20-8/194
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"07" серпня 2006 р. справа № 20-8/194
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗС Поставка” (99001, місто Севастополь, вул. Ревякіна, 1)
до відповідача: Комунального підприємства “Ремонтно –експлуатаційне підприємство №1” (99003, місто Севастополь, вул. Пирогова, 6 А)
про стягнення 19.520,14грн,
суддя Ткаченко М.І.,
Представники сторін:
від позивача –Видейко В.Ю., довіреність б/н від 12 травня 2006 року ;
від відповідача –Кутепова Л.В., довіреність №1 від 1 січня 2006 року;
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “АЗС Поставка” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Комунального підприємства “Ремонтно –експлуатаційне підприємство №1” про стягнення 19.520,14 грн.(у тому числі збитки –18.244,99 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами –362,90 грн., індекс інфляції –912,25 грн.).
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань.
В представленому відзиві на позов від 25 липня 2006 року за вхідним № суду 20396 відповідач просить суд винести рішення з наданням розстрочки виконання рішення на шість місяців, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства.
В процесі розгляду справи позивач письмово уточнив позовні вимоги та просить суд замісто збитків в розмірі 18.244,99 грн. стягнути дану суму як заборгованість за поставлений товар, в решті частини позовні вимоги залишені без змін.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представникам позивача, відповідача в судовому засіданні роз'яснені процесуальні права та обов'язки згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухав пояснення учасників процесу, дослідивши представлені докази, суд
В С Т А Н О В И В :
Позивач в період з 7 вересня 2005 року по 26 жовтня 2005 року відвантажив відповідачеві нафтопродукти на загальну суму 18.244,99 грн., що підтверджується накладними РН –002697 від 26 жовтня 2005 року (довіреність ЯКО № 183547 від 26 жовтня 2005 року ); РН –002582 від 20 жовтня 2005 року (довіреність ЯКО № 183543 від 20 жовтня 2005 року); РН –002469 від 14 жовтня 2005 року (довіреність ЯКО № 183539 від 14 жовтня 2005 року); РН –002325 від 7 жовтня 2005 року (довіреність ЯКО №183534 від 7 жовтня 2005 року); РН –002049 від 28 вересня 2005 року (довіреність ЯКО № 183529 від 28 вересня 2005 року); РН –00066 від 22 вересня 2005 року (довіреність ЯКО № 183522 від 22 вересня 2005 року); РН –002199 від 4 жовтня 2005 року (довіреність ЯКО № 183531 від 4 жовтня 2005 року); РН –0001566 від 7 вересня 2005 року (довіреність ЯКО № 183513 від 7 вересня 2005 року).
Вартість отриманого товару підлягала оплаті протягом 3 днів.
Оплата на остане відвантаження товару повинна була буди здійснена до 1 листопада 2005 року.
1 червня 2006 року за вихідним № 169 позивач направив відповідачу лист з проханням погасити заборгованість в семиденний термін з моменту отримання листа.
Як вказує позивач, лист був отриманий відповідачем 1 червня 2006 року.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не погасив залишок заборгованості за поставлений товар, позивач вказує, що такі дії відповідача нанесли позивачу збитки в розмірі вартості відпущеного та неоплаченого товару.
Позивач також застосував статтю 625 Цивільного кодексу України, після чого розмір індексу інфляції склав 912,25 грн.
Крім того, позивач нарахував проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 362,90 грн.
Невиконання в добровільному порядку грошових зобов`язань викликало необхідність у позивача звернутися до господарського суджу міста Севастополя за захистом порушеного права.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 19.520,14 грн. (у тому числі заборгованість –18.244,99 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами –362,90 грн., індекс інфляції –912,25 грн.).
Суд при вирішенні даного спору виходить з наступного.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.
Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19 червня 2003 року № 980-IV і Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, що вступив в дію в 1 січня 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини 4 статті 202 Цивільного кодексу двох - або багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав товар від позивача на підставі видаткових накладних, товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі та не повертався позивачеві. Вказані факті підтверджують, що дії сторін були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Тому на думку суду вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений товар в розмірі 18.244,99 грн. є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставяться.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
В представленому позивачем розрахунку індекс інфляції нарахований в розмірі 912,25 грн.
