Рішення

від 20.11.2019 по справі 572/1009/19

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 572/1009/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - ВОЗНЮК М.В.

за участю :

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

законного представника відповідача - ОСОБА_5

представника відповідача - ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу №572/1009/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , КОРОСТСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ Сарненського району Рівненської області про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 , посвідчений Коростською сільською радою Сарненського району Рівненської області 14 жовтня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за №125, крім цього, позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Коростської сільської ради Сарненського району Рівненської області, які належали ОСОБА_9 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 , після смерті якої у вказаному будинковолодінні залишились проживати її батько - ОСОБА_3 та брат - ОСОБА_11 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку із чим відкрилась спадщина на усе належне йому майно, в тому числі і на вказаний вище житловий будинок.

Позивач виявила бажання оформити спадщину після смерті батька, в зв`язку із чим подала відповідну заяво до нотаріальної контори - як від себе, так і в інтересах брата, ОСОБА_11 .

Однак, 10 лютого 2017 року державним нотаріусом Сарненської РДНК Пілат О.Н. було видано постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину - оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Із вказаного документу позивач дізналась, що 14 жовтня 2010 року батько - ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений Коростською сільською радою, яким усе своє майно заповів брату - ОСОБА_11 та племіннику позивача - ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що її брат - ОСОБА_11 за життя не знав про наявність заповіту і виявив бажання його оскаржити.

ОСОБА_1 вважає, що вказаний заповіт судом має бути визнаний недійсним через те, що заповідач внаслідок зловживання алкогольними напоями не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а тому волевиявлення не було вільним та не відповідало його волі.

Крім цього, позивач вважає, що заповіт укладений із порушенням норм законодавства щодо його форми, так як вважає, що заповіт не зачитувався заповідачем, а також їм не підписувався, а підпис був проставлений посадовою особою Коростської сільської ради.

На підставі наведеного позивач просить визнати заповіт недійсним, визнавши за нею право власності на спадкове майно.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені ОСОБА_1 вимоги підтримали в повному обсязі.

Позивач пояснила, що за життя батьків вони завжди зазначали, що належне батькові будинковолодіння має належати братові - ОСОБА_11 , а тому позивач бажає визнати заповіт, посвідчений, втому числі, на ОСОБА_3 , недійсним, після чого оформити спадщину на себе, з метою подальшого відчуження цього майна на користь сина ОСОБА_11 .

Представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що оспорюваний заповіт судом має бути визнаний недійсним, оскільки він за формою та змістом не відповідає вимогам законодавства, так як було порушено порядок його посвідчення, оскільки він посвідчений головою сільської ради, який не мав для цього необхідних повноважень. Крім цього, на думку представника позивача, посвідчення заповіту не відповідало дійсній волі заповідача, який на той момент не розумів значення своїх дій.

Представник відповідача ОСОБА_4 заявлені до позивача позовні вимоги не визнав в повному обсязі, по суті пояснив, що зміст заповіту відповідає вимогам закону, а тому не може бути визнаний недійсним з цих підстав. Також, представник відповідача заперечив заявлені до його довірителя вимоги з тих підстав, що стороною позивача не надано доказів того, що заповідач був недієздатним на момент посвідчення заповіту, через що він просить відмовити ОСОБА_1 у заявлених вимогах.

Представник відповідача, Коростської сільської ради - Климець О.З., заявлені вимоги не визнав повністю, пояснив, що загалом не пам`ятає обставин, за яких він особисто посвідчував заповіт від імені заповідача ОСОБА_3 , однак, ймовірно, це відбувалось в період відпустки секретаря сільської ради, який за посадовими обов`язками посвідчує заповіти. Також представник відповідача пояснив, що заповідач був адекватною людиною, жодних підстав сумніватись у його дієздатності не було.

Представник третьої особи - Сарненської РДНК в судове засідання не з`явився, повідомлений про час проведення судового засідання відповідно до закону.

