Ухвала

від 09.12.2019 по справі 803/137/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження за поданням

09 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 803/137/17 Суддя Волинського окружного адміністративного суду Ковальчук В.Д., вивчивши подання головного державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Голярчука Олександра Олексійовича щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника,

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Голярчук Олександр Олексійович звернувся з поданням для вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника (щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна), право власності, на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 КАС України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як убачається із подання, на примусовому виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження номер за АСВП 55530170, до складу входять п`ятнадцять виконавчих документів, зокрема, виконавчий лист Волинського окружного адміністративного суду №153/2017 від 21.03.2017 року про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна (45021, Волинська область, Ковельський район, село Тойкут, код ЄДРПОУ 03736776) на користь Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 101, код ЄДРПОУ 37788984) заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за березень 2016 року - січень 2017 року в сумі 80196,92 грн. (вісімдесят тисяч сто дев`яносто шість гривень 92 коп.).

Загальна сума заборгованості по зведеному виконавчому провадженню АСВП 55530170 щодо боржника Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна складає 376563,98 гривень. До складу зведеного виконавчого провадження входить п`ятнадцять виконавчих проваджень.

В ході проведення виконавчих дій по даному зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем було встановлено, що боржнику належить ряд нерухомих об`єктів, право власності на які не зареєстроване у встановленому законом порядку.

У зв`язку цим, головний державний виконавець Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Голярчук Олександр Олексійович звернувся з поданням щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності, на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Державний виконавець у поданні не обґрунтовує наявність у нього повноважень та компетенції на звернення з цим поданням саме до адміністративного суду, проте посилається на ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» , ст. 440 ЦПК України.

Надаючи оцінку вказаним нормам, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 50 Закону № 1404-VIII у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам (ч. 4 ст. 50 Закону № 1404-VIII).

Як убачається з ч. 5 ст. 50 Закону № 1404-VIII, цією нормою визначено, що у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Суд звертає увагу, що частиною 5 ст. 50 Закону № 1404-VIII не визначено, до якого саме суду подається вказана у цій нормі заява.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Питання про накладення арешту на майно у подібних випадках нормами КАС України не передбачено і не врегульовано, як і не передбачено право органу ДВС на звернення до адміністративного суду з таким поданням.

Суд бере до уваги, що згідно з приписами ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Суд наголошує, що ні вказаними вище законодавчими нормами (ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» , ст. 440 ЦПК України), права органу ДВС не передбачено, як і не передбачено ст. 378 КАС України право виконавця на звернення з поданням про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення.

Це означає, що визначені законом підстави для звернення органу ДВС із вказаним поданням до адміністративного суду відсутні, а тому згідно з приписами п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України адміністративним судом таке подання не може бути розглянуто.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)» . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 170 КАС України не врегульовано наслідки розгляду подання. Відтак, виходячи із приписів частини шостої статті 7 цього ж Кодексу щодо застосування судом закону за аналогією, вимоги до вказаного подання визначаються загальними нормами, зокрема, статтею 170 КАС України.

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, дане подання не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства відповідним місцевим судом, аналогічна позиція викладена в справі №309/2084/19.

Керуючись пунктом 1 частини першої, частиною п`ятою, шостою статті 170, статтями 248, 256, 295 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за поданням головного державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Голярчука Олександра Олексійовича щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Ватутіна про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Роз`яснити головному державному виконавцю Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Голярчуку Олександру Олексійовичу, що розгляд та вирішення даного подання віднесено до юрисдикції Ковельського міськрайонного суду Волинської області в порядку ЦПК України.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження за поданням надсилати особі, яка подала подання, разом із поданням та усіма доданими до нього матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія подання залишається в суді.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України та з врахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя В.Д. Ковальчук