Рішення

від 31.10.2019 по справі 160/6867/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року Справа № 160/6867/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі судового засідання - Чорній М.В. за участю: представника позивача - Мудрак Д.В. представника відповідача - Антрошенко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 року № 0017771421 на суму 539 543 грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 року №0017801421 на суму 267 981,46 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки зроблені відповідачем в акті перевірки від 11.05.2019 року №25736/04-36-14-21/39672576, які слугували передумовою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 14.06.2019 року за №0017771421, №0017801421 не відповідають дійсності. Використання зазначених в акті перевірки міндобрив, саме у зазначені періоди є цілком обґрунтованим та доцільним. В свою чергу, дані наведені в акті перевірки є неповними, в деяких випадках помилковими, що свідчить про відсутність у відповідача необхідних знань щодо технологічного процесу вирощування сільськогосподарських культур та препаратів, що застосовуються в галузі сільського господарства. У перевіряємий період в діях позивача не було порушень п.189.1. ст.189, абз. г п.198.5. ст.198 ПК України та не виникло зобов`язання нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а отже не було занижено сум податку на додану вартість та не було завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту. Таким чином, в діях ПП Ленфорд Дніпро відсутня протиправність та порушення Податкового кодексу України, а отже відсутня і підстава для застосування щодо нього штрафу, передбаченого п.120-1.2. ст.120 ПК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, та просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав. Зазначив, що експертним висновком щодо технології деструкції стерні, які використовує ПП Ленфорд Дніпро за підписом академіка НААН Патики В.П. від 29.05.2019 року підтверджено - технології, що використовуються агрономічною службою господарства Ленфорд Дніпро є економічно доцільними, науково і екологічно обґрунтованими й можуть бути рекомендовані для використання у аграрному секторі України.

У відзиві на позов відповідач, а його представник в судовому засіданні зазначили, що наявність актів на списання міндобрив не підтверджує необхідність проведення таких дій, їх ділову мету, економічну доцільність, та збільшення врожайності сільгоспкультур. Таким чином, неможливо визнати таке списання добрив як те, що пов`язане з господарською діяльністю ПП "Лендфорт Дніпро". Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Вартість безпідставно списаних мінеральних добрив та стимуляторів росту рослин за даними перевірки складала 2 697 715,60 грн. та деталізована в додатку №12 акта перевірки. Отже, за операціями списання мінеральних добрив, не пов`язаних з посівом культур, а також безпідставного списання стимуляторів росту, яке не передбачене для фази розвитку рослини, ПП "Лендфорт Дніпро" повинно було нарахувати податкові зобов`язання в загальній сумі 539 543 грн. в одиницях податкової звітності. За таких обставин, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити, оскільки податкові повідомлення-рішення від 14.06.2019 року за №0017771421, №0017801421, прийняті Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, є цілком законними та вірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 20.03.2019 р. по 03.05.2019 р. посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП Лендфорд Дніпро (код ЄДРПОУ 39672576) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті від 11.05.2019 року №25736/04-36-14-21/39672576, а саме, порушення позивачем:

- пп.189.1 ст.189, абзацу г п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 539 543 грн., в тому числі: грудень 2018 року - 539 543 грн.;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого ПП "Лендфорт Дніпро" не, складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведені податкові накладні за товарами/послугами, які починають використовуватися в операціях, не пов`язаних із господарською діяльністю підприємства, на податкові зобов`язання з ПДВ в загальній сумі 535 962,92 грн., в тому числі: у липні 2017 р. - в сумі 135 885,45 грн., у серпні 2017 р. - в сумі 195 301,80 грн., у червні р. 2018 - в сумі 8 029,44 грн., у липні 2018 р. - в сумі 84 141,62 грн., у жовтні 2018 р. - в сумі 112 604,61 грн.;

- пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, абзацу другого пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України в результаті несвоєчасного подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2017 рік;

- пп.266.7.5 п.266.7, пп.266.8.1 п.266.8 ст.266 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2017 рік на суму 536,68 грн. в тому числі: на І квартал 2017 року (граничний термін сплати - 28.04.2017) - 191,06 грн.; на II квартал 2017 року (граничний термін сплати - 28.07.2017) - 345,62 грн.;

- п.11 розд.II Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148, в частині неоприбуткування (несвоєчасне) готівкових коштів в касі підприємства у сумі 500,08 грн.;

- пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, в результаті не повідомлення контролюючого органу за основним місцем реєстрації про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням за формою № 20-ОПП.

На підставі висновків вказаного акту №25736/04-36-14-21/39672576 від 11.05.2019 року відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення форми ПН № 0017801421, яким застосовано штраф на підставі ст.120 ПК України на загальну суму 267 981,46 грн., та форми В4 № 0017771421, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 539 543 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 14.06.2019 року за №0017771421, №0017801421, є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI (надалі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз.1 п.1.1 ст.1 ПК України).

Згідно з пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2. ст.135, п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1. ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1. цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

В силу п.200.1. ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.201.10. ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 року у справі 808/1062/14 (номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 67721381).

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об`єктом оподаткування.

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Також, слід зазначити про те, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд критично ставиться до висновків відповідача викладених в акті перевірки від 11.05.2019 року №25736/04-36-14-21/39672576 про те, щодо завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 539 543 грн. виникло, оскільки позивачем безпідставно документально оформлено списання на рослинництво добрив, які згідно агрохімічних характеристик зазначеного виду добрив та технологічної карти комплексної системи захисту зернових культур при несвоєчасному внесенні втрачають свої властивості і не можуть призвести до отримання очікуваних результатів від їх використання. На думку відповідача, наявність актів на списання міндобрив не підтверджує необхідність проведення таких дій, їх ділову мету, економічну доцільність, а саме збільшення врожайності сільгоспкультур.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3. ст.198 ПК України).

Пункт 200.1. ст.200 ПК України встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, всі добрива були придбані на підставі відповідних договорів, з оформленням всіх необхідних первинних документів. В результаті, суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних добрив були правомірно включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів.

Пункт 198.5. ст.198 ПК України встановлює, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

До перевірки позивачем були надані всі первинні документи, що підтверджують рух, та використання придбаних добрив, в тому числі акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин. Доцільність використання зазначених в акті міндобрив та засобів захисту рослин, саме у зазначені періоди підтверджується наступним.

Згідно форми №29-сг Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2017 року та згідно довідок підприємства про щорічний сівообіг культур соняшник у 2017 році ПП "Лендфорт Дніпро" посіяло та зібрало на площі 1055,65 га.

На підставі наданих до перевірки актів витрати насіння і садивного матеріалу (форма №ВЗСТ-4) встановлено, що позивачем посіяно соняшник в 2017 році на окремих полях, згідно з довідкою підприємства по сівообігу культур (з відповідними номерами з додаванням індексу КС - 2, 4-7, 9, 11, 13, 14, 18, 21, 24-26, 33, 34, 37, 40, 43, 52, 65, 66) - на загальну площу 1055,65 га.

При цьому, в ході перевірки встановлено, що ПП "Лендфорт Дніпро" 31.07.2017 списано Добриво змішане сухе марки №К 33:1:1 та 31.08.2017 Добриво азотно-фосфорно-калійне Діамофоска 10:26:26 під соняшник на поля, на яких у 2017 році підприємством не вирощувався соняшник (поля з відповідними номерами з додаванням індексу КС - 3, 7 (частина), 10, 12, 20, 23, 27, 31, 32, 33 (частина), 34 (частина), 39, 41, 42, 46, 47, 50, 54, 56, 64). На вищевказаних полях у 2017 році вирощувались озима пшениця та озимий ячмінь, збір яких у відповідності до реєстрів приймання зерна з поля та відомостей руху зерна та іншої продукції за день ПП "Лендфорт Дніпро" здійснено у червні-липні 2017 року.

Згідно з формою №29-сг Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2017 року озиму пшеницю у 2017 році ПП "Лендфорт Дніпро" зібрало на площі 1308,90 га, а ячмінь - на площі 214,22 га.

На підставі наданих до перевірки Актів витрати насіння і садивного матеріалу (фс №ВЗСГ-4) встановлено, що підприємством на полях з номерами 3, 7, 10, 12, 20, 23, 27, 31, 32, 33 (частина), 34, 39, 41, 42, 46, 47, 50, 54 (частина), 56, 64 з додаванням індексу КС у квітні-травні 2018 року посіяно соняшник на загальну площу 1015,24 га.

На підставі наданих до перевірки Актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (форма №ВЗСГ-3) встановлено, що ПП "Лендфорт Дніпро" у 2018 році одночасно з посівом соняшнику у квітні-травні 2018 року внесло мінеральні добрива Нітроамофоска (16:16:16) на ці ж земельні ділянки на загальну площу 1015.25 га.

Отже, у квітні-травні 2018 року на поля, на які у липні-серпні 2017 року було списано добриво змішане сухе марки NPK 33:1:1 та азотно-фосфорно-калійне (Діамофоска 10:26:26), одночасно з посівом насіння соняшнику на площу 1015,24 га підприємством знову вноситься азотовмісне добриво (Нітроамофоска 16:16:16).

Аналогічно Діамофоска 10:26:26 (добриво азотно-фосфорно-калійне) вносилось 31.10.2018 р. на поля з номерами 1-3, 5, 6, 9, 11, 15, 21, 24, 26 (з додаванням індексу КС ), загальна площа яких ставила 476,12 га.

Також в ході перевірки встановлено, що ПП "Лендфорт Дніпро" в серпні та жовтні 2016 року, а також у липні 2018 року списано аміачну селітру під соняшник на поля, на яких вони в 2016 та 2018 роках підприємством не вирощувалися.

Позивачем згідно з актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив від 30.06.2018 року було внесено на поля стимулятор росту МУВЕР під озиму пшеницю, збір якої згідно реєстрів приймання зерна з поля та відомостей руху зерна та іншої продукції за день (сф№80) на підприємстві було розпочато в останній декаді червня.

Згідно технологічної карти комплексної системи захисту зернових колосових культур розвиток таких культур має 11 фаз: 1 - з моменту посіву до появлення сходів (1-11), 2 - 2-3 листка (12-13), 3 - Початок кущення (21), 4 - середина кущення (25), 5 - кінець кущення (29), 6 - вихід в трубку (30), 7 - перше міжвузля (31), 8 - друге міжвузля (32), 9 - прапорцевий листок (37), 10 - початок цвітіння (61-69), 11 - молочна - повна стиглість (71-91).

Відповідно до агрохімічних характеристик щодо використання та технологічної карти комплексної системи захисту зернових колосових культур внесення стимулятора росту МУВЕР для збільшення ефективності використання ЗЗР, підвищення імунітету, посухостійкості та врожайності - в період починаючи з фази 2-3 листки (12-13) по фазу початок цвітіння (61-69).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, шо в сільському господарстві існує таке поняття як деструкція стерні. Деструкція стерні - це розкладання рослинних залишків в ґрунті, придушення патогенної мікрофлори і оздоровлення ґрунту, що сприяє захисту від різних захворювань сільськогосподарських культур. Добриво азотне NPK 33.І.І (селітра) та діамофоска NPK 16,16,16 вносилися їх підприємством саме для деструкції стерні та забезпечення ефективної роботи мікроорганізмів в той проміжок часу коли імовірність опадів найвища. Проте, для того щоб стерня перетворилася на органічне добриво, пожнивні рештки повинні бути мінералізовані та перетворені в доступні форми. Даний процес проходить за рахунок роботи ґрунтових бактерій. Але в свою чергу, бактерія для побудови свого тіла, розвитку та розмноження потребує - азоту. Тому, коли позивач залишає пожнивні рештки на полях, за не достатку азоту, мікроорганізми беруть азот з ґрунту. Відтак, рослинам не вистачає азоту і рослини виходять з ґрунту пригніченими. Щоб попередити нестаток азоту та дати розвиватися мікроорганізмам необхідно на 1 т пожнивних решток внести 5 кг азоту (в формі амонію) та 4 кг фосфору. Позивач отримує деструкцію, а також фіксований азот в ґрунті. При відсутності вологи рекомендовано використовувати замість карбаміду - селітру. Комплексне мінеральне добриво Нітроамофоска внесено локально для підвищення розвитку кореневої системи на ранніх етапах та підвищення засвоєння вологи та добрив накоплених восени. Локальне внутрішньоґрунтове внесення - внесення добрив з розміщенням їх у ґрунті осередками різних форм і розмірів (суцільними або окремими стрічками і проміжками, екраном, гніздами тощо), орієнтованими відносно рослин або поверхні ґрунту. Локальне внесення добрив дає змогу збільшити врожайність культур, ц/га: зернових - на 2-5; соняшнику, сої - на 2-3. Ефективність цього способу значною мірою залежить від таких умов: рівня родючості ґрунтів, їх гранулометричного складу, вологозабезпеченості, біологічних особливостей культур, форм, видів і норм добрив, параметрів розміщення їх у ґрунті тощо. Ефективність локалізації різко зростає при: застосуванні знижених доз добрив; завчасному внесенні добрив (особливо восени); нестійкому режимі зволоження; наявності в ґрунті соломистих решток; підвищеній забур`яненості полів. Проте систематичне щорічне стрічкове внесення середніх і високих норм добрив знижує результативність цього способу. Основною особливістю локального внесення добрив є утворення в орному шарі ґрунту зони з високим вмістом рухомих форм елементів живлення. Висока концентрація солей у невеликому об`ємі ґрунту впливає на ступінь закріплення елементів живлення ґрунтом і їх втрати. Ступінь закріплення фосфору за локального внесення порівняно з розкидним способом нижча, що подовжує термін знаходження фосфору в доступній для рослин формі. Наявність у ґрунті осередків високої концентрації N-NН4+ пригнічує процес нітрифікації, тобто знижує втрати азоту з ґрунту у вигляді нітратів. Калій за локального їх внесення менше піддається необмінній фіксації. Ґрунт навколо стрічки добрив дуже насичується, різко змінюється концентрація ґрунтового розчину, підвищується осмотичний тиск. Азот, фосфор і калій по-різному переміщуються зі стрічки добрив. Найактивніше рухається нітратний азот, значно менше - амонійний азот і калій, дуже слабко - фосфор. Внесення добрив у зону живлення рослин посилює розвиток кореневої системи, утворюється більша кількість вузлових коренів. Локальне внесення добрив порівняно з розкидним значно підвищує ступінь їх використання: азоту - на 10-15 %, фосфору - на 5-10, кальцію - на 10-12 %, що створює передумови для зниження норми їх внесення на 25-30 %. Браман мультікомпекс та Мувер були використані позивачем як хелатні добрива та антистресанти, а також направлені на підвищення, і стимуляції озимої пшениці до накопичення білку і підвищення клейковини. Розчини поживних речовин, зокрема хелатні розчини, відносять до допоміжних добрив, але вони показують дуже високу ефективність. Мікроелементи особливо необхідні для злакових культур. Найбільша засвоюваність характерна для кальцію, калію і магнію, а найповільніші в засвоєнні речовини - фосфор і сірка. Зокрема, хелатні мікродобрива для зернових збільшують швидкість розвитку зелені, швидкість росту, стійкість до посухи, поліпшується переносимість різноманітних захворювань. При використанні хелатів для зернових прискорюються процеси фотосинтезу, нітрати переходять в амінокислоти, а також їх компоненти, які легко засвоюються рослиною. Внесення хелатних добрив для зернових саме в період дозрівання зерна сприяють накопиченню білка, збільшенню кількості та маси зерен в колосі, підвищенню якості зернових культур. Таким чином, використання зазначених в акті перевірки міндобрив, саме у зазначені періоди є цілком обґрунтованим та доцільним. В свою чергу, дані наведені в акті перевірки є неповними.

Суд враховує й той факт, що згідно з експертним висновком щодо технології деструкції стерні, які використовує ПП Ленфорд Дніпро за підписом академіка НААН Патики В. П . від 29.05.2019 року підтверджено - технології, що використовуються агрономічною службою господарства Ленфорд Дніпро є економічно доцільними, науково і екологічно обґрунтованими й можуть бути рекомендовані для використання у аграрному секторі України.

У даному експертному висновку від 29.05.2019 року зазначено, що агрономічна служба приватного підприємства Лендфорт Дніпро досить раціонально і науково обґрунтовано підійшла до вирішення питання деструкції решток соломи, зокрема стерні пшениці. Так, внесення на ці поля азотних добрив 1МРК 31:1:1 (селітра) сприяло активізації целюлозоруйнуючих мікроорганізмів. Зазначені мікроорганізми використовують внесений азот, акумулюють його у своїх клітинах, інтенсивно розмножуються і прискорюють деструкцію стерні. При відмиранні клітин мікроорганізмів, уже органічна форма азоту повільно мінералізується і використовується рослинами, чи іншими мікроорганізмами. Таким чином внесені мінеральні азотні добрива не втрачають свої властивості, не вимиваються і не призводять до їх втрат. Без внесення азотних добрив, целюлозоруйнуючі мікроорганізми використовують вуглець рослинних решток (стерні), але для забезпечення своєї життєздатності, виконання покладених на них функцій їм потрібен азот, який вони використовують з низькомолекулярної фракції гумусу, тобто знижують запаси гумусу в ґрунті і призводять до втрати його родючості. Ще раз наголошено, що внесення азотних добрив після збирання врожаю пшениці є економічно, екологічно і біологічно виправданим. Запас вуглецю в ґрунті є функцією рослинних залишків, коренів та інших органічних матеріалів і швидкістю їх розкладу. Рослинні залишки характеризуються багатостороннім прямим і непрямим впливом на біологічні, фізичні й хімічні властивості ґрунту, його повітряний, температурний і поживний режими. Управління рослинними залишками за ресурсозбережувального землеробства має великий вплив на секвестрацію вуглецю. Тому використання у якості деструкторів рослинних залишків мікробних препаратів дозволяє не тільки прискорити процес їх розкладу, але і підвищити біологічну активність ґрунту, що дозволяє наступним культурам сівозміни максимально використовувати поживні речовини. Проте кліматичні зміни, зокрема посуха на думку опонентів не дозволяють ефективно використовувати мікробні деструктори органічної речовини, рослинних залишків. Це думка хибна, адже при внесенні мікробних деструкторів і навіть при відсутності достатньої кількості вологи вони у ґрунті не активні, але при перших зволоженнях вони інтенсивно розмножуються і виконують свої функції з розкладу органічних решток і перетворення їх на органічне добриво. Тим більше, що весняне внесення спеціалістами господарства нітроамофоски (16:16:16) на поля під наступну енерговитрату культуру соняшник, сприяє активізації мікрофлори ґрунту, в тому числі і целюлозоруйнуючої, підвищує біологічну активність ґрунту і в подальшому будуть брати участь у розкладі рослинних решток соняшника.

Таким чином, в діях позивача не було порушень п.189.1. ст.189, абз. г п.198.5. ст.198 ПК України та не виникло зобов`язання нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а отже не було занижено сум податку на додану вартість та не було завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0017801421 стало, як вважає відповідач, встановлення відсутності складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних на суму ПДВ 535 262 грн., у зв`язку з чим згідно з ст.120-1 ПК України контролюючим органом застосовано було штраф в розмірі 50% у сумі 267 981 грн.

Відповідно до п.109.1. ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 111.1. ст.111 ПК України встановлює, що фінансова відповідальність застосовується до платників податку тільки за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, в діях позивача відсутня протиправність та порушення Податкового кодексу України, а отже відсутня і підстава для застосування щодо нього штрафу, передбаченого п.120-1.2. ст.120 ПК України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Аналізуючи викладене суд доходить до висновку, що відповідач під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 14.06.2019 року за №0017771421, №0017801421, діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено, сплачений судовий збір в розмірі 12 112, 87 грн., підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2019 року за №0017771421, №0017801421, прийняті Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" судові витрати по справі у розмірі 12 112 грн. 87 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 08.11.2019 року.

Суддя К.С. Кучма