Постанова

від 28.11.2019 по справі 480/1460/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 р.Справа № 480/1460/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Бондар С.О., м. Суми) від 09.07.2019 року (повний текст складено 17.07.2019 року) по справі № 480/1460/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропервомайськ"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Агропервомайськ", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення № 0004561401 від 01.10.2018 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт (послуг) на загальну суму 1513846,25 грн., з яких: 1211077 грн. сума грошового зобов`язання, 302769,25 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення товариством вимог п. 188.1 ст. 188. п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2016 року - грудень 2017 року на загальну суму 1211077 грн. у зв`язку з заниженням бази оподаткування при здійсненні господарських операцій з постачання продукції сільського господарства за цінами, меншими за звичайні. На думку позивача, використання податковим органом статистичних даних для визначення ринкової ціни є необґрунтованим, оскільки вказані дані в силу специфіки їх збору та розрахунку не можуть бути застосовані для цілей визначення звичайних та/або ринкових цін. При цьому, відповідачем в якості звичайної ціни використано валову середню ціну продажу згідно статистичних спостережень. Порівняння умов господарської операції не проводилося. Отже, висновки відповідача про заниження сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість щодо невідповідності звичайної ціни у спірних операціях не підтверджені належними доказами.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 480/1460/19 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До початку судового засідання від Головного управління ДПС у Сумській області надійшло клопотання про заміну відповідача по справі.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання про заміну сторони вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, а також реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2. Згідно з додатками 1 та 2 даної Постанови утворено Головне управління ДПС у Сумській області, до якого приєдналось Головне управління ДФС у Сумській області. Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018р. " Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" визначено, що Державна податкова служба України є правонаступником прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності. Основні завдання та повноваження Державної податкової служби України визначені в положенні про ДПС затвердженому КМУ 227 від 06.03.2019р., відповідно до п.7 якого, ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Згідно ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальне правонаступництво у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропервомайськ» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 31.08.2018 р. № 5559/18-28-14-01/34950490/72 (т. 1 а.с.23-62).

Згідно висновків акту встановлено порушення товариством вимог п. 188.1 ст.188. п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2016 року - грудень 2017 року на загальну суму 1211077грн. у зв`язку з заниженням бази оподаткування при здійсненні господарських операцій з постачання продукції сільського господарства за цінами, меншими за звичайні.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004561401 від 01.10.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт (послуг) на загальну суму 1513846,25 грн., з яких: 1211077 грн. сума грошового зобов`язання, 302769,25 грн. штрафних санкцій (т. 1 а.с.77).

Не погодившись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що податковий орган не визначив ринкових цін стосовно товарів, які реалізовував позивач, а тому не довів невідповідності ціни у спірних операціях звичайним цінам.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що проведеним аналізом цін на реалізацію продукції сільського господарства (середньостатистична ціна продукції сільського господарства по Глухівському району) під час перевірки встановлено, що нижчими цінами реалізації є ціни за даними інформації Головного управління статистики у Сумській oбласті по реалізації сільгосппродукції сільськогосподарськими підприємствами Глухівського району Сумської області, тому для застосування єдиного підходу при визначенні бази оподаткування операцій з постачання товарів за ціною, що має бути не нижче звичайних цін в ході перевірки було проведено співставлення цін реалізації ТОВ Агропервомайськ з цінами реалізації сільськогосподарських підприємств Сумської області за даними Головного управління статистики у Сумській області по Глухівському району. Щодо податкових наслідків для платника ПДВ, у разі встановлення контролюючим органом за результатами документальної перевірки невідповідності між звичайною (договірною) ціною (ціною постачання товарів/послуг) та ринковою ціною, то такий встановлений факт може свідчити про порушення платником ПДВ норм п. 188.1 ст. 188 ПК України та відповідно заниження бази оподаткування ПДВ (у тому числі заниження податкових зобов`язань з ПДВ, завищення бюджетного відшкодування податку та/або від`ємного значення податку).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що податковим органом для визначення звичайної ціни реалізації товариством "Агропервомайськ" сільськогосподарської продукції власного виробництва були використані листи Головного управління статистики у Сумській області від 16.12.2016 р. № 04.4-82-3561 та від 16.03.2018 р. № 04.4-82/839-18 (т. 2 а.с. 155-180). Згідно цих листів була надана інформація про середню ціну реалізації сільськогосподарської продукції підприємствами Сумської області у розрізі районів. При цьому, у листах висловлене застереження про те, що наведені середні ціни призначені для статистичних цілей і не можуть використовуватися для інших цілей. Проте, податковим органом середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції були застосовані як звичайні ціни до спірних господарських операцій з реалізації продукції позивачем.

За приписами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Отже, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг, визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

З положень наведених вище приписів ПК України вбачається, що ринковою ціною є ціна продажу товару за договором, якщо дотримано наступні умови: 1) сторони укладають договір на добровільній основі (без примусу); 2) сторони є взаємно незалежними юридично та фактично; 3) сторони володіють достатньою інформацією про товар та ціни на ідентичні товари на ринку у порівняних економічних (комерційних) умовах. Вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів не може бути нижче звичайної ціни. Звичайною ціною, якщо не доведено зворотне, є ціна товарів визначена сторонами договору.

В межах спірних правовідносин слід вважати, що ціни у спірних операціях, в розумінні положень пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є ринковими, оскільки відповідач не довів невідповідності ціни у спірних операціях звичайним цінам. Крім того, у контролюючого органу відсутня інформація про звичайні ціни та не проведене порівняння умов співставних операцій, а отже донарахування податкового зобов`язання вчинено відповідачем на власний розсуд.

Також слід зазначити, що акт податкової перевірки не містить інформації про звичайні ціни (оскільки відповідач помилково ототожнив зі звичайними цінами інформацію про валові середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції сільськогосподарськими підприємствами Глухівського району Сумської області, що надана Головним управлінням статистики у Сумській області листами від 16.12.2016 р. № 04.4-82-3561 та від 16.03.2018 р. №04.4-82/839-18). У відповіді ГУДФС на заперечення позивача на Акт перевірки міститься посилання на використання у т.ч. інформації про ціни з бюлетеня Огляд цін українського та світового товарних ринків ДП Зовнішінформ . Проте вказана інформація не може бути належним доказом підтвердження факту порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, оскільки відповідачем не здійснено порівняння обох джерел, а звичайні ціни, використані відповідачем у Додатку 16 до Акту, повністю співпадають з точністю до десятих з валовими середніми цінами продажу згідно статистичних спостережень.

Колегія суддів також зазначає, що згідно змісту Акту перевірки, відповідач взяв лише одну умову для співставлення - ціну сільськогосподарської продукції. В свою чергу, при проведенні перевірки відповідач не співставив інші умови спірних операцій, такі як: базис поставки (транспортні та експедиційні витрати сторін); умови оплати (передоплата, післяоплата, часткова оплата, строк внесення); накладні витрати по закупівлях; коригування ціни відповідно до обсягів поставок; коригування ціни товару, розміщеного в ангарі/складі/на елеваторі; витрати на очищення, просіювання/калібрування, просушку; витрати на зважування; коригування ціни товару в залежності від зернових чи інших домішок, вологості, енергії проростання, вмісту білка чи клейковини, процента олії, зараження шкідниками тощо; інші істотні умови, які згідно із правилами ділового обороту на ринку сільськогосподарських культур зазвичай беруться до уваги при визначенні ціни товару.

Статистична інформація не могла бути використана відповідачем для цілей винесення оскаржуваного акту, оскільки таке прямо суперечить положенням ст. 21 Закону України Про державну статистику , де вказано, що статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, не може вимагатися державними органами. органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об`єднаннями громадян, посадовими та іншими особами з метою використання для прийняття рішень до конкретного респондента.

Тобто, використана відповідачем статистична інформація не відображає ринкових цін в силу специфіки її цільового призначення (виявлення зміни індексу споживчих цін (інфляції)). Статистична інформація, використана відповідачем при складанні Акту перевірки була взята з даних, що подавалися суб`єктами підприємницької діяльності у формі державного статистичного спостереження № 21 Реалізація сільськогосподарської продукції (місячна).

В свою чергу, форма № 21 не використовується та не може використовуватися для цілей визначення звичайних та/або ринкових цін в силу причин, оскільки не містить необхідної та достатньої для цілей пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України інформації стосовно якості (фураж/не фураж, класи та інші показники якості згідно ДСТУ); базових умов поставки сільськогосподарської продукції у розумінні INCOTERMS 2010 (EXW, FCA, СРТ і т.і.) (місце поставки, витрати та ризики сторін, зобов`язання по страхуванню, тощо); умов здійснення оплати (передплата, часткова передплата, надання товарного кредиту чи відстрочки платежу тощо); інших істотних комерційних тощо умов договорів. Статистична інформація збирається щомісячно, наростаючим підсумком з початку року, а тому, статистична інформація про валові ціни реалізації навіть в межах одного окремо взятого місяця не надається згідно статистичних спостережень, оскільки наростаючий підсумок розраховується за період від першого місяця по звітний місяць поточного року.

