Рішення

від 09.12.2019 по справі 556/1705/19

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/1705/19

Номер провадження 2/556/423/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2019 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності -

в с т а н о в и в:

В суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що в 2014 році вона купила у ОСОБА_3 житловий будинок по АДРЕСА_1 та в присутності свідків передала ОСОБА_3 обумовлену ними повну вартість придбаного майна.

У свою чергу ОСОБА_3 повністю відступилася від своїх прав на будинок: знялася з реєстрації місця проживання за вказаною адресою, виїхала на постійне місце проживання в Дніпропетровську область, передала всі документи на будинок ОСОБА_1 , а також двічі видавала довіреність на ім`я останньої з правом вчинення будь-яких дій відносно вищевказаного будинку і земельної ділянки під будинком.

Однак, у зв`язку з тим, що на момент передачі грошей документи для продажу не були підготовлені, то письмовий договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку не посвідчувався.

На виконання виданої довіреності, ОСОБА_1 зробила витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 30804876 від 11.12.2014 року, де вказано, що заявником щодо видачі витягу є ОСОБА_1 як уповноважена особа. 23.05.2014 р. як уповноважена особа позивачка зробила витяг на земельну ділянку під будинком та 11.12.2014 року зареєструвала вказану земельну ділянку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Окрім того, з 06.03.2015 року ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання за адресою купленого будинку, що вбачається із штампу про реєстрацію місця проживання у її паспорті та весь час сплачує комунальні платежі, про що свідчить відсутність боргу в рахунках за електроенергію.

Проте. значна відстань та поважний вік продавця призводили до зволікання з нотаріальним оформленням договору купівлі-продажу і врешті близько двох років тому ОСОБА_3 померла, у зв`язку з чим нотаріальне посвідчення договору-купівлі продажу стало взагалі неможливим.

Після смерті ОСОБА_3 до її спадкоємців першої черги за законом відноситься син ОСОБА_2 , відповідач по справі, якому перейшли не лише права померлої, а й обов`язки, в даному випадку оформити з позивачкою договір купівлі-продажу будинку.

Проте, відповідач жодних дій щодо оформлення у спадок вказаного будинку з послідуючим оформленням договору купівлі-продажу не вчинив та вчиняти не має наміру, що фактично унеможливлює захист майнових прав позивачки у позасудовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позивачка вважає, що між нею та ОСОБА_3 дійсно був укладений договір купівлі-продажу будинку та всі істотні умови даного договору сторонами були виконані, окрім його нотаріального посвідчення. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 9 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

7 листопада 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Позивачка надіслала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач позов визнав, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав:

Згідно Витягу про державну реєстрацію прав №30505876 від 30.07.2011 року власником житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності СЕ049235 від 01.06.2011 року.

Як зазначено у письмових поясненнях свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , справжність підпису яких засвідчено секретарем Великотелковицької сільської ради, останні дійсно були присутніми при передачі грошей від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за купівлю житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , власником якого була - ОСОБА_3 ..

27.11.2014 року ОСОБА_3 було видано довіреність на ім`я ОСОБА_1 з правом вчинення будь-яких дій відносно житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 і земельної ділянки під будинком.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 30804876 від 11.12.2014 року, заявником щодо видачі витягу є ОСОБА_1 , як уповноважена особа.

23.05.2014 року, як уповноважена особа, позивачка зробила Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 5620881800:02:002:0021, яка розташована по АДРЕСА_1 та 11.12.2014 року зареєструвала вказану земельну ділянку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вищенаведене свідчить, що ОСОБА_3 повністю відступилася від своїх прав на будинок в АДРЕСА_1 : знялася з реєстрації місця проживання за вказаною адресою, виїхала на постійне місце проживання в Дніпропетровську область, передала всі документи на будинок ОСОБА_1 , а також двічі видавала довіреність на ім`я ОСОБА_1 з правом вчинення будь-яких дій відносно будинку і земельної ділянки під будинком, серії НАВ 726781 від 27.11.2014 року.

Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00024023122 від 24.09.2019 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також слід зазначити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та проживала до дня смерті за адресою АДРЕСА_2 . На день смерті з нею проживав її син - ОСОБА_2 , вели спільне господарство, і який поховав її за власні кошти (довідка №15 від 02.10.2019 року, видана Варварівським старостинським округом виконавчого комітету Славгородської селищної ради, Синельниківського району, Дніпропетровської області.

А як зазначено у відповіді на запит Другої Синельниківської державної нотаріальної контори №01-16/2077 від 22.10.2019 року, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена спадкова справа №487/2015 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку 10 серпня 2017 року, на ім`я ОСОБА_8 , (єдиної спадкоємиці). Остання також визнала позовні вимоги ОСОБА_1 , про що надала відповідну заяву

З 06.03.2015 року ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання за адресою купленого будинку, що вбачається із штампу про реєстрацію місця проживання у її паспорті та довідки Великотелковицької сільської ради № 1280 від 05.09.2019 р.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбаченими п.4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягни згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даною виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, оскільки між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме умови про предмет договору, ціни продажу, то між ними фактично укладено договір купівлі-продажу будинку, який сторонами виконано шляхом передачі предмету договору продавцем покупцю та сплати повної вартості покупцем продавцю.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплати ти за нього певну грошову суму.

Разом з тим, статтею 664 ІІК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

- вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

- надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно був укладений договір купівлі-продажу будинку та всі істотні умови даного договору сторонами були виконані, окрім його нотаріального посвідчення.

Відповідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатись у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

У відповідності зі ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 1 липня 2004р. N952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1. ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі і право власності на нерухоме майно.

І як зазначено в ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

При вирішенні справи по суті суд приймає до уваги правову позицію, яка викладена в Постанові ВСУ, у справі № 6-1288цс17 від 06 вересня 2017 року згідно якої суди дійшли неправильного висновку про те, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до спірних правовідносин у зв`язку з необхідністю державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна. Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року:" Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Таким чином, суд, дослідивши надані письмові докази в сукупності, дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу купівлі-продажу будинку.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд констатує, що позивач письмовими доказами по справі довів правомірність та обґрунтованість позовних вимог, в результаті чого позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідач позов визнав. А як зазначено у ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 4,6,8,10-13, 17-18, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 182, 203, 220, 334, 344, 657 ЦК України, суд,-

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності, задовольнити.

Визнати укладеним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що був укладений 27 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 768,40 грн. судових витрат, згідно Закону України "Про судовий збір".

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С У Д Д Я : Котик Л.О.