Рішення

від 27.11.2019 по справі 911/1351/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.2019 Справа № 911/1351/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» (01103, місто Київ, вулиця Бойчука Михайла, будинок 18-А; ЄДРПОУ 20010868)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Асортимент ліків» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 116 А; код ЄДРПОУ 36852896)

про стягнення 18 248,72 грн., з яких: 15 000,00 грн. - основний борг, 2590,69 грн. - пеня, 222,00 грн. - 3% річних, 436,03 грн. - інфляційні втрати., -

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «Асортимент ліків» про стягнення 25 390,37 грн., з яких: основний борг - 15 000,00 грн., пеня - 7 767,12 грн., 3% річних - 665,75 грн., інфляційні втрати - 1 957,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань в частині сплати орендної плати за договором оренди №1403 від 14.03.2016, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 15 000,00 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Представник позивача протягом розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Згідно наданих позивачем пояснень до додаткової угоди № 1 від 07.05.2018 до договору оренди № 1403 від 14.03.2016 увійшли рахунки за три місяця - лютий 2018, березень 2018 та квітень 2018 на суму по 15 000,00 грн. за кожний місяць на загальну суму 45 000,00 грн. Відповідачем було погашено вказану заборгованість у розмірі 30 000, 00 грн. згідно платіжних доручень № 382 від 02.04.2018 та № 242 від 01.03.2018. Згідно пояснень представника позивача несплаченим залишився рахунок № 97 від 01.02.2018 на суму 15 000,00 грн. Крім того, представник позивача просив врахувати під час винесення рішення надані ним доповнення до розрахунку позовних вимог, згідно яких загальна сума позовних вимог склала 18 248,72 грн., з яких: 15 000,00 грн. - основний борг, 2590,69 грн. - пеня, 222,00 грн. - 3% річних, 436,03 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до частин 2,3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Надання позивачем доповнень до поданого раніше розрахунку позовних вимог не є збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог, не призводить до одночасної зміни підстави та предмету позову. По суті вони мають на меті конкретизувати порядок розрахунку сум, які позивач просить стягнути.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються з урахуванням наданого позивачем клопотання № 1309 від 13.09.2019, а саме: стягнення 18 248,72 грн., з яких: 15 000,00 грн. - основний борг, 2590,69 грн. - пеня, 222,00 грн. - 3% річних, 436,03 грн. - інфляційні втрати.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

14.03.2016 між підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» (далі - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ФАРМПЛАНЕТА , нині - товариство з обмеженою відповідальністю «Асортимент Ліків» (далі - орендар) було укладено договір оренди № 1403 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування наступну техніку STILL:

- електричний штабелер EGV16, серійний номер 710250000939, 2004 року випуску в комплекті: акумуляторна батарея, зарядний пристрій,

- електричний штабелер EGV16, серійний номер 710250000931, 2004 року випуску в комплекті: акумуляторна батарея, зарядний пристрій,

- електричний навантажувач RX50-15, серійний номер 515054004520, 2004 року випуску в комплекті: акумуляторна батарея, зарядний пристрій, далі - техніка .

Згідно п. 1.2. договору передача техніки орендарю в оренду, і повернення з оренди оформляється актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін та завіряються печаткою, і є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п 2.3.11. договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату відповідно до розділу 3 даного договору.

Згідно п. 3.2. договору вартість орендної плати за одну одиницю техніки в місяць складає:

- електричний штабелер EGV16 - 10 000,00 грн., в тому числі 20% ПДВ;

- електричний штабелер EGV16 - 10 000,00 грн., в тому числі 20% ПДВ;

- електричний навантажувач RX50-15 - 15 000,00 грн., в тому числі 20% ПДВ.

Загальна вартість орендної плати за техніку в місяць становить 35 000,00 грн., в тому числі 20% ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата сплачується орендарем наступним чином:

- орендна плата за 1-ий місяць оренди здійснюється орендарем протягом 2-х робочих днів з моменту підписання договору та акту прийому-передачі техніки в оренду;

- подальша орендна плата здійснюється орендарем щомісячно за кожний звітний місяць оренди протягом 5 банківський днів з моменту отримання відповідного рахунку, отриманого від орендодавця.

Розмір платежу за неповний місяць (у першому і останньому місяці) визначається пропорційно кількості календарних днів терміну дії договору в цілому місяці, виходячи з розміру платежу, встановленого в п. 3.2. цього договору. Термін оплати - 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку (п. 3.4. договору).

Згідно п. 4.3. договору у разі, якщо орендар порушив термін оплати, зазначений пунктом 3.3., 3.4. цього договору, орендар зобов`язаний виплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент оплати пені, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення. Виплата пені не звільняє орендаря від виконання своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 5.1. договору він діє 12 (дванадцять) календарних місяців з моменту його підписання повноважними представниками сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 7.1. договору доставка техніки орендарю і її повернення після закінчення терміну оренди здійснюється за рахунок орендаря.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивачем було передано техніку для оренди, що підтверджується актами приймання-передачі техніки в оренду від 29.03.2016 (а.с. 31-35).

Факт передання техніки та користування нею протягом кожного місяця оренди підтверджується підписом відповідача в актах надання послуг, підписаними обома сторонами без зауважень, а саме: № 79 від 28.04.2016 на суму 35 000,00 грн., № 137 від 28.05.2016 на суму 35 000,00 грн., № 143 від 30.06.2016 на суму 37 257,66 грн., № 196 від 31.07.2016 на суму 25 000,00 грн., № 257 від 31.08.2016 на суму 25 000,00 грн., № 277 від 30.09.2016 на суму 25 000,00 грн., № 332 від 31.10.2016 на суму 25 000,00 грн., № 292 від 30.11.2016 на суму 25 000,00 грн., № 440 від 31.12.2016 на суму 25 000,00 грн., № 18 від 31.01.2017 на суму 25 000,00 грн., № 40 від 28.02.2017 на суму 25 000,00 грн., № 79 від 31.03.2017 на суму 25 000,00 грн., № 112 від 30.04.2017 на суму 25 000,00 грн., № 155 від 31.05.2017 на суму 25 000,00 грн., № 226 від 30.06.2017 на суму 25 000,00 грн., № 267 від 31.07.2017 на суму 25 000,00 грн., № 300 від 31.08.2017 на суму 19 838,70 грн., № 365 від 30.09.2017 на суму 15 000,00 грн., № 412 від 31.10.2017 на суму 15 000,00 грн., № 459 від 30.11.2017 на суму 15 738,00 грн., № 527 від 31.12.2017 на суму 15 000,00 грн., № 35 від 31.01.2018 на суму 15 000,00 грн., № 90 від 28.02.2018 на суму 15 000,00 грн., № 143 від 31.03.2018на суму 15 000,00 грн. - за оренду навантажувальної техніки; № 181 від 30.04.2018 на суму 15 000,00 грн. за надання послуг з оренди електричного навантажувача Still RX 50-15 № 515054004520, № 284 від 04.06.2018 на суму 2052,00 грн. за компенсацію транспортної техніки.

В подальшому, 07.05.2018 між підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» та товариством з обмеженою відповідальністю ФАРМПЛАНЕТА укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № ТВ 1403 від 14.03.2016, відповідно до п. 2 якої сторони підтвердили, що на момент підписання сторонами даної додаткової угоди заборгованість орендаря за оренду техніки відповідно до умов договору становить 45 000,00 (сорок п`ять тисяч гривень, 00 коп.) грн., в тому числі ПДВ. Сторони погодили, що орендар зобов`язаний оплатити орендодавцеві заборгованість у розмірі 45 000,00 (сорок п`ять тисяч гривень, 00 коп.) грн. в тому числі ПДВ.

Всі інші умови договору, не змінені/доповнені цією додатковою угодою, залишаються дійсними для сторін і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Підписуючи зазначену додаткову угоду, сторони погодили існування заборгованості у встановленому розмірі.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з претензією вих. №0512/18 від 05.12.2018, в якій просив оплатити заборгованість в сумі 15 000,00 грн., яка існувала станом на 05.12.2018. Разом із тим, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за договором оренди № 1403 від 14.03.2016 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 07.05.2018 не виконав, у зв`язку з чим звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань і застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору оренди №1403 від 14.03.2016.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір оренди №1403 від 14.03.2016 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Разом із тим, як встановлено судом, відповідачем на виконання додаткової угоди № 1 від 07.05.2018 було частково здійснено оплату 01.03.2018 на суму 15 000,00 грн. та 02.04.2018 на суму 15 000,00 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками (а.с. 65-66).

