Постанова

від 12.11.2019 по справі 202/3070/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7160/19 Справа № 202/3070/18 Головуючий у першій інстанції: Кухтін Г. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Дніпровської міської ради на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Житлове господарство Самарського району" Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 17 грудня 1998 року Відкритим акціонерним товариством Будівельно-монтажною фірмою Дніпроважбуд було видано ордер на житлову площу №124. Цей ордер було видано ОСОБА_2 на право займати з сім`єю з трьох осіб житлової площі в гуртожитку АДРЕСА_1 , площею 27,1 кв.м. зі складом сім`ї - його дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 . 22 грудня 2000 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 син позивачки ОСОБА_4 помер. Таким чином, у зв`язку зі смертю, ОСОБА_4 було знято з реєстрації у вказаній квартирі. Згідно рішення Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради №292 від 17 червня 2011 року, у зв`язку із зняттям з реєстраційного обліку гр. ОСОБА_2 , особовий рахунок на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 було відкрито на ОСОБА_1 . З моменту розлучення з ОСОБА_2 , тобто з кінця 2000 року, ОСОБА_1 одноосібно сплачує за всі комунальні послуги, власними коштами та силами робить ремонти у вказаній квартирі, дбає про її належний вигляд та стан. 16 лютого 2004 року Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради виніс рішення №330 про поетапну передачу житлових будинків з балансу обласних житлово-комунальних підприємств Південне , Центральний , Лівобережжя та Аеродром на баланс комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, яким будинок АДРЕСА_1 було передано на баланс КЖЕП-26. 18 листопада 2004 року Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради виніс Рішення №3179, яким вніс деякі зміни в зазначене рішення №330 та підтвердив передачу будинку АДРЕСА_1 на баланс КЖЕП-26. Проте, згідно довідки КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради від 16 січня 2018 року №465, квартира АДРЕСА_1 зареєстрований за ВАТ Будівельно-монтажна фірма Дніпроважбуд на підставі свідоцтва про право власності від 22.12.1999 року, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.10.1999 року №2160, про що зроблений запис в обліковій книзі №18ЖЮ за реєстровим №1062-98. Згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003965703 ВАТ Будівельно-монтажна фірма Дніпроважбуд , код ЄДРПОУ 01238488, 06 лютого 2014 року припинила своє існування, у зв`язку з визнанням її банкрутом. ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно володіти вказаною житловою кімнатою. Тому позивач просила визнати за нею право власності на нерухоме майно - двокімнатну житлову квартиру, загальною площею 44,8 кв.м., АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2019 року стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1657,00 грн. (а.с. 139-140).

В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповіднодо вимог ст. 367 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 17 грудня 1998 року Відкритим акціонерним товариством Будівельно-монтажною фірмою Дніпроважбуд було видано ордер на житлову площу в гуртожитку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 на право зайняття з сім`єю з трьох осіб житлової площі в гуртожитку АДРЕСА_1 , площею 27,1 кв.м. зі складом сім`ї - дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 (а.с. 10).

22 грудня 2000 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, про що відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська зроблено актовий запис №723, прізвище дружини після розірвання шлюбу ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 22.12.2000 року відділом РАГС виконкому Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська (а.с. 11).

Згідно рішення Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради №292 від 17 червня 2011 року "Про зміну умов договору найму житлових приміщень", зокрема, у зв`язку із зняттям з реєстраційного обліку ОСОБА_2 особовий рахунок на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 було відкрито на ОСОБА_1 (а.с. 13-14).

Згідно копії рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №330 від 16.02.2004 року "Про поетапну передачу житлових будинків з балансу обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", та "Аеродром" на баланс комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, вирішено зобов`язати ОЖКП "Лівобережжя" передати житлові будинку, в тому числі будівлю АДРЕСА_1 , на баланс КЖЕП-26 (а.с. 15-16, 17).

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 29.11.2004 року №3179 "Про внесення змін до рішень виконкому міської ради від 22.01.04 №277, від 16.02.04 №330, від 20.05.04 №1435 щодо передачі житлових будинків", зокрема, вирішено визнати пункти 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 4.1 рішення виконкому міської ради від 16.02.04 №330; а також передати житлові будинку, в тому числі будівлю АДРЕСА_1 , на баланс КЖЕП-26 (а.с. 18-19, 20).

Також встановлено, що згідно листа КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради від 16 січня 2018 року №465, зокрема, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ВАТ Будівельно-монтажна фірма Дніпроважбуд на підставі свідоцтва про право власності від 22.12.1999 року (а.с. 22).

Відкрите акціонерне товариство Будівельно-монтажна фірма Дніпроважбуд , код ЄДРПОУ 01238488, 06 лютого 2014 року припинило своє існування, у зв`язку з визнанням його банкрутом, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003965703 (а.с. 23-25).

Згідно довідки про склад сім`ї №11645 від 25.10.2017 року, за адресою по АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 (наймач) з 14.01.1999 року (а.с. 26).

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести саме позивач (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем , про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником. Виключено набуття права власності на майно, яке знаходиться у володінні власника і ніколи не вибувало з його володіння.

За змістом вказаної норми набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України.

Згідно з роз`ясненнями у п. 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , враховуючи положення ст. ст. 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст. 214 ЦПК України).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, приймаючи до уваги зміст, обґрунтування та правові підстави позовних вимог; встановивши факт вселення позивачки у спірне житлове приміщення, зі статусом гуртожитку, у якості члена сім`ї наймача ОСОБА_2 (колишнього чоловіка позивачки); враховуючи, що позивачка, на підставі вказаного вище рішення Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради №292 від 17 червня 2011 року, набула статусу наймача спірного житлового приміщення (а.с. 13-14); встановивши, що позивач була обізнана, що власником гуртожитку по АДРЕСА_1 було ВАТ Будівельно-монтажна фірма Дніпроважбуд , яке припинено лише 06 лютого 2014 року у зв`язку з визнанням його банкрутом; встановивши, що спірне житло не визнане безхазяйним, - колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, який пред"явлений у травні 2018 року, про визнання за позивачкою права власності на спірне житлове приміщення за ст. 344 ЦК України.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, неправильно застосував матеріальний закон, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2019 року підлягає скасуванню; з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради необхідно стягнути судові витрати у вигляді сплаченого апелянтом судового збору в сумі 2485,13 грн. (а.с. 126).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення та додаткове рішення - підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 липня 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) судові витрати в сумі 2485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн. 13 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді