Рішення

від 05.12.2019 по справі 640/21951/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2019 року № 640/21951/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНТОС ЦЕНТРАЛ ЛОГІСТІКС

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києва звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНТОС ЦЕНТРАЛ ЛОГІСТІКС (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути податковий борг у розмірі 4 558 873,05 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018р. відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 2 416 772,43 грн., з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі 2 136 559,62 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника у вигляді з/п у сумі 5 541,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, зазначаючи що податкові-повідомлення рішення, на підставі яких виник податковий борг, оскаржуються ним в судовому порядку та рішення у справі № 826/12868/16 досі не прийнято. Також позивачем не подано доказу щодо правомірності вимоги про стягнення пені. Крім того, як зазначає відповідач, податковим органом не враховано суми переплат з зазначених податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з необхідністю витребуванням додаткових доказів розгляд справи неодноразово відкладався.

19.11.2019р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позові, а також подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4 558 873,05 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив.

В судовому засіданні 19.11.2019р. суд на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив здійснювати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю СЕНТОС ЦЕНТРАЛ ЛОГІСТІКС (код ЄДРПОУ 35982565) перебуває на податковому обліку в органах ДФС та є платником податків.

Відповідно до інтегрованих карток платника податків станом на 10.07.2019р. сума податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНТОС ЦЕНТРАЛ ЛОГІСТІКС становить 4 558 873,05 грн., яка складається з:

- податку на додану вартість (код 14060100) у сумі 2 416 772,43 грн., який виник згідно податкових повідомлень-рішень № 0001301401 від 22.04.2016р. та № 0037601206 від 30.08.2017р.

- з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код 11020300) у сумі 2 136 559,62 грн., який виник згідно податкового повідомлення-рішення № 0001281401 від 24.10.2017р.

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника у вигляді з/п (код 11010100) у сумі 5 541,00 грн., який виник згідно податкових повідомлень-рішень № 0307140303 від 22.04.2016р. та № 0308140303 від 22.04.2016р.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України ГУ ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу від 16.01.2018р. № 6949-17 на суму 4 559 320,77 грн., яка була надіслана відповідачу згідно рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411619713966, проте конверт було повернуто відділення поштового зв`язку з відміткою за закінчення встановленого строку зберігання .

Судом встановлено, що зазначена сума податкового боргу виникла на підставі:

- податкового повідомлення-рішення № 0307140303 від 22.04.2016р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5 541,00 грн., з яких 4 433,00 грн. за податковим зобов`язанням, 1 108,00 грн. за штрафними санкціями;

- податкового повідомлення-рішення № 0308140303 від 22.04.2016р., яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн., з яких 510,00 грн. за штрафними санкціями;

- податкового повідомлення-рішення № 0001301401 від 22.04.2016р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 933 889,00 грн., з яких 1 289 259,00 грн. за податковим зобов`язанням, 644 630,00 грн. за штрафними санкціями;

- податкового повідомлення-рішення № 0001281401 від 22.04.2016р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток юридичних осіб на загальну суму 1 822 179,00 грн., з яких 1 214 786,00 грн. за податковим зобов`язанням, 607 393,00 грн. за штрафними санкціями;

- податкового повідомлення-рішення № 0037601206 від 30.08.2017р., яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% за платежем податок на додану вартість у сумі 9,60 грн.

Також судом встановлено, що ТОВ СЕНТОС ЦЕНТРАЛ ЛОГІСТІКС оскаржило в Окружному адміністративному суді міста Києва податкові повідомлення-рішення від 22.04.2016р. №0001281401, №0001301401.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, у справі № 826/12868/16, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2017р. задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2017р. скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - ПК) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 54.5 статті 54 ПК якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту е пункту 176.1 статті 176 ПК платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 ст. 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов`язання визначено у пункті 56.3 статті 56 ПК України. Так, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Разом з тим абзац 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачає, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Системний аналіз зазначених норм закону, у тому числі норма про те, що днем узгодження грошового зобов`язання платника податків є день закінчення процедури адміністративного оскарження, свідчить, що у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов`язання вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК України.

Підсумовуючи вимоги вищенаведених норм, випливає висновок, що процедура узгодження грошових зобов`язань з податків зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення відповідних сум після того, як відповідні зобов`язання стали узгодженими. У справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Відтак, якщо платником податку самостійно визначено у податкових деклараціях податкові зобов`язання та/або рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним, грошові зобов`язання вважаються узгодженими.

Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №808/7131/15 та від 19 березня 2019 року у справі №808/8020/14.

З огляду на вищенаведені обставини справи суд зазначає, що сума нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій за рішеннями від 22.04.2016р. №0001281401, №0001301401 набули статусу узгоджених грошових зобов`язань згідно з нормами Податкового кодексу України.

Щодо решти податкових повідомлень-рішень, а саме № 0307140303 від 22.04.2016р., № 0308140303 від 22.04.2016р., № 0037601206 від 30.08.2017р., то суд зазначає наступне.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

Отже у разі несплати платником податків протягом строків, встановлених статтею 57 ПК України, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях грошових зобов`язань такі зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк.

