Рішення

від 28.10.2019 по справі 640/12051/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа№ 640/12051/19

н/п 2/640/2311/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого -судді - Сенаторова В . М .,

при секретарі - Явнюк К. Р .,

за участі представника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за розписками, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2019 на адресу Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_2 адвоката Лисенка А.О., в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за розписками у розмірі 7113,78 дол. США, 3000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

В обгрунтування зазначених вимог посилається на наступне.

17.01.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено усний договір позики, за яким відповідач отримав грошові кошти в розмірі 1600 доларів США та зобов`язався повернути їх в строк до 17.07.2017. На підтвердження вищезазначеного відповідач надав власноруч написану розписку. В обумовлений сторонами тремін відповідач умови договору не виконав, грошові кошти не повернув. З вищевказаної суми Відповідачем було повернуто лише 500 доларів США, отже, неповернутою залишилася сума в 1100 доларів США. (Позика № 1)

01.02.2017 відповідач укладає із позивачем ще один усний договір позики на суму 1600 доларів США із терміном повернення до 01.08.2017. На підтвердження вищезазначеного Відповідач надав власноруч написану розписку. В обумовлений сторонами термін Відповідач умови договору не виконав. З вищевказаної суми відповідачем було повернуто лише 500 доларів США, отже, неповернутою залишилася сума в 1100 доларів США. (Позика № 2)

12.04.2017 відповідач укладає із позивачем ще один усний договір позики на суму 1800 доларів США із терміном повернення до 12.12.2017. На підтвердження вищезазначеного Відповідач надав власноруч написану розписку. В обумовлений сторонами термін відповідач умови договору не виконав. З вищевказаної суми відповідачем було повернуто лише 200 доларів США, отже, неповернутою залишилася сума в 1600 доларів США. (Позика № 3)

08.07.2017 відповідач укладає із позивачем ще один усний договір позики на суму 1600 доларів США із терміном повернення до 08.01.2018. На підтвердження вищезазначеного Відповідач надав власноруч написану розписку. В обумовлений сторонами термін відповідач умови договору не виконав, грошові кошти не повернув. (Позика № 4)

17.07.2017 відповідач укладає із позивачем ще один усний договір позики на суму 1600 доларів США із терміном повернення до 17.01.2018. На підтвердження вищезазначеного відповідач надав власноруч написану розписку. В обумовлений сторонами термін відповідач умови договору не виконав, грошові кошти не повернув. (Позика № 5)

Внаслідок систематичного порушення Відповідачем строків повернення належних позивачу грошових коштів в загальному розмірі 7000 доларів США, останній змушений звернутися до суду за стягненням грошових коштів у примусовому порядку.

Крім того, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 113,78 доларів США та 3000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Представник позивача позов підтримав, та просив ухвалити заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без відповідача в заочному провадженні за згодою позивача та за наявними в справі доказами.

14.06.2019 року вказана позовна заява надійшла до суду, та розподілена судді Сенаторову В.М.

Ухвалою судді від 29.07.2019 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що 17.01.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено усний договір позики, за яким відповідач отримав грошові кошти в розмірі 1600 доларів США та зобов`язався повернути їх в строк до 17.07.2017. На підтвердження вищезазначеного відповідач надав власноруч написану розписку. В обумовлений сторонами тремін відповідач умови договору не виконав, грошові кошти не повернув. З вищевказаної суми відповідачем було повернуто 500 доларів США. / а.с. 10-11 /

01.02.2017 відповідач укладає із позивачем ще один усний договір позики на суму 1600 доларів США із терміном повернення до 01.08.2017. На підтвердження вищезазначеного відповідач надав власноруч написану розписку. В обумовлений сторонами тремін відповідач умови договору не виконав. З вищевказаної суми відповідачем було повернуто 500 доларів США. / а.с.12-13 /

12.04.2017 відповідач укладає із позивачем ще один усний договір позики на суму 1800 доларів США із терміном повернення до 12.12.2017. На підтвердження вищезазначеного відповідач надав власноруч написану розписку. В обумовлений сторонами тремін відповідач умови договору не виконав. З вищевказаної суми відповідачем було повернуто лише 200 доларів США. / а.с. 14-15 /

08.07.2017 відповідач укладає із позивачем ще один усний договір позики на суму 1600 доларів США із терміном повернення до 08.01.2018. На підтвердження вищезазначеного Відповідач надав власноруч написану розписку. В обумовлений сторонами тремін відповідач умови договору не виконав, грошові кошти не повернув.

/ а.с. 16 /

17.07.2017 відповідач укладає із позивачем ще один усний договір позики на суму 1600 доларів США із терміном повернення до 17.01.2018. На підтвердження вищезазначеного відповідач надав власноруч написану розписку. В обумовлений сторонами тремін відповідач умови договору не виконав, грошові кошти не повернув.

/ а.с. 17 /

Відповідно до приписів ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Вказані договори позики недійсними не визнавалися, та доказів їх фіктивності або нікчемності до суду надано не було, та їх не оскаржено в судовому порядку.

Вказані позики за договорами залишаються неповернутими, хоча строк їх повернення настав.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Ст. 204 ЦК України передбачено презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Зобов`язання, як зазначено в ст. 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

З огляду на зазначене, суд вважає, що уклавши вказані договори, у відповідача виникли зобов`язання по поверненню коштів.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 29 червня 2016 року у справі №6-1188цс16 Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, враховуючи приписи ст. 204 ЦК України, за якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та враховуючи, що відповідачем були отримані вказані грошові кошти за договорами позики, а тому вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаними договорами позики є такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки заборгованість за ними не погашена, та доказів її повернення до суду надано не було.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII Про зовнішньоекономічну діяльність , Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Зазначені нормативні акти не містять заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику, що узгоджується із правовою позицію викладеною у постанові Великої палати ВС справа № 373/2054/16-ц від 16.01.19.

Із тексту розписки вбачається, що сума позики надана у доларах США, відповідач зобов`язався повертати в доларах США. Тому заборгованість, підлягає стягненню саме в доларах США.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача суму основного боргу в розмірі 7000 доларів США.

Крім того, за змістом статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тлумачення статей 625 та 1050 ЦК дозволяє стверджувати, що при неповерненні або несвоєчасному поверненні позики позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцеві три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Встановлено, що позичальником прострочено виконання грошового зобов`язання, а тому останній зобов`язаний сплатити позикодавцеві три проценти річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у розмірі 113,78 доларів США. Вказаний розрахунок відповідачем спростований належними та допустимими доказами не був, а тому суд погоджується з наведеним розрахунком позивача в позові, та в цій частині позову суд задовольняє позовну вимогу.

Таким чином, судом встановлено, що зобов`язання відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням ст.ст. 526-530 ЦК України, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтвердженими доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми позики в розмірі 7113,78 доларів США є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, знищення чи пошкодження її майна.

Моральна шкода має деліктне походження, тобто виникає із цивільного правопорушення, а не з договору.

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договором позики не передбачено стягнення моральної шкоди, також відсутній і закон, який передбачає

Положення ЦК України не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов`язання за договором позики .

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн. задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

При зверненні до суду із вказаним позовом ОСОБА_2 судовий збір за вимогу щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 768,40 грн. сплачено не було, а сплачено судовий збір лише у розмірі 1902 грн.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, стягує з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору пропорційно до їх розміру у сумі 1902 грн. та з позивача на користь держави 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 204, 525,610, 612, 625, 630, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за розписками - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий МВМ Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 29.12.2010, ІПН НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Дзержинським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 04.03.2011, ІПН НОМЕР_4 , грошові кошти в розмірі 7113 (сім тисяч сто тринадцять) 78 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий МВМ Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 29.12.2010, ІПН НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Дзержинським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 04.03.2011, ІПН НОМЕР_4 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 1902 гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Дзержинським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 04.03.2011, ІПН НОМЕР_4 , на користь держави витрати по оплаті судового збору у розмірі 768,40 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Дзержинським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 04.03.2011, ІПН НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий МВМ Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 29.12.2010, ІПН НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2019 року.

Суддя -