Постанова

від 09.12.2019 по справі 607/20779/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 607/20779/14-ц

провадження № 61-28877св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Гриців Ольга Ярославівна,

треті особи: Тернопільська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни, на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року у складі судді Дзюбановського Ю. І., та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року у складі колегії суддів Ходоровського М. В., Загорського О. О., Фащевської Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Тернопільська міська рада, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , про встановлення земельного сервітуту на право проходу, проїзду щодо земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкод у використанні земельного сервітуту.

Позовна заява мотивована тим, що доступ до дороги загального користування від земельної ділянки площею 0,020 га на АДРЕСА_1 , власницею якої вона є, можливий лише через суміжну земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на умовах оренди в користуванні ОСОБА_2 . У зв`язку з ігноруванням ОСОБА_2 численних її звернень з проханням домовитися щодо встановлення земельного сервітуту та з метою раціонального використання своєї земельної ділянки звернулася до суду з вимогою про встановлення строкового платного речового права.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд встановити на її користь земельний сервітут на право проходу та проїзду щодо земельної ділянки площею 0,0116 га кадастровий номер №6110100000:08:009:0084, яка знаходиться в оренді ОСОБА_2 та зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку від сторонніх предметів, не чинити їй перешкод у використанні земельного сервітуту на земельній ділянці, яка буде відведена для встановлення сервітуту

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Тернопільська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , задоволено частково.

Встановлено ОСОБА_1 строковий - до 30 червня 2020 року і платний земельний сервітут на право проходу та проїзду транспортних засобів до земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , саме влаштувавши сервітут на право проїзду та проходу шириною 3,5 м. через частину земельної ділянки в АДРЕСА_1 , із кадастровим номером №6110100000:08:009:0084, від сторони В-Г довжиною 7,34 м. згідно кадастрового плану, що належить на праві власності Тернопільській міській раді та перебуває в оренді ОСОБА_2 на підставі Договору оренди землі від 21 жовтня 2015 року терміном його дії до 30 червня 2020 року, відповідно до варіанту сервітуту, схематично зображеного в Додатку №3 таблиці №3 до Висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи від 01 березня 2017р. №2039.

В частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку від сторонніх предметів, не чинити перешкод використанню земельного сервітуту ОСОБА_1 на даній земельній ділянці, яка буде відведена для встановлення сервітуту, в задоволенні відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гриців О. Я. відхилено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що єдиним можливим та найменш обтяжливим способом задоволення потреб позивача з метою реалізації її прав як власника на використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення є встановлення строкового, платного земельного сервітуту через земельну ділянку площею 0,0116 га на АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні на підставі договору оренди у ОСОБА_2 до 30 червня 2020 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить; зупинити виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року; рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року скасувати; постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Тернопільська міська рада, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення земельного сервітуту.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судове засідання, на якому було ухвалено оскаржуване рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року, було проведене без участі представника ОСОБА_7 попри долучення доказів про неможливість останньої бути присутньою на засіданні з поважних причин. Відтак, суд, визнавши причину відсутності представника неповажною, обмежив її участь у розгляді справи, чим порушив принцип змагальності.

Вказує, що судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою порушення судом першої інстанції частини восьмої статті 193 ЦПК України, за яким позивач на судових дебатах збільшив позовні вимоги в частині встановлення платності та строковості земельного сервітуту та в частині розподілу судових витрат, не заявляючи вимогу про їх стягнення з відповідача.

Стверджує, що судами першої та апеляційної інстанції помилково визначено єдиний можливий спосіб задоволення інтересів ОСОБА_8 у встановленні земельного сервітуту на частину земельної ділянки, що перебуває в користування ОСОБА_2 з огляду на встановлені висновками судової земельної технічної експертизи від 01 березня 2017 року № 2039 інші технічні можливі варіанти влаштування проходу та проїзду на земельну ділянку ОСОБА_1 через суміжні земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . відповідно.

Крім того, суд першої інстанції, встановлюючи платний сервітут, не визначив конкретний розмір плати за користування земельного сервітуту.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої та апеляційних інстанцій.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу (далі - ЗК) України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Частиною першою статті 100 ЗК України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно зі статтею 401 ЗК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до частини другої статті 404 ЦК України особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.

Згідно із частиною першою статті 57 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 58 ЦПК України 2004 року).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 10 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до положень частини третьої статті 10 , частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач довів, що єдиним, найменш обтяжливим для усіх сторін доступ до земельної ділянки ОСОБА_1 з дороги загального користування є шлях через орендовану земельну ділянку, користування якою здійснює ОСОБА_2 . Встановлення сервітуту щодо цієї земельної ділянки не несе надмірного обтяження для її користувача з огляду й на те, що ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання по відшкодуванню витрат, пов`язаних з влаштуванням проходу та проїзду, а також розподілу орендної плати за користування ОСОБА_2 земельною ділянкою.

При цьому, судами були взяті до уваги та досліджені усі надані учасниками процесу докази, їм була надана правова оцінка за внутрішнім переконанням суду, враховані доводи учасників справи та їм надано належну правову оцінку. Судові рішення були ухвалені на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Доводи касаційної скарги про те, що за даними висновку судової земельно-технічної експертизи № 2039 від 01 березня 2017 року встановлено інші технічні можливі варіанти влаштування проходу та проїзду на земельну ділянку ОСОБА_1 через суміжні земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були залучені у справу як треті особи.

Доводи заявника про те, що суд не задовольнив клопотання її представника про відкладення розгляду справи не спростовують висновків судів по суті спору та не впливають на їх правильність. Більш того, згідно із положенням пункту 2 частини першої статті 169 ЦПК України 2004 року суд може відкласти розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 ЦПК України, у разі визнання причин неявки учасника процесу поважними. Тобто, обставина поважності причин неявки у судове засідання є оціночною та вирішується безпосередньо тим судом, який розглядає справу. При цьому, заявник був належно повідомлений про розгляд справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції у резолютивній частині рішення було вказано про платність сервітуту, хоча у позовних вимогах ОСОБА_1 такого прохання немає, проте ця обставина не є підставою для скасування рішення суду за касаційною скаргою заявника, оскільки така вказівка відповідає положенню частини третьої статті 403 ЦК України, жодним чином не порушує прав ОСОБА_2 , представником якої було подано касаційну скаргу, та не встановлює для неї додаткових зобов`язань (тільки права). При цьому, ОСОБА_1 судові рішення судів попередніх інстанцій у цій частині не оскаржує.

Отже, вказані, а також інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником відповідача норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, що ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції та апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року було зупинено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року.

Згідно із частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк