Рішення

від 02.12.2019 по справі 906/1076/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1076/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Волобуєва Т.М. - довіреність б/н від 25.09.2019;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські Шляхи"

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України

про стягнення 270 638,15 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські Шляхи" звернулося до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 270638,15 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №1/08 від 01.08.2018.

Ухвалою від 01.11.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін). Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.11.2019.

В судовому засіданні 02.11.2019 представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила порядок та черговість оформлення розрахункових документів, наголосивши на тому, що рахунки на оплату виписуються завжди до передачі товару за накладною, з метою узгодження його асортименту та ціни.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с .47-78).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 178 ГПК України є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України філія "Новоград-Волинська "ДЕД" (покупець, відповідач) та ТОВ "Новоград-Волинські Шляхи" (продавець, позивач) укладено договір купівлі-продажу товарів №1/08 (далі - Договір (а.с. 17).

За умовами п. 1.1. вказаного Договору продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти у свою власність та оплатити товар (асфальтобетон) за ціною, визначеною у розділі 2 п. 2.1.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна за кожну поставку товару (асфальтобетону) буде вказуватись за згодою сторін в рахунку, який є невід`ємною частиною даного договору.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору передав у власність відповідача товар на загальну суму 442307,88грн.

Однак, відповідач лише частково провів розрахунки, сплативши 200000,00грн, внаслідок чого, станом на день пред`явлення позову, заборгованість відповідача перед позивачем склала 242307,88грн.

Також позивач пояснив, що за наказом №151 п. 2 від 12.12.2018 ДП Житомирський облавтодор ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", філія "Ємільчинський райавтодор" реорганізована, шляхом приєднання її до філії "Новоград-Волинська ДЕД", відповідно філія "Новоград-Волинська ДЕД" ДП Житомирський облавтодор ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" є правонаступником філії "Ємільчинський райавтодор". Враховуючи вказане, а також акт приймання-передачі кредиторської заборгованості станом на 01.03.2019 (п. 13 Акту), за даними позивача, по філії "Ємільчинський райавтодор" рахується борг перед ТОВ "Новоград-Волинські шляхи" в сумі 28330,27грн, а саме: 16930,44грн по видатковій накладній №27 від 18.06.2016 та 11399,83грн по видатковій накладній №25 від 15.06.2016, який позивач просить стягнути з філії "Новоград-Волинська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" разом з основним боргом за Договором.

Пояснює, що загальну суму заборгованості у розмірі 270638,15грн (242307,88грн + 28330,27грн) сторони підтвердили в Акті звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2019.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію за № 100 від 18.07.2019 щодо сплати існуючої заборгованості, однак відповідач на вказаний документ відповіді не надав, розрахунки не провів.

За даними позивача, заборгованість відповідача станом на 27.08.2019 склала 270638,15грн.

Не проведення розрахунків у повному обсязі стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст. 15, 16, 526, 712, 625 ЦК України.

Відповідач за підставами пред`явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів погашення заявлених до стягнення сум не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу № 126 від 27.03.2019.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Товарно-транспортними накладними №76 від 31.07.2018 на суму 6571,80грн, №97 від 31.08.2018 на суму 337545,06грн, №110 від 27.09.2018 на суму 32658,72грн, №135 від 02.11.2018 на суму 32873,58грн, №149 від 15.11.2018 на суму 32658,72грн підтверджено, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 376775,58грн.

За умовами п. 2.2, 2.3 Договору, оплата проводиться в національній валюті шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок виконавця. Кінцевий розрахунок за цим Договором проводиться замовником не пізніше 5-ти календарних днів з дня отримання рахунку замовником.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Банківськими виписками підтверджено, що відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати вартості отриманого товару виконав частково, сплативши 200000,00грн (а.с. 28-29), тому заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар згідно вищевказаних накладних склала 242307,88грн.

Матеріалами справи також підтверджено, що за відповідачем рахується заборгованість за минулі періоди у розмірі 28330,27грн, яка утворилась ще у 2016 році за поставлений товар згідно видаткових накладних №25 від 15.06.2016 на суму 11399,83грн та №27 від 18.06.2016 на суму 16930,44грн (а.с. 19-20) та яка, згідно акта приймання-передачі кредиторської заборгованості (а.с. 32) перейшла до відповідача від Філії "Ємільчинський райавтодор" внаслідок реорганізації останньої (а.с. 30-31).

Слід зазначити, що сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 36), яким вони визначили, що станом на 01.01.2019 заборгованість Філії Новоград-Волинської ДЕЕ перед ТОВ "Новоград-Волинські Шляхи" складає 318642,98грн. Надаючи правову оцінку вказаному акту, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Як вбачається Акта звіряння розрахунків (а.с. 36), останній підписано зі сторони відповідача - бухгалтером ТОВ "Новоград-Волинські шляхи", а зі сторони позивача - Начальником філії "Новоргад-Волинська ДЕД". Вказаний акт звірки скріплений печатками сторін. При цьому судом було встановлено, що до акту звірки, так само як і до претензії (а.с. 33), включено заборгованість за минулі періоди у розмірі 76335,10грн, однак до суми позову цю заборгованість позивач не включив. Про вказане також наголосив представник позивача у судовому засіданні, пояснивши, що до стягнення заявлено лише заборгованість за актом приймання-передачі кредиторської заборгованості у розмірі 28330,27 грн (а.с. 32) та заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар, згідно вищевказаних накладних (а.с. 22-27), на суму 242307,88грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що в сукупності з такими первинними документами як видаткові накладні, підписаний сторонами Акт звірки розрахунків є не лише додатковим доказом існування заборгованості, а й свідчить про визнання боржником боргу у зазначеній у цьому акті сумі.

За вказаного, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача на час звернення позивача до суду грошового зобов`язання за отриманий товар у розмірі 270638,15грн (242307,88грн + 28330,27грн), тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми є правомірною.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач довів суду належними та достатніми доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог. При цьому відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 270638,15грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські Шляхи" до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України (11740, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н., с. Майстрів, вул.Рівненська, буд. 29, ід код 03580179)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські Шляхи" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 75, ід. код 32008278):

- 270638,15 грн заборгованості;

- 4059,57 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.12.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- у справу;

2 - позивачу (11740, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н., с. Майстрів, вул.Рівненська, 29) - рек.;

3 - відповідачу (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 75) - рек.