгляді суду в 2004 році перебувала справа за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Івано-Франківську до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу та рішення від 15 липня 20004 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 10693.20 грн. шкоди (а.с. 12-13).

Як ствердив позивач, ним було сплачено всі платежі, що були передбачені судовим рішенням та отримано повідомлення від державного виконавця про закриття відносно нього виконавчого провадження, тому вважає, що є підстави для зняття арешту з його майна.

Суд погоджується з такими доводами, виходячи з наступного.

Факт надання часткових коштів для погашення заборгованості за вказаним судовим рішенням підтвердили свідки, які заклопотанням позивача надали пояснення суду.

Так, з пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що позивач вчинив ДТП, за яке був засудженим та повинен був сплатити кошти. Коли повернувся з Канади, то позичив ОСОБА_2 в 2004 році кошти в сумі 5000 грн. на погашення заборгованості з приводу ДТП.

Свідок ОСОБА_4 також підтвердив, що позивач в 2002 році вчинив ДТП та мав сплатити кошти, тому він позичав йому в 2004 році 3000 грн. на підставі усної угоди.

Як випливає із змісту судового рішення від 15 липня 2004року Болехівського міського суду, кошти в сумі 10693 грн. стягнуті з ОСОБА_2 в порядку регресу, як відшкодування внаслідок ДТП, що сталася з його вини (а.с.12).

Отже, у даному випадку має місце саме завершення виконавчого провадження. Проте, матеріали вказаного виконавчого провадження знищені за закінченням термінів зберігання, то ж Болехівський міський ВДВС не може скасувати арешт майна позивача.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 1 наведеного Закону визначено, що виконавче провадження,виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 2 ст. 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 38 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Суд встановив, що виконавче провадження завершено та матеріали його знищені, але накладений арешт не був знятий.

Слід зазначити, що накладення арешту на майно боржника є заходом забезпечення виконання судового рішення та збереження його є правомірним до виконання рішення суду. Однак, враховуючи, що виконавче провадження, в рамках якого такий арешт накладено, закінчено та знищене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зняття арешту, оскільки збереження останнього за відсутності підстав для цього є порушенням його права власності.

Відповідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У рішенні ЄСПЛ у справі Uzan та інші проти Турції (скарги №№ 19620/05, 41487/05, 17613/08 и 19316/08) від 05.03.2019, Европейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Европейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити справедливий баланс між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції (право на мирне володіння майном).

Статтею 59 Закону України Про виконавче провадження визначені підстави для зняття арешту з майна боржника, де в ч. 5 вказано, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 ЗУ Про виконавче провадження ).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що збереження арешту на нерухоме майно позивача та запис про арешт у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежують його права щодо вільного розпорядження майном, а тому його право підлягає захисту шляхом зняття скасування арешту з майна в судовому порядку та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запису про його арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати арешт на все рухоме і нерухоме майно, в тому числі Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови ВДВС Болехівського міського управління юстиції АА 931040 від 01.11.2004 року.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 22.11.2004року 17:26:56 за № 1489560, зареєстрованого реєстратором: Долинською районною державною нотаріальною конторою про арешт рухомого і нерухомого майна, в тому числі Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 24 січня 1998 року Болехівським МВ УМВС в Івано-Франківській області, місце проживання АДРЕСА_1 .

Болехівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області - місцезнаходження вул. Д.Галицького,47 в м.Болехів Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 34505063 .

Дата складання повного тексту рішення - 09 листопада 2019 року.

Суддя Головенко О.С.