Рішення

від 03.12.2019 по справі 903/823/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2019 р. Справа № 903/823/19

за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

до відповідача: Дочірнього підприємства "Волинська софтова компанія" Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "Біо - радіо"

про стягнення 49 704,20 грн.

Суддя Шум М.С.

секретар с/з Кобись Є.О.

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Встановив: позивач - Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" звернулось до з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Волинська софтова компанія" Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "Біо - радіо" 49 704,20 грн., з яких: 43 300,90 грн. заборгованості по оплаті послуг, пов`язаних з відпуском теплової енергії, 3 398,96 грн. суми збитків, завданих інфляцією, 1 488,01 грн. трьох процентів річних від простроченої суми та 1 516,33 грн. пені.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №1-77 від 20.08.2014р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по сплаті послуг, пов`язаних з відпуском теплової енергії та нарахування у зв`язку з цим пені, сум збитків від інфляції та відсотків річних.

Ухвалою суду від 21.10.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, справу призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження на 19.11.2019р.

Ухвалою суду від 19.11.2019р. розгляд справи по суті відкладено на 03.12.2019р.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 03.12.2019р. не направив, своїм правом на участь в судовому розгляді повторно не скористався, відзиву на позов не подав. Ухвали суду від 21.10.2019 та від 19.11.2019, що надіслані на юридичну адресу Дочірнього підприємства "Волинська софтова компанія" Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "Біо - радіо" , зазначену в ЄДР юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Ковельська, 8, повернуті органами поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, повідомлення про розгляд справи по суті.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи неодноразове відкладення справи, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами, -

встановив:

20.08.2014 року між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (Теплопостачальна організація) та Дочірнім підприємством "Волинська софтова компанія" Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "Біо - радіо" (Споживач) було укладено договір №1-77 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії з додатком №1 до нього, згідно з умовами котрого Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води (далі-теплову енергію) Споживачу у приміщення офісу по вул. Стрілецькій, 43 у м. Луцьку, а Споживач зобов`язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).

Згідно з п.п. 1.2.-1.5. цього договору теплова енергія використовується Споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного теплового режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 2.2.13. даного договору визначено, що Теплопостачальна організація зобов`язується своєчасно здійснювати оплату теплової енергії. В разі несвоєчасної оплати сплачувати на вимогу Теплопостачальної організації штрафні санкції.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.1.1., 3.1.2. договору Споживач оплачує Теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку (з врахуванням фактично спожитої теплової енергії до кінця розрахункового місяця), які надаються Споживачем до 20 числа розрахункового місяця в Теплопостачальну організацію. Вартість хімочищеної води, яка витрачається на заповнення теплових мереж при проведенні ремонтних робіт та теплової енергії, витраченої для її підігріву; втрати теплової енергії (тепловіддачі) транзитних трубопроводів централізованої системи опалення та нормативні втрати ХОВ і теплової енергії (згідно з Додатком №1 даного Договору) від зони розподілу тепломереж до місця встановлення приладів обліку, яка встановлюється Сторонами в Додатку доданого до Договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно з`являтися до Теплопостачальної організації або направити свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату теплової енергії, надання Теплопостачальній організації показників приладів обліку теплової енергії у строки, встановлені договором (п. 2.2.16 договору).

Пунктами 3.2, 3.3 цього договору сторони погодили, що рахунок за відповідний місяць, наданий Споживачу Теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії. Споживач зобов`язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку:

- передоплату - до 01 числа розрахункового місяця, яка обраховується відповідно до розрахункового середньомісячного теплового навантаження згідно Додатку № 1 до Договору. Теплопостачальна організація може надавати Споживачу рахунок на оплату. Такий рахунок вручається Споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у цьому Договорі адресою до 25-го числа місяця включно, що передує розрахунковому. У разі неотримання рахунку у вказаний у цьому пункті строк, Споживач (його представник) має право прибути для отримання рахунку в приміщення Теплопостачальної організації не пізніше 28-го числа місяця, що передує розрахунковому;

- остаточний розрахунок - до 01 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який вручається Споживачу, особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у цьому Договорі адресою до 25-го числа (включно) розрахункового місяця. У разі неотримання рахунку у вказаний у цьому пункті строк, Споживач (його представник) зобов`язаний прибути в приміщення Теплопостачальної організації не пізніше 28-го числа розрахункового місяця. Нез`явлення Споживача (його представника) до встановленої дати у Теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.

Договір набирає чинності 01.10.2014 року і діє безстроково (п. 6.1. договору).

На виконання умов договору №1-77 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 20.08.2014р. позивач у період з жовтня 2016 року по березень 2019 року (включно) відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 48 119,69 грн., що підтверджується рахунками на оплату за період з жовтня 2016 року по березень 2019 року (включно), які згідно положень п. 3.2. договору №1-77 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії є також актами приймання-передачі теплової енергії .

Водночас, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати прийнятої по договору №1-77 купівлі-продажу (постачання) від 20.08.2014р. теплової енергії своєчасно та в повному обсязі не виконав.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір №1-77 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 20.08.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону зобов`язує споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на зазначене вище суд дійшов висновку, що сума основного боргу в сумі 43 300,90 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми пені в розмірі 1 516,33 грн. нарахованої за період з 01.10.2018р. по 30.09.2019р. (по кожному рахунку окремо).

Згідно п. 5.4. договору №1-77 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 20.08.2014р. сторони визначили, що при порушенні строку оплати теплової енергії Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми боргу.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті за отриману відповідачем теплову енергію, згідно перевіреного судом розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу 1 516,33 грн. пені за період з 01.10.2018р. по 30.09.2019р., яка є арифметично вірною, підставною та підлягає до стягнення.

Відповідно з представленими розрахунками, позивачем згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України останнім було нараховано відповідачу 3 398,96 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами за період з 01.10.2017р. по 31.08.2019р. (включно) , а також 1 488,01грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.10.2017р. по 31.08.2019р.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення процентів річних та суми збитків, завданих інфляційними процесами, перевіривши методику та періоди їх нарахування за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У зв`язку з тим, що спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України, на нього слід покласти судові витрати по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Волинська софтова компанія" Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії "Біо - радіо" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, 8 код ЄДРПОУ 30659227) на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Гулака-Артемовського, будинок 20, код ЄДРПОУ 30391925) 49 704,20 грн., з яких: 43 300,90 грн. заборгованості по оплаті послуг, пов`язаних з відпуском теплової енергії, 3 398,96 грн. суми збитків, завданих інфляцією, 1 488,01 грн. трьох процентів річних від простроченої суми та 1 516,33 грн. пені.. та 1 921,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 ГПК України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено

09.12.2019

Суддя М. С. Шум