Рішення

від 04.12.2019 по справі 280/5673/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 грудня 2019 року Справа № 280/5673/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринов Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, офіс 35-Б)

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41 код ЄДРПОУ 39508708)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (надалі - відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС , в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 05 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60484428 винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхимеико Ольгою Леонідівною при примусовому виконанні виконавчого напису № 4392, виданого - 14 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимира Вікторовича.

Ухвалою судді від 25 листопада 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, а судове засідання призначено на 04 грудня 2019 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що місце реєстрації та місце фактичного проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Юхнменко О.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 60484428 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи. Вказує, що оскаржувана постанова від 05 листопада 2019 року ВП № 60484428 про відкриття виконавчого провадження, прийнята відповідачем з порушенням приписів Закону №1404, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).

Просить справу розглядати за відсутності позивача. На позовних вимогах наполягає.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л., в судове засідання не прибула, 02 грудня 2019 року через службу діловодства суду надіслала відзив (вх.№50526 від 02 грудня 2019 року), відповідно до якого зазначає, що ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_2 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою ТОВ Фінансова компанія СітіФінанас . Вказує, що у даному випадку порушення Закону України Про виконавче провадження відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Чинною редакцією Закону України Про виконавче провадження не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається. Виходячи з наведеного, приватний виконавець має право приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Таким чином, оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

У задоволенні позовної заяви відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала. Будь-які заяви до суду не надходили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував таке.

10 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС звернулося до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни із заявою про прийняття на примусове виконання виконавчий напис № 4392 від 14 вересня 2019 року, виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу, про стягнення заборгованості з божника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова Компанія Сіті Фінанс у розмірі 10 650,38 гривень (десять тисяч шістсот п`ятдесят гривень 38 коп.).

05 листопада 2019 року постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною відкрито виконавче провадження №ВП60484428.

Разом з тим, 05 листопада 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1065,04 грн.

Позивач не погоджуючись з такими рішеннями приватного виконавця звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України №1404-VIII від 02 червня 2016 року "Про виконавче провадження" (далі- Закон України №1404-VIII),

Так, відповідно до статті 1 Закону України №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 вказаного Закону, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України №1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ (частина 2 цієї ж статті).

Наявні в матеріалах справи відомості свідчать про те, що виконавчим округом відповідача, визначено місто Київ.

За приписами частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Як зазначає позивач та підтверджується наявною в матеріалах справи документами позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . У виконавчому листі зазначено: АДРЕСА_1 , у виконавчому документі зазначено таку ж адресу.

Також, в матеріалах адміністративної справи містяться запит, який робився приватним виконавцем в ході проведення виконавчих дій для з`ясування джерел доходу позивача.

Так пенсійний фонд України повідомив, про місце роботи позивача, а саме Приватне підприємство Агробуд (ЄДРПОУ 31138020).

Відповідачем до суду не надано доказів, що у ОСОБА_1 на території виконавчого округу міста Києва є майно, дохід, або наявні грошові кошти у банку.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце проживання у місті Запоріжжя.

Щодо посилання у відзиві на позовну заяву, що приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувався інформацією про наявність коштів позивача, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритого у Товаристві з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС , який розташований за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.37/41, а тому під час прийняття виконавчого документа до виконання про стягнення з ОСОБА_1 коштів, приватним виконавцем не було порушено вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", то суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно зі статтею 3 даного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Так, пунктом 7.1.2 статті 7 Закону №2346-ІІІ визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Отже за змістом чинного законодавства, картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 цього ж Кодексу).

Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Пунктами 3.1, 3.2 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року №2346-ІІІ (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

Суд наголошує на тому, що підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, наявність майна на вказаній території. Кошти, в розумінні чинного законодавства, вважаються майном особи.

Аналогічний висновок міститься і в листі Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року вих. № 23123/16620-33-18/20.5.1, в останньому абзаці якого зазначено наступне: "Виходячи з наведеного, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах".

Приватним виконавцем не надано доказів, що на рахунку № НОМЕР_2 є горошкові кошти ОСОБА_1 .

Більш того, адміністративна справа містить інформацію (лист Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС № 2382/ДР/19 від 10 жовтня 2019 року), що р/р НОМЕР_2 відкритий у Товаристві з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС для обліку поточної заборгованості. Відтак, інформація свідчить про відсутність коштів позивача, які в силу статті 190 ЦК України, можуть вважатися майном особи.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року, у справі № 905/3542/15, суд дослідивши відхиляє, оскільки правовідносини у справах не є подібними. Так, у справі № 905/3542/15 йшла мова про правомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачу та підлягають до сплати позивачу і знаходяться на будь-яких рахунках відкритих у будь-яких фінансових установах, в тому числі, на поточному рахунку № НОМЕР_3 у позивача (місцезнаходження Банку: 01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26), та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження при виконанні ухвали суду про забезпечення позову в межах розміру позовних вимог у сумі 3757486,60 доларів США, за виключенням грошових коштів, що призначені на виплату заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам відповідача. У справі що розглядається обставини є зовсім іншими. А відтак, суд не може застосувати висновки Верховного Суду, бо вони не стосуються спірних правовідносин.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (часина 1 статті 9 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи відповідачем не доведено правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в рамках виконавчого провадження №60484428.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства є зокрема відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Так в позовній заяві позивач зазначає, про стягення з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни 1200 грн. на правничу допомогу.

Як доказ понесених витрат надав суду:

- Договір про надання правничої допомоги 13 листопада 2019 року;

- Додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 13 листопада 2019 року.

При розгляді справи по суті позивачем до суду не надано доказів які підтверджують понесені витрати.

Суд зазначає, що додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 13 листопада 2019 року не є належним доказом сплати наданих послуг, оскільки відсутні відомості про зарахування таких коштів на рахунок адвоката, а також докази списання таких коштів з рахунку позивача.

Тому суд вважає за необхідне відмовити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, офіс 35-Б) третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія СІТІ ФІНАНС (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41 код ЄДРПОУ 39508708) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 05 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60484428 винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхимеико Ольгою Леонідівною при примусовому виконанні виконавчого напису № 4392, виданого - 14 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимира Вікторовича.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, офіс 35-Б) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 768,40 грн.

У стягнені витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 05 грудня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов