Постанова

від 27.11.2019 по справі 904/7905/16

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2019 року м.Дніпро Справа № 904/7905/16

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін:

від ТОВ Автопорт Південний-Плюс : Кітченков Микола Олександрович представник, довіреність №б/н від 29.07.2019 року;

інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Майстер - Профі Україна Гапоненка Романа Івановича на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 року (повний текст ухвали складено 19.03.2019 року) у справі №904/7905/16 ( суддя Примак С.А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка , м. Дніпро до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Майстер - Профі Україна , 49079, м. Дніпро, Самарський район, вул. Курсантська, буд. 23, код ЄДРПОУ 30888419

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 року у справі №904/7905/16 відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора Гапоненко Р.І. № 02-16/1247 від 26.04.2018 року про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 02.10.2014 року, укладеного між ТОВ Завод Майстер-Профі Україна та ТОВ Автопорт Південний-Плюс .

Ухвала мотивована недоведеністю заявлених вимог.

Суд дійшов висновку, що:

- укладаючи договір, сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, порядок передачі документації, строк дії договору;

- відступлення права вимоги (цесія) за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації;

- ліквідатором не було надано до суду доказів вчинення банкрутом умисних дій з метою ухилення від сплати кредиторської заборгованості у майбутньому, враховуючи той факт, що оскаржуваний договір був укладений 26.04.2018 року, а провадження у справі №904/7905/16 про банкрутство ТОВ Завод Майстер - Профі Україна порушено згідно ухвали господарського суду від 27.09.2016 року.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ліквідатор Гапоненко Роман Іванович оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що:

- оскаржуваний договір, що укладений між боржником та відповідачем, про відступлення права вимоги 27 807 938,11 грн. від 02.10.2014 року не містить жодних положень щодо його ціни; з тексту договору вбачається, фактично, передача (відчуження) значного активу товариства (дебіторської заборгованості) іншому підприємству, однак жодних зустрічних вимог чи грошової компенсації за передачу такого права у договорі не передбачено, що є безпосереднім порушенням вимог ст. 180 та ст. 189 Господарського кодексу України.

- судом проігноровано докази, які надавалися у відповіді на відзив на заяву про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №02-16/1345 від 03.07.2018 року, додаткових поясненнях до позовної заяви про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №02-16/1422 від 03.09.2018 року та додаткових поясненнях до заяви про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №02-16/1618 від 08.02.2019 року, які були подані до суду; зокрема, судом не було враховано, що боржник, маючи підстави для звернення до суду згідно ч.5 ст. 11 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом , не вчинив такі дії та умисно до суду не звертався.

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ Завод Майстер - Профі Україна , на загальну суму кредиторських вимогу розмірі 158 526 654, 71 грн.; підтверджуючим фактом накопичення заборгованості та виведенні активів перед банкрутством є надані ліквідатором відомості у вигляді Звіту арбітражного керуючого за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ Завод Майстер - Профі Україна (2012-2014 роки), відповідно до якого підприємство перебувало в стані поточної неплатоспроможності понад 4 роки, а посадовими особами та власниками боржника не проводилось жодних дій, спрямованих на уникнення критичного фінансового стану підприємства.

- за наявності неплатоспроможності, керівництво боржника уклало договір про безоплатне відступлення (передачу) права вимоги від Національного спортивного комплексу Олімпійський виконання зобов`язання по оплаті договірного забезпечення в розмірі 27 807 938 грн. 11 коп. від 02.10.2014 року, що свідчить про вчинення банкрутом умисних дій з метою ухилення від сплати кредиторської заборгованості у майбутньому.

- судом проігноровано факти пов`язаності осіб, зокрема щодо представників Кітченкова М.О. та Юрченко В.А. , а також судову практику у схожих спорах, які наводилися ліквідатором.

Отже, апелянт вважав, що за сукупності обставин недотримання істотності умов при укладанні договору; неплатоспроможності боржника, при якому здійснювалося виведення активів з підприємства з метою не виплати в подальшому кредитних зобов`язань; пов`язаності осіб при виведенні активів з ТОВ ЗМПУ ; наявності фактів, за яких судовою практикою визнається недійсність договірних правовідносин, договір про відступлення права вимоги від 02.10.2014 року, укладений між ТОВ Завод Майстер-Профі Україна та ТОВ Автопорт Південний-Плюс підлягає визнанню недійсним.

Просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2019 року у даній справі. Прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання договору про відступлення права вимоги між ТОВ Завод Майстер-Профі Україна і ТОВ Автопорт Південний-Плюс (код ЄДРПОУ 35165964) від 02.10.2014 року недійсним та зобов`язати ТОВ Автопорт Південний-Плюс повернути стягнуті з Державного підприємства Національний спортивний комплекс Олімпійський грошові кошти у сумі 11 586 640, 92 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Автопорт Південний-Плюс спростовує доводи ліквідатора боржника, зазначає на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, зазначає, що:

- відступлення права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов 'язанні та не впливає на зміст самого зобов`язання;

- договір відступлення права вимоги є виконаним, оскільки на його виконання ТОВ Завод Майстер-Профі Україна передав ТОВ Автопорт Південний-Плюс оригінали договору підряду на виконання робіт по виготовленню та влаштуванню конструкції навісу над трибунами в межах реконструкції НСК імпійський по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва, та документи первинного бухгалтерського обліку (відповідно до зобов`язань, передбачених п. 5 спірного договору), також було передано майно - право вимоги, що виникло з зазначеного договору підряду (відповідно до п.п.1,2 спірного договору).

- ТОВ Автопорт Південний-Плюс відповідно до зобов`язань передбачених п.п. 1, 2, 5 договору про відступлення права вимоги прийняв вищезазначені документи та майно - право вимоги за вищезазначеним договором підряду, а також виконав зобов`язання щодо повідомлення боржника про відступлення права вимоги (відповідно до п. 7 спірного договору).

Також відповідач зазначав, що вищевказані обставини підтверджуються рішеннями господарського суду м. Києва по справі № 910/15733/13, який ухвалою від 13.10.2014 року на підставі саме спірного договору про відступлення права вимоги від 02.10 2014 року здійснив заміну позивача у справі на ТОВ Автопорт Південний- плюс , та в подальшому ухвалою від 20.10.2014 року затвердив мирову угоду, укладену між ДП НСК Олімпійський , ТОВ Завод Майстер-Профі Україна та ТОВ Автопорт Південний- Плюс .

Вважає, що скаржником не доведено, що сторони спірного договору не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення, а тому не доведено недійсність договору, а також не доведено наявність обставин, з якими законодавство пов`язує недійсність правочину, у зв`язку з чим відсутні підстави й для задоволення позову і висновок оскаржуваної ухвали є законним та обґрунтованим.

Також відповідач зазначав про пропуск ліквідатором строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання договору недійсним та про те, що відповідна заява від ТОВ Автопорт Південний- Плюс подана суду. Від арбітражного керуючого Гапоненко Р.І. на відзив на апеляційну скаргу надійшли пояснення, в яких ліквідатор, зокрема, зазначав, що:

- факт порушення сторонами оспорюваного договору інтересів кредиторів виявлено ним під час ознайомлення з матеріалами справи №910/15733/13 29.03.2018 року.

- згідно ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України ст.1, ч.3 ст.19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом строк позовної давності ним не пропущено, станом на момент подачі позовної заяви про визнання договору про відступлення права вимоги між ТОВ Завод Майстер-Профі Україна і ТОВ Автопорт Південний-Плюс (код ЄДРПОУ 35165964) від 02.10.2014 року недійсним термін позовної давності не минув.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів даної справи встановлено наступні обставини:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016 року порушено провадження у справі №904/7905/16 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Майстер-Профі Україна (49079, м. Дніпро, Самарський район, вул. Курська, буд. 23, код ЄДРПОУ 30888419).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2017 року у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Майстер - Профі Україна визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2018 року у справі №904/7905/16 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Майстер-Профі Україна призначено арбітражного керуючого Гапоненка Романа Івановича (свідоцтво №871 від 23.04.2013 року).

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2014 року між ТОВ Завод Майстер-Профі Україна та ТОВ Автопорт Південний-Плюс було укладено договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов п. 1 вказаного договору ТОВ Завод Майстер-Профі Україна відступає (передає) ТОВ Автопорт Південний-Плюс , а ТОВ Автопорт Південний-Плюс набуває право замість ТОВ Завод Майстер-Профі Україна вимагати від Національного спортивного комплексу Олімпійський виконання зобов`язання по оплаті договірного забезпечення в розмірі 27807938,11 грн. за договором підряду на виконання робіт по виготовленню та влаштуванню конструкції навісу над трибунами в межах реконструкції НСК Олімпійський по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва від 16.10.2009 року.

Звернувшись з заявою до суду про визнання зазначеного договору недійсним, ліквідатор ТОВ Завод Майстер-Профі Україна вказував, що договір укладений з порушенням ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 189 Господарського Кодексу України, оскільки укладений безоплатно (не містить ціни договору), у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Ліквідатор стверджував, що укладаючи договір про відступлення права вимоги, боржник вчинив умисні дії з метою ухилення від сплати кредиторської заборгованості у майбутньому.

Згідно зі ст. 9 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон), господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом .

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною першою статті 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного чого або конкурсного кредитора.

У даному спорі провадження у справі про банкрутство порушено 27.09.2016 року.

Позивач оскаржує правочин, укладений 02.10.2014 року.

Колегія суддів поділяє висновк оскаржуваної ухвали про відмову в задоволенні заяви ліквідатора з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2009 року між АТ Холдингова компанія Київміськбуд та ТОВ Завод Майстер-Профі Україна було укладено договір підряду на виконання робіт по виготовленню та влаштуванню конструкції навісу над трибунами в межах реконструкції НСК Олімпійський по вул.. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва (далі - договір підряду).

Відповідно до умов договору підряду (п.1.1.) предметом договору є виконання робіт по виготовленню та влаштуванню конструкції навісу над трибунами в межах реконструкції НСК Олімпійський ; згідно з пунктом 2.1 Договору підряду визначено ціну робіт 727249831,00 грн.

17.06.2010 року між АТХК Київміськбуд , ТОВ Завод Майстер-Профі Україна та ДП НСК Олімпійський укладено договір про заміну сторони у договорі підряду від 16.10.2009 року на виконання робіт по виготовленню та влаштуванню конструкції навісу над трибунами в межах реконструкції НСК Олімпійський по вул.. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до зазначеного договору відбулася заміна генерального підрядника АТХ Київміськбуд на ТОВ Завод Майстер-Профі Україна , який в подальшому виконав вищезазначені роботи.

02.10.2014 року між ТОВ Завод Майстер-Профі Україна як первісним кредитором, та ТОВ Автопорт Південний-Плюс , як новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ Завод Майстер-Профі Україна ( цедент ) передало (відступило) ТОВ Автопорт Південний-Плюс ( цесіонарій ) право вимоги від Національного спортивного комплексу Олімпійський виконання зобов`язання по оплаті договірного забезпечення в розмірі 27807938,11 грн. за договором підряду на виконання робіт по виготовленню та влаштуванню конструкції навісу над трибунами в межах реконструкції НСК Олімпійський по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва від 16.10.2009 року.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207,208 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі.

Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 08.08.2018 року у справі №920/1144/17.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги ліквідатора про визнання недійсним договору у зв`язку з тим, що він є безоплатним (не містить положень щодо його ціни), що на думку заявника, не відповідає положенням ст.ст. 180, 189 Господарського кодексу України та порушує права кредиторів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Розділ 1 книги 5 Цивільного кодексу України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо сторін у зобов`язанні.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України). Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 Цивільного кодексу України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Оспорюваний договір відступлення права вимоги був укладений сторонами для досягнення правових наслідків, які передбачені законом для цього типу договорів.

Крім того, судом встановлено, що сторонами оспорюваного договору він виконаний і ці обставини апелянтом не спростовано.

Апелянт не спростовує доводи відповідача, що на виконання спірного договору ТОВ Завод Майстер-Профі Україна передав ТОВ Автопорт Південний-Плюс оригінали договору підряду на виконання робіт по виготовленню та влаштуванню конструкції навісу над трибунами в межах реконструкції НСК"Олімпійський" по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва, та документи первинного бухгалтерського обліку (відповідно до зобов`язань, передбачених п. 5 спірного договору), також було передано майно - право вимоги, що виникло з зазначеного договору підряду (відповідно до п.п.1,2 спірного договору).

ТОВ Автопорт Південний-Плюс відповідно до зобов`язань, передбачених п.п. 1, 2, 5 договору про відступлення права вимоги, прийняв вищезазначені документи та майно - право вимоги за вищезазначеним договором підряду, а також виконав зобов`язання щодо повідомлення боржника про відступлення права вимоги (відповідно до п. 7 спірного договору).

Також відповідач зазначав, що вищевказані обставини підтверджуються рішеннями господарського суду м. Києва по справі № 910/15733/13, який ухвалою від 13.10.2014 року на підставі саме спірного договору про відступлення права вимоги від 02.10 2014 року здійснив заміну позивача у справі на ТОВ Автопорт Південний- плюс , та в подальшому ухвалою від 20.10.2014 року затвердив мирову угоду, укладену між ДП НСК Олімпійський , ТОВ Завод Майстер-Профі Україна та ТОВ Автопорт Південний- Плюс .

Колегія суддів вважає, що скаржником не доведено, що сторони спірного договору не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення, а тому не доведено недійсність договору та наявність обставин, з якими законодавство пов`язує недійсність правочину.

Посилання апелянта на те, що спірний договір передбачав безоплатне відступлення права вимоги, а такі дії відповідача суперечать загальним принципам підприємницької діяльності та меті товариства, яка, в першу чергу, полягає в отриманні прибутку від здійснення господарської діяльності, не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним.

Як зазначено вище, статтями 512, 514 та 516 Цивільного кодексу України не встановлено вимог щодо платності відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

Зазначена правова позиція ТОВ Автопорт Південний-Плюс повністю кореспондується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.02.2018 року по справі № 910/9195/17, які відповідно до приписів ст. 236 Господарського процесуального кодексу України повинні враховуватися судом першої та апеляційної інстанцій.

Тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді його рішень міститься вказівка на те, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; ст. 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами (зокрема, рішення у справі Суомінеен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97).

У п. 96 рішення у справі Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п. 72 рішення у справі Фабрі проти Франції (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов`язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов`язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності.

Відповідач зазначав про пропуск ліквідатором строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання договору недійсним та про те, що відповідна заява від відповідача подана суду і правомірно ним врахована. Щодо даної обставини колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводи апеляційної скарги не стосуються питання строку позовної давності і це питання не висвітлено в оскаржуваній ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що викладені у апеляційній скарзі доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.19року у справі №904/7905/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.В. Березкіна

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст складено 09.12.2019 року.