Представником відповідача було заявлено клопотання про доручення додаткових письмових доказів - нотаріально посвідчених заяв інших дітей заповідача.

Представником третьої особи - завідувачем Соколовською М.В. заявлено клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Вказані клопотання судом задоволені.

Інших клопотань заявлено не було.

В даному випадку правовідносини між сторонами виникли з приводу спадкування.

Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що її батько, ОСОБА_3 мав на праві власності будинковолоідння, розташоване по АДРЕСА_1 .

Вказані обставини доводяться копією довідки №32 від 2 грудня 2015 року, виданої Коростською сільською радою Сарненського району Рівненської області, відповідно до якої - згідно із господарською книгою №6 за 2011-2015 роки, номер об`єкта погосподарського обліку №186 будинок АДРЕСА_1 1972 року побудови рахується за ОСОБА_3 .

Таким чином, вказане майно входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 згідно із вимогами ст.1218 ЦК України, якою передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У вказаному будинковолодінні проживали і були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . При чому на момент смерті ОСОБА_9 з нею проживали чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_11 , на момент смерті ОСОБА_3 з ним проживав син ОСОБА_11 , після смерті якого останній проживав по АДРЕСА_1 одиноко.

Вказані обставини підтверджені довідками, виданими Коростською сільською радою Сарненського району Рівненської області за №1377 від 5 березня 2015 року, №419 від 1 лютого 2019 року, за №306 від 25 січня 2019 року, за №305 від 25 січня 2019 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно із ч.1 ст.1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Із наданих суду позивачем копій свідоцтв про смерть виданих, відповідно, 30 січня серія НОМЕР_1 та від 11 грудня 2014 року серія НОМЕР_2 , встановлено, що ОСОБА_9 померла у с.Корост Сарненського району ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 помер у с.Корост Сарненського району рівненської області ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач виявила бажання прийняти спадщину після смерті батька - ОСОБА_3 , подавши до Сарненської РДНК відповідну заяву. Крім цього, аналогічні дії були вчинені нею, як представником брата - ОСОБА_11 .

Вказані обставини доводяться дослідженими судом копіями письмової заяви ОСОБА_1 від 11 грудня 2014 року, а також довіреності, виданої ОСОБА_11 на ім`я ОСОБА_1 для представництва його інтересів.

На підставі поданих позивачем заяв 27 грудня 2014 року Сарненською РДНК зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого позивачем надано копію Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Постановою державного нотаріуса Сарненської державної нотаріальної контори Соколовської М.В. від 10 лютого 2017 року ОСОБА_11 та ОСОБА_1 було івідмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, відповідно, за заповітом та за законом - в зв`язку із відсутністю документів. Що посвідчують право власності спадкодавця на майно

Відповідно до наданої позивачем копії свідоцтва про смерть від 4 січня 2019 року серія НОМЕР_3 - ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В подальшому ОСОБА_1 постановою державного нотаріуса Сарненської державної нотаріальної контори Соколовської М.В. від 20 лютого 2019 року було повторно відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на цілу частку спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , а також після смерті ОСОБА_9 - в зв`язку із відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкоємців.

Відповідно до ч.1 ст.1235 ЦК України - заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Досліджені судом копії заповіту 14 жовтня 2010 року, посвідченого сільським головою Коростської сільської ради Сарненського району Рівненської області, доводять, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , усе своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що він матиме право на момент смерті, заповів ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Вказаний заповіт позивач вважає таким, що слід визнати недійсним.

Статтею 1257 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. Крім цього, відповідно до вимог чинного законодавства, суд визнає заповіт недійсним за позовом заінтересованої особи, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Із змісту оспорюваного заповіту від 14 жовтня 2010 року, встановлено, що даний заповіт посвідчено головою Коростської сільської ради Сарненського району Рівненської області Климцем О.З.

Згідно із ст.1251 ЦК України - якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на те посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Із дослідженої судом посадової інструкції секретаря сільської ради та виконавчого комітету вбачається, що секретар сільської ради складає та засвідчує нотаріальні дії (п.2.10 Інструкції).

Наданими суду копіями рішень Коростської сільської ради №230 від 21 травня 2010 року№241 від 21 травня 2010 року та №5 від 12 листопада 2010 року доводяться ті обставини, що секретар сільської ради Чайка М.Г. був звільнений з посади секретаря Коростської сільської ради Сарненського району Рівненської області 21 травня 2010 року, ОСОБА_10 обрано на вказану посаду лише 12 листопада 2010 року. Обов`язки по вчиненню нотаріальних дій в Коростській сільській раді на цей час було покладено на сільського голову Климця О.З .

Таким чином, заповіт від 14 жовтня 2010 року посвідчений Коростським сільським головою в межах його повноважень.

Чинним законодавством передбачено, що заповіт має відповідати загальним вимогам до його форми, а саме : заповіт має бути складений у письмовій формі із зазначенням часу та місця його складення, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (ст.1247 ЦК України). Заповіт від 14 жовтня 2010 року відповідає вказаним вимогам.

Крім цього, в обгрутнування недійсності заповіту позивач посилалась на ті обставини, що заповідач за станом здоров`я не міг самостійно визначитись із змістом заповіту, так як не усвідомлював значення своїх дій.

За змістом ч.1 ст.30 ЦК України - цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Частиною 2 статті 30 ЦК України визначено, що обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення вимог вказаної норми позивачем не надано суду переконливих та беззаперечних доказів того, що внаслідок будь-яких життєвих обставин спадкодавець не міг усвідомлювати значення своїх дій та висловлювати своє волевиявлення, або що останній у встановленому законом порядку був обмежений в дієздатності, що не може свідчити про неспроможність останнього до виявлення власної волі.

Крім цього, із досліджених судом письмових нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є дочками ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , що доводиться долученими до заяв копіями свідоцтв по їх народження та свідоцтв про реєстрацію шлюбу, наданими на підтвердження зміни прізвища - судом встановлено, що вказані особи підтвердили, що батько на момент посвідчення заповіту дійсно мав бажання таким чином розпорядитись належним йому майном, не страждаючи на той момент будь-якими розладами психіки.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позивачем не доведено обставин, на які вона посилається як на підставу для визнання заповіту, укладеного ОСОБА_3 недійсним.

У поданій до суду позовній заяві позивачем заявлено вимогу про визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 - в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В даному випадку спадкування має відбуватись за заповітом від 14 жовтня 2010 року, оскільки суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання його недійсним.

Частиною 1 статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Непрацездатною є особа, яка досягла встановленого законом пенсійного віку або визнана інвалідом, в тому числі, діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Обставин, за яких ОСОБА_1 могла б претендувати на обов`язкову частку у спадщині, що залишилась після смерті батька, судом в ході судового провадження не встановлено.

Отже, підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , немає.

Однією із вимог ОСОБА_1 є визнання за нею права власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 .

Відповідно до ст.1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що станом на 31 березня 2019 року відомості щодо речових прав ОСОБА_9 у вказаному реєстрі відсутні.

Таким чином, померла не мала зареєстрованого майна, яке б входило до складу спадщини після ї смерті, а відтак, правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 відсутні.

Враховуючи наведене вище, позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі наведеного, ст.ст. 1247, 1251, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст. 81, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (жительки АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_3 (жителя АДРЕСА_3 ), КОРОСТСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (с.Корост вул.Центральна,72 Сарненського району Рівненської області, код юридичної особи 04387740) про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_3 , посвідченого Коростською сільською радою Сарненського району Рівненської області 14 жовтня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за №125, визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнання за позивачем права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Коростської сільської ради Сарненського району Рівненської області, які належали ОСОБА_9 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити повністю, за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: підпис

Копія вірно

Суддя Сарненського районного суду

Рівненської області Т.О.Ведяніна