Суд визнав даний розрахунок невірним в зв`язку з арифметичною помилкою розрахунку.
Відповідно до розрахунку суду індекс інфляції повинен складати 909,22 грн.
За такими обставинами вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, тобто в розмірі 909,22 грн.
Щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 362,90 грн., суд керується наступним.
Відповідно до частини 1 статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір процентів сторонами не був ніяким розміром узгоджений.
Частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що сума боргу сплачується кредитору з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми.
По своєї правової природі три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Враховуючи викладене, суд виходить з того, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами складає 3 процента.
Крім того, відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Як встановлено судом, строки виконання грошових зобов`язань сторони ніякими документами (у тому числі угодами, листами, накладними) не узгодили.
У такому випадку підлягає застосуванню частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник повинен виконати зобов`язання у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача листом з проханням погасити заборгованість в семиденний термін з моменту отримання листа 1 червня 2006 року за вихідним № 169.
Лист був отриманий відповідачем 1 червня 2006 року, тобто строк добровільного виконання зобов`язання відповідачем сплив 7 червня 2006 року.
Враховуючи правила застосування строку (терміну) виконання зобов`язання, проценти за користування чужими грошовими коштами повинні розраховуватися починаючи з 8 червня 2006 року.
Згідно розрахунку суду проценти за користування чужими грошовими коштами складають:
(18.244,99 грн. х 3% х 35 днів) : 365 = 52,49 грн.
За такими обставинами, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню виходячи з розрахунку суду в розмірі 52,49 грн.
Таким чином, суд задовольняє позов частково в розмірі 19.206,70 грн. (у тому числі основний борг –18.244,99 грн., індекс інфляції –909,22 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами –52,49 грн.), в решті позову відмовляє.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 192,07 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118,00 грн.
Згідно частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України розстрочка виконання рішення може бути надана судом боржнику у виняткових випадках, залежно від обставин справи.
Суд, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, вважає необхідним надати відповідачу розстрочку виконання даного рішення на шість місяців, але виходячи з суми 19.516,77 грн. (у тому числі основний борг –18.244,99 грн., індекс інфляції – 909,22 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами –52,49 грн., судові витрати –310,07 грн.).
Керуючись статтями 8, 202, 203, 526, 530, 536, 625 Цивільного кодексу України, статями 20, 22, 49, 77, 83, 82-84, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Ремонтно –експлуатаційне підприємство №1” (вул. Пирогова, 6 А, місто Севастополь, 99003 код в ЄДРПОУ 20670567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЗС Поставка” (99001, місто Севастополь, вул. Ревякіна, 1 код в ЄДРПОУ 31156165) заборгованість в розмірі 19.206,70 грн. (у тому числі основний борг –18.244,99 грн., індекс інфляції –909,22 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами –52,49 грн.), а також витрати по оплаті державного мита в сумі 192,07 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню процесу у розмірі 118,00 грн.
3. Виконання рішення розстрочити строком на шість місяців. Погашення проводити в строк:
вересень 2006 року- 3.260,00 грн.
жовтень 2006 року- 3.260,00 грн.
листопад 2006 року - 3.260,00 грн.
грудень2006 року- 3.260,00 грн.
січень 2007 року- 3.260,00 грн.
лютий 2007 року- 3.216,77 грн.
4. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішення законної сили. Копії рішення направити сторонам.
Суддя М.І. Ткаченко
Розсилка
ТОВ “АЗС ”Поставка”(99001,місто Севастополь, вул. Ревякіна, 1)1
КП “РЕП №1” (99003, місто Севастополь, вул. Пирогова, 6 А)1
В справу1
В наряд1
Суд | Господарський суд м. Севастополя |
Дата ухвалення рішення | 07.08.2006 |
Оприлюднено | 28.08.2007 |
Номер документу | 86186 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд м. Севастополя
Ткаченко М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні