Рішення

від 10.12.2019 по справі 903/769/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2019 р. Справа № 903/769/19

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Мартинюк Д.В. - посвідчення адвоката №1122 від 19.04.2019, ордер серія ВЛ №000,064256 на надання правової допомоги від 15.10.2019

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/769/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК ФОРЕСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕКО» про стягнення 393163,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2019 ТОВ «МГК ФОРЕСТ» звернулося в суд з позовом до ТОВ «ПРОДЕКО» про стягнення 404163,54 грн. заборгованості, в т.ч.: 281840,00 грн. основний борг, 60244,12 грн. пені, 56368,00 грн. штрафу та 5711,42 грн 3% процентів.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору купівлі-продажу №1 від 06.02.2019.

Ухвалою суду від 27.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 15.10.2019 та від 12.11.2019 суд відкладав підготовче засідання.

Представник позивача 25.11.2019 подав заяву про зменшення позовних вимог, оскільки відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 11000,00грн., таким чином станом на 25.11.2019 заборгованість за поставлений товар становить 270840,00 грн. Просить суд зменшити позовні вимоги на 11000,00 грн. та стягнути з відповідача 393163,54 грн заборгованості, в т.ч.: 270840,00 грн. основний борг, 60244,12 грн. пені, 56368,00 грн. штрафу та 5711,42 грн 3% процентів, а також 6062,45 грн. судові витрати по сплаті судового збору.

Протокольною ухвалою від 26.11.2019 суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог; закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився.

Відповідач під час підготовчого провадження у справі та до початку розгляду справи по суті письмових відзиву, пояснень чи заперечень стосовно пред`явленого позову суду та позивачу не подав.

Судом враховано, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на викладене, відповідач не був позбавлені права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.11.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Оскільки неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності відповідача, за наявними в ній матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОДЕКО (далі - ТОВ ПРОДЕКО , Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МГК ФОРЕСТ (далі - ТОВ МГК ФОРЕСТ , Продавець) укладений договір купівлі-продажу №1 (далі - Договір, а.с.14-16).

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець в порядку та на умовах даного договору зобов`язується продавати Покупцеві зернові та олійні культури, шрот в асортименті, кормосуміш в асортименті, складники для виробництва кормосуміші, крупу в асортименті, борошно в асортименті, сіль в асортименті, макаронні вироби в асортименті, цукор, мішкотара, мінеральні добрива та інший товар, згідно накладних та/або специфікацій на кожну конкретну партію товару (Додатків до даного Договору), які є невід`ємними частинами даного Договору.

Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору розрахунок за отриманий товар здійснюється Покупцем протягом 14 (чотирнадцять) робочих днів з дня передачі товару від Продавця до Покупця.

Передача товару у власність Покупця здійснюється окремими партіями, згідно правил Інкотермс-2000, на складі Продавця або Покупця за домовленістю сторін. Відвантаження товару здійснюється узгодженими партіями транспортом та за рахунок Покупця або Продавця за домовленістю Сторін (п.4.1 договору).

Згідно п.4.4 договору право власності на товар переходить до Покупця в момент передачі товару та підписання уповноваженими представниками обох сторін накладної на отримання товару.

Приймання-передача кожної партії товару здійснюється по кількості та якості у місці розвантаження чи навантаження кожної партії товару згідно з встановленими вимогами про порядок приймання:

- по кількості (відповідно до ваги або кількості, що зазначена у накладній),

- по якості відповідно до вимог діючих на Україні ДСТУ, ГОСТ, ТУ У, параметрів, державних стандартів та всіх якісних характеристик для певного виду ТОВАРУ, встановлених чинним законодавством України) та даним договором і оформляється накладними (пункт 5.1 договору в редакції згідно укладеного протоколу розбіжностей від 06.02.2019 (а.с.17) до договору купівлі-продажу № 1 від 06 лютого 2019).

Відповідно до п.7.3 договору, за порушення термінів оплати товару покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати.

Згідно п.7.6 договору в редакції згідно укладеного протоколу розбіжностей від 06.02.2019 до договору за порушення строку оплати поставленого Товару більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 20 (двадцять) % від вартості несвоєчасного оплаченого Товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019 чи до його розірвання у випадках та порядку, передбачених цим договором або чинним законодавством України, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.1 договору).

Згідно п. 1 Специфікації №1 від 06.02.2019 (а.с.18) до договору купівлі-продажу № 1 від 06.02.2019 сторони погодили поставку Продавцем зерна гречки в кількості 100 тонн (+/-10%) за ціною 7000,00 грн. за тонну.

Відповідно п.2 Специфікації поставка товару здійснюється на умовах CPT (Carriage Paid То (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення) м. Луцьк, вул. Авіаторів, 1.

Пунктом 3 Специфікації №1 від 06.02.2019 погоджено, що оплата партії товару, що поставляється за цією Специфікацією, здійснюється згідно п. 3.5. Договору № 1 від 06.02.019.

На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобов`язання по поставці і передачі продукції виконав в повному обсязі на загальну суму 511840,00 грн. Даний факт підтверджено видатковими накладними №3 від 12.02.2019, №4 від 14.02.2019, №5 від 19.02.2019, №6 від 21.02.2019, №7 від 22.02.2019 (а.с.19-23) та товарно-транспортними накладними №183 від 12.02.2019, №188 від 12.02.2019, №186 від 14.02.2019, №229 від 19.02.2019, №231 від 21.02.2019, №246 від 22.02.2019 (а.с.24-35), які підписані сторонами та скріплені печатками.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач не заперечує про наявність заборгованості в сумі 331840 грн. перед позивачем, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 01.07.2019, який підписаний та скріплений печаткою боржника (а.с.42).

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати отриманого товару (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

З метою досудового врегулювання спору, позивач 21.06.2019 надіслав на адресу відповідача претензію на суму 331840,00 грн., в якій просив у термін до 01.07.2019 сплатити заборгованість за поставлений товар (а.с.43).

У відповідь на претензію Відповідач надіслав лист від 20.06.2019, яким визнав прострочену заборгованість в розмірі 331840,00 грн. та запропонував графік погашення заборгованості - щомісяця по 26000,00 грн. починаючи з червня 2019 року. Проте, даного графіку Відповідач не дотримується, оплативши з червня 2019 року до моменту пред`явлення позову 50000,00 грн.

Відповідач частково виконав свої зобов`язання по Договору перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 230000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 12.03.209 на суму 90000,00грн., від 15.04.2019 на суму 50000,00 грн., від 15.05.2019 на суму 20000,00 грн., від 10.06.2019 на суму 20000,00 грн., від 09.08.2019 на суму 25000,00 грн., від 30.08.2019 на суму 25000,00, від 18.10.2019 на суму 11000,00 грн. (а.с.36-41,71).

На день розгляду справи заборгованість становить 270840,00 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору купівлі-продажу № 1 від 06.02.2019.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов`язується передати у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування штрафу, пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також інфляційних та процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 5711,42 грн. - 3% річних, а також відповідно до п.7.3. договору пеню в розмірі 60244,12 грн. та відповідно до п.7.6 договору в редакції згідно укладеного протоколу розбіжностей від 06.02.2019 штраф в сумі 56368,00 грн. (а.с.11-13).

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН » (а.с.80-83) по відсотках, штрафу та пені, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:

- 5711,42 грн. - 3% річних;

- 56368,00 грн. - штраф;

- 60201,53 грн. - пеня.

У стягненні нарахованих 42,59 грн. - пені слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором купівлі продажу №1 від 06.02.2019 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 393120,95 грн., в т.ч.: 270840,00 грн. основний борг, 60201,53 грн. пеня, 5711,42 грн. 3% річних та 56368,00 грн. штраф. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 5896,81 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОДЕКО (вулиця Гордіюк, будинок 4, квартира 9, місто Луцьк, Волинська область, 43006, код ЄДРПОУ 40949116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МГК ФОРЕСТ (вулиця Єршова, будинок 11, місто Луцьк, Волинська область, 43000, код ЄДРПОУ 40981804) 393120,95 грн. (триста дев`янсто три тисячі сто двадцять гривень дев`яносто п`ять копійок), (з них: 270840,00 грн. основний борг, 60201,53 грн. пеня, 5711,42 грн. 3% річних та 56368,00 грн. штраф) та 5896,81 грн. (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість гривень вісімдесят одна копійка) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.12.2019.

Суддя І. О. Гарбар