Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/14009/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/14009/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Осіпчук І.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Селянського (Фермерського) господарства "РОСА"

до Публічного акціонерного товариства "Чернігівський молокозавод"

про стягнення 169 864,39 грн.

представники учасників справи:

від позивача: Рябінін Д.Д

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (Фермерське) господарства "РОСА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Чернігівський молокозавод" про стягнення 169 864,39 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 15-ТП від 04.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

24.10.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14009/19, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, засідання призначено на 03.12.2019.

В судове засідання 03.12.2019 з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання 03.12.2019 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами суду.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 між Селянським (Фермерським) господарством "РОСА" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Чернігівський молокозавод" (далі - покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 15-ТП, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця сировину власного виробництва, в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку, що відповідають за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, надалі товар за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін, який є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору в кількості і в терміни, передбачені даним договором.

Найменування товару: молоко коров`яче, власного виробництва (ДСТУ 3662-97) - п. 1.2. договору.

Приймання товару покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до вимог цього договору та чинного законодавства України (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.5. договору, оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів від дати приймання товару покупцем відповідно до п. 1.4. договору. Оплата проводиться за умови, що постачальник надав всі необхідні документи на товар згідно вимогами даного договору та чинного законодавства.

Згідно п. 2.7. договору, в разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов`язання є перший за ним робочий день.

Пунктом 3.2.1 договору визначено, що покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, оплатити товар.

Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. даного договору та діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 7.2. договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3051168,82 грн., що підтверджується підписом та печаткою відповідача на прийомних квитанціях: №48 від 02.04.2019 на суму 28034,58 грн., №36 від 04.03.2019 на суму 12903,43 грн. №19 від 04.02.2019 на суму 6176,65грн., №3 від 04.01.2019 на суму 17882.03 грн., №288 від 04.12.2018 на суму 49771,42 грн., №271 від 05.11.2018 на суму 76868,12 грн., №259 від 03.10.2018 на суму 109897,70 грн., №238 від 04.09.2018 на суму 144584,54 грн., №217 від 02.08.2018 на суму 151798,24 грн., №191 від 03.07.2018 від 172894,42грн., №174 від 03.06.2018 на суму 177864,76 грн., №128 від 02.05.2018 на суму 120501,60 грн., №104 від 03.04.2018 на суму 102089,65 грн., №69 від 03.03.2018 на суму 24770,37 грн., №38 від 02.02.2018 на суму 8993,95 грн., №431 від 03.11.2017 на суму 86783.22 грн., №389 від 03.10.2017 на суму 118457,18 грн., №366 від 03.09.2017 на суму 131870,86 грн., №322 від 01.08.2017 на суму 121544,45 грн., №296 від 03.07.2017 на суму 131792,66 грн., №185 від 02.06.2017 на суму 151188,02 грн., №146 від 03.05.2017 на суму 87632.49 грн., №112 від 03.04.2017 на суму 88244,96 грн., №79 від 02.03.2017 на суму 46959,09 грн., №47 від 03.02.2017 на суму 5239,88 грн., №12 від 04.01.2017 на суму 11774,39 грн., №1519 від 02.12.2016 на суму 34127,30 грн., №1261 від 02.11.2016 на суму 74990,24 грн., №1094 від 04.10.2016 на суму 108329,94 грн., №964 від 05.09.2016 на суму 99622,84 грн., №828 від 03.08.2016 на суму 113788,60 грн., №702 від 04.07.2016 на суму 113672,34 грн., №580 від 03.06.2016 на суму 119358,18 грн.,№464 від 05.05.2016 на суму 81364,03 грн., №355 від 05.04.2016 на суму 47647,67 грн., №243 від 03.03.2016 на суму 16074,13 грн., №136 від 04.02.2016 на суму 2205,62 грн., №24 від 05.01.2016 на суму 8928,90 грн., №453 від 03.12.2017 на суму 44540,37 грн.

Відповідно до підписаного сторонами та скріпленого їх печатками акту співставлення розрахунків за період з 01.11.2018 по 30.11.2018, за отриманий відповідачем товар обліковувалась заборгованість на суму 254867,70 грн.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого за Публічним акціонерним товариством "Чернігівський молокозавод" утворилась заборгованість у розмірі 169864, 39 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3051168,82 грн., що підтверджується підписом та печаткою відповідача на прийомних квитанціях: №48 від 02.04.2019 на суму 28034,58 грн., №36 від 04.03.2019 на суму 12903,43 грн. №19 від 04.02.2019 на суму 6176,65грн., №3 від 04.01.2019 на суму 17882.03 грн., №288 від 04.12.2018 на суму 49771,42 грн., №271 від 05.11.2018 на суму 76868,12 грн., №259 від 03.10.2018 на суму 109897,70 грн., №238 від 04.09.2018 на суму 144584,54 грн., №217 від 02.08.2018 на суму 151798,24 грн., №191 від 03.07.2018 від 172894,42грн., №174 від 03.06.2018 на суму 177864,76 грн., №128 від 02.05.2018 на суму 120501,60 грн., №104 від 03.04.2018 на суму 102089,65 грн., №69 від 03.03.2018 на суму 24770,37 грн., №38 від 02.02.2018 на суму 8993,95 грн., №431 від 03.11.2017 на суму 86783.22 грн., №389 від 03.10.2017 на суму 118457,18 грн., №366 від 03.09.2017 на суму 131870,86 грн., №322 від 01.08.2017 на суму 121544,45 грн., №296 від 03.07.2017 на суму 131792,66 грн., №185 від 02.06.2017 на суму 151188,02 грн., №146 від 03.05.2017 на суму 87632.49 грн., №112 від 03.04.2017 на суму 88244,96 грн., №79 від 02.03.2017 на суму 46959,09 грн., №47 від 03.02.2017 на суму 5239,88 грн., №12 від 04.01.2017 на суму 11774,39 грн., №1519 від 02.12.2016 на суму 34127,30 грн., №1261 від 02.11.2016 на суму 74990,24 грн., №1094 від 04.10.2016 на суму 108329,94 грн., №964 від 05.09.2016 на суму 99622,84 грн., №828 від 03.08.2016 на суму 113788,60 грн., №702 від 04.07.2016 на суму 113672,34 грн., №580 від 03.06.2016 на суму 119358,18 грн.,№464 від 05.05.2016 на суму 81364,03 грн., №355 від 05.04.2016 на суму 47647,67 грн., №243 від 03.03.2016 на суму 16074,13 грн., №136 від 04.02.2016 на суму 2205,62 грн., №24 від 05.01.2016 на суму 8928,90 грн., №453 від 03.12.2017 на суму 44540,37 грн.

Однак, відповідач оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснив, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 169864, 39 грн.

Також, судом встановлено, що в кожній прийомній квитанції містяться відомості щодо заборгованості на кінець місяця (періоду), так в останній прийомній квитанції №48 від 02.04.2019 на суму 28034,58 грн., яка підписана відповідачем, містяться відомості про заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 169864,39 грн., доказів протилежного відповідач не надав.

Факт прийняття товару за вказаними прийомними квитанціями не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання у розмірі 169864,39 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 169864,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

За таких обставин, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Селянського (Фермерського) господарства "РОСА" .

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 23.08.2019, укладений між Адвокатським об`єднанням "Рябінін, Переверзєв та партнери" та Селянським (Фермерським) господарством "РОСА", ордер ЧН №041022 від 20.09.2019 на Переверзєва Олександра Олександровича та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.

На виконання вказаного договору сторонами підписано акт приймання -передачі наданих послуг, судових витрат (сума гонорару за надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 23.08.2019) від 22.09.2019 на суму 7000,00 грн.

Також, позивачем долучено прибутковий касовий ордер №1 від 15.09.2019 на суму 7000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. покладаються на відповідача.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чернігівський молокозавод" (01010, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА МАЗЕПИ, будинок 10, ідентифікаційний код 00447971) на користь Селянського (Фермерського) господарства "РОСА" (15560, Чернігівська обл., Чернігівський район, село Лукашівка, ВУЛИЦЯ КОЛГОСПНА, будинок 14, ідентифікаційний код 31424013) 169 864,39 грн. заборгованості, 2547,97 грн. витрат зі сплати судового збору та 7000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2019

Суддя С.О. Турчин