Рішення

від 02.12.2019 по справі 455/222/18

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/222/18

Провадження № 2/455/157/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2019 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючої - судді Ніточко Л.Й.,

при секретарі - Сенеті Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі засідань, без фіксації судового засідання технічними засобами згідно частини 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Княжпільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 02.03.2018 року звернувся до суду з позовною заявою до Княжпільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мігово Старосамбірського району Львівської області померла ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй на праві власності майно, а саме: житловий будинок в АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 15.10.2008 року, відповідно до якого, все своє майно де б воно не було і з чого воно не складалося, і, взагалі, все те на що за законом матиме право, заповіла позивачу.

Будучи спадкоємцем за заповітом він звернувся до Старосамбірської державної нотаріальної контори з приводу спадкування, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу. Надати такий документ не являється можливим, оскільки його було втрачено спадкодавцем ще за життя.

Інших спадкоємців, які б претендували або могли претендувати на спадщину немає.

Просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок та нележні до нього господарські будівлі і споруди, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 19.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 00 хвилин 06.08.2018 року.

Ухвалою суду від 28.09.2018 року закрито підготовче судове засідання у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, 02.12.2019 року подав в канцелярію суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю (а.с.74).

Представник відповідача - Княжпільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, 02.12.2019 року від сільського голови Княжпільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області до суду поступила заява про розгляд справи без їхньої участі, проти позовних вимог не заперечують (а.с.73).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

За змістом п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

15.10.2008 року ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Княжпільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області Попик М. та зареєстрованим в реєстрі за №105, згідно якого на випадок смерті зробила таке розпорядження, а саме: все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і, взагалі, все те, що на день її смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , тобто позивачу (а.с. 5).

У відповідності із свідоцтвами про смерть, які видані Княжпільською сільською радою Старосамбірського району Львівської області (а.с.3,53) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 87 років в с. Мігово Старосамбірського району Львівської області , актовий запис №32, а ще раніше від неї, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її брат ОСОБА_3 , у віці 76 років в с. Мігово, актовий запис №5.

Будучи спадкоємцем за заповітом, позивач звернувся до Старосамбірської державної нотаріальної контори з приводу спадкування, однак згідно повідомлення вищезгаданої нотаріальної контори №02-14/420 від 22.06.2017 року, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю Свідоцтва про право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке б підтверджувало належність майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заведено спадкову справу за №87/2017(а.с.33-47).

Однак, матеріалами справи встановлено наступні фактичні обставини.

З наявних у матеріалах справи документах вбачається, що спадщина ОСОБА_2 складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані АДРЕСА_1 .

Про те, що будинок за вищевказаною адресою був зареєстрований на праві особистої власності в цілому за ОСОБА_2 в Самбірському міжміському бюро технічної інвентаризації станом на 01.04.2008 року на підставі свідоцтва про право власності, видане на підставі рішення виконкому Княжпільської сільської ради від 15.07.2003 року за № 13, підтверджується довідкою начальника Самбірського МБТІ від 25.05.2017 року №840 (а.с.4, зворотня сторона).

Ця обставина також підтверджуються самим рішенням виконкому Княжпільської сільської ради від 15.07.2003 року за № 13 Про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , яким було вирішено оформити право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (а.с.51).

Крім цього, згідно ч.1 ст. 120 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року - далі ЦК УРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (ст.112 цього Кодексу).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена колгоспного двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України Про власність , застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Згідно підпунктів а і б пункту 6 цієї ж постанови право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору, б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

В п.п. г п.6 цієї ж постанови зазначено, що згідно із ст.4 постанови Верховної Ради України Про введення в дію Закону Про власність загальні правила спадкування щодо часток члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.1990 року №69, а в подальшому, наказами Міністерства статистики України №48 від 22.02.1995 року Про затвердження форм та Інструкції по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів(наказ втратив чинність на підставі наказу Держкомстату№ 234 від 17.07.2000 року), згідно яких, записи щодо суспільної групи господарства в погосподарських книгах свідчили про правомірність забудови і прирівнювались до правовстановлюючих документів, тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

З довідок (а.с.49,50), з витягів з погосподарських книг (а.с.76-79), виданих виконкомом Княжпільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області за 1986-1990 та 1991-1995 роки, відомо, що з 1986 року по 1994 рік були зареєстровані та проживали, в тому числі станом на 01.07.1990 року та 15.04.1991 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 , в якому всі проживали, являвся колгоспним двором.

З довідки (а.с.8) відомо, що розмір земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 становить 0,25 га.

Станом на час набрання чинності Закону України Про власність від 15 квітня 1991 року головою колгоспного двору був ОСОБА_3 , що також підтверджується виписками з витягів з погосподарських книг (а.с.76-79).

Отже, до 15 квітня 1991 року, господарство, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , по суспільному статусі було колгоспним, після припинення його існування як колгоспного двору, право власності на його майно мали і не втратили: брат та сестра - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , їх розмір часток були рівними і становили по 1/2 частині у кожного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим 21.02.2003 року Княжпільською с/радою Старосамбірського району Львівської області (а.с.53).

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

У відповідності до роз`яснень, наведених у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

У відповідності з п.1 постанови Пленуму Верхового Суду України від 30.05.2008 року спадкові відносини регулюються ЦК України, законами України від 02.09.1993 року Про нотаріат , від 23.06.2005 року Про міжнародне приватне право , іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 діяв Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963 року), який слід застосовувати до правовідносин спадкування належного йому майна.

Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Ст. 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

У відповідності до норм ст. 549 ЦК УРСР, що діяла на час смерті ОСОБА_3 , тобто на час відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_3 його спадкоємцями не було вчинено будь-яких дій щодо прийняття спадщини після його смерті, про що свідчить Інформаційна довідка зі спадкового реєстру, за якою у спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с.66).

У матеріалах справи також є довідки №410 від 19.04.2019 року та №295 від 20.03.2019 року, видані виконкомом Княжпільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області про те, що громадянка ОСОБА_2 проживала постійно до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 в будинку що є колгоспним двором (а.с.50, 75).

Отже, після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла ОСОБА_2 - його сестра, ставши одноособовим власником будинковолодіння, як останній член колгоспного двору, а також, як лише вона, як спадкоємець, проживала з ним на момент відкриття спадшини, після смерті спадкодавця вступила у володіння спадковим майном, користуючись цим будинком багато років та підтримуючи його у належному стані, володіла ним, використовувала для своїх потреб, жодних доказів незаконності набуття цього житла судом не встановлено. А тому мала повне право оформити право власності у встановленому законом порядку, можливо, нею і було оформлено свідоцтво про право власності, однак, таке втрачено.

З довідки виконавчого комітету Княжпільської сільської ради Старосамбірського району Львівської області №193 від 19.02.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 була одинокою. Дітей не мала. ОСОБА_1 по її смерті сам здійснював поховання і до теперішнього часу проживає за вказаною адресою (а.с.9).

Довідкою про технічну характеристику об`єктів нерухомого майна (а.с.4) встановлений факт існування житлового будинку АДРЕСА_1 , вартістю 61844,00 гривень.

Згідно роз`яснень пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування в п.1 зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною 2 даної статті передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. В ч. 5 цієї статті вказано, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття, та ч.1 ст.1270 цього ж кодексу для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. У відповідності до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, що і було зроблено позивачем 13.05.2017 року (а.с.35).

Отже, позивач має право на спадкування, оскільки визначений у вищевказаному заповіті, був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем, вчасно, у шестимісячний строк подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини (а.с.7,35).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, сукупність всіх цих перерахованих достовірних доказів з огляду на положення ст.328, 380 ЦК України про те, що право власності на майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, дає підстави вважати доведеним факт належності на праві власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , будинку АДРЕСА_1 , яким користувалася та володіла до смерті.

Згідно зі ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Як видно з представлених доказів, будинок знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер, зареєстрований в погосподарських книгах, спадкодавці даним будинком володіли багато років, інші особи на володіння та користування даним будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність будинку для проживання ніким не оспорюється.

Крім того, згідно ч.4 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. А у відповідності до п.5 ч.1 ст.19 вищезазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

За таких встановлених судом обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах, заявлених позивачем вимог, та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, з огляду на встановлення факту правомірності набуття спадкодавцем ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , хоча документ, який би підтверджував таке було втрачене, відповідачем не оспорюється право власності позивача на будинковолодіння, то право власності на цей будинок в порядку спадкування за заповітом після смерті - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід визнати за ОСОБА_1 , оскільки він прийняв спадщину і не може в позасудовому порядку оформити право власності на дане будинковолодіння через відмову нотаріуса вчинити такі дії за відсутності правовстановлюючих документів.

На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст. 4, ч.1 ст.13, ч.1 ст.76, ст. 77, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81, ч.2 ст. 247, ст.ст.263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ч.1 ч.2 ст.16, ст.ст. 328, 380, 392, 1216-1218, 1220, ч.1 ст.1223, ч.1 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270, ч.1 ст.1296, ч.1 ст.1297 ЦК України, ч.1 ст.120, ч.2 ст.123, ч.1 ст.524, ст.ст.548-549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ч.4 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Старосамбірський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 09.12.2019 року

Суддя Л.Й.Ніточко