Рішення

від 29.11.2019 по справі 397/972/19

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 397/972/19

н/п : 2/397/335/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2019 року. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області про зобов?язання виділення в натурі (на місцевості) із резервного фонду земель сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай),-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області виділити йому із земель резервного фонду державної власності на території Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до сертифіката серії КР № 0225745 виданого Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 07.02.2000, на право на земельну частку (пай) розміром 4,15 га в умовних кадастрових гектарах та рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.07.2018 у справі № 397/746/18 та стягнути з відповідача судові витрати у сумі 768,40 грн.

В обгрунтування позову вказав, що рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.07.2018 у справі № 397/746/18, яке набрало законної сили 10.08.2018, за ним визнано право на земельну частку (пай), згідно сертифікату серії КР № 0225745, що зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) по КСП ім. Б. Хмельницького на території Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і який отримав таке право в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отримавши право на земельну частку (пай) за рішенням суду, він у вересні 2018 звернувся до Вищеверещаківської сільської ради із заявою про виділення йому земельної ділянки в натурі (на місцевості). Однак, отримав відповідь, що виділення земельної ділянки неможливо та йому рекомендовано звернутися до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області для вирішення питання про виділення земельної ділянки із земель запасу та резервного фонду.

15.01.2019 він звернувся із заявою про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, проте також отримав відмову.

Таким чином, порушено його законні права та інтереси, що дає підстави звернутися до суду за захистом порушеного права.

Належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення є ГУ Держгеокадастру у Кровоградській області, а право особи на власність не може ставитись в залежність від визначення органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права. Його право на земельну частку (пай) встановлено судовим рішенням, має преюдиційне значення, а повноваження щодо реалізації його права на земельну ділянку частку (пай) в силу вимог ч. 4 ст. 122 ЗК України із земель резервного фонду покладені саме на ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 01.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження (а.с. 22-23).

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 83-84).

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 91).

Представник відповідача Вищеверещаківської сільської ради у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнав (а.с. 73).

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив (а.с. 90).

Також, представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 36-41).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженню, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.07.2018 у справі № 397/746/18, яке набрало законної сили 10.08.2018, за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай), згідно сертифікату серії КР № 0225745, що зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) по КСП ім. Б. Хмельницького на території Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і який отримав таке право в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10-12, 19).

Таким чином, позивач має право на виділення земельної ділянки в натурі та отримання відповідного документу про право власності на землю.

19.10.2018 позивач звернувся до Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області з заявою про виділення в натурі (на місцевості) належної йому на підставі вищевказаного рішення суду від 10.07.2018 земельної частки (паю) із земель колишнього КСП ім. Б. Хмельницького , яка раніше належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0225745 від 07.02.2000 (а.с. 13).

14.11.2018 позивач звернувся до Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області з заявою щодо повідомлення його про стан розгляду заяви про виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) (а.с. 14).

Листом № 202 від 23.11.2018 Вищеверещаківською сільською радою Олександрівського району Кіровоградської області повідомлено позивача про те, що на схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Б. Хмельницького земельна ділянка (пай) за ОСОБА_3 не числиться. Згідно ст. 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) в межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради повноважені передавати земельні ділянки у власність або користування лише із земель комунальної власності відповідних територіальних громад, а згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України, територіальні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування. Рекомендували позивачу для одержання земельної ділянки в натурі із земель запасу та резервного фонду Вищеверещаківської сільської ради звернутися до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (а.с. 15).

15.01.2016 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області з заявою про виділення в натурі (на місцевості) належної йому на підставі рішення суду від 10.07.2018 земельної частки (паю) із земель колишнього КСП ім. Б. Хмельницького на території Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, яка раніше належала ОСОБА_3 на підстав сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0225745 від 07.02.2000 (а.с. 16).

Листом від 14.02.2019 ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області відмовлено позивачу у задоволенні вказаної заяви так, як заявник має право на виділення земельної частки (паю) із земель колективної власності, а згідно ч. 4 ст.1 22 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або користування для всіх потреб (а.с. 17-18).

Відповідно до ч.ч. 5, 10, 11 ст. 25 ЗК України, особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Отже, зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель за сертифікатами на землю.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом та громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно положень ч.ч. 1-2, 4 ст. 3 вказаного Закону, підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно ст. 5 вказаного Закону, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 внесено зміни до ЗК України, які набрали чинності з 01.01.2013. Цим Законом змінено суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення та визначено, що такі повноваження перейшли до Держземагенства, а згодом до Держгеокадастру України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З огляду на викладене, належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Зазначений висновок також знайшов своє відображення у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 323/323/17 (провадження № 61-9871св18) та у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 321/281/17 (провадження № 61-26555св18).

Разом з тим, Законом України № 2498-VIII від 10.07.2018 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , що набрав чинності 01.01.2019, Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) доповнено ст. 14-1, яка визначає особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) і якою повноваження щодо організації розподілу земель, що залишилися у колективній власності, залишені лише за сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Пунктом 21 Перехідних положень до ЗК України установлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Пунктом 17 розділу X Перехідні положення ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відсутність будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі.

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Оскільки, землі КСП ім. Б. Хмельницького розпайовані, а також виділені громадянам в натурі (на місцевості) та за інформацією Вищеверещаківської сільської ради за ОСОБА_3 земельна частка (пай) не числиться, інформація щодо наявності вільних земельних ділянок на території сільської ради відсутня, позивач має право на отримання земельної ділянки із земель резерву (запасу).

Згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Таким приписам кореспондуються положення ч. 7 ст. 81 ЦПК України, згідно яких суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Крім того, ч. 1 ст. 117 ЗК України визначено порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність, а саме: передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Проте, доказів щодо передання землі у володіння сільської ради суду не надано.

Оскільки, сертифікат на право на земельну частку (пай) згідно з абзацом першим пункту 17 розділу X Перехідні положення ЗК України вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом.

Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що повноваження щодо реалізації права позивача на земельну ділянку частку (пай) в силу вимог ч. 4 ст. 122 ЗК України із земель резервного фонду покладені саме на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Як зазначалося вище, неодноразові звернення позивача до органів влади та органів місцевого самоврядування щодо виділення йому земельної ділянки на підставі сертифіката на право на земельну частку залишені без задоволення.

Відповідно до ч. 11 ст. 118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право позивача, як власника земельної частки (паю) на отримання земельної ділянки встановлено судом, відповідачами не оспорюється і превалює над правами інших учасників справи, щодо виділення земельної ділянки.

Таким чином, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області виділити позивачу земельну ділянку із земель резервного фонду державної власності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також зазначається, що позивачем залучено до участі у справі як відповідача Вищеверещаківську сільську раду, однак позовні вимоги до зазначеного відповідача не заявлені, відтак питання наявності чи відсутності порушення прав позивача з боку відповідача Вищеверещаківської сільської ради за даним позовом судом не вирішувалися і відповідно рішення щодо даного відповідача судом не приймалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовними вимогами саме до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та просить зобов`язати його вчинити певні дії, позовні вимоги до Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області не пред`явлено, суд вважає, що понесені позивачем витрати на оплату судового збору в розмірі 768,40 грн. необхідно стягнути на користь позивача з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

Керуючись ст.ст. 141, 178, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Вищеверещаківській сільській раді Олександрівського району Кіровоградської області про зобов?язання виділення в натурі (на місцевості) із резервного фонду земель сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області виділити ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до сертифіката серії КР № 0225745, виданого Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 07 лютого 2000 року, на право на земельну частку (пай) розміром 4,15 в умовних кадастрових гектарах та рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.07.2018 у справі № 397/746/18.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 - 768 грн. 40 коп. сплаченого ним судового збору.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Олександрівський районний суд Кіровоградської області).

Повний текст рішення виготовлено 09.12.2019.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Держгеокдастру у Кіровоградській області, місце знаходження: 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова,26, код ЄДРПОУ - 39767636.

Представник відповідача: Тем`янська Тетяна Вікторівна, місце знаходження: 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова,26, довіреність від 14.03.2019 №0-11-0.63-113/62-19.

Відповідач: Вищеверещаківська сільська рада Олександрівського району Кіровоградської області, місце знаходження: 27315, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Вищі Верещаки, вул. Миру,3, код ЄДРПОУ - 04364064.

Суддя:/підпис/

Копія вірна.

Рішення набрало законної сили

Оригінал рішення знаходиться в цивільній справі №397/972/19 (2/397/335/19).

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області Д.В.Мирошниченко