В свою чергу, під розгляду справи встановлено, що сільськогосподарська продукція (товар) у спірних операціях реалізовувалася позивачем за звичайними цінами на рівні ринкових цін, а відповідачем зворотнього не доведено.

Таким чином, відповідачем було безпідставно донараховано податкове зобов`язання, а також санкції з оплати податку на додану вартість при реалізації вирощеної підприємством позивача сільськогосподарської продукції за цінами нижче звичайних. При цьому, замість звичайних цін для донарахування зобов`язання, відповідачем були використані статистичні дані, які в силу положень Закону України Про державну статистику не є такими, що містять звичайні або ж ринкові ціни.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач помилково ототожнив зі звичайними цінами інформацію про валові середні ціни реалізації сільськогосподарської продукції сільськогосподарськими підприємствами Глухівського району Сумської області, що надана Головним управлінням статистики у Сумській області. В свою чергу, відповідач не проводив дослідження ринкових цін з урахуванням класу зернових, що реалізовувалися позивачем, умовами поставки продукції, обсягами поставки, умовами оплати, розподілу обов`язків сторін контракту та інших умов, які безпосередньо впливають на формування ціни контракту.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Також, колегія суддів наголошує, що перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року, відповідно до вимог ст. 308 КАС України, здійснюється в межах доводів апеляційної скарги, апелянт фактично не наводить окремих доводів щодо неправомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС судового збору та судових витрат, пов`язаних з прибуттям представника позивача до суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 480/1460/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Що стосується заявленого представником позивача клопотання про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду (п. 2. ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України).

Судовим розглядом встановлено, що у зв`язку з місцезнаходженням у іншому населеному пункті, позивачем понесені додаткові судові витрати на проїзд представника до місця проведення судового засідання в Другий апеляційний адміністративний суд (м. Харків, майдан Театральний, 1), оскільки такі дії необхідно було здійснити позивачем для виконання ухвали суду від 13.09.2019 р. та по справі № 480/1460/19 для представлення інтересів в судовому засіданні 29.10.2019 р., щодо захисту своїх порушених прав та інтересів.

Так, Позивачем було понесені додаткові витрати в розмірі - 892,74 грн. в якості компенсації витрат адвоката В.Потапенко, пов`язаних із участю в судовому засіданні 29.10.2019 р. в Другому апеляційному адміністративному суді.Зазначені витрати компенсуються на підставі п. 5 Додатку № 1 від 04.02.2019р.: Додатково Клієнт компенсує Бюро витрати на проїзд до іншого населеного пункту, а також витрати, понесені в зв`язку із поїздкою (харчування, добові тощо) . Зазначені витрати складаються із вартості залізничних квитків на проїзд 28.10.2019р. з м. Київ до м. Харкова 449,22 грн. та з м. Харкова до м. Києва 29.10.2019р. 443,52 грн. (копії залізничних квитків додаються). Зазначені витрати обґрунтовуються Додатком № 1 від 04.02.2019р. до договору про надання правової № 1 від 04.02.2019 р., рахунком-фактурою № 92 від 10.10.2019 р., платіжним дорученням позивача про сплату компенсації витрат на проїзд адвоката в судове засідання та випискою з банку Адвокатського Бюро Володимира Потапенко.

Правовою підставою для покладання витрат пов`язаних з проїздом представника позивача до місця проведення судових засідань на відповідача, у разі задоволення позовних вимог є ч. 1 ст. 139 КАС України, в якій зазначено - при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, в зв`язку із розглядом справи за апеляційною скаргою ГУ ДФС України у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 р. у справі №480/1460/19 позивач ТОВ АГРОПЕРВОМАЙСЬК поніс витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі всього 892,74 грн., з яких: 449,22 грн. компенсація витрат адвоката на проїзд з м. Києва до м. Харків 28.10.2019р.; 443,52 грн. компенсація витрат адвоката на проїзд з м. Харків до м. Київ 29.10.2019р.;

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи те, що представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження факту понесення ним судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення витрат у розмірі 892,74 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 480/1460/19 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 480/1460/19 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропервомайськ" (код ЄДРПОУ 34950490) судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 892,74 грн. (вісімсот дев`яносто дві гривні) 74 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 09.12.2019 року