Згідно з ч.2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, у тому числі й штрафних (фінансових) санкцій, не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Відповідні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №807/495/17, від 11.09.2018р. у справі № 810/4417/16, від 31.08.2018р. у справі № 826/14195/16, від 31.08.2018р. у справі № 821/381/17, від 22.08.2018р. у справі № 820/1878/16.

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що згідно інтегрованої картки платника податків (податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів) ТОВ Сентос Централ Логістик (а.с. 13), 07.12.2017р. податковим органом було нараховано відповідачу пеню у сумі 483 319,99 грн., на підставі п.п 129.1.2 ст. 129 ПК України, за порушення строку сплати податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № 0001301401 від 22.04.2016р.

Також згідно інтегрованої картки платника податків (податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів) ТОВ Сентос Централ Логістик (а.с. 15), 07.12.2017р. податковим органом було нараховано відповідачу пеню у сумі 740 527,70 грн., на підставі п.п 129.1.2 ст. 129 ПК України, за порушення строку сплати податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № 0001281401 від 22.04.2016р.

Під час розгляду справи суд неодноразово зобов`язував позивача надати обгрунтований розрахунок суми пені, підтверджений даними ІКП. Проте в судовому засіданні 19.11.2019р. представником ГУ ДФС у м. Києві було надано додаткові пояснення, в яких повідомлялось, що нарахування пені було здійснено в автоматичному режимі.

Відповідно до п. п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно п. п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Приписами п. 129.4 ст. 129 ПК України визначено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п. 129.5 ст. 129 ПК України).

За змістом положень Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 та діяв до 10.06.2016) та наразі чинного Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881), нарахування пені на суму податкового боргу проводиться контролюючим органом автоматично в інтегрованій картці платника без винесення окремого рішення за наслідками такого нарахування.

При цьому, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи. Форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки.

Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

Занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Податковим кодексом України прямо передбачено нарахування пені за весь період заниження у тому числі у разі адміністративного або судового оскарження, яке відбувається після узгодження податкового зобов`язання на суму заниження податкового зобов`язання та за весь період його заниження з урахуванням часу адміністративного та/або судового оскарження.

Так, у день зарахування коштів на погашення податкового боргу та рознесення сплачених сум в інтегрованій картці платника автоматично проведено розрахунок пені за такою формулою: Y = (С погашення податкового боргу х K днів : 100 % х U НБУ х 1,2): R, де Y - сума пені, нарахована на фактично погашену суму податкового боргу; С погашення податкового боргу - фактично погашена сума податкового боргу (недоплати); K днів - кількість календарних днів, на яку затримали сплату податкового зобов`язання; U НБУ - облікові ставки НБУ, що діють у період, за який нараховується пеня; 1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних U НБУ; R - кількість днів у календарному році.

Судовим розглядом установлено, що підприємству позивача нарахована пеня у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0001281401, №0001301401 від 22.04.2016 року.

У той же час, на неодноразові вимоги суду про надання детального розрахунку суми пені у сумі 483 319,99 грн. та 740 527,70 грн., з підтвердженням відображення відповідних сум в ІКП, позивачем відповідних доказів суду надано не було.

Суд зазначає, що перевірка доказів є елементом доказування. Така перевірка проводиться для вирішення питання про достовірність, доступність, достатність та взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Рівень активності позивача також має бути достатнім і необхідним для встановлення дійсних обставин справи, а отже, винесення законного й обґрунтованого рішення у справі.

У той же час, з огляду на ненадання позивачем розрахунку пені за весь період прострочення суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку та його відповідність механізму нарахування пені, визначеному главою 12 ПК України та главою 7 розділу ІІІ Порядку № 422, та узгодженість відповідних сум пені з даними інтегрованої картки платника податків.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не враховано суми переплат з зазначених податків, то згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код 11020300), переплата у сумі 400 000,00 грн. у ТОВ СЕНТОС ЦЕНТРАЛ ЛОГІСТІКС (код ЄДРПОУ 35982565) відсутня.

Отже обгрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ СЕНТОС ЦЕНТРАЛ ЛОГІСТІКС податкового боргу в сумі 3 335 025,36 грн. (4 558 873,05 грн. - 483 319,99 грн. (пеня) - 740 527,70 грн. (пеня)).

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Також відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Однак, так як відповідачем не сплачена сума податкового боргу в розмірі 3 335 025,36 грн., суд вважає за необхідне стягнути його в примусовому порядку шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи відсутність таких заходів з боку позивача, судовий збір на його користь стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНТОС ЦЕНТРАЛ ЛОГІСТІКС (01032, м. Київ, вул. Либідська. Буд. 1-А; код ЄДРПОУ 35982565) на користь державного бюджету України податковий борг у розмірі 3 335 025,36 гривень (три мільйони триста тридцять п`ять тисяч двадцять п`ять гривень 36 копійок).

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягувач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю СЕНТОС ЦЕНТРАЛ ЛОГІСТІКС (01032, м. Київ, вул. Либідська. Буд. 1-А; код ЄДРПОУ 35982565)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій