Постанова

від 05.12.2019 по справі 927/79/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2019 р. Справа№ 927/79/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Хрипуна О.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Литвиненко Д.Г. ;

від відповідача - Крапивний Б.В. ;

від третьої особи - не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 (повний текст рішення складено 02.05.2019)

у справі № 927/79/19 (суддя Сидоренко А.С.)

За позовом Фермерського господарства "Крупський"

до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання укладеною додаткової угоди, -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Фермерське господарство "Крупський" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання укладеною додаткової угоди.

Позов обґрунтований тим, що господарство не має правових підстав для використання земельних ділянок, наданих його засновнику для ведення фермерського господарства. Якщо прямо слідувати вимогам Закону України "Про оренду землі", фермерське господарство не може використовувати землі до проведення державної реєстрації за ним права оренди на відповідні земельні ділянки.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 року позовну заяву Фермерського господарства "Крупський" задоволено в повному обсязі. Визнано укладеними:

- додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 28.04.2015р. на земельну ділянку з кадастровим номером 7421183000:03:000:0582 площею 17,6381 га на території Мармизівської сільської ради Варвинського району

- додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 28.04.2015р. на земельну ділянку з кадастровим номером 7421183200:07:000:0166 площею 5,0105 га на території Озерянської сільської ради Варвинського району

- додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 28.04.2015р. на земельну ділянку з кадастровим номером 7421184000:06:000:0648 площею 9,5 га та кадастровим номером 7421184000:05:000:0295 площею 6,2 га на території Світличненської сільської ради Варвинського району

- додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 28.04.2015р. на земельні ділянки з кадастровим номером 7421181600:06:000:0516 площею 5,00 га, з кадастровим номером 7421181600:04:000:0558 площею 10,0 га, з кадастровим номером 7421181600:03:000:0553 площею 5,0124 га, з кадастровим номером 7421181600:06:000:0517 площею 7,0 га на території Дащенківської сільської ради Варвинського району

- додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 15.05.2015р. на земельну ділянку з кадастровим номером 7421182600:05:000:0140 площею 7,0 га на території Кухарської сільської ради Варвинського району

- додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 15.05.2015р. на земельну ділянку з кадастровим номером 7421183000:05:000:0622 площею 7,9072 га на території Мармизівської сільської ради Варвинського району

- додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 21.04.2015р. на земельну ділянку з кадастровим номером 7421181200:02:000:0337 площею 18,0 га на території Гнідинцівської сільської ради Варвинського району

- додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 23.12.2015р. на земельну ділянку з кадастровим номером 7425182000:02:001:1123 площею 16,8794 га на території Васьковецької сільської ради Срібнянського району

- додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 23.12.2015р. на земельну ділянку з кадастровим номером 7425182000:02:001:1122 площею 7,9618 га на території Васьковецької сільської ради Срібнянського району.

Присуджено до стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь Фермерського господарства "Крупський" 17289 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи наявність перешкод у користуванні земельними ділянками, а також вжиття позивачем відповідних заходів у вирішенні спірних питань, останній правомірно звернувся до суду з даним позовом, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права. Зокрема на думку відповідача в даному випадку, відсутній предмет спору, оскільки отримавши спірні земельні ділянки в користування для ведення фермерського господарства Крупський О.Б. створив фермерське господарство, до складеного капіталу якого увійшли і відповідні земельні ділянки. При цьому, немає жодних порушень закону в тому, що спірними земельними ділянками користується Фермерське господарство "Крупський". Також на думку скаржника звернення з даним позовом є способом відчуження права оренди іншій особі, що прямо заборонено Законом України Про оренду землі .

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, а саме подати докази сплати судового збору в сумі 25 933, 50 грн.

18.06.2019 року від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 року у справі №927/79/19 та призначено розгляд на 18.07.2019 року.

15.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просив розглядати справу без участі представника.

15.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 року відкладено розгляд апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 року у справі №927/79/19 на 01.08.2019 року .

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2019 року, у зв`язку з відпусткою суддів Хрипуна О.О., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №927/79/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 року прийняти до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 19.09.2019 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 року розгляд апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 року у справі №927/79/19 відкладено на 31.10.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Тарасенко К.В., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №927/79/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуза М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 року у справі №927/79/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 05.12.2019 року.

В судовому засіданні 05.12.2019 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, колегія суддів враховує, що третьою особою було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а розгляд апеляційної скарги здійснювати без його участі.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.04.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в особі начальника відділу Дерземагентства у Варвинському районі Ігнатенка Євгенія Олександровича (Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) були укладені договори оренди землі, за умовами яких останній прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) площею 18,00 га (у т.ч. 17,00 га - рілля, 1,00 га - пасовища) кадастровий номер 7421181200:02:000:0337, розташована на території Гнідинцівської сільської ради Варвинського району. (т.1, а.с. 134).

28.04.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в особі начальника відділу Дерземагентства у Варвинському районі Ігнатенка Євгенія Олександровича (Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) були укладені договори оренди землі, за умовами яких останній прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) площею 17,6381 га кадастровий номер 7421183000:03:000:0582, розташована на території Мармизівської сільської ради Варвинського району; площею 5,0105 га (у т.ч. рілля - 4,3905 га, пасовища - 0,62 га) кадастровий номер 7421183200:07:000:0166, розташована на території Озерянської сільської ради Варвинського району; 15,7 га (у т.ч. площею 9,5 га - кадастровий номер 7421184000:06:000:0648, площею 6,2 га - кадастровий номер 7421184000:05:000:0295), розташована на території Світличненської сільської ради Варвинського району; 27,0124 га (у т.ч. рілля - 15,00 га, сіножаті - 12,0124 га) (у т.ч. площею 5,00 га - кадастровий номер 7421181600:06:000:0516, площею 10,00 га - кадастровий номер 7421181600:04:000:0558, площею 5,0124 га - кадастровий номер 7421181600:03:000:0553, площею 7,00 га - кадастровий номер 7421181600:06:000:0517), розташована на території Дащенківської сільської ради Варвинського району. (т.1, а.с. 61, 70, 79, 91).

15.05.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в особі начальника відділу Дерземагентства у Варвинському районі Ігнатенка Євгенія Олександровича (Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) були укладені договори оренди землі, за умовами яких останній прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) площею 7,9072 га кадастровий номер 7421183000:05:000:0622, розташована на території Мармизівської сільської ради Варвинського району; площею 7,00 га кадастровий номер 7421182600:05:000:0140, розташована на території Кухарської сільської ради Варвинського району. (т.1, а.с. 52, 143).

23.12.2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в особі начальника відділу Дерземагентства у Срібнянському районі Чернігівської області Сороки Аркадія Олексійовича (Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (Орендар) були укладені договори оренди землі, за умовами яких останній прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) площею 7,9618 га кадастровий номер 7425182000:02:001:1122, площею 11,8794 га кадастровий номер 7425182000:02:001:1123, розташовані на території Васьковецької сільської ради Срібнянського району. (т.1, а.с. 109, 122).

Отже, всього було укладено дев`ять договорів оренди землі.

Вказані вище земельні ділянки передані в оренду для ведення фермерського господарства. (п. 15 договорів).

Цільове призначення земельних ділянок (категорія земель, вид використання земельних ділянок в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства. (п. 16 договорів).

Договори оренди землі укладені на 20 (двадцять) років. (п. 8 договорів).

Як вбачається зі змісту договорів оренди землі, підставою надання земельних ділянок в оренду є відповідні накази Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 31.03.2015р. № 25-2249/14-15/СГ, № 25-2247/14-15/СГ, № 25-2255/14-15/СГ, № 25-2253/14-15/СГ, № 25-2242/14-15/СГ, № 25-2259/14-15/СГ, № 25-2261/14-15/СГ та № 25-2260/14-15/СГ, від 16.04.2015р. № 25-3053/14-15/СГ, від 13.05.2015р. № 25-3703/14-15/СГ та № 25-3704/14-15/СГ, накази Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2015р. № 25-6253/20-15-сг та від 10.12.2015р. № 25-6259/20-15-сг. (т.1, а.с. 113, 126).

Факт надання у користування третій особі вказаних вище земельних ділянок підтверджується актами приймання - передачі об`єктів оренди (т.1, а.с. 54, 63, 72, 81, 93, 111, 120, 136, 145).

30 квітня 2015 року, 04 травня 2015 року, 05 травня 2015 року, 08 червня 2015 року, 25 лютого 2016 року, 29 лютого 2016 року на підставі вказаних вище договорів оренди землі, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права внесені записи про інше речове право за № 9947677, № 9947677, № 9544802, № 9560066, № 9559116, № 9558818, № 9549498, № 9550501, № 9550143, № 13470256, № 13473276, № 9948668, № 9946886; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендар - ОСОБА_1; опис об`єктів іншого речового права: земельні ділянки площею 17,6381 га, 5 га, 10 га, 5,0124 га, 9,5 га, 6,2 га, 5,0105 га, 7,9072 га, 7,9618 га, 11,8794 га, 18 га, 7 га; об`єкти нерухомого майна: земельні ділянки; кадастрові номери: 7421183000:03:000:0582, 7421181600:06:000:0516, 7421181600:04:000:0558, 7421181600:03:000:0553, 7421184000:06:000:0648, 7421183200:07:000:0166, 7421183000:05:000:0622, 7425182000:02:001:1122, 7425182000:02:001:1123, 7421181200:02:000:0337, 7421182600:05:000:0140; цільове призначення: для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство "Крупський" зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 04.08.2017 року, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 043 102 0000 000373. (т.1, а.с. 51).

В матеріалах справи наявний Статут Фермерського господарства Крупський затверджений рішенням зборів засновників ФГ Крупський від 02.08.2017 року №1. (т.1, а.с. 45-50).

Відповідно до п. 6.1. статуту право володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у власності фермерського господарства, здійснює Господарство.

Згідно з п. 6.2. статуту до земель Господарства належать: земельні ділянки, передані Господарству у користування; земельні ділянки, що належать на праві власності або на праві постійного користування Господарству як юридичній особі; земельні ділянки, що належать Засновникам Господарства та членам Господарства на праві приватної власності; земельні ділянки, що використовуються Господарством на умовах оренди.

Пунктом 6.3. статуту встановлено, що господарство має право самостійно господарювати на землі, в т.ч. на тій, що надана у користування її Засновнику - ОСОБА_1 на умовах оренди для ведення фермерського господарства загальною площею 1794,099 га, у т.ч.: 18,0 га на території Гнідинцівської сільської ради, 27,0124 га на території Дащенківської сільської ради, 7,0 га на території Кухарської сільської ради, 25,5453 га на території Мармизівської сільської ради, 5,0105 га на території Озерянської сільської ради, 15,7 га на території Світличенської сільської ради, 19,8412 га на території Васьковецької сільської ради.

В подальшому, враховуючи створення та державну реєстрацію фермерського господарства, ОСОБА_1 звертався до відповідача з відповідними заявами щодо заміни орендаря - з "громадянин ОСОБА_1 " на "Фермерське господарство "Крупський". (т.1, а.с. 58, 67, 76, 88, 106, 119, 131, 140, 149).

До відповідних заяв третьою особою були додані проекти відповідних додаткових угод до договорів оренди землі. (т.1, а.с. 59, 68, 77, 89, 107, 120, 132, 141, 150).

Проте, у внесенні відповідних змін до договорів оренди землі третій особі було відмовлено, виходячи з того, що чинним земельним законодавством не передбачено внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни орендаря по договору.

Також, враховуючи відмову відповідача щодо внесення змін до договорів оренди землі, позивач в лютому 2019 року звернувся до державних реєстраторів прав на нерухоме майно Варвинської районної державної адміністрації та Линовицької селищної ради Прилуцького району з відповідними заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; проте у вчиненні необхідних реєстраційних дій позивачеві було відмовлено (рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05.02.2019р. № 45377897, № 45375046, № 45376321, № 45376574, № 45376977, № 45377210, № 45378053, № 45377765, № 45377542, № 45378198 та № 45377361 та від 14.02.2019р. № 45529843 та № 45532821), що мало своїм наслідком звернення з даним позовом до господарського суду. (т.1, а.с. 171-183).

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що в спірних правовідносинах фактично відбулась зміна сторони (правонаступництво) - орендаря й обов`язки землекористувача земельними ділянками перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому позивач правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів з такими доводами погоджується виходячи з наступного.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Нормами статей 13 та 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до частини 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до частини 3 статті 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Суб`єктами права на землі державної власності згідно зі статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

За статтею 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин належить зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, користування, оренду, встановлення розміру орендної плати є складовими поняття щодо розпорядження землею.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями зокрема шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Колегією суддів встановлено, що земельні ділянки, які є предметом спірних договорів оренди землі, належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, повноваження по розпорядженню якими відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (відповідача у справі).

Як правильно встановлено судом першої інстанції Фермерське господарство "Крупський" (надалі - Господарство) зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 04.08.2017, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за №1 043 102 0000 000373; діє на підставі Статуту, затвердженого 02.08.2017 рішенням №1 загальних зборів засновників ФГ "Крупський".

Виходячи зі змісту п.6.1. - п.6.3. Статуту ФГ "Крупський" право володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у власності фермерського господарства та надані засновнику Господарства на умовах оренди для ведення фермерського господарства, загальною площею 1 794, 099га, здійснює Господарство .

Господарство має право самостійно господарювати на землі, в т.ч. на тій, що надана у користування її Засновнику - ОСОБА_1 на умовах оренди для ведення фермерського господарства загальною площею 1794,099га, у т.ч. : 30га на території Борзнянської міської ради, 48,9772га на території Малозагорівської сільської ради, 38,2231га на території Оленівської сільської ради, 146,9959га на території Омбиської сільської ради, 76,102га на території Хорошоозерської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області; 124,3132га на території Безуглівської сільської ради, 72,7352га на території Бурківської сільської ради, 27,5796га на території Великокошелівської сільської ради, 109,7490га на території Дуболугівської сільської ради, 274,6238га на території Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Відповідно до положень Земельного кодексу України (ч. 3 ст. 22, ч. 2 ст. 124, ч. 2 ст. 134), у редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема громадянам - для ведення фермерського господарства.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2 та 3 статті 134 цього Кодексу.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України "Про фермерське господарство" (надалі - Закон).

За статтею 1 вказаного Закону, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

У відповідності до частини 1 статті 5 цього Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За статтею 8 вказаного Закону, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою .

Положеннями статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правосуб`єктність юридичної особи.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням вимог Закону.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що після укладення договору тимчасового користування землею, у т.ч. на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Крім того, для фактичної заміни орендаря та переходу обов`язків користувача земельної ділянки до фермерського господарства має значення факт державної реєстрації останнього, а не внесення земельних ділянок до його статутного капіталу.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справах № 574/381/17-ц та № 376/331/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 619/1680/17-ц.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (пункт 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі").

Орендні зобов`язання виникають на підставі договору. Договір оренди надає право орендарю володіти і користуватися майном. Договір оренди землі є двостороннє зобов`язуючим, коли кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, які тривають у час дії договору. Враховуючи ряд особливостей договору оренди, відносно нього при зміні осіб в зобов`язанні складно застосувати в чистому вигляді ті норми, які регулюють заміну боржника і кредитора. Тому колегія суддів вважає, найбільш доцільно до договору оренди землі застосовувати загальний термін - "заміна сторони у договорі".

Відповідно до глави 47 Цивільного кодексу України зміна сторони у зобов`язанні може бути здійснена зокрема шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), крім випадків коли заміна сторони у зобов`язанні не допускається, якщо це встановлено договором або законом.

Виключного переліку підстав, за яких до договору оренди земельної ділянки можуть вноситися зміни, Закон України Про оренду землі не містить. У ньому сформульовано тільки загальне правило: зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. (ст. 30 Закону) Підставами для заміни сторін в договорі оренди земельне законодавство встановлює внаслідок передачі своїх прав за правочином та шляхом правонаступництва, переходу права на оренду земельної ділянки у порядку спадкування, або у разі засудження фізичної особи-орендаря. Заміна сторін в договорі оренди земель державної власності неможлива виключно у випадку продажу права оренди , оскільки такий продаж заборонено законом (ст. 8-1 Закону). Інші підстави для заборони заміни сторони в договорі оренди відносно земель державної і комунальної власності у чинному законодавстві відсутні .

Договори оренди земельної ділянки до яких позивач просить внести зміни, також не містять застережень щодо неможливості зміни сторони у зобов`язанні, крім п. 39 щодо переходу права власності на орендовану земельну ділянку.

Системний аналіз норм земельного та цивільного законодавства дає підстави дійти висновку, щодо можливості при збереженні орендних земельних відносин зміни особи однієї із сторін договору оренди .

Комплексний аналіз норм ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство дає можливість зробити висновок, що саме з моменту державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулась фактична заміна орендаря , а обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства від громадянина , якому така земельна ділянка надавалася для його створення. Зокрема, зі змісту ст. 8 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Зі змісту положень ст. 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. ( Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 № 666/1188/16-ц)

Правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше.

Характерною ознакою правонаступництва є зв`язок між набутими правами і обов`язками та правовідносинами, що продовжують існувати у зміненому вигляді. Обов`язкова при правонаступництві зміна суб`єктів правовідносин ставить питання тотожності права правопопередника і права правонаступника. Від правосуб`єктності сукцесора (від лат. succesio - наступність, спадкування) залежить зміст прав і обов`язків, що переходять від однієї особи до іншої. Поняття правонаступництво у даному випадку застосовується тому, що набуте право опирається, а також обумовлене існуванням відповідного права праводавця. Таким чином, категорія правонаступництво відображає не виникнення прав і обов`язків, а тотожність правової ситуації та її системну незалежність від заміни осіб. Правонаступництво передбачає повну тотожність правової системи відносин. Особи змінюються, але правовідношення як системне утворення залишається незмінним. Отже, правонаступництво - це один зі способів правонабуття, пов`язаний не з виникненням нових прав (правовідносин), а лише з заміною осіб у чинних правовідносинах. В даному випадку, оскільки фактичне користування земельними ділянками, що є предметом договорів оренди, здійснює фермерське господарство в силу вимог Закону України Про фермерське господарство та даний факт не заперечується відповідачем, правовідносини, які виникли на підставі договорів оренди, внести зміни до яких просить позивач, не змінюються, то така зміна сторін за своєю правовою суттю є правонаступництвом.

Крім цього, за загальним принципом заміна сторони в договорі оренди можлива зокрема у разі виникнення потреби вибуття із орендних відносин орендаря. Підставою для цього є закон, певний юридичний факт чи волевиявлення попереднього орендаря нового орендаря і згода орендодавця. Але сам договір між попереднім і новим орендарем не породжує ніяких змін у договірних правовідносинах між попереднім орендарем і орендодавцем. Орендодавець не є учасником договору про заміну сторін в договорі. Але на це необхідна його згода, адже це за своєю правовою суттю є переведенням боргу. Таким чином укладання трьохстороннього договору, який буде додатковою угодою до основного договору оренди є волевиявленням сторін щодо заміни орендаря у договорі оренди земельної ділянки, що не порушує ані норм чинного законодавства, ані законних інтересів сторін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в спірних правовідносинах фактично відбулась зміна сторони (правонаступництво) - орендаря та обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Таким чином, у правовідносинах щодо користування спірними земельними ділянками відбулась фактична заміна орендаря, фізичної особи ОСОБА_1 - засновника фермерського господарства, обов`язки землекористувача земельними ділянками перейшли до створеного ним Фермерського господарства "Крупський" з дня його державної реєстрації, тобто з 04.08.2017. Інші зміни у вже існуючих договірних відносинах не відбулись (незмінними лишились об`єкти оренди, орендна плата, права та обов`язки сторін, відповідальність тощо).

Щодо обраного позивачем способу захисту свого права та інтересу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004 визначено, що "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільних інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що незаборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У вказаному вище рішенні Конституційний Суд України зазначив, що суб`єктивне право є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі "Дозволено все, що передбачено у законі", а інтерес, пов`язаний з суб`єктивним правом - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а, отже, - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 ГК України, передбачено що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема з вимогою про зміну правовідношення.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Законом України "Про оренду землі" статтями 6 та 17 передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, право оренди земельних ділянок виникає у позивача лише з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно п. 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу відмовлено в державній реєстрації права оренди спірними земельними ділянками через відсутність у державного реєстратора права на вчинення відповідних реєстраційних дій, оскільки правовстановлюючі документи (договори оренди землі) були укладені між відповідачем та третьою особою, а тому відсутня змога встановити набуття або зміну речового права (права оренди земельними ділянками) у позивача.

Відтак, маючи всі підстави для законного користування земельними ділянками, позивач позбавлений такого права через відсутність державної реєстрації речового права (права оренди земельними ділянками).

Колегія суддів зазначає, що юридичний факт державної реєстрації фермерського господарства надає такому фермерському господарству з моменту державної реєстрації, право володіння та користування земельною ділянкою, наданою його засновнику саме з метою ведення фермерського господарства (що було передумовою його створення), зазначені права, в свою чергу, можуть бути об`єктом захисту в розумінні статті 15 ЦК України.

Отже, враховуючи наявність перешкод у користуванні земельними ділянками, а також вжиття позивачем відповідних заходів у вирішенні спірних питань, останній правомірно звернувся до суду з даним позовом, у зв`язку з чим заявлені вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

За частинами 1 та 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Таким чином, враховуючи що в спірних правовідносинах фактично відбулась зміна сторони - орендаря й обов`язки землекористувача земельними ділянками перейшли до створеного фермерського господарства з дня його державної реєстрації, останнє правомірно звернулося до господарського суду з позовом, у межах якого просило здійснити заміну сторони (орендаря) договорів оренди землі шляхом визнання укладеними додаткових угод до них, при цьому, всі інші умови таких правочинів залишено без змін.

З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в спірних правовідносинах фактично відбулась зміна сторони (правонаступництво) - орендаря й обов`язки землекористувача земельними ділянками перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, позивач правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 року у справі №927/79/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2019 року у справі № 927/79/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/79/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.12.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.О. Хрипун