Згідно наданих позивачем пояснень несплаченим залишився рахунок № 97 від 01.02.2018 на суму 15 000,00 грн., який не містить дати його отримання відповідачем.

Суд зазначає, що виставлення рахунків за змістом укладеного між сторонами договору оренди № 1403 від 14.03.2016 не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі №3-3902к09, від 29.09.2009 у справі №37/405, а також у постанові Верховного Суду від №910/9472 від 23.01.2018 рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати певні кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за надані послуги.

Сплату залишку суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором оренди № 1403 від 14.03.2016 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 07.05.2018 щодо своєчасної сплати заборгованості за оренду техніки в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 15 000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2590,69 грн. за загальний період з 14.05.2018 по 10.11.2018.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалося, 07.05.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 1403 від 14.03.2016, якою сторонами підтверджено існування на момент її укладення заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 45 000,00 грн.

Приписами ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частин другої та четвертої ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу норм діючого законодавства та положень доктрини права вбачається, що ознаками новації є наявність взаємної згоди сторін стосовно умов припинення дії попереднього зобов`язання та умов нового зобов`язання, припинення всіх додаткових зобов`язань та виникнення між тими ж особами нового зобов`язання.

Тобто новацією є не зміна певної частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання, яке і є підставою для припинення попереднього зобов`язання та додаткових зобов`язань.

Судом зазначає, що додаткова угода № 1 від 07.05.2018 до договору оренди № 1403 від 14.03.2016 не є новацією в розумінні ст. 604 ЦК України, оскільки фактичних змін зобов`язань за договором не відбулося, а відбулося лише визнання боржником існування заборгованості в сумі 45 000,00 грн.

Відповідно до п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Враховуючи, що додатковою угодою № 1 від 07.05.2018 до договору оренди № ТВ 1403 від 14.03.2016 сторонами погоджено існування заборгованості в сумі 45 000, 00 грн. на момент її підписання, суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені на підставі п. 3.3. договору на суми несплаченої заборгованості, визначеної вищезазначеною додатковою угодою.

Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власного розрахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2605,48 грн. за період з 14.05.2018 по 10.11.2018. Враховуючи, що згідно ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в межах заявленої суми 2590,69 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 08.02.2018 по 07.08.2018 нараховано 3 % річних в сумі 222,00 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3% за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним з огляду на наступне.

Згідно пояснень позивача на момент розгляду даної справи несплаченим за додатковою угодою № 1 від 07.05.2018 до договору оренди № ТВ 1403 від 14.03.2016 залишився рахунок № 97 від 01.02.2018 на суму 15 000,00 грн. за лютий 2018. Разом із тим, наявні в матеріалах справи документи не дають змоги встановити відповідність вказаного рахунку акту наданих послуг за лютий 2018, на підставі якого він був виставлений, та, відповідно, дату його виставлення та отримання відповідачем. Відтак, за висновками суду, датою, з якої повинні нараховуватися 3 % річних на заборгованість в сумі 15 000,00 грн., з огляду на п. 3.3. договору та укладення 07.05.2018 додаткової угоди № 1 до договору оренди № ТВ 1403 від 14.03.2016, якою сторонами підтверджено наявність на момент її укладення заборгованості в сумі 45 000,00 грн., є 14.05.2018.

Так, згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власного розрахунку сума 3%, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 106,03 грн. за період з 14.05.2018 по 07.08.2018.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат за період з травня 2018 по жовтень 2018 в розмірі 436,03 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що позивач безпідставно збільшив період нарахування інфляційний втрат, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).

Разом із тим, згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають 436,03 грн. за період з червня 2018 по жовтень 2018.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати на підставі статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» до товариства з обмеженою відповідальністю «Асортимент ліків» про стягнення 18 248,72 грн., з яких: 15 000,00 грн. - основний борг, 2590,69 грн. - пеня, 222,00 грн. - 3% річних, 436,03 грн. - інфляційні втрати, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Асортимент ліків» (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 116 А; код ЄДРПОУ 36852896) на користь підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво» (01103, місто Київ, вулиця Бойчука Михайла, будинок 18-А; ЄДРПОУ 20010868) основний борг в сумі 15 000,00 грн., пеню в сумі 2590,69 грн., 3% річних в сумі 106,03 грн., інфляційні втрати в сумі 436,03 грн., судовий збір в сумі 1908,79 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 27.11.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